Haidenko, YuliiaSerheieva, OksanaTyschenko, Mykola2023-05-162023-05-162022Haidenko, Y. Theoretical approaches to the study of word / Yuliia Haidenko, Oksana Serheieva, Mykola Tyschenko // Актуальнi питання гуманiтарних наук. – 2022. – Вип 54, том 1. – С. 169-176.https://ela.kpi.ua/handle/123456789/55738У статті виділено й проаналізовано теоретичні підходи до дослідження слова. Слово розглянуто з позицій мови, мовлення та семіотики. За мовного підходу слово визначено як центральну функційно-структурну одиницю мови, із закріпленими за нею лексичним та граматичним значенням, спрямовану на виконання пізнавальної та номінативної функцій. З’ясовано, що слово – це одиниця мови, яка позначає явища дійсності та психічного життя людини і звичайно однаково розуміється колективом людей, які розмовляють однією мовою й історично пов’язані між собою. Описано, що слово співвідноситься з предметом думки як з узагальненим відображенням певної області дійсності, внаслідок чого набуває лексичних властивостей. Розкрито поняття «фонетичне слово», «морфологічне слово», «лексичне слово» та «синтаксичне слово». Висвітлено, що слово є одиницею природної мови і одночасно метамови, адже словами можна визначити саме слово як поняття і все, що стосується навколишнього світу. Встановлено ознаки слова, серед яких номінативність, інформативність, індивідуальність лексичного значення, матеріальність, недвонаголосність, відтворюваність, окремість, структурна цільнооформленість, непроникність, асоціативність тощо. Слово з позицій мовлення визначено як одиницю мовлення, яка виступає засобом спілкування мовців і виконує насамперед комунікативну функцію, адже дозволяє інформувати, ділитися знаннями, досвідом, власним баченням світу. Описано, що слово володіє інформаційним потенціалом: містить та транслює інформацію про об’єкти і явища навколишньої дійсності. Із позицій семіотики слово визначено як білатеральний знак, що функціює як самостійне ціле, характеризується єдністю форми та змісту, котрі закріплено суспільною практикою.ukмовленнєвиймовнийсловосеміотичнийтеоретичні підходиArticleС. 169-176https://doi.org/10.24919/2308-4863/54-1-240000-0002-4063-525X0000-0002-7396-55110000-0001-8390-7350