Дисертації (ББЗЛ)
Постійне посилання зібрання
У зібранні розміщено дисертації, які захищені працівниками кафедри.
Переглянути
Перегляд Дисертації (ББЗЛ) за Ключові слова "correction"
Зараз показуємо 1 - 2 з 2
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Відкритий доступ Комплексна фізична терапія при хронічній патології плечового суглобу в амбулаторних умовах(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2025) Бучинський, Олексій Сергійович; Худецький, Ігор ЮліановичБучинський О.С. «Комплексна фізична терапія при хронічній патології плечового суглобу в амбулаторних умовах» – Кваліфікована наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеню доктора філософії за спеціальністю 227 «Фізична терапія, ерготерапія» (22 – Охорона здоров’я) – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ, 2025. Дисертаційна робота присвячена розробці комплексної програми фізичної терапії при хронічних захворюваннях періартикулярних тканин плечового суглобу в амбулаторних умовах. В останні десятиріччя актуальність проблеми больового синдрому в області плеча та зниження функції верхньої кінцівки значно зросла. Плечовий суглоб (ПС) найбільш складно організований суглоб опорно-рухового апарату. У забезпеченні рухомості та стабільності ПС важливу роль відіграють періартикулярні тканини плечового суглобу, зокрема м’язи та сухожилки ротаторної манжети. Порушення в періартикулярних тканинах характеризуються больовим синдромом, обмеженням рухів, що призводить до зниження якості життя та стає причиною втрати працездатності. В зв’язку з чим відновлення функції ПС має важливе соціальне значення. У дисертаційній роботі розглянуті питання щодо етіології, діагностики та застосування консервативних методів лікування хронічних захворювань плечового суглобу. Розуміння анатомії ротаторної манжети та оточуючих структур, які впливають на її функцію, має важливе значення для лікування захворювань ротаторної манжети. Особлива увага приділяється патогенетичним факторам, розумінню сучасних теорій, щодо виникнення та розвитку патологічних станів. Підкреслено значущість функціональних причин, зокрема дискінезії лопатки та постуральних змін в розвитку початкових стадій захворювань ротаторної манжети плеча. Глибоке розуміння всіх аспектів, пов’язаних з патологією плеча, необхідних для ефективних підходів до лікування та відновлення функції плеча. В сучасних наукових працях досліджується ефективність багатьох традиційних консервативних методів, таких як лікувальна фізкультура (терапевтичні вправи), механотерапія, апаратні методи фізичного лікування. Доказано, що одним з найбільш ефективних методів лікування при хронічних захворюваннях плечового суглоба є вправи фізичної терапії, які направлені на зниження болю, відновлення об’єму рухів плечового суглобу та збільшення сили м’язів. Багато досліджень присвячено новітнім прогресивним методам відновлення функції ПС, що спрямовані на покращення пропріоцепції та відновлення нормальної біомеханіки плечового суглоба. Також у сучасній медичній практиці зростає інтерес до комплементарних підходів, які спрямовані на розширення можливостей традиційної медицини. Комплементарна медицина розглядається як система методів, що доповнюють основне лікування, підсилюють його ефективність та сприяють активації внутрішніх резервів організму. До методів комплементарної реабілітації належать масаж, нейром’язові мануальні техніки, акупунктура, фітотерапія, а також певні апаратні фізіотерапевтичні впливи. У сучасних дослідженнях відзначається, що ефективність монотерапії для лікування хронічних захворювань ПС нижча, ніж застосування комплексного реабілітаційного підходу, що поєднує терапевтичні вправи з іншими методами фізичної терапії, такими як техніки мануальної терапії, м’якотканинні техніки, тейпування та лікувальний вплив преформованих фізичних чинників. У даному дослідженні у якості преформованого фізичного чинника застосовано ударно-хвильову терапію (УХТ). У наукових дослідженнях УХТ показала зниження показників болю, покращення діапазону рухів та функціональних показників щодо досліджуваних патологій плеча, крім того УХТ є ефективним неінвазійним методом лікування, в літературі майже не повідомлялось про побічні ефекти. Синергічне використання УХТ з іншими фізичними методами може посилити терапевтичний ефект лікування. Однак комплексний підхід до відновного лікування, що враховує біомеханічний характер руху, рівень функціональних можливостей та ступінь порушень функцій ПС потребують додаткових досліджень. Таким чином, необхідна перевірка гіпотези про те, що найбільш швидкий та виражений результат при лікуванні хронічних захворювань плечового суглоба полягає в комплексній фізичній терапії, що включає терапевтичні вправи, техніки міофасціального релізу, м’які мануальні техніки, кінезіотейпування у поєднанні з ударно-хвильовою терапією. Комплекс авторської фізичної терапії направлений на вирішення задач, а саме: полегшення больового синдрому, збільшення обсягу рухів у ПС, корекцію дискінезії лопатки, відновлення плечо-лопаткового ритму, зміцнення м’язівстабілізаторів ротаторної манжети та лопатки, корекції постави. Сеанс УХТ проводився перед процедурами фізичної терапії, для того, щоб попередньо підготувати тканини до процедур, опрацювати окремо групи м’язів плечолопаткового поясу, особливо тригерні точки та м’язи з підвищеним тонусом (рефлекторний м’язовий спазм), знизити больовий синдром і тим самим покращити ефективність проведення терапевтичних вправ. Таким чином, актуальна задача даного дисертаційного дослідження – це розробка та оцінка ефективності ізольованої авторської програми фізичної терапії, що складається з комплексу терапевтичних вправ з елементами мануальних та нейром’язових технік та авторської програми у поєднанні з преформованим фізичним чинником – ударно-хвильовою терапією. Основний зміст дисертаційного дослідження викладений у трьох розділах. Актуальність теми дисертації, мета та задачі дослідження, опис методів дослідження, зв’язок роботи з науковими програмами, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наукові праці, у яких засвідчено апробацію матеріалів дисертації – обґрунтовано у вступі до основного матеріалу. У першому розділі розглядаються етіологічні фактори захворювань плеча, анатомо-фізіологічні, біомеханічні, кінематичні особливості плечового суглоба; методи фізикальної та інструментальної діагностики. Проведено огляд методів консервативного лікування хронічних захворювань ПС на амбулаторному етапі. Проаналізовано наукові джерела, що вивчали ефективність різних методів фізичної терапії, які використовуються для відновного лікування різних захворювань плечового суглоба. З метою забезпечення найшвидшого та стійкого усунення болю та відновлення функції, і, як наслідок, покращення якості життя для конкретного пацієнта при хронічних захворюваннях ПС використовуються різні підходи та оцінюється ефективність різних методів як ізольованих, так і в комплексі з іншими методами. Це питання продовжує залишатися актуальним і потребує подальших досліджень. Крім того, особливо високо цінується індивідуальний, пацієнт-орієнтований підхід, який враховує персональні потреби кожної людини під час проведення програм фізичної терапії. Таким чином, актуальною задачею даного дисертаційного дослідження є розробка та оцінка ефективності авторської комплексної програми фізичної терапії. Другий розділ описує методи, матеріали, організацію, структуру, дизайн дослідження, загальну характеристику обстежених груп. Дослідження проводилося на базі центру механотерапії та реабілітації «Цандер» у м. Київ. У дослідженні приймали участь 55 осіб з захворюваннями періартикулярних тканин плечового суглобу. Пацієнти були випадковим чином розподілені на три групи: дві основні та контрольну. Перша основна група (n=20) отримувала авторську комплексну методику фізичної терапії, що включала в себе комбінацію технік міофасціального релізу, м’яких технік мануальної терапії, кінезіотейпування, комплексу терапевтичних