Електронний архів наукових та освітніх матеріалів КПІ ім. Ігоря Сікорського

ELAKPI – інституційний репозитарій, що накопичує, зберігає, розповсюджує та забезпечує довготривалий, постійний та надійний доступ через Інтернет до наукових та освітніх матеріалів професорсько-викладацького складу, співробітників, студентів, аспірантів та докторантів КПІ ім. Ігоря Сікорського. За посиланням можна ознайомитися з положенням про ELAKPI.

Доступ до матеріалів ELAKPI

Доступ до повних текстів матеріалів ELAKPI вільний в мережі Інтернет, крім:

  • частини матеріалів з зібрань факультетів/кафедр, завантажених до 2016 року, доступ до яких надається в локальній мережі університету, що вказано в описі матеріалу;
  • звітів про НДР – доступ з комп’ютерів у залі № 6.6 НТБ;
  • дисертацій та авторефератів, завантажених до 2016 року, які доступні тільки для перегляду з комп’ютерів у залі № 6.6 НТБ.

Щоб отримати права на перегляд/скачування повних текстів ресурсів, доступних тільки в локальній мережі університету, зареєстровані користувачі Бібліотеки КПІ ім. Ігоря Сікорського можуть скористатися послугою Віддалений доступ до "локальних" ресурсів.

Розміщення матеріалів в ELAKPI
Контакти

Бібліотека КПІ ім. Ігоря Сікорського, зал № 4.4, тел. +38 (044) 204-96-72, elakpi@library.kpi.ua, elakpi.ntb@gmail.com

 

Фонди

Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.

Зараз показуємо 1 - 38 з 38

Нові надходження

Ескіз
ДокументВідкритий доступ
Методи обробки геопросторових даних для визначення технічного потенціалу відновлюваних джерел енергії
(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2026) Кардашов, Олександр Вадимович; Аушева, Наталія Миколаївна
Кардашов О.В. Методи обробки геопросторових даних для визначення технічного потенціалу відновлюваних джерел енергії. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 122 Комп’ютерні науки. - Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ, 2026. Дисертаційна робота присвячена вирішенню задачі підвищення точності просторового розподілу даних за упорядкованим каркасом точок із використанням методів геостатистичної інтерполяції та прогнозування проміжних значень методами машинного навчання в області оцінювання технічного потенціалу генерації електричної енергії за допомогою відновлювальних джерел енергії. Актуальність дослідження полягає в підвищенні точності просторового розподілу даних вхідного каркасу точок для поверхонь із однорідними та неоднорідними морфометричними і кліматичними параметрами. Застосування моделей машинного навчання для задачі прогнозування проміжних значень упорядкованого каркасу точок є перспективним напрямком досліджень в галузі відновлювальної енергетики для підвищення точності просторового розподілу відновлювального ресурсу в умовах гірських територій з нерівномірною орографією та кліматичними умовами, параметри яких використовуються моделлю машинного навчання для підвищення точності прогнозування. Об’єктом дослідження є процеси обробки, аналізу та моделювання геопросторових даних для застосування в галузі відновлювальної енергетики. Предметом дослідження виступають моделі та методи просторового моделювання на неупорядкованому розрідженому каркасі точок та обчислювальні алгоритми для розрахунку технічного потенціалу генерації відновлювальної енергетики. Метою дисертаційної роботи є створення методів прогнозування проміжних значень каркасу точок на основі регресійних та геостатистичних методів інтерполяції для удосконалення методів визначення потенціалу генерації відновлювальної енергетики. У ході виконання дослідження було розглянуто можливості удосконалення методів просторового моделювання геопросторових даних для задач оцінювання технічного потенціалу відновлюваних джерел енергії шляхом поєднання геостатистичних методів інтерполяції та методів прогнозування на основі машинного навчання. Уперше запропоновано метод просторового моделювання на неупорядкованому каркасі точок із використанням характеристик поверхні та середовища, у межах якого проміжні значення цільової характеристики визначаються прогнозуванням моделі машинного навчання що враховує вхідну вибірку предикторів, що у порівнянні із геостатистичними методами інтерполяції у класичних реалізаціях не обмежується виключно просторовою автокореляцією. Визначення проміжних значень здійснюється шляхом прогнозування методом Random Forest, послідовно використовуючи набори предикторів, що складаються виключно із морфометричних параметрів та комбінації морфометричних і кліматичних параметрів, що у межах виконаних експериментів забезпечило підвищення точності просторового моделювання відновлювального ресурсу порівняно із методом Ordinary kriging, та, відповідно, продемонструвало вищу точність прогнозування моделі, що була натренована на комбінованій вибірці морфометричних та кліматичних параметрів, у порівнянні із моделлю, що була натренована виключно на вибірці морфометричних параметрів. Вперше формалізовано опис геоданих для просторового моделювання на неупорядкованому каркасі точок, за яким визначається склад, класи та правила просторово-часового узгодження вхідних ознак, а також процедури отримання проміжних значень поверхні у точках, що не належать вхідному каркасу точок. У запропонованій моделі, геостатистичні методи застосовуються як статистично обґрунтований базис просторових оцінок і контролю невизначеності, тоді як регресійні моделі забезпечують багатовимірне врахування рельєфних і кліматичних коваріатів та нелінійних залежностей. Удосконалено модель оцінювання технічного потенціалу генерації електроенергії за рахунок інтеграції комбінації геостатистичних методів інтерполяції та прогнозування на основі машинного навчання в етап просторового розподілу відновлювального ресурсу. Модель реалізує адаптивний підхід до формування неперервного поля ресурсу залежно від та складності морфометричних і кліматичних умов території, та типу вхідних даних, котрі в практичній реалізації представляються спостереженнями метеостанцій, даними реаналізу або комбінованими вибірками з різних джерел. У межах подальших етапів визначення технічного потенціалу, модель поєднує шар географічного потенціалу, шар доступного відновлюваного ресурсу, карту придатності як зваженого інтегрального індексу, що агрегує жорсткі обмеження та небінарні критерії та процес обчислення максимальної встановленої потужності з виробітком електроенергії. Удосконалено методику формування вхідного набору даних для просторового розподілу шляхом розв’язання задачі регресії з узгодження недостовірної вибірки з достовірною за вузловими значеннями. Підхід передбачає оцінювання зміщення даних реаналізу відносно наземних спостережень і подальшу корекцію ресурсних значень, що підвищує узгодженість вхідної інформації перед виконанням інтерполяції або прогнозування проміжних значень та зменшує вплив систематичних похибок на підсумкові оцінки потенціалу. Практичне значення отриманих результатів визначається створенням прикладної системи оцінювання технічного потенціалу ВДЕ, у якій етап визначення кількості доступного відновлювального ресурсу підтримує альтернативні сценарії просторового моделювання. Реалізовано адаптивну модель із варіативними сценаріями формування шару ресурсу, що забезпечує вибір методу залежно від складу та якості вхідних даних і типу території з різнорідними морфометричними та кліматичними умовами, а також надає можливості для сценарного порівняння результатів за різними системами просторових обмежень. Для кожної визначеної придатної ділянки обчислюються показники максимально можливої встановленої потужності та енергетичного виробітку з урахуванням ресурсу і технологічних припущень, після чого виконуються агрегація за множиною ділянок та формування інтегральних оцінок території. Розроблено програмно-алгоритмічну схему обробки даних для формування неперервного поля ресурсу, яка включає модулі корекції даних реаналізу за значеннями опорних спостереженнями метеостанцій та даних реаналізу типу MERRA-2 від NASA POWER і модулі прогнозування проміжних значень за каркасом точок. Використання морфометричних і кліматичних предикторів у складі вхідних ознак забезпечує урахування орографічної та атмосферної неоднорідності, що є важливим для регіонів зі складним рельєфом і локально мінливістю кліматичних умов. Сформовані результати представляються у стандартизованих форматах геоданих – векторних шарів та растрових зображень, придатних для подальшого просторового аналізу, формування карти придатності та розрахунків показників технічного потенціалу. Апробацію моделі для вітрової енергетики на території України виконано з отриманням інтегральних оцінок максимальної встановленої потужності та потенціалу виробітку з урахуванням порогових значень коефіцієнта використання встановленої потужності. Встановлено, що при КВНП ≥ 0.2 технічний потенціал ВЕС для території України становить 726 365 МВт та 1 594 749 млн кВт·год/рік, а при КВНП ≥ 0.25 - 406 721 МВт та 1 040 634 млн кВт·год/рік, що демонструє вплив критерію відбору придатних зон на підсумкові оцінки та практичну придатність моделі для порівняння варіантів відбору територій за рівнем ефективності генерації. Апробацію моделі для сонячної енергетики виконано шляхом обчислення максимальної встановленої потужності та річної генерації на основі визначення географічного потенціалу території України та технологічних параметрів розміщення фотоелектричних модулів. За підсумком агрегації по території України визначено сумарну доступну площу для СЕС від 1 МВт 101 945.8746 км², і становить приблизно 17% території України, що відповідає площі встановлених ФЕМ 40 311.5 км², 8 062 300 МВт максимальної встановленої потужності та 10 030 497.41 млн кВт·год/рік теоретично досяжної річної генерації. Отримані результати формують взаємопов’язаний набір модулів для просторового аналізу та моделювання ресурсних обмежень, орієнтовану на отримання оцінок потенціалу ВДЕ в умовах неоднорідності вхідних спостережень і різної складності кліматичних та рельєфних умов. Запропоновані рішення можуть застосовуватися як елемент геоінформаційних систем підтримки планування розвитку ВДЕ та для порівняльного аналізу альтернативних наборів просторових обмежень і сценаріїв моделювання ресурсу.
Ескіз
ДокументВідкритий доступ
Комплексне очищення димових газів твердопаливних котлів
(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2026) Горяной, Сергій Володимирович; Вольчин, Ігор Альбінович; Туз, Валерій Омелянович
