Skip navigation
Please use this identifier to cite or link to this item: http://ela.kpi.ua/handle/123456789/17404
Full metadata record
DC FieldValueLanguage
dc.contributor.authorНіколова, Наталія Іванівна-
dc.contributor.authorNikolova, N.-
dc.contributor.authorНиколова, Н. И.-
dc.date.accessioned2016-08-21T20:20:49Z-
dc.date.available2016-08-21T20:20:49Z-
dc.date.issued2015-
dc.identifier.citationНіколова Н. І. Семіотичне дослідження історії: вихідні положення / Н. І. Ніколова // Вісник НТУУ «КПІ». Філософія. Психологія. Педагогіка : збірник наукових праць. – 2015. – № 3 (45). – С. 22–29. – Бібліогр.: 7 назв.uk
dc.identifier.urihttp://ela.kpi.ua/handle/123456789/17404-
dc.language.isoukuk
dc.subjectісторична семіотикаuk
dc.subjectкомунікативна системаuk
dc.subjectісторична епохаuk
dc.subjectцикл Петерсонаuk
dc.subjectмножинність кодуuk
dc.subjectпарадигми та синтагми історіїuk
dc.subjectполілінійністьuk
dc.subjecthistorical semioticsen
dc.subjectcommunicative systemen
dc.subjecthistorical epochen
dc.subjectPeterson’s cycleen
dc.subjectcode pluralityen
dc.subjectparadigms and syntagms of historyen
dc.subjectpolylinearityen
dc.subjectисторическая семиотикаru
dc.subjectкоммуникативная системаru
dc.subjectисторическая эпохаru
dc.subjectмножественность кодаru
dc.subjectпарадигмы и синтагмы историиru
dc.subjectполилинейностьru
dc.titleСеміотичне дослідження історії: вихідні положенняuk
dc.title.alternativeThe basic principles of semiotic study of historyuk
dc.title.alternativeСемиотическое исследование истории: исходные положенияuk
dc.typeArticleuk
thesis.degree.level-uk
dc.format.pagerangeС. 22-29uk
dc.status.pubpublisheduk
dc.publisher.placeКиївuk
dc.source.nameВісник НТУУ «КПІ». Філософія. Психологія. Педагогіка: збірник наукових працьuk
dc.subject.udc141.7uk
dc.description.abstractukАвтором статті здійснено спробу окреслити в тезовому вигляді вихідні положення дослідження культурно-історичної динаміки з позицій семіотики. Робиться наголос на тому, що семіотичний підхід однозначно є виправданим у випадку інтерпретації історії, адже саме він має застосовуватися тоді, коли фокусом наукового пізнання постають процеси, об’єкти та явища, які мають неоднозначне трактування, є складними за структурою та не можуть бути адекватно витлумачені з позицій лише певних «одновекторних» точок зору. Водночас конкретним завданням статті, обумовленим зазначеною вище метою, постає намагання проілюструвати деякі з основних вихідних положень відповідним історичним фактажем. При цьому до уваги береться цілий ряд порушених у статті наукових проблем: розгляд історії не лише як семіотичної, а і як комунікативної системи; необхідність виокремлення мінімальної знакової одиниці історії; визначення комплексу парадигм та синтагм культурно-історичного процесу; демонстрація факту множинності коду як у випадку осмислення семіотичної структури історичної епохи, прийнятої як мінімальної смислової одиниці історії (космоархеологічний та системний коди), так і в разі інтерпретації сутності синтагми полілінійності (геокліматичний, космоархеологічний, системний коди). У висновках зроблено акцент на тому безперечному факті, що застосування семіотичного аналізу як дедуктивного методу дослідження надає можливість кваліфікувати культурно-історичний процес як складне багатошарове явище, і насамперед – як процес полілінійний. Разом з тим з’ясовано, що оперування поняттям семіотичного коду здатне забезпечити вихід на розуміння причин цієї полілінійності, а виділення історичної епохи як мінімальної смислової одиниці (свого роду «мікрознака») історії відкриває можливість осягнення сутності самого принципу диференціації культурно-історичного процесу на окремі «лінії» розвитку. Крім того, підкреслено, що обраний семіотичний підхід у дослідженні історії (і зокрема – визначення її парадигм та синтагм) дозволяє здійснити адекватну інтерпретацію культурно-історичної динаміки, адже передбачає розбудову комплексної – інтегративної – картини бачення поступу історії, осмисленої як результат залучення даних наук як гуманітарного, так і негуманітарного змісту.uk
