Дисертації (КІТВП)
Постійне посилання зібрання
У зібранні розміщено дисертації, які захищені працівниками кафедри.
Переглянути
Перегляд Дисертації (КІТВП) за Автор "Бондарєв, Денис Володимирович"
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Відкритий доступ Удосконалення методу калібрування біомедичного фотометру з еліпсоїдальними рефлекторами(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Бондарєв, Денис Володимирович; Безуглий, Михайло ОлександровичБондарєв Д.В. Удосконалення методу калібрування біомедичного фотометру з еліпсоїдальними рефлекторами. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі знань 15 – Автоматизація та приладобудування за спеціальністю 152 – Метрологія та інформаційно-вимірювальна техніка». – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ, 2024. Дисертація присвячена підвищенню ефективності біомедичної фотометрії еліпсоїдальними рефлекторами шляхом розробки інформаційної системи еталонних вимірювань у відбитому та пропущеному світлі. Встановлено залежність між інтегральною освітленістю фотометричних зображень при фотометрії еліпсоїдальними рефлекторами зразків та стандартних зразків різної товщини та оптичними коефіцієнтами, отриманими на зразковому спектрофотометрі, що дозволило розробити аналітичну модель функціонування інформаційної системи біомедичної фотометрії. Вдосконалено метод калібрування біомедичного фотометру з еліпсоїдальними, що за допомогою створеної інформаційної бази оптичних характеристик стандартних зразків дозволяє визначати оптичні коефіцієнти повного пропускання та дифузного відбиття біологічних тканин. Практичні результати, які отримано в дослідженні, дозволили розробити алгоритм та програмне забезпечення для аналізу параметрів фотометричних зображень, що дозволяє визначати коефіцієнти повного пропускання та дифузного відбиття зразків біологічних тканин різної товщини з використанням інформаційної системи біомедичного фотометру з еліпсоїдальними рефлекторами. Зміст роботи складається з трьох розділів, у яких викладено та обґрунтовано основні результати дисертаційного дослідження. У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначені об’єкт, предмет, методи та засоби дослідження, поставлені мета та завдання дослідження, сформульовані наукова новизна та практична цінність. У першому розділі розглянуті результати літературного огляду, що охоплює такі питання, як аналіз оптичних властивостей біологічних тканин (БТ) та сучасних біомедичних фотометрів. Розглянуто процеси взаємодії світла з біологічними тканинами та закони та вирази, що їх описують. Зазначено особливості поширення світла в середовищах та методи їх моделювання, зокрема метод Монте-Карло. Визначено значущі оптичні властивості біологічних тканин, а саме коефіцієнт поглинання μa, коефіцієнт розсіювання s, фактор анізотропії g та показник заломлення n. Розглянуто принципи зворотного методу Монте-Карло для визначення оптичних властивостей за допомогою оптичних коефіцієнтів дифузного відбиття Rd, повного Tt, та колімованого Tс, пропускання. Розглянуто одно- та двопроменеві спектрофотометри і фотометри. Визначено принципи та типові схеми вимірювання оптичних коефіцієнтів за допомогою інтегруючих сфер та гоніометрів. Також розглянуто особливості конструювання фотометрів з еліпсоїдальними рефлекторами (ЕР) та визначено будову рефлектора, яку найбільш доцільно икористовувати про біомедичних дослідженнях. Визначено засади формування фотометричних зображень та методи калібрування даних з метою отримання значень оптичних коефіцієнтів. На основі проведеного огляду сформульовано мету та завдання дослідження. У другому розділі проаналізовано особливості інверсного методу МонтеКарло при фотометрії біологічних тканин еліпсоїдальними рефлекторами, що дозволило сформулювати алгоритм розглянутого методу. На підставі етапів реалізації існуючого методу калібрування фотометру з еліпсоїдальними рефлекторами запропоновані структурні схеми проведення еталонних вимірювань для визначення повного, колімованого, дифузного пропускання, а також дифузного відбиття. Описаний процес отримання фотометричних зображень після попереднього калібрування фотометру з еліпсоїдальними рефлекторами дозволив виявити шляхи вдосконалення існуючого методу. У пункті «Особливості та прикладна реалізація удосконаленого методу калібрування біомедичного фотометру з еліпсоїдальними рефлекторами» розглянуто принципи створення інформаційної системи біомедичного фотометру з еліпсоїдальними рефлекторами (ІСБМФЕР). Розглянуто структуру ІСБМФЕР, що складається з трьох складових: бази даних з результатами еталонних вимірювань на зразковому спектрофотометрі, засоби зонного аналізу фотометричних зображень та програмне забезпеченні для визначення оптичних коефіцієнтів біологічних тканин. Запропонована схема фотометру з одноелементними фотодетекторами, яку доцільно використовувати при відсутності необхідності отримання просторового розподілу розсіяного світла. Сформовано метрологічні засади попереднього калібрування фотометру з еліпсоїдальними рефлекторами. Також розглянуто принципи обробки фотометричних зображень, що полягають у розподілі області інтересу на три складові (два кільця та коло), кожна з яких характеризує різнонаправлене світлорозсіяння при проходженні та відбитті через зразок (стандартний зразок або біологічну тканину). Третій розділ присвячений програмно-апаратній реалізації удосконаленого методу калібрування фотометру з еліпсоїдальними рефлекторами. На основі аналізу фізичних, хімічних та оптичних властивостей обґрунтовано вибір твердих полімерних матеріалів, таких як поліетилен (СЗ-ПЕ), полімер тетрафторетилен (СЗ-Ф), полівінілхлорид (СЗ-ПВХ) та поліетилентерефталат (складова СЗ-ПЛ) у якості стандартних зразків для калібрування фотометру з ЕР. Проведено дослідження стандартних зразків за допомогою зразкових фотометрів (LAMBDA 1050 та Shimadzu UV-3600 Plus з ISR-1503 Optical System). Наведені схеми та особливості проведення еталонних вимірювань, результатом яких є спектральні залежності коефіцієнтів колімованого та повного пропускання, а також дифузного відбиття для обраних стандартних зразків різної товщини. Представлено обґрунтування вибору елементної бази для створення прототипу фотометру з ЕР. До складу фотометру входять: оптичні елементи (ЕР, призма, конусна бленда), оптико-електронні прилади (джерело випромінювання, ПЗЗкамера), електричні та електронні компоненти, а також деталі (тубус, плита та підставка на рейці). На результати фотометричних дослідженнях суттєво впливає стабільність джерела випромінювання (лазерного діоду), тому перед його використанням необхідно здійснювати контроль довжини хвилі та падаючої потужності. Властивості біологічних тканин обумовили вибір фокального параметру та коефіцієнту стискання еліпсоїдального рефлектору, що було підтверджено Монте-Карло симуляцією в різних БТ. У дисертаційному дослідженні розроблено алгоритм функціонування інформаційної системи еталонних вимірювань. Під час його виконання проведено регресійний аналіз даних: коефіцієнта повного пропускання та дифузного відбиття від товщини зразка, загальної освітленості фотометричного зображення від коефіцієнта повного пропускання, дифузного відбиття та товщини зразка, зміни коефіцієнтів попереднього регресійного аналізу від падаючої потужності. Результати регресійного аналізу стали математичним базисом розроблення програмного забезпечення, з використанням JavaScript, HTML та CSS. Представлений інтерфейс програмного забезпечення та особливості введення вхідних даних, якими є: тип дослідження, стандартній зразок, бітність фотометричного зображення, товщина зразка БТ, падаюча потужність, кількість активних пікселів та сумарна інтенсивність. У пункті «Дослідження оптичні властивості світлорозсіювальних еталонів» представлені приклади фотометричних зображень стандартних зразків та аналіз їх освітленості у відбитому та пропущеному світлі. Аналіз дозволив виокремити такі закономірності: наближення до експоненціальної залежності освітленості середнього та зовнішнього кільця фотометричних зображень від товщини у пропущеному світлі, наближеність до логарифмічної залежності – у відбитому світлі. На прикладі дослідження зразків біологічних тканини Pullus Cutis (шкіри курки) та Porcus Cutis (шкіри свині) була проведена статистична оцінювання значень сумарної інтенсивності фотометричних зображень. На підставі отриманих значень інтенсивності у відбитому та пропущеному світлі визначені оптичні коефіцієнти дифузного відбиття та повного пропускання з використання різних стандартних зразків та при змінній падаючій потужності, відносна похибка яких не перевищила 1.5 %. Було здійснено порівняння отриманих результатів з дослідженнями інших авторів, що підтвердило доцільність використання запропонованого методу калібрування.