вправ. Друга основна група (n=15) крім авторської методики додатково отримувала ударно-хвильову терапію. Контрольна група (n=20) отримувала комплекс стандартних терапевтичних вправ. У досліджені описані методики клініко-діагностичного обстеження осіб з хронічними захворюваннями ПС. Перед програмою пацієнти проходили фізикальний огляд, а саме: збір анамнезу, огляд, пальпацію, вимірювання діапазону рухів у плечовому суглобі, проведення спеціальних провокативних тестів, додатково призначалось ультразвукове дослідження (УЗД). Об’єм руху оцінювався за результатами біомеханічного дослідження плечового суглобу. Оцінка інтенсивності болю - за шкалою ВАШ (візуальноаналогова шкала) та оцінка функціонального стану за стандартизованими шкалами UCLA і DASH. Після курсу реабілітації проводилось повторне обстеження пацієнтів та оцінка результатів. Також в цьому розділі описані методики реабілітаційних втручань та представлено детальний опис програми для контрольної групи та для двох основних груп. У третьому розділі представлено аналіз результатів дослідження, яке було проведено для оцінки ефективності різних методів фізичної терапії при лікуванні хронічної патології періартикулярних тканин плечового суглоба в амбулаторних умовах: авторської програми фізичної терапії ізольовано та у комплексі із застосуванням ударно-хвильової терапії та стандартної програми терапевтичних вправ. Розглянуто результати оцінки ефективності лікування у кожної групі окремо, зроблено порівняльний аналіз між групами, а також оцінена ефективність пропонованих програм. Для оцінки ступеню вираженості больового синдрому в плечовому суглобі використовувалась візуальноаналогова шкала (ВАШ). Оцінка функціонального стану верхньої кінцівки проводилась з використанням опитувальника порушення функції руки, плеча та кисті DASH (Disabilities of the Arm, Shoulder and Hand) та за шкалою UCLA (University of California, Los Angeles Shoulder Rating). Оцінка обсягу рухів (згинання, розгинання, відведення, зовнішня та внутрішня ротація) проводилась за допомогою гоніометрії. Основна група з УХТ показала найбільше покращення за всіма досліджуваними шкалами (ВАШ, UCLA, DASH) та за показниками діапазону рухів. Реабілітація без УХТ також є ефективною, але меншою мірою, а використання стандартної методики терапевтичних вправ у порівнянні показала найменшу ефективність. У четвертому розділі проведено аналіз отриманих результатів та їх порівняння з висновками та результатами інших досліджень, даними наукової літератури, надані рекомендації щодо використання програми з врахуванням фізичних здібностей пацієнтів. Практична значущість роботи обумовлена можливостями використання розробленої комплексної програми фізичної терапії при хронічних захворюваннях плечового суглобу в амбулаторно-поліклінічних закладах та реабілітаційних центрах при лікуванні пацієнтів з хронічними захворюваннями ПС. Результати дослідження впроваджено у роботу центру механотерапії та реабілітації «Цандер» у м. Києві та у реабілітаційно-оздоровчому центрі «SMETANIUK CLINIC» у м. Чернівці, а також у навчальний процес студентів кафедри біобезпеки і здоров’я людини Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського» та включено до практичних та лекційних занять з дисципліни «Розробка технологій фізичної терапії та технічних засобів її здійснення», освітньо-професійної програми першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за спеціальністю 227 - «Терапія та реабілітація», що підтверджується відповідними актами впровадження. Структура і обсяг дисертації. Дисертація викладена на 223 сторінках, у тому числі основний текст дисертації складає 157 сторінок друкованого тексту і складається зі вступу, 4 розділів, практичних рекомендацій, висновків. Робота містить 173 літературних джерел, 9 додатків, 74 рисунки та 35 таблиць.Документ Відкритий доступ Особливості побудови програми фізичної терапії у пацієнтів із перекосом тазу(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2025) Білевич, Денис Андрійович; Худецький, Ігор ЮліановичБілевич Д.А. Особливості побудови програми фізичної терапії у пацієнтів із перекосом тазу. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 227 Фізична терапія, ерготерапія (22 - Охорона здоров’я). – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського», Київ, 2025. Мета дослідження: підвищити ефективність програми фізичної терапії пацієнтів з дорсалгіями викликаними перекосом тазу. Методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури, аналіз медичної документації, клінічні методи дослідження (контент-аналіз історій хвороб, опитування, спостереження, огляд, пальпація, візуально-аналогова шкала болю (VAS), мануально-м’язове тестування, флексійний тест), методи математичної статистики. Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній: - проаналізовані анатомічні та функціональні особливості тазу, наслідки сучасної роботи, спорту та дозвілля, що провокують появу перекосу тазу та відкривають можливості для розробки авторської індивідуальної програми фізичної терапії; - доведено, що поява болі в попереку є основним симптомом при перекосі тазу, що дозволило дослідити методи діагностики для визначення причин появи болю; - запропонована методика діагностики, що дозволяє диференціювати біль за причиною його появи, що дозволяє підбирати програми відновлення які більш прицільно впливають на причину дисфункції для усунення симптомів, в тому числі болю; - запропонована методика діагностики, що дозволяє визначити площину перекосу таза, що дозволило скласти індивідуальні програми, враховуючи конкретну дисфункцію тазу; - науково обґрунтовано та розроблено технологію реабілітаційного втручання при перекосі тазу, що враховує площину перекосу; - вперше застосовано індивідуальний підхід, щодо вибору застосування програми фізичної терапії пацієнтів з болями в нижній частині спини спричиненими перекосом тазу, з урахуванням площини перекосу тазу; - досліджено появу індукованих змін з боку інших систем організму у тілі пацієнта біомеханічного порядку у відповідь на появу перекосу тазу; - проведено порівняння сучасних методик терапії при болях в попереку з отриманими результатами. У першому розділі, відповідно до завдань дисертаційного дослідження, представлено результати огляду та аналізу вітчизняної та закордонної спеціалізованої літератури з питань фізичної терапії осіб з болем у попереку та з дисфункціями тазу. Встановлено, що біль у попереку дуже поширений та набуває епідеміологічного характеру серед пацієнтів, вони викликають функціональні порушення, обмеження в професійній та повсякденній активності, зниження якості життя. Більшість авторів у своїх програмах наводять традиційні підходи із застосуванням фізичних вправ, масажу, фізіотерапії та інших реабілітаційних заходів, однак вони не враховують можливість появи болю через наявність перекосу тазу, а у роботах, які враховують можливий перекіс тазу – не врахована площина цього прекосу. Наукових праць з обґрунтованим застосування методик відновлення положення тазу враховуючи площину перекосу тазу в досліджених джерелах не виявлено. У другому розділі описано методи та організацію дослідження, яке проводилось. В дослідженні взяли участь 70 пацієнтів з болем у попереку. Після збору анамнезу та проведення тестів у 46 пацієнтів було виявлено перекіс тазу. Осіб з даною патологією було розподіллено методом випадкової вибірки на дві групи: основну (n=36) та контрольну (n=10). З метою виявлення наявності перекосу тазу, його площини, функціональних обмежень, індукованих змін з боку інших систем організму біомеханічного порядку застосовувалась пальпація - для оцінки спазмованості м’язів, мануально-м’язове тестування (ММТ) – для оцінки слабкості м’язів, візуально-аналогова шкала болю (VAS) – для оцінки больових відчуттів, опитувальник Мак-Гілла (MPQ). У розділі наведена характеристика функціонального стану опорно-рухового апарату та фізичного стану осіб з болем у попереку перед програмою фізичної терапії. Встановлено, що серед пацієнтів із перекосом тазу найбільше: офісних працівників – 22 особи, також, були присутні будівельники – 7 осіб, безробітні – 4 особи, прибиральники – 3 особи, студенти – 2 особи, водії – 1 особа, циркові артисти – 1 особа. Більшість респондентів зауважили, що даний синдром у них не вперше – 37 осіб, у 9 осіб це була перша поява болю у попереку. За результатами анкетування та опитування було встановлено, що більшість пацієнтів пов’язують появу болі у попереку із тривалим перебуванням у сидячому положенні або важкою фізичною працею. Третій розділ присвячений технологіям побудови авторської програми. У ході теоретичних дослідження причинно-наслідкових зв’язків розвитку патології та її проявів було розроблено авторську програму фізичної терапії для пацієнтів із болями в нижній частині спини, спричиненими перекосом тазу. Вона включає комплексне обстеження пацієнтів із застосуванням нових діагностичних методик, сучасні ефективні підходи побудови індивідуальних реабілітаційних програм, використання технік і втручань, які орієнтовані на відновлення положення тазу та усунення симптоматики з урахуванням на причинно-наслідкові механізми патології, засобів контролю ефективності фізичної терапії. Підібрані та допрацьовані методи діагностики дозволяють точно визначити площину перекосу тазу та вибрати відповідні коригуючі методи. Діагностика рухів таза та дисфункцій, таких як зміщення лобкової кістки, крижової кістки та клубових кісток, дозволяє точніше визначити проблеми і застосувати специфічні методи корекції. Представлені результати обстежень пацієнтів із болями у попереку, проведений збір анамнезу, пальпація, візуально-аналогова оцінка болю, опитування за опитувальником Мак-Гілла (MPQ). За результатами експериментальної оцінки ефективності традиційної програми в контрольній групі встановлено зменшення рівня болю за візуально аналоговою шкалою на 46,03%, помірне покращення м’язової сили на 12,5% та зниження м’язового тонусу на 20%. Проведені експериментальні дослідження та отримані результати ефективності авторської програми фізичної терапії в основній групі демонструють значне покращення функціонального стану пацієнта після застосування коригуючих методів спрямованих на відновлення положення тазу. Рівень болю, за візуально аналоговою шкалою (ВАШ), знизився на 73,3%, збільшення м’язової сили на 18,8% та зниження м’язового тонусу на 26,2%. Отримані дані усіх обстежень, в основній групі (ОГ) були значно кращими в порівнянні з контрольною групою (КГ), що свідчить про ефективність даної програми. Больові відчуття за ВАШ знизились на 21,99 % порівняно з КГ. Сила м’язів за ММТ збільшилась на 23,2 % порівняно з КГ. Больові відчуття під час пальпації в ОГ знизили на 30,5 % порівняно з КГ. Отримані результати підтверджують ефективність застосування авторського підходу до діагностики та терапевтичного втручання сприяє зменшенню больового синдрому, покращенню біомеханіки рухів та підвищенню якості життя пацієнтів із болем у попереку, викликаним перекосом тазу. У четвертому розділі проведено аналіз отриманих результатів та їх порівняння з висновками та результатами інших досліджень, даними науковометодичної літератури та висвітлено перспективи досліджень та застосувань методики. Практична значущість роботи полягає в тому, що впровадження розробленого алгоритму фізичної терапії для лікування пацієнтів із болями у попереку викликаними перекосом тазу підвищили ефективність реабілітації та їх якості життя. Результати досліджень впроваджено у роботу ФОП «АМ реабілітолог» м. Києва, а також у навчальний процес студентів кафедри біобезпеки і здоров’я людини Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського» при викладанні дисципліни «Біомеханіка у фізичній терапії, ерготерапії», що підтверджується відповідним актом впровадження. Структура дисертації включає: вступ, чотири розділи, висновки, список використаних літературних джерел (101) і додатки (6). Загальний обсяг дисертації становить 149 сторінок. Робота містить 30 таблиць та 26 рисунків.