Психологічні особливості прояву проактивності майбутніх фахівців технічного профілю
Вантажиться...
Дата
2026
Автори
Науковий керівник
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
КПІ ім. Ігоря Сікорського
Анотація
Волянюк А.М. Психологічні особливості прояву проактивності майбутніх фахівців технічного профілю. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 053 «Психологія» (05 – Соціальні та поведінкові науки). – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ, 2026. Дисертація присвячена дослідженню психологічних особливостей прояву проактивності майбутніх фахівців технічного профілю. Розглянуто теоретичні засади психологічного феномену проактивності, її атрибутивні характеристики та структурну організацію. Основну увагу зосереджено на виявленні специфіки проявів когнітивного, афективно-мотиваційного та вольового компонентів проактивності майбутніх інженерів, а також на з’ясуванні визначальних та допоміжних ресурсів, що детермінують її розвиток. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. У першому розділі розкрито теоретико-методологічні засади дослідження. Аналіз теоретичних джерел із зазначеної проблеми свідчить, що дослідження проактивності у вітчизняній та зарубіжній психології й досі здійснюються за відсутності єдиної теорії, узгодженої моделі та стандартизованих методів її вивчення. У розділі розглядаються два основні підходи до побудови наукових моделей – індуктивний (емпіричний) та дедуктивний (теоретичний). Індуктивний підхід передбачає формування моделей на основі фактичних даних і поступових узагальнень, тоді як дедуктивний базується на загальних теоретичних положеннях і вихідних аксіомах, що мають концептуальне значення та підлягають подальшій емпіричній перевірці. У дослідженні застосовано дедуктивний підхід, який забезпечив логічну побудову ресурсної моделі проактивності особистості. Основу цієї моделі становлять три компоненти: когнітивний, афективно-мотиваційний та вольовий. Когнітивний компонент включає антиципаційну спроможність, прогнозування наслідків поведінки, автономію в ухваленні рішень, рефлексію та усвідомленість дій, що проявляються у ретроспективно-перспективному передбаченні розвитку подій і плануванні власних дій для досягнення бажаних результатів. Афективно-мотиваційний компонент представлений особистісним усвідомленням, що охоплює раціональне й емоційно-ціннісне ставлення до себе, метапотреби, пов’язані зі зміною себе і навколишнього світу, а також мотиваційну тенденцію досягнення успіху. Вольовий компонент включає локус контролю, вольову організацію та самоконтроль, що регулюють дії особистості у подоланні труднощів і перешкод. У другому розділі представлено результати емпіричного дослідження особливостей прояву когнітивного, афективно-мотиваційного та вольового компонентів проактивності майбутніх фахівців технічного профілю. Враховуючи, що всі психічні явища досліджуються у їхньому розвитку, взаємозв’язку та взаємозалежності, у роботі застосовано комплекс емпіричних методів. Вибір конкретних методів визначався особливостями розуміння досліджуваного явища. У межах даного дослідження проактивність розглядалася як риса-властивість особистості, що і зумовило вибір психодіагностичного методу як основного. Аналіз коефіцієнтів асиметрії показників компонентів проактивності дозволив оцінити нормальність розподілу даних у вибірці майбутніх фахівців технічного профілю та виявити специфічні тенденції їх розвитку. Домінування негативної асиметрії серед 23 показників свідчить про зміщення розподілу в бік вищих значень. Позитивна асиметрія зафіксована у 7 показниках вказує на зміщення в бік нижчих значень та відкриває можливості для цілеспрямованого розвитку або корекції. Емпірично встановлено, що психологічні особливості прояву когнітивного компонента проактивності майбутніх фахівців технічного профілю полягають у комплементарному характері розвитку його показників, що взаємодоповнюють один одного. Зіставлення середніх значень когнітивного компоненту проактивності у досліджуваних, диференційованих за спеціальністю, виявило тенденційні відмінності лише за шкалою «автономія в ухваленні рішень». У майбутніх інженерів цей показник є нижчим порівняно з майбутніми фахівцями гуманітарного профілю. Порівняльний аналіз відсоткового розподілу даних виявив статистично значущі відмінності у рівнях розвитку окремих показників когнітивного компоненту проактивності. Зокрема, майбутні фахівці технічного профілю продемонстрували вищі результати у сферах «особистісно-ситуативна антиципація», «просторова антиципація» та «часова антиципація», що свідчить про більш розвинену здатність до передбачення та проєктування майбутніх подій, а також відображає вищий рівень сформованості прогностичної компетентності. Зіставний аналіз рефлексивності не виявив істотних відмінностей у рівні прояву різних видів рефлексії серед досліджуваних. Результати обрахунку середніх значень за дескрипторами афективно-мотиваційного компонента проактивності майбутніх фахівців технічного профілю свідчать про суперечливу природу їх прояву, коли окремі показники можуть як підсилювати, так і гальмувати один одного. Компаративний аналіз результатів діагностування афективно-мотиваційного компоненту проактивності майбутніх фахівців технічного та гуманітарного профілів показав, що середні значення більшості показників у обох групах перебувають у межах низьких та середніх значень, при цьому домінує прагнення уникати невдачі та реалістична самооцінка. Статистично значущі відмінності між групами виявлено лише за шкалою «активність»: у майбутніх фахівців технічного профілю зафіксовано нижчі середні значення порівняно з майбутніми фахівцями гуманітарного профілю. За іншими показниками афективно-мотиваційного компонента проактивності статистично значущих відмінностей між групами не виявлено. Дослідження показало, що майже третина здобувачів вищої освіти обох груп має низький рівень розвитку за показниками «самосвідомість», «свобода вибору і відповідальність за нього», «активність» та «розуміння і прийняття інших». Виявлено, що психологічними особливостями прояву вольового компоненту проактивності майбутніх фахівців технічного профілю є достатній рівень розвитку більшості його дескрипторів. Зокрема, за такими показниками, як «ціннісно-смислова організація особистості», «організація діяльності», «рішучість», «наполегливість», «самоконтроль» та «самостійність», зафіксовано достатньо розвинений рівень вольової регуляції. Інтернальний локус контролю виявлено лише в одній із семи ситуативно-специфічних сфер – у галузі досягнень, тоді як в інших сферах життєдіяльності у досліджуваних домінує екстернальна локалізація контролю. Зафіксований спосіб приписування причинності вказує на недостатнє усвідомлення особистої відповідальності та знижений рівень впевненості у впливі на власне життя. Статистично значущі відмінності між групами виявлені лише за двома показниками вольового компоненту проактивності: майбутнім інженерам властиві нижчі середні значення за шкалами «наполегливість» та «інтернальність у сфері досягнень» порівняно з майбутніми фахівцями гуманітарного профілю. Факторний аналіз структурної конфігурації проактивності виявив 9- факторну модель у майбутніх фахівців технічного профілю та 11-факторну модель у майбутніх фахівців гуманітарного профілю, що відображає складність і багатогранність цього психологічного феномена. На основі аналізу виділено два типи проактивності: «превентивний», притаманний майбутнім фахівцям технічного профілю, що базується на логічних формах антиципування й мотивації уникання невдач, та «рефлексивний», характерний для майбутніх фахівців гуманітарного профілю, який поєднує глибоку рефлексію з вольовою саморегуляцією. У третьому розділі представлено результати дослідження визначальних та допоміжних психологічних ресурсів, що сприяють розвитку проактивності особистості. Емпіричне дослідження охоплювало аналіз таких психологічних ресурсів, як «доброта до людей», «допомога іншим», «успіх», «любов», «творчість», «віра у добро», «прагнення мудрості», «робота над собою», «самореалізація у професії», «відповідальність», «знання власних психологічних ресурсів», «уміння оновлювати власні ресурси», «уміння вміщувати власні ресурси», а також виявлення їхнього зв’язку з дескрипторами структурних компонентів проактивності. На основі аналізу психологічних ресурсів було здійснено їхнє узагальнення та класифікацію у межах п’яти функціональних груп: особистісні, соціальні, екзистенційно-смислові, метаресурси та адаптаційно-відновлювальні ресурси. Вперше в дослідженні психологічних ресурсів застосовано метод CHAID, що дозволив виявити визначальні та допоміжні предиктори проактивності, визначити ієрархію їх впливу та нелінійні взаємозв’язки. Структура дерева рішень, побудованого для аналізу ресурсної детермінації когнітивного компонента проактивності, складалася з 18 вузлів, з яких 12 були кінцевими. Максимальна глибина дерева становила 4 рівні. Аналіз показав, що «творчість» як мета-ресурс є визначальним предиктором високого рівня розвитку когнітивного компонента проактивності майбутніх інженерів. Інше дерево, побудоване для дослідження впливу психологічних ресурсів на розвиток афективно-мотиваційного компонента проактивності, також мало глибину 4 рівні й включало 23 вузли, з яких 15 були кінцевими. Встановлено, що визначальним предиктором афективно-мотиваційного компонента проактивності є екзистенційно-смисловий ресурс «прагнення до мудрості». Дерево, що відображає результати ресурсної детермінації вольового компонента проактивності, містило 12 вузлів, із яких 8 були кінцевими, а його максимальна глибина становила 3 рівні. Виявлено, що визначальним предиктором високого рівня розвитку вольового компонента проактивності є «знання власних ресурсів». Отримані результати свідчать, що розвиток проактивності майбутніх інженерів можливий лише за умови одночасної актуалізації визначальних та допоміжних психологічних ресурсів.
Опис
Ключові слова
особистість, проактивність, психологічні особливості, компоненти проактивності (когнітивний, афективно-мотиваційний, вольовий), детермінанти, внутрішні ресурси, антиципація, рефлексія, прогнозування, мотиваційна тенденція, переконання, самооцінка, локус контролю, CHAIDаналіз, майбутні фахівці технічного профілю, personality, proactivity, psychological features, components of proactivity (cognitive, affective-motivational, volitional), determinants, internal resources, anticipation, reflection, forecasting, motivational tendency, beliefs, selfesteem, locus of control, CHAID analysis, future technical specialists
Бібліографічний опис
Волянюк, А. М. Психологічні особливості прояву проактивності майбутніх фахівців технічного профілю : дис. … д-ра філософії : 053 Психологія / Волянюк Андрій Миколайович. - Київ, 2026. - 292 с.