Динаміка формування впорядкованих квазі-одновимірних твердотільних наносистем

Терещук, Володимир Валерійович

Full metadata record

DC Field	Value	Language
dc.contributor.advisor	Горшков, В’ячеслав Миколайович	-
dc.contributor.author	Терещук, Володимир Валерійович	-
dc.date.accessioned	2021-06-16T10:42:04Z	-
dc.date.available	2021-06-16T10:42:04Z	-
dc.date.issued	2021	-
dc.identifier.citation	Терещук, В. В. Динаміка формування впорядкованих квазі-одновимірних твердотільних наносистем : дис. … д-ра філософії : 104 Фізика та астрономія / Терещук Володимир Валерійович. – Київ, 2021. – 159 с.	uk
dc.identifier.uri	https://ela.kpi.ua/handle/123456789/41563	-
dc.language.iso	uk	uk
dc.subject	параметр розпаду	uk
dc.subject	термічна нестабільність	uk
dc.subject	нестабільність Плато-Релея	uk
dc.subject	метод Монте-Карло	uk
dc.subject	ефект roughening transition	uk
dc.subject	анізотропія густини поверхневої енергії	uk
dc.subject	конфігурація Вульфа	uk
dc.subject	нанокластер	uk
dc.subject	нанодріт типу ядрооболонка	uk
dc.subject	гомогенна нуклеація	uk
dc.subject	гетерогенна нуклеація	uk
dc.title	Динаміка формування впорядкованих квазі-одновимірних твердотільних наносистем	uk
dc.type	Thesis Doctoral	uk
dc.format.page	159 с.	uk
dc.publisher.place	Київ	uk
dc.description.abstractuk	Формування квазіодновимірних структур базується на використанні наностержнів в якості базових елементів. Дана дисертаційна робота присвячена дослідженню двох варіантів еволюції їх морфології. В першому з них поперечний переріз наностержня стає періодично промодульованим в результаті спонтанної трансформації поверхні в предплавільному режимі (температура нанодроту набагато нижча температури плавлення матеріалу з якого він був синтезований). На заключній стадії такі модуляції приводять до розпаду нанодроту на ланцюжок ізомерних нанокрапель. За умови забезпечення належного контролю над кінетикою процесу ефект термічної нестійкості наностержнів може використовуватися для створення хвильоводів субхвильової оптики, в яких ближньо-польова взаємодія між поверхневими плазмон-поляритонними модами сусідніх наночастинок забезпечує транспорт світла нижче дифракційного ліміту. В другому варіанті базовий нанодріт використовується як квазіодновимірна підкладка для подальшого синтезу на ній впорядкованої системи нанокластерів, тобто створення, в дифузійному режимі осадження вільних атомів, наностержнів типу ядро-оболонка. Однорідні за діаметром нанодроти значно поступаються системам ядро-оболонка в спроможності «захоплювати» світло розрахованою на одиницю маси. Тому визначення методів керування геометричними параметрами наностержнів типу ядро-оболонка дозволить різко зменшити масу «дзеркала»-детектора в оптичному резонаторі з подальшими можливостями детектувати механічні рухи досліджуваних об’єктів впритул до квантових ефектів.	uk
Appears in Collections:	Дисертації (АПЕПС) Дисертації (вільний доступ)