Тараненко, Микола Миколайович2024-08-072024-08-072024Тараненко, М. М. Історичний генезис визначення правового статусу військовополонених нормами міжнародного гуманітарного права / Тараненко М. М. // Журнал східноєвропейського права. - 2024. - № 120. - С. 98-107.2409-6415https://ela.kpi.ua/handle/123456789/68190Стаття присвячена дослідженню історичного розвитку визначення правового статусу військовополонених нормами міжнародного гуманітарного права. Проаналізовано історичний генезис врегулювання даного питання, а також основні положення діючої ІІІ Женевської конвенції «Про поводження з військовополоненими». Дослідження формування інституту воєнного полону свідчить про те, що його генезис має тривалу історію: від держав стародавнього світу до сьогодення. В стародавні часи питання гуманного ставлення до військовополонених регулювалися існуючими звичаєвими нормами. При цьому Стародавні греки могли проявляти певну гуманність до полоненого, на відміну від Стародавнього Риму, політика якого була віроломною та безпощадною. Військовополонені в цей час, як правило, перетворювалися на рабів, або вбивалися. Згодом з початком епохи Середньовіччя воєнний полон починає регулюватись нормами філософсько-релігійних вчень (переважно, християнства та ісламу). Крім того, з’являється лицарський «Кодекс честі». У військовополонених з’являється можливість бути звільненими за викуп. Окрім цього вперше аспекти обміну військовополоненими починають врегульовуватись усними та письмовими двосторонніми міжнародними угодами. З початком епохи Нового часу досліджуване питання регулюється укладеними між командуючими ворогуючих сторін спеціальних угод – «картелів» і «капітуляцій». А після Віденського конгресу 1814-1815 рр. закладається основа міжнародно-правової договірної гуманізації їх становища та захисту. Після проведення в Гаазі міжнародних конференцій миру (1899 та 1907 рр.), формується так зване «право Гааги» - перша багатостороння письмова кодифікація норм міжнародного гуманітарного права, де значна увага була приділена питанням поводження з військовополоненими. Після Першої та Другої світових воєн інституція воєнного полону отримала детальну регламентацію внаслідок проведення двох конференцій в Женеві 1929 та 1949 років, рішення яких згодом були ратифіковані всіма державами світу. Особливо вагомою в світлі досліджуваної проблеми є Третя женевська конвенція 1949 р., в якій чітко формулюється сутність і поняття військовополонених, гарантії їх правового захисту, проголошувалися нові принципи гуманного ставлення до них, а також значно розширено межі їх застосування.ukArticleС. 98-107343.30000-0002-1594-5598