Горяной С.В. Комплексне очищення димових газів твердопаливних котлів. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 142 «Енергетичне машинобудування». – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» МОН України, Київ, 2026. Дисертаційну роботу присвячено дослідженням, спрямованим на розроблення методу комплексного очищення димових газів твердопаливних котлів від твердих частинок та діоксиду сірки в мокрому скрубері з трубою Вентурі з використанням амонійних реагентів. У вступі роботи обґрунтовано актуальність роботи, сформульовано мету та задачі дослідження, представлено наукову новизну та практичну цінність результатів, наведено результати публікаційної діяльності з апробацією результатів за темою дисертаційної роботи з особистим внеском автора. У першому розділі дисертаційної роботи здійснено аналіз сучасного стану та ролі теплоелектроцентралей в структурі енергетичної системи України. Наведено перелік ТЕЦ, оснащених твердопаливними паровими котлами та їх системами очищення димових газів, а також представлено дані щодо обсягів викидів забруднюючих речовин від найбільших об’єктів комунальної енергетики. Описано характер впливу забруднюючих речовин на навколишнє середовище та здоров’я населення. Розглянуто чинну нормативно-правову базу, яка регламентує гранично допустимі викиди твердих частинок, діоксиду сірки та оксидів азоту від великих та середніх спалювальних установок. Проведено аналіз промислових технологій зниження викидів твердих частинок, зокрема розглянуто конструктивні та експлуатаційні особливості циклонів, тканинних фільтрів, мокрих та сухих електростатичних фільтрів та мокрих золовловлювачів. Обґрунтовано переваги застосування мокрих скруберів з трубою Вентурі як ефективного засобу інтенсифікації масообміну із можливістю комплексного очищення димових газів в промислових умовах. Розглянуто особливості технологій сіркоочищення димових газів, зокрема сухої, мокрої та напівсухої технологій десульфуризації з описом основних хімічних реакцій, які лежать в їх основі. Обґрунтовано доцільність використання амонійних реагентів як перспективної альтернативи традиційному вапняковому методу десульфуризації димових газів завдяки розчинності солей амонію та можливості отримання цінного комерційного продукту — мінерального добрива сульфату амонію. Розглянуто специфіку первинних та вторинних методів зниження викидів оксидів азоту. Приділено увагу процесам селективного некаталітичного та селективного каталітичного відновлення з описом основних хімічних реакцій. На основі викладеного матеріалу визначено та обґрунтовано комплекс завдань, спрямованих на розроблення методу комплексного очищення димових газів від твердих частинок та діоксиду сірки в мокрому скрубері з трубою Вентурі. В другому розділі дисертаційної роботи описано методологію проведення експериментальних досліджень, спрямованих на вивчення процесів взаємодії між діоксидом сірки та амонійними реагентами. Дослідження охоплює три різні технологічні схеми: мокре поглинання в трубі Вентурі, напівсуху десульфуризацію та газофазне зв’язування діоксиду сірки амоніаком, отриманого внаслідок термічного гідролізу водного розчину карбаміду. В рамках кожного з досліджень представлено методику проведення дослідів, описано схему експериментальної установки та наведено основні параметри експериментальних досліджень та системи вимірювань. Проведено аналіз джерел експериментальних похибок. В третьому розділі дисертаційної роботи наведено результати експериментальних досліджень процесу видалення діоксиду сірки в трубі Вентурі; уловлення діоксиду сірки в установці напівсухого сіркоочищення із використанням амоніаку та карбаміду та газофазне зв’язування діоксиду сірки амоніаком, утвореного шляхом термічного гідролізу карбаміду. Також представлено результати числових досліджень процесу очищення димових газів від твердих частинок та діоксиду сірки. Результати експериментальних досліджень процесу уловлення діоксиду сірки підтвердили, що амоніак є ефективним реагентом для зв’язування діоксиду сірки з утворенням солей амонію. Підвищення мольного відношення амоніаку до діоксиду сірки підвищує ефективність видалення діоксиду сірки з газового потоку. За стехіометричного відношення реагентів кислотність розчину продуктів реакції наближається до нейтральних значень, що свідчить про повноту перебігу хімічних реакцій у рідкій фазі. Показано, що за низьких значень мольного відношення амоніаку до діоксиду сірки експериментальні значення ефективності уловлення перевищують теоретично розраховані, що вказує на наявність газофазного механізму взаємодії між амоніаком і діоксидом сірки. При збільшенні мольного відношення понад 1,6 інтенсивність газофазного реагування знижується, що, ймовірно, пов’язано з дефіцитом водяної пари, необхідної для утворення реакційного комплексу NH3хH2O в лабораторних умовах. За результатами експериментальних досліджень процесу зв’язування діоксиду сірки в установках напівсухого сіркоочищення встановлено, за аналогічних умов при використанні водних розчинів амоніаку та карбаміду як джерел амоніаку, водні розчини амоніаку ефективно зв’язують діоксид сірки, досягаючи близько 98% ефективності зв’язування, а значення ефективності уловлення діоксиду сірки при використанні розчину карбаміду виявилось близьким до нуля, що свідчить про стабільність карбаміду за умов напівсухого методу сіркоочищення димових газів без попереднього гідролізу за температур, близьких до температури кипіння. Результати досліджень процесу термічного гідролізу карбаміду та подальшого поглинання діоксиду сірки утвореним амоніаком показали, що попередній гідроліз карбаміду