Самчинська О. А.2024-07-152024-07-152023Самчинська, О. А. Правові вектори протидії дезінформації: досвід Європейського Союзу / Самчинська О. А. // Форум Права. - 2023. - 77(4). - С. 6–15.https://ela.kpi.ua/handle/123456789/67905Постановка проблеми. У сучасних умовах дезінформація та деструктивна пропаганда твердо закріпилися серед питань, які потребують вирішення не лише на рівні конкретної держави, а й у світовому масштабі. Саме тому вже більше ніж дев’ять років Європейський Союз активно здійснює заходи, у тому числі правового характеру, спрямовані на протидію зазначеним деструктивним інформаційним впливам в онлайн-просторі та підвищення стійкості населення до їх проявів. Для України впровадження європейських норм і стандартів, використання напрацьованого досвіду боротьби з дезінформацією й запобігання її негативним наслідкам, співпраця з ЄС та його окремими державамичленами у даній сфері є з одного боку невід’ємною частиною євроінтеграційного процесу, а з іншого – запорукою побудови ефективної системи забезпечення національної безпеки. Метою статті є систематизація основних напрямів та інструментів протидії деструктивним інформаційним впливам в Європейському Союзі задля подальшого врахування досвіду ЄС для удосконалення українських шляхів боротьби з цим явищем. Для досягнення поставленої мети було здійснене комплексне застосування наукових методів пізнання, зокрема, історико-правовий метод для дослідження процесу формування та розвитку сучасних правових векторів діяльності ЄС щодо протидії дезінформації, аналіз змісту основних нормативно-правових актів у даній сфері, а також узагальнення та абстрагування для виділення пріоритетних напрямів діяльності ЄС щодо протидії дезінформації. Результати. Аналіз процесу становлення та розвитку сучасної політики ЄС у сфері протидії дезінформації продемонстрував трансформацію напрямів та підходів до вирішення цієї проблеми. Якщо на початку активізації діяльності ЄС щодо боротьби з деструктивними інформаційно-психологічними впливами заходи подолання цієї проблеми були максимально "м’якими", орієнтувалися в першу чергу на стратегічні комунікації та просвітницьку складову та фактично не допускали встановлення заборон щодо поширення недостовірної інформації і блокування контенту та ресурсів, то сьогодні ця політика змінилася, про що свідчать, зокрема, положення Посиленого кодексу практики щодо дезінформації та Закону про цифрові послуги. Висновки. Виділено такі основні напрями здійснення діяльності Європейського Союзу у сфері протидії дезінформації: розвиток інструментів виявлення та реагування на деструктивні інформаційні впливи, ефективна комунікація та координація відповіді, спільне вирішення проблеми, підвищення медіаграмотності (формування стійкості населення до дезінформації), підтримка та сприяння діяльності незалежних медіа та громадських ініціатив, саморегуляція онлайн-простору та встановлення правил поширення різного роду інформації в кіберпросторі, що цілком може використовуватися і в Україні.ukArticleС. 6-15http://doi.org/10.5281/zenodo.1011453934:070.16-048.66](4-6ЄС)(045)0000-0002-7901-5680