Електронний архів наукових та освітніх матеріалів КПІ ім. Ігоря Сікорського

ELAKPI – інституційний репозитарій, що накопичує, зберігає, розповсюджує та забезпечує довготривалий, постійний та надійний доступ через Інтернет до наукових та освітніх матеріалів професорсько-викладацького складу, співробітників, студентів, аспірантів та докторантів КПІ ім. Ігоря Сікорського. За посиланням можна ознайомитися з положенням про ELAKPI.

Доступ до матеріалів ELAKPI

Доступ до повних текстів матеріалів ELAKPI вільний в мережі Інтернет, крім:

  • частини матеріалів з зібрань факультетів/кафедр, завантажених до 2016 року, доступ до яких надається в локальній мережі університету, що вказано в описі матеріалу;
  • звітів про НДР – доступ з комп’ютерів у залі № 6.6 НТБ;
  • дисертацій та авторефератів, завантажених до 2016 року, які доступні тільки для перегляду з комп’ютерів у залі № 6.6 НТБ.

Щоб отримати права на перегляд/скачування повних текстів ресурсів, доступних тільки в локальній мережі університету, зареєстровані користувачі Бібліотеки КПІ ім. Ігоря Сікорського можуть скористатися послугою Віддалений доступ до "локальних" ресурсів.

Розміщення матеріалів в ELAKPI
Контакти

Бібліотека КПІ ім. Ігоря Сікорського, зал № 4.4, тел. +38 (044) 204-96-72, elakpi@library.kpi.ua, elakpi.ntb@gmail.com

 

Фонди

Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.

Зараз показуємо 1 - 38 з 38

Нові надходження

Ескіз недоступний
ДокументВідкритий доступ
Аналіз росту штаму Limosilactobacillus fermentum на глюкозо-мальтозних поживних середовищах
(Інститут продовольчих ресурсів Національної академії аграрних наук України, 2025) Хабленко, А. Д.; Даниленко, С. Г.; Дуган, О. М.; Боднарчук, О. В.
Предмет. Молочнокислі бактерії (МКБ) мають широкий спектр використання у багатьох галузях промисловості. Вибір оптимального поживного середовища є важливим етапом при дослідженні росту та отриманні біомаси МКБ. Одним із важливих вуглеводних компонентів поживних середовищ є мальтоза, що використовуються для культивування багатьох мікроорганізмів. Отже дослідження, що стосуються ефективності мальтози як джерела вуглеводів для МКБ, є актуальними та можуть бути використані з метою подальшої оптимізації середовищ. Мета. Дослідження особливостей росту штаму L. fermentum на мальтозовмісних поживних середовищах та оцінка впливу мальтози на основні кінетичні параметри культури. Методи. У роботі використано штам L. fermentum, який культивували у мальтозовмісних поживних середовищах М – 2% (мас/об) мальтози, Г-М – 1% (мас/об) мальтози і 1% (мас/об) глюкози і контрольному середовищі Г з концентрацією глюкози 2% (мас/об). Кількість біомаси аналізували висівом серійних розведень на агаризоване середовище МРС, зміни рН – потенціометрично, зміни кількості редукуючих цукрів – фотоколориметричним методом. Результати. Виявлено позитивний ефект середовища Г-М на ріст штаму за значеннями кількості клітин 9,42 ± 0,09 КУО/мл порівняно з М – 9,33 ± 0,01 КУО/мл. .Встановлено збіжні значення рН при культивуванні на усіх дослідних середовищах та відмінності у споживанні вуглеводів штамом. Найвищі розраховані значення питомої швидкості росту виявлені для дослідних середовищ М (0,65 ± 0,01 год-1) і Г-М (0,59 ± 0,06 год-1), порівняно з Г (0,45 ± 0,03 год-1). Сфера застосування результатів. Отримані результати вказують на можливість використання мальтози в якості основного або ж додаткового джерела вуглецю для культивування штаму L. fermentum та подальшого використання мальтозовмісних компонентів з метою оптимізації поживного середовища.
Ескіз недоступний
ДокументВідкритий доступ
Високоточне локальне електроосадження міді для електрохімічного 3D-друку
(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2026) Котик, Михайло Михайлович; Васильєв, Георгій Степанович
Котик М.М. Високоточне локальне електроосадження міді для електрохімічного 3D-друку. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 161 «Хімічні технології та інженерія». – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», МОН України, Київ, 2026. Актуальність дослідження. Адитивне виробництво або 3D-друк – це технологія виробництва, що стрімко розвивається. Вона дозволяє швидко виготовляти складні деталі викорстовуючи агрегаційний підхід, коли виріб створюють покроковим з'єднанням часток конструкційного матеріалу. У 3D-друці застосовується широке різноманіття матеріалів, від полімерів до композитів, і цей спектр зростає. Однак, адитивне виробництво з металу залишається проблемою для багатьох галузей промисловості. Традиційні технології адитивного виробництва з металів, такі як лазерне спікання, лазерне або електронно-променевого плавлення та струменеві методи нанесення потребують високих енергетичних витрат, спеціальних умов та підготовки витратних матеріалів. Технології електрохімічного 3D-друку (Electrochemical Additive Manufacturing, ECAM) розглядаються як перспективна альтернатива для таких методів. Електрохімічне осадження здійснюється при кімнатній температурі та атмосферному тиску, що зменшує енергоємність процесу у 10–20 разів. ECAM не потребує нагрівання матеріалу до температур плавлення, а формування металевого шару відбувається через контрольований електрохімічний процес відновлення іонів. Це дозволяє отримувати високочисті, рівномірні та щільні метали без термічних деформацій, окиснення чи залишкових напружень, притаманних термічним методам. Електрохімічний 3D-друк забезпечує унікальну перевагу – атомарну точність керування ростом шару, можливість локального осадження в межах мікрокапіляра та формування металів без плавлення. Процес може бути повністю масштабований і керований через електричний струм, концентрацію іонів та геометрію подачі електроліту, що відкриває нові можливості для адитивного виготовлення мікрокомпонентів із високою точністю позