2024

Постійне посилання на фонд

https://ela.kpi.ua/handle/123456789/70613

Переглянути

Перегляд 2024 за Назва

Зараз показуємо 1 - 20 з 42
  • Ескіз
    ДокументВідкритий доступ
    The role of the Supreme Court in ensuring the observance and respect for the rule of law
    (КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Skidan, N. V.
    The rule of law is the cornerstone of modern democratic legal systems and an important condition for their continued existence. At the legislative level, it has been recognised in Ukraine since the adoption of the Constitution of Ukraine in 1996, and the establishment of democratic values continues to this day. This scientific paper investigates the development and establishment of the rule of law through judicial proceedings to attain its purpose of delivering justice. In most developed European countries, there is a well-accepted legal tradition whereby constitutional jurisdiction takes precedence over general jurisdiction, thus making the Constitutional Court superior to the Supreme Court. However, the legal reality in Ukraine demonstrates a contrary scenario. As shown by the author, the Ukrainian approach, while highly distinctive, does not contradict international principles about the formation of the rule of law through the courts. Furthermore, the principal legislative provisions completely match the criteria of international and European law. Nevertheless, the study concludes that the excessive activity of the Supreme Court appears to be a significant drawback due to its overly extensive case law. For instance, during the first half of 2023, the Supreme Court heard a total of 63 406 procedural appeals and cases, including 5 433 in the sphere of criminal justice and 7 174 taking into account cases and materials not heard the previous year (Верховний Суд, Аналіз здійснення правосуддя). That is the reason why the Ukrainian legal system is confronted with the issue of defining legal certainty, which is one of the key characteristics of sustainable and democratic justice (Consultative Council of European Judges, 2017). The article identifies that not only is this problem currently unresolved by the Ukrainian legislature, but it also emphasises the importance and necessity of defining the status of case law in the country, as well as the influence of the Supreme Court on ensuring the rule of law. According to the author, there are several options available to overcome these challenges which must be handled expeditiously in light of the ongoing war and Ukraine's eventual membership in the European Union. Based on the results of this article, it is proposed to adopt two legislative proposals. First, case law should be recognised as a source of law, namely the legal conclusions established in Supreme Court rulings. Second, these judgments must be published in the determined form to be regarded as a source of law. To clearly identify the Supreme Court decisions containing legal conclusions and serving as a source of law, the study proposes a separate publication of these judgements from others that do not hold such status. For example, they could be published in dedicated documents/collections, etc. specifically designed for this purpose. Moreover, the author concludes that such an instrument already exists, despite the fact that it is not officially recognised as such. According to the results of this research, the Supreme Court's reviews and digests of case law are an illustration of this particular tool.
  • Ескіз
    ДокументВідкритий доступ
    Боротьба з іноземним фінансуванням як механізм забезпечення керованості неурядовими організаціями в росії
    (КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Кондратенко, О. Ю.
    Проаналізовано вплив регуляції фінансування з боку держави на функціонування громадських об’єднань (ГО) та неурядових організацій (НУО) в осії. З’ясовано, що держава в Ф залишається головним регулятором фінансування ГО та НУО. Натомість єдиним джерелом існування для російських неурядових організацій тривалий час залишалося іноземне фінансування, яке здійснювалося різного роду фондами, заснованими з метою підтримки розвитку громадянського суспільства та світової демократії. Доведено, що іноземне фінансування було особливо необхідним для тих організацій, які виступали з критикою путінського режиму, а відтак позбавлялися будь-якого матеріального сприяння з боку держави. Політичний пресинг щодо НУО зумовив виїзд з країни значної частини активних представників громадянського суспільства та хвилю закриття самих громадянських об’єднань, які оголошувалися так званими іноземними агентами. У той же час держава активізувала матеріальну підтримку лояльних та провладних організацій з тим щоби зберегти їх прихильність та сформувати видимість фасаду громадянського суспільства. Для провладних організацій було сформовано систему цільової грантової підтримки. Тим самим російський авторитарний режим здійснює реалізацію плану підпорядкування неурядового сектора. Влада організувала алгоритм здійснення оподаткування для іноземних організацій, що працювали в осії, а також скасувала пільги для нелояльних до влади НУО. Підтверджено, що на законодавчому рівні Міністерству юстиції Ф було дозволено на власний розсуд оголошувати будь-які НУО іноагентами. На цьому тлі державою було забезпечено формування й функціонування громадських проурядових структур, відомих як GONGO. Водночас від репресій путінського режиму потерпають і незалежні медіа, які також періодично прираховуються до категорії «іноагентів».
  • Ескіз
    ДокументВідкритий доступ
    Вплив соціально-політичних трансформацій в Україні на гендерні відносини та конфлікти
    (КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Багінський, А. В.; Пашкова, Д. С.
    У статті проаналізовано вплив соціально-політичних трансформацій в Україні на динаміку гендерних відносин і формування гендерних конфліктів від моменту здобуття незалежності до сучасності. Особливу увагу приділено переосмисленню традиційних гендерних ролей, відхід від радянських стандартів під впливом євроінтеграції та змін у суспільно-політичному середовищі, зокрема в контексті економічних і політичних криз, соціальних заворушень та воєнного конфлікту. У статті досліджені основні етапи розвитку гендерної політики в Україні, зокрема запровадження законодавчих ініціатив, спрямованих на подолання гендерної дискримінації та забезпечення рівноправності, а також детально описано їх вплив на показники гендерної рівності. Зазначено вплив міжнародних угод і ініціатив, а також діяльність міжнародних організацій, які роблять значущу роль у зміцненні гендерної рівності в країні. Особливу увагу приділено аналізу показників гендерної нерівності та їх динаміки, що демонструє вплив реформ, що були прийняті в певний період, на еволюцію гендерних відносин. Визначено причинно-наслідкові зв’язки між законодавчими змінами та зростанням рівня гендерної рівності, а також підкреслено роль громадських організацій у сприянні формуванню гендерної рівності в суспільстві. Також в статті описуються соціальні виклики, зокрема патріархальні стереотипи та спадщина радянської культури, що уповільнює процес досягнення гендерної рівності в Україні. Для оцінки гендерної рівності та ефективності гендерної політики держави було досліджено гендерні індекси та представлено графік що відображає індекс гендерної нерівності в Україні за період з 1991 по 2021 рік. Підсумовано перспективи розвитку гендерно-чутливої політики та заходи, спрямовані на зміцнення прав жінок і забезпечення їх активної участі в суспільно-політичному житті.
  • Ескіз
    ДокументВідкритий доступ
    Геополітика енергетичних ресурсів: переосмислення безпеки на глобальному рівні
    (КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Сичова, А. О.
    Стаття аналізує вплив російсько-української війни на глобальні енергетичні ринки як тригер до переосмислення загального контексту енергетичної безпеки. Ґрунтуючись на останніх наукових дослідженнях, авторка висновує перехід питань енергетичної безпеки від ізольованих питань на кшталт стабільності ланцюгів постачання до інтегрованого геоекономічного підходу. У статті представлені чинники волатильності позицій національних суб’єктів щодо енергетичної безпеки залежно від структури енергетичного ринку, стану відносин між споживачами та виробниками, тенденцій попиту та пропозиції, технологічних змін, готовності до потенційних енергетичних криз у постачанні або цінових шоків. Окрема увага авторки сфокусована на взаємозв’язку між енергетичними ресурсами і військовим виміром, а саме: 1) мілітаризація енергетики як причини військових дій; 2) енергоресурси як другорядний елемент війни; 3) енергоприбутки як джерело фінансування збройних конфліктів. На тлі посилення стратегічної конкуренції більшість країн схиляються до альтернативних просторів вироблення спільних політичних рішень на кшталт концепції friend-shoring, що сигналізує про появу нової форми протекціонізму з геополітичних міркувань і формування потенційно вузьких місць у ланцюгах постачання. Проте транснаціональна енергетична платформа спроможна каталізувати синергетичний потенціал союзників, знизити безпекові ризики та мінімізувати збої у постачанні через політикоекономічні впливи. Успіх від повноцінного запуску транснаціональної платформи з питань енергетичної безпеки залежатиме від стратегій привабливості для «ресурсних», але політично нейтральних країн; уніфікації стандартів виробництва між учасниками; ступеня, до якого вдасться зменшити вразливість ланцюга постачання від супротивників порівняно з додатковими витратами участі.
  • Ескіз
    ДокументВідкритий доступ
    Держава, що сприяє розвитку, війни та (гібридні) конфлікти: експлікація неочевидних зв’язків
    (КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Федорченко-Кутуєв, П. В.; Мельник, Л. І.
    Стаття присвячена історичному аналізу ролі держави, що сприяє розвитку в умовах конфліктів, зокрема на прикладі країн Східної Азії, які демонструють різноманітні моделі взаємодії між державою та конфліктами. Автори проводять історико-соціологічний аналіз, як війни, гібридні протистояння та інші форми конфліктів впливають на формування дієздатних держав, здатних до модернізації та економічного зростання. Вони акцентують увагу на важливості соціологічних концепцій, які допомагають зрозуміти механізми, що лежать в основі цього процесу, а також на необхідності вивчення досвіду успішних держав, які змогли подолати виклики конфліктного середовища. Стаття підкреслює, що здатність держави ефективно управляти конфліктами та використовувати їх як каталізатор для розвитку є ключовою для забезпечення сталого розвитку. Автори також висвітлюють проблеми, пов'язані з недостатнім теоретичним обґрунтуванням цих процесів, що створює потребу в подальших розвідках у цій галузі. Вони акцентують до більш глибокому аналізі взаємозв'язків між конфліктами, державними інститутами та економічним розвитком, що може сприяти формуванню нових підходів до державного управління в умовах нестабільності. Таким чином, стаття не лише розширює наукові горизонти, але й пропонує практичні рекомендації для політиків і дослідників, які прагнуть зрозуміти складні динаміки розвитку держав, що сприяють розвитку, у контексті конфліктів/гібридних конфліктів. Мета статті полягає в експлікації передумов постання держави, що сприяє розвитку, на прикладі країн Східної Азії, зокрема "азійських тигрів". Автори прагнуть врахувати вплив конфліктів на динаміку таких держав і визначити, наскільки здатність держави врегульовувати конфлікти є важливою для успішної реалізації програм розвитку і модернізації.
  • Ескіз
    ДокументВідкритий доступ
    Довіра електорату до електронних технологій у виборчому процесі: світовий досвід
    (КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Сікора, І. І.
    Стаття досліджує важливість довіри при впровадженні електронних технологій у виборчий процес. Довіра розглядається як ключовий елемент, що забезпечує легітимність та ефективність виборів, особливо при використанні сучасних технологій, таких як електронне голосування та електронні реєстри виборців. Основна увага приділяється взаємозв’язку між рівнем довіри громадян та успішним застосуванням цих технологій. Підкреслюється, що суспільна довіра визначає, наскільки охоче та ефективно громадяни використовуватимуть електронні рішення, що впливає на загальну ефективність виборчого процесу та сприйняття його результатів. Наголошується на необхідності впровадження технічних та організаційних заходів для підвищення довіри. Значна увага приділяється забезпеченню прозорості процесів, безпеці даних та проведенню незалежних аудитів. Ці заходи розглядаються як ключові для зменшення ризиків маніпуляцій та забезпечення сприйняття цих технологій як надійних. Автор аналізу’ фактори, що впливають на формування довіри до електронних виборчих технологій, включаючи попередній досвід, рівень технологічної грамотності населення та загальний рівень довіри до державних інституцій. озглядаються приклади успішного впровадження електронних технологій у різних країнах. Особлива увага приділяється ролі комунікації та освіти. Підкреслюється важливість прозорої комунікаційної стратегії та проведення освітніх кампаній для підвищення технологічної грамотності виборців. У висновках підкреслюється, що довіра є фундаментальним фактором успішного впровадження електронних технологій у виборчий процес. Без належного рівня довіри навіть найдосконаліші технологічні рішення можуть бути неефективними. екомендується комплексний підхід, який враховує як технічні, так і соціальні аспекти, з особливим акцентом на побудові та підтримці суспільної довіри.
  • Ескіз
    ДокументВідкритий доступ
    Довіра та репутація організацій: співвідношення понять, підходи до аналізу
    (КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Братусь, Я. С.; Сидоров, М. В-С.
    Успіх діяльності кожної організації (комерційної чи некомерційної) залежить не лише від якості товарів та послуг, але й від того, наскільки довіряють їй потенційні стейкголдери, та від того, наскільки високою чи низькою є її репутація. Терміни «довіра» та «репутація» не мають чітких обрисів операціоналізації і часто ці категорії не сприймаються серйозно ні в комерції, ні в академічному світі, адже не завжди є розуміння, що навіть ірраціональні характеристики можна вимірювати та визначати на що та як вони впливають. Водночас, якщо й є вже логіка імплементації або вимірювання довіри, або репутації в процес дослідження чи прийняття рішень, то здебільшого вони присутні поодинці чи окремо один від одного і не носять системного характеру. Водночас немає чіткого розуміння, як співвідносяться між собою дані категорії. Наразі про важливість орієнтації на категорії довіри та репутації говорять не лише в контексті управління компаніями, які націлені на отримання прибутку, але й у контексті закладів вищої освіти, громадських організацій чи навіть державних установ, адже всі вони перебувають у конкурентному середовищі. Не лише комерційні організації мають орієнтуватись на вимірювання свого нематеріального капіталу. Це має стосуватись всіх, через те, що кожна організація має певну мету й цільову аудиторію, на яку спрямована її діяльність, тому такого роду дослідження – необхідність. У межах даної роботи, розглянуто основні підходи до визначення таких понять, як «репутація» та «довіра», а також їх співвідношення відповідно до вектору впливу одне на одне. Розуміння того, що впливає на формування репутації чи довіри, надає можливість визначитися із стратегією для подальшого управління організацією по відношенню до внутрішнього та зовнішнього середовищ. Розуміння того, як саме ці категорії впливають одна на одну, дає можливість прогнозувати те, як зміниться рівень довіри, якщо організація працюватиме над покращенням репутації, та навпаки. Та варто розуміти й те, що кожна з цих категорій може інтерпретуватися по-різному різними людьми, теоретичними підходами, тому в ході вибору підходу варто зважати на це.
  • Ескіз
    ДокументВідкритий доступ
    Душевне чи психологічне: кримінально-правовий дискурс
    (КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Мисливий, В. А.; Стаднік, С. С.
    У статті розглянуто кримінально-правові категорії «душевне» і «психічне», які характеризують ознаки суб’єктивної сторони в кримінальному праві України, оскільки як правомірна так і протиправна діяльність особи в межах його норм нерозривно пов'язана з психічними якостями людини. Відзначено, що названі категорії важливі для кримінально-правової оцінки обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння, а також аналізу ознак суб’єктивної сторони окремих злочинів проти здоров’я та життя людини, їх кваліфікації, врахування в якості обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, а також його призначення. озглянуто ґенезу поняття «душевне» в кримінальному праві, його усталений характер та спорідненість з терміном «психічне», а також наскрізне застосування цих категорій у чинному кримінальному законодавстві. Наголошено, що такі ознаки суб’єктивної сторони складу кримінального правопорушення, як осудність, обмежена осудність, неосудність, вина, мотив, мета та інші за своєю природою ґрунтуються на ключовому понятті «психічний», а також визначаються через дефініцію «сильне душевне хвилювання». При цьому центральним чинником останньої виступає термін «душевне». На основі аналізу кримінально-правової теорії, законодавства та судової практики підтверджується недоцільність вживання у кримінальному законодавстві поняття «сильне душевне хвилювання», оскільки воно не відповідає рівню сучасної психологічної науки. Зроблено висновок про неможливість заміни поняття «сильне душевне хвилювання» такими термінами, як фізіологічний або кумулятивний афект, фрустрація та іншими. За результатами проведеного дослідження щодо кримінально-правового дискурсу категорій «душевного» та «психічного» зроблено висновок на користь останнього, на підставі чого в Кримінальному кодексі України пропонується заміна словосполучення «сильне душевне хвилювання» на законодавчу конструкцію «надзвичайний психічний стан» особи.
  • Ескіз
    ДокументВідкритий доступ
    Еволюція ОНП кафедри соціології КПІ ім. Ігоря Сікорського: синтез аналітичного та історичного
    (КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Федорченко-Кутуєв, П. В.; Пиголенко, І. В.; Панченко, Л. Ф.; Хом’як, А. О.
    У статті надається реконструкція / пояснення дослідницької та педагогічної логіки, якою керувалися та керуються розробники ОНП другого та третього рівнів вищої освіти кафедри соціології КПІ ім. Ігоря Сікорського. Розглянуто динаміку / розвиток освітньо-наукових програм з соціології в КПІ ім. Ігоря Сікорського. Зокрема, було обґрунтовано створення нової освітньої наукової програми «Аналітика соціальних даних». На основі аналізу статей у наукометричній базі Scopus було виділено чотири основні тематики застосування аналізу соціальних даних. Ідентифіковано інтелектуальні та освітні джерела ОНП третього рівня вищої освіти, розробники якої надихаються ідеями, традиціями та методологічними підходами соціологів, яких асоціюють з історичною макросоціологією. Фокусом останньої є конфлікти та трансформації модерну / модернів у контексті становлення його соціального порядку та інституцій.
  • Ескіз
    ДокументВідкритий доступ
    Екзистенційний вимір ролі євроатлантичної спільноти у протидії Україною російській агресії
    (КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Бузаров, А. І.
    У статті розглядається комплексність, багатомірність ролі та підтримки України з боку Євроатлантичної спільноти у протидії російській агресії. Україна перебуває у стані війни з росією понад десять років. Наслідки російського вторгнення є значними для системи міжнародної безпеки. Україна як держава, як суб’єкт міжнародних відносин, як історичний феномен бореться за своє існування. Автор статті підкреслює, що Збройні сили України та єдність української нації є орієнтирами для наших міжнародних союзників та партнерів, які підтримують і надають допомогу. Потреба у вивченні таких аспектів зумовлює необхідність наукової концептуалізації історії взаємодії України та Євроатлантичної спільноти. З’ясовано, що російсько-українська війна має міжцивілізаційний характер, повномасштабне вторгнення триває майже три роки і тому виходить за пересічні терміни сучасних воєн. Нами розглянуто цивілізаційний та екзистенційний виміри цієї війни, а також роль євроатлантичної спільноти у протидії російській агресії. В умовах об’єктивної поточної геополітичної ситуації безальтернативним для України є європейська та євроатлантична інтеграція, а взаємодія із євроатлантичною спільнотою становить взаємовигідний процес. Оскільки росія становить пряму загрозу євроатлантичній ліберальній спільноті, то внаслідок цього вперше в національній історії України отримано систематичну ресурсну, військово-технічну, інформаційну та морально-політичну підтримку демократичних країн Заходу. У подальшому варто приділяти більше уваги концептуалізації зовнішньої підтримки та національній стійкості, що сприятиме збереженню української держави та її інтеграції в євроатлантичний безпековий простір.
  • Ескіз
    ДокументВідкритий доступ
    Експансіонізм РФ на тимчасово непідконтрольних частинах територій Луганської та Донецької областей у 2014–2022 роках
    (КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Лисянський, П. Л.
    У статті досліджується експансіоністська політика Російської Федерації (РФ) на тимчасово непідконтрольних їй частинах територій Луганської та Донецької областей у період 2014–2022 років. Акцент зроблено на використанні РФ Мінських домовленостей для легітимізації своїх дій та подальшої інтеграції цих територій до свого складу. Метою статті є виявлення та розкриття механізмів, які використовувала Російська Федерація для інтеграції непідконтрольних Києву територій під час дії Мінських домовленостей. Зокрема, досліджується примусова паспортизація громадян України, мілітаризація дітей та використання цих процесів для виправдання подальшої військової агресії проти України під приводом захисту «своїх» громадян. У дослідженні використовуються різні методи: контент-аналіз офіційних документів, порівняльний аналіз, а також аналітичні методи оцінки впливу політичних і військових дій Російської Федерації на ситуацію в регіоні. Проаналізовано дані офіційних джерел, наукових статей, звітів міжнародних організацій та експертних оцінок. Результати дослідження показують, що під час дії Мінських домовленостей Російська Федерація активно реалізовувала політику інтеграції непідконтрольних територій до свого складу. Примусова паспортизація громадян України в «ЛНР» і «ДНР» та мілітаризація дітей розпочалася саме під час Мінських переговорів. Це підтверджує гіпотезу про те, що Російська Федерація використовує Мінські угоди для легітимізації своєї присутності та подальших агресивних дій. У статті показано, що Мінські домовленості були використані Російською Федерацією не для досягнення миру, а для посилення свого впливу на окупованих територіях та підготовки до подальшої військової агресії проти України під приводом захисту «своїх» громадян. Результати дослідження підкреслюють важливість розуміння реальних цілей та механізмів російської політики на окупованих територіях. Результати дослідження є важливими для розробки стратегій протидії експансіоністським діям Російської Федерації в майбутньому. Стаття також виявила необхідність подальших досліджень соціально-економічних та політичних наслідків такої політики для регіону. Подальші дослідження можуть бути зосереджені на детальному аналізі впливу мілітаризації дітей на їхнє психічне здоров'я та соціальну стабільність у регіоні.
  • Ескіз
    ДокументВідкритий доступ
    Есперанто як Lingua Franca для бездержавних етносів (перша половина xx століття до 1939 року)
    (КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Вісько, Г. Г.; Федорченко-Кутуєв, П. В.
    У статті йдеться про випадки залучення планової мови есперанто до спроб розв’язання мовних конфліктів та заходів щодо захисту мов бездержавних етносів Європи під час їхніх націотворчих процесів у першій половині 20 століття, точніше, до 1939 року. Хронологічні межі охоплюють два періоди есперанто-руху, за Федеріко Ґоббо: частково період піонерів есперанто та міжвоєнний період. Ці періоди майже співпадають хронологічно з двома хвилями бретонського мовно-літературного руху, у межах якого відомі епізоди використання есперанто бретонськими інтелектуалами для ознайомлення з перекладеними художніми текстами бретонської літератури, результатами дослідницьких пошуків та для артикулювання політичних ідей, що оберталися навколо державотворчих сподівань. Схоже явище можна спостерігати й серед інших етносів, наприклад, українців та каталонців, що також стисло обговорено в розвідці. Мовні конфлікти та залучення есперанто до їхнього розв’язання пропонується розглянути з боку потрактування мови П’єром Бурдьє – мови як державного інструмента домінування та символічного насилля. У такий спосіб есперанто, що не асоціювалася з жодною державою чи (домінуючою) етнічною групою, і не несла символічне змістове навантаження домінування та престижу, а, навпаки, мала сприйматися нейтрально, розглядалася у якості медіуму спілкування бездержавних етносів, мови яких опинялися під загрозою через жорстку мовну політику національних держав, що модернізувалися та централізувалися, та імперій. Крім того, вивчення есперанто могло стати й економічно доцільним, завдяки простоті та швидкості засвоєння планової мови. В есперанто-русі відкрився й інший бік: інтелектуальні та політичні представники бездержавних етносів використовували есперанто-простір як платформу для оприявнення політичних прагнень та привертання уваги до своїх національних мов і культур.
  • Ескіз
    ДокументВідкритий доступ
    Законодавчі основи державної політики формування української національної ідентичності в умовах правового режиму воєнного стану
    (КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Кириленко, В. А.
    В умовах повномасштабного вторгнення військ рф в Україну утвердження української національної ідентичності як наріжного каменю української державності стало надважливим завданням. Зусилля законодавчої гілки влади за цих умов спрямовані, зокрема, на захист української національної ідентичності. Мета статті – аналіз напрацьованого законодавцем правового підґрунтя формування української національної ідентичності як основи існування української державності в обставинах повномасштабного вторгнення рф та умовах правового режиму воєнного стану. Завдання дослідження полягають у розгляді процесів законотворення у контексті напрацювання правового забезпечення процесу формування української національної ідентичності. езультати дослідження. Національна ідентичність – світоглядне та політичне явище, яке є основою існування державності та має потужний консолідуючий та мотивуючий суспільний потенціал. Закон України «Про основні засади державної політики у сфері утвердження національної та громадянської ідентичності» (далі – Закон) визначив правову основу державної політики у сфері утвердження української національної ідентичності. Вивчення змін, що у ній відбулися після повномасштабного вторгнення рф в Україну, дає підстави стверджувати: в Україні зміцнилося розуміння пріоритетного значення, яке має українська національна ідентичність для існування української держави. В статті досліджуються процеси законотворення у контексті правового забезпечення формування української національної ідентичності, обґрунтовується їх системність та цілісність. Висновки. Аналіз змін, яких зазнали після 24 лютого 2022 року Закони України, що формують правову основу державної політики у сфері утвердження української національної ідентичності, засвідчив: зміни до законів почали активно напрацьовуватися після лютого 2024 року; переважну більшість прийнятих законодавцем змін до чинних законів складають правки, що торкаються питань захисту національної ідентичності.
  • Ескіз
    ДокументВідкритий доступ
    Конфлікти в сім’ях військовослужбовців: теоретичні засади дослідження та практичні підходи до вирішення
    (КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Коломієць, Т. В.; Івіна, М. Ю.
    У статті розглянуто проблему сімейних конфліктів військовослужбовців, що виникають під впливом специфіки військової служби, тривалих розлук, посттравматичних стресових розладів, складнощів адаптації до цивільного життя, а також інших соціально-психологічних викликів. Аналізується вплив військової служби на динаміку сімейних відносин та окреслюються ключові фактори, які сприяють виникненню конфліктів: нерівномірний розподіл побутових обов'язків, комунікативні бар’єри, емоційна ізоляція, підвищена тривожність та психологічні наслідки бойового досвіду. Особливу увагу приділено специфічним проблемам дітей військовослужбовців, які страждають від відсутності батьківського піклування, відчуття тривоги та соціальної ізоляції. Запропоновано практичні підходи до вирішення конфліктів, серед яких сімейна терапія, спрямована на поліпшення комунікації та підтримки в родині, медіація як ефективний інструмент вирішення суперечок, а також державні програми підтримки. Зокрема, наголошується на важливості впровадження соціального супроводу, доступу до психологічної допомоги, фінансової підтримки, освітніх і тренінгових програм для членів сімей військовослужбовців. Авторки підкреслюють значущість адаптації кращих міжнародних практик до українського контексту. Реалізація системних заходів підтримки родин військовослужбовців сприятиме зміцненню емоційної стабільності сімей, посиленню соціальної згуртованості та формуванню ефективної державної політики у сфері соціального забезпечення військових і їхніх родин.
  • Ескіз
    ДокументВідкритий доступ
    Кібербезпека в умовах цифрової нерівності: до постановки соціологічної пробеми
    (КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Коржов, Г. О.; Єнін, М. Н.
    У статті розглядаються теоретичні та емпіричні аспекти соціологічного вивчення поведінки у сфері кібербезпеки. Одним із релевантних соціологічних підходів до вивчення даного явища розглядається теорія трьох рівнів цифрової нерівності. В основі презентованого дослідження лежить наступна робоча гіпотеза: безпечна модель цифрової поведінки значною мірою залежить від місця користувача Інтернету в ієрархічному розподілі різноманітних соціальних, культурних і цифрових ресурсів, від місця індивіда в системі соціальної нерівності. Серед факторів, які сприяють більш відповідальній та безпечній поведінці користувачів Інтернету, важливу роль відіграє досвід користування ІКТ (частота та зміст діяльності), рівень знань про потенційні ризики та загрози, особистий досвід кіберзлочинності. Ті користувачі Інтернету, які мають більш тривалий, інтенсивний та різноманітний досвід користування Інтернетом із різними цілями, демонструють, як правило, більш обачливу настанову та більш безпечну модель поведінки в Інтернеті. Кращі знання та досвід жертви злочину роблять користувачів більш пильними та допомагають запобігати зловживанням та погрозам у майбутньому. Вік, рівень освіти, місце проживання та заняття впливають на сприйняття людьми загроз та рівня безпеки в Інтернеті, а також на їх поведінку в мережі. Дослідження підтверджує, що користувачі Інтернету змінюють свою поведінку різними способами через проблеми безпеки.
  • Ескіз
    ДокументВідкритий доступ
    Місто в процесах розбудови і соціальних змін у західній соціології другої половини XX століття
    (КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Шкуров, Є. В.
    Стаття присвячена аналізу ключових теоретико-методологічних підходів до вивчення міста в західній соціології другої половини ХХ століття. Виокремлено внесок науковців у розуміння ролі політичної влади, економічних інститутів, культурних чинників та мікросоціальних практик у формуванні міського простору. Особливу увагу зосереджено на урбаністичних студіях, що розглядають повоєнну відбудову, субурбанізацію, джентрифікацію та «право на місто» крізь призму соціальної справедливості й інклюзивного планування. Окреслено перспективи застосування західних урбаністичних теорій у розробленні моделей відбудови та розбудови міст сучасної України, які б поєднували інноваційні рішення з принципами соціальної відповідальності та залучення громадян.
  • Ескіз
    ДокументВідкритий доступ
    (Не)перебування у зоні активних бойових дій та вимушене (не)переселення як фактори стресових станів українців
    (КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Сальнікова, С. А.; Сидоров, М. В.-С.; Дембіцький, С. С.
    Метою статті є порівняння стресових станів українців внаслідок вторгнення росії на територію України. Чинники вимушеного (не)переселення та (не)перебування у зоні активних бойових дій виокремлені авторами як ключові чинники стресових станів українців. На основі змінних зміни місця проживання внаслідок війни (внутрішнє переселення) – (так; ні) та проживання у зоні активних бойових дій (АБД) – (так; ні) побудовано змінну, яка класифікує респондентів за травматичним досвідом війни і переміщення, і складається з 4-х груп: 1. Перебували у зоні активних бойових дій, не змінювали місця проживання; 2. Перебували у зоні активних бойових дій, змінювали місце проживання; 3. Не перебували у зоні активних бойових дій, не змінювали місця проживання; 4. Не перебували у зоні активних бойових дій, змінювали місце проживання. Порівняння стресових станів українців здійснювалося за індексами психічної стійкості, посттравматичного стресового розладу, медіатравматизації, подовженого стресового розладу, апатії, виснаження, сили, фрустрації за допомогою непараметричних критеріїв. Виявлено, що нова соціально-демографічна ознака травматичного досвіду війни і переміщення є більш диференціюючою, ніж регіон проживання; стать також є значущою. Підтверджено статистично значущі відмінності у розподілах індексів психологічної стійкості та ПТСР для 4 груп респондентів, у тому числі в розрізі статі. Для показника медіатравматизації статистично значущі відмінності між групами спостерігаються лише для жінок. Аналіз стресових станів, а також апробацію шкали травматичного досвіду, здійснено на масиві даних Інституту соціології НАН України (жовтень 2023 р.) в рамках проєкту «Стресові стани населення України в контексті війни: розповсюдженість, групи ризику та шляхи компенсації».
  • Ескіз
    ДокументВідкритий доступ
    Особливості кредитної поведінки населення під час війни
    (КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Казьмірова, О. М.
    У даній статті основна увага акцентується на особливостях кредитної поведінки населення під час війни. В період нестабільності особливо загострюються питання фінансового характеру серед населення, що у свою чергу привертає увагу дослідників і громадськості щодо вирішення даної проблематики. В статті автором зосереджена увага на наслідках впливу воєнного конфлікту на життя населення, рівень оптимізму та стабільність економічної ситуації, що загалом позначається на кредитній поведінці населення. Визначено особливості кредитної поведінки населення в умовах війни. Зокрема, кредитна поведінка розглядається як одна з видів фінансової поведінки населення, що спрямована на тимчасове запозичення зовнішніх коштів для задоволення особистісних потреб. Кредитна поведінка в умовах війни залежить від фінансової стабільності населення. У статті показано взаємозв’язок між трудовою зайнятістю та кредитною поведінкою населення, так як кількість робочих місць зменшується, а кількість пошукачів роботи зростає. Автором зазначено, що зниження доходів, безробіття та інфляція призводить до проблем із поверненням кредитів. Вчасне неповернення коштів детермінує негативні наслідки як для надавачів кредитних послуг, так і для позичальників. Адже у період нестабільності особливо загострюється питання дотримання раніше взятих зобов’язань. Економічна нестабільність, зміни валютних курсів, соціально-економічні умови, політика держави та особисті можливості кожного громадянина й знецінення активів можуть створювати небезпеку для позичальників і кредиторів. У статті представлено аналіз кредитної поведінки під час війни, що надає змогу окреслити перспективи економічної модернізації України, а також покращити наше розуміння даної теми, адже вироблення практичних підходів до розуміння кредитної поведінки сприятиме виробленню дієвої політики модернізації України, генеруванню нових інсайтів щодо напрямів і темпів динаміки модерну в цілому.
  • Ескіз
    ДокументВідкритий доступ
    Переговори як механізм запобігання та подолання політичних конфліктів
    (КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Маркітантов, В. Ю.; Найчук, А. В.
    Стаття присвячена аналізу переговорів як одного з ключових механізмів врегулювання політичних конфліктів. Переговорний процес є комплексним інструментом, який дозволяє його учасникам знаходити компроміси, забезпечувати стабільність і досягати консенсусу при вирішенні спірних питань. Це вказує на його чітко виражений процесуальний характер, якого кожен повинен дотримуватися. У статті також розглядаються сутність і види переговорів та характеристика їх основних функцій. Метою статті є характеристика сутності та ролі переговорів як механізму вирішення політичних конфліктів. Автори звертають увагу на роль компромісу та консенсусу в процесі досягнення взаємовигідних рішень. Водночас вони аналізують важливість фасилітації та медіації, які допомагають сторонам забезпечити конструктивний діалог. Результати роботи довели, що політичні переговори – це багатопланова взаємодія політичних суб’єктів в офіційній чи неофіційній формі, спрямована на вирішення конфліктів чи досягнення певних політичних домовленостей. Взаємодіючи одна з одною, сторони прагнуть досягти спільної мети, зняти існуючі протиріччя або прийняти необхідні рішення. Політичні переговори охоплюють стратегії, процеси дискусії та пошуку компромісів, спрямовані на досягнення бажаних політичних результатів. Переговори є одним із найбільш ефективних і демократичних механізмів вирішення політичних конфліктів, які сприяють вирішенню проблеми та подоланню протиріч мирними засобами з урахуванням інтересів усіх сторін. За своєю природою вони є багатофункціональними, що дозволяє одночасно виконувати декілька функцій, які зазвичай утворюють певну ієрархію.
  • Ескіз
    ДокументВідкритий доступ
    Позиція Проводу ОУН в Україні до конфлікту в Закордонних Частинах ОУН (на основі архівного документа 1950 р.)
    (КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Сич, О. М.
    Стаття присвячена висвітленню одного з етапів внутрішнього конфлікту в Закордонних Частинах ОУН, коли за згодою опонентів Провід ОУН в Україні виступив у якості арбітра поміж ними. У статті розкрито, що в умовах загострення внутрішнього конфлікту Провід ЗЧ ОУН та опозиція погодили, щоб Провід ОУН в Україні виступив «третейським суддею» і спрямували до нього кур’єрів. У відповідь отримали у липні 1950 р. офіційне «Становище Проводу ОУН на Українських Землях до різних спірних або актуальних питань за кордоном». В процесі аналізу цього концептуального для розуміння суті конфлікту документа з’ясовано, що в питаннях ідеологічно-програмових розбіжностей Провід ОУН в Україні майже повністю визнав рацію опозиції й це відображало реальні зміни, на які підпілля в Україні пішло під тиском умов підпільної національно-визвольної боротьби та зустрічі з реаліями створеної більшовицьким режимом дійсності в Україні. Водночас розкрито, що в питанні розмежування повноважень між ЗЧ ОУН та ЗП УГВР документ мав суперечливий характер. За аналогією взаємин між ОУН та УГВР в Україні він пропонував їх будувати на засадах автономності обох інституцій, а С. Бандері рекомендував створити Закордонний центр Проводу ОУН і об’єднати в ньому членів, обраних на Другому ВЗ і Третьому НВЗ. Це суперечило намірам ЗП УГВР виступати в еміграції єдиним речником національно-визвольної боротьби та позбавити С. Бандеру організаційної влади. Водночас документ значно погіршив позиції С. Бандери, заперечивши факт існування Бюра Проводу ОУН, до якого він був обраний за рішеннями Конференції ОУН в Україні в лютому 1945 р. та Першої конференції ЗЧ ОУН у вересні 1947 р. В результаті аналізу архівного документа «Становище Проводу ОУН на Українських Землях до різних спірних або актуальних питань за кордоном» з’ясовано, що він мав суперечливий характер, остаточно не врегульовував конфлікту в ЗЧ ОУН і давав підстави для його продовження. Й це в кінцевому підсумку привело до розколу та створення нової організації ОУН-закордоном.