dc.description.abstractenThe author of the paper has made an attempt to point out the basic principles of semiotic studying of cultural-historical dynamics. It is emphasized that semiotic approach definitely fits the interpretation of history, for it has to be used when the scientific cognition focuses on processes, objects and phenomena which are treated differently and cannot be interpreted adequately from “homogeneous” points of view. The concrete objective of the paper corresponds to its aim and consists in an attempt to illustrate some of the basic principles by historical facts. A list of problems treated in the paper is considered: the view of history not only as semiotic, but also as a communicative system; the necessity of defining the basic semiotic unity of history; defining of the set of paradigms and syntagms of the cultural-historical process; demonstration of the fact of code plurality both in comprehension of the semiotic structure of historical epoch in terms of the minimal significant unity of history (cosmoarcheological and system codes) and within interpretation of the essential of polylinearity syntagm (geoclimatic, cosmoarcheological and system codes). In the conclusions it is emphasized that the use of semiotic analysis as a deductive method of study facilitates treating of cultural-historical process as complicated phenomenon as well as polylinear process. It is found out that the use of the term of semiotic code is able to provide the understanding of causes of that polylinearity; the defining of the historical epoch as a basic semantic unity of history opens an opportunity to understand the principle of dividing the cultural-historical process into the separate vectors of development. Moreover, it is underlined that the semiotic approach in the study of history chosen (and defining of its paradigms and syntagms in particular) allows to realize an adequate interpretation of the cultural-historical dynamics, for it previews the construction of the complex and integral image of the historical process being a result of involving data of both humanitarian and non-humanitarian science.uk
dc.description.abstractruАвтором статьи осуществлена попытка наметить в тезисном виде исходные положения исследования культурно-исторической динамики с позиций семиотики. Делается акцент на том, что семиотический подход однозначно является оправданным в случае интерпретации истории, ведь именно он востребован тогда, когда фокусом научного познания становятся процессы, объекты и явления, которые имеют неоднозначную трактовку, являются сложными по структуре и не могут быть однозначно истолкованы с позиций лишь определённых «одновекторных» точек зрения. В то же время конкретной задачей статьи, обусловленной указанной выше целью, становится намерение проиллюстрировать некоторые из основных исходных положений соответствующим историческим фактажом. При этом во внимание принимается целый ряд поднятых в статье научных проблем: рассмотрение истории не только как семиотической, но и как коммуникативной системы; необходимость выделения минимальной знаковой единицы истории; определение комплекса парадигм и синтагм культурно-исторического процесса; демонстрация факта множественности кода как в случае осмысления семиотической структуры исторической эпохи, принятой в качестве минимальной смысловой единицы истории (космоархеологический и системный коды), так и в ходе интерпретации сущности синтагмы полилинейности (геоклиматический, космоархеологический, системный коды). В выводах сделан акцент на том бесспорном факте, что применение семиотического анализа как дедуктивного метода исследования даёт возможность квалифицировать культурно-исторический процесс как сложное многослойное явление, и прежде всего – как процесс полилинейный. Вместе с тем, выявлено, что оперирование понятием семиотического кода способно обеспечить выход на понимание причин этой полилинейности, а выделение исторической эпохи в качестве минимальной смысловой единицы (своего рода «микрознака») истории открывает возможность осмысления сущности самого принципа дифференциации культурно-исторического процесса на отдельные «линии» развития. Кроме того, подчёркнуто, что избранный семиотический подход в исследовании истории (и, в частности, – определение её парадигм и синтагм) позволяет осуществить адекватную интерпретацию культурно-исторической динамики, поскольку предусматривает построение комплексной – интегративной – картины видения поступательного движения истории, осмысленной как результат привлечения как гуманитарного, так и негуманитарного содержания данных.uk
dc.publisherПолітехнікаuk
Appears in Collections:Вісник НТУУ «КПІ». Філософія. Психологія. Педагогіка: збірник наукових праць, № 3 (45)

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
03_Nikolova.pdf205.52 kBAdobe PDFThumbnail
View/Open
Show simple item record


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.