за температури, близької до температури кипіння розчину, забезпечує утворення амоніаку, здатного ефективно зв’язувати діоксид сірки в умовах газофазного реагування. Встановлено, що температура кипіння розчину є достатньою для активації карбаміду як ефективного джерела амоніаку. В межах математичного моделювання процесу очищення газів у трубі Вентурі досліджено вплив геометричних характеристик апарата, питомого зрошення та дисперсності крапель та різниці швидкостей між фазами на ефективність знепилення. Встановлено, що загальний ступінь очищення лімітується трьома фракціями твердих частинок: дрібнодисперсними (менше 2,5 мкм), що слабко вловлюються за інерційним механізмом; середньодисперсними (40–70 мкм), аеродинамічні характеристики яких близькі до параметрів крапель зрошення; та краплями пульпи, що містять захоплені тверді частинки. Розраховано ефективність знепилення димових газів за різних параметрів системи. Математичне моделювання процесу поглинання діоксиду сірки передбачало визначення часу, протягом якого за умови ідеального поглинання та монофракційності рідкого реагенту та рівномірному розподілі крапель всередині труби Вентурі діоксид сірки досягне поверхні крапель. Теоретичне дослідження кінетики поглинання діоксиду сірки базувалося на розв’язанні крайових задач дифузії методом Фур’є. В результаті було отримано математичні вирази для визначення необхідного часу контакту фаз та прогнозування ефективності десульфуризації залежно від питомої витрати реагенту. Розраховано ефективність уловлення діоксиду сірки для різних діаметрів крапель та питомої витрати рідкого реагенту. В четвертому розділі дисертаційної роботи на основі отриманих експериментальних та теоретичних результатів розроблено принципову технологічну схему комбінованого очищення димових газів для котла Е-10-1,6, що працює за технологією низькотемпературного киплячого шару; та пиловугільного котла ПК-19. Виконано матеріальний баланс установки та визначено основні технологічні, геометричні й режимні параметри обладнання, які забезпечують високий ступінь десульфуризації та знепилення димових газів до значень, що відповідають вимогам Директиви 2015/2193/ЄС. Проведено техніко-економічне обґрунтування запропонованого рішення, яке підтвердило доцільність використання аміачної води з можливістю отримання товарного сульфату амонію. Показано, що впровадження розробленої технології забезпечує суттєве зниження екологічних платежів і формує додатковий економічний ефект, що свідчить про її високу екологічну та економічну ефективність.
Ескіз
ДокументВідкритий доступ
Особистий бренд СЕО як джерело ризиків для корпоративного бренду у цифровій економіці
(Державний біотехнологічний університет, 2026) Копчалюк, Дарина А.; Юдіна, Наталія Володимирівна
Ескіз
ДокументВідкритий доступ
Основи рециклінгу в поліграфії. Практикум
(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2026) Палюх, Олександр Олександрович
У посібнику розглянуто теоретичні та практичні основи рециклінгу у поліграфічному виробництві з урахуванням сучасних підходів до ресурсозбереження, управління відходами та забезпечення екологічної безпеки. Практичні роботи охоплюють аналіз відходів поліграфічного виробництва, їх класифікацію та оцінювання екологічної небезпеки, формування політики управління відходами, дослідження екологічних ризиків, а також аналіз нормативно-правового забезпечення рециклінгу. Особливу увагу приділено дослідженню матеріальних потоків поліграфічного підприємства, розробленню організаційних моделей роздільного збору відходів, впровадженню принципів циркулярної економіки та формуванню стратегій екологізації виробництва. Практикум спрямований на закріплення теоретичних знань і формування практичних навичок аналізу, оцінювання та прийняття управлінських рішень у сфері рециклінгу та сталого розвитку поліграфічного виробництва.
Ескіз
ДокументВідкритий доступ
Основи рециклінгу в поліграфії. Лабораторний практикум
(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2026) Палюх, Олександр Олександрович
У посібнику розглянуто теоретичні та практичні основи рециклінгу у поліграфічному виробництві з урахуванням сучасних підходів до ресурсозбереження та повторного використання виробничих відходів. Лабораторні роботи охоплюють розрахунок матеріальних втрат, аналіз структури відходів, оцінювання потенціалу рециклінгу, визначення екологічної та економічної ефективності використання вторинної сировини, а також аналіз впливу технологічних процесів і накладу на рівень відходоутворення. Особливу увагу приділено аналізу матеріальних потоків поліграфічного підприємства, оцінюванню придатності відходів до повторного використання та застосуванню принципів циркулярної економіки у поліграфії. Практикум спрямований на закріплення теоретичних знань і формування практичних навичок виконання інженерних та аналітичних розрахунків у сфері рециклінгу поліграфічної продукції.