Білоцерківська, О. М.2026-03-242026-03-242025Білоцерківська, О. М. Зміна парадигм легітимності інститутів публічної влади в Україні під час кризи війни: від патерналізму до резилієнтності / О. М. Білоцерківська // Вісник НТУУ «КПІ». Політологія. Соціологія. Право : збірник наукових праць. – 2025. – № 2 (66). – С. 64-71. – Бібліогр.: 38 назв.https://ela.kpi.ua/handle/123456789/79762Повномасштабне вторгнення РФ в Україну спричинило фундаментальну трансформацію парадигм легітимності інститутів публічної влади. Це дослідження аналізує зміну джерела легітимності: від традиційних патерналістських очікувань (Dworkin, 1988; Kleinig, 1984; Conly, 2023), що ґрунтувалися на здатності держави надавати блага, до концепції резилієнтності – здатності інститутів влади і суспільства ефективно функціонувати та адаптуватися в умовах криз (Briske et al., 2008; Hollnagel & Sundström, 2017). Метою статті є концептуальний аналіз та емпіричне обґрунтування цього переходу, що є критичним для розуміння функціонування держави в умовах екзистенційної загрози. Аналіз базується на класичних (Weber, 1978; Lipset, 1959) та сучасних теоріях легітимності (Cohen & Toland, 2024; Van Ham et al., 2017), патерналізму та резилієнтності (Holloway & Manwaring, 2023; Merkel & Lührmann, 2021). Емпіричну базу становлять дані соціологічних моніторингів (КМІС, 2024; Центр Разумкова, 2025; Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, 2024) за 2017–2025 роки. Застосовані методи включають системний, порівняльний, історико-політологічний, контент-аналіз та інституційний підхід. Основні результати демонструють, що війна зміцнила резилієнтну легітимність. Це виявляється у феноменально високій довірі до інститутів безпеки та оборони (ЗСУ, ДСНС тощо) та зростанні горизонтальної довіри до самоврядування та волонтерських організацій. Водночас, зберігається глибокий дефіцит довіри до традиційних інститутів публічної влади (Верховна Рада, Уряд) та системи справедливості (суди, антикорупційні органи), що свідчить про їхню неспроможність адаптуватися до нових суспільних очікувань. Дослідження також показує пріоритет національної єдності та перемоги над формальними демократичними процедурами, що підкреслює гнучкість суспільного договору в умовах екзистенційної загрози. Висновки підтверджують зміну парадигми легітимності в Україні: від патерналізму до резилієнтності як стратегічного імперативу. Ця трансформація перетворює громадян на активних учасників формування стійкості, що є ключовою умовою виживання та демократичної розбудови України. Перспективи досліджень включають поглиблений аналіз взаємозв’язку міжособистісної довіри та ефективності політик, впливу інформаційної фрагментації на резилієнтність та механізмів відновлення довіри до судової та антикорупційної системи.ukлегітимністьінститути публічної владикриза війнипатерналізмрезилієнтність держависуспільна довіратрансформаціястратегія національної безпекиlegitimacypublic authority institutionswar crisispaternalismstate resiliencepublic trusttransformationnational security strategyArticleС. 64-71https://doi.org/10.20535/2308-5053.2025.2(66).33762332:35.071.7(477)0009-0001-1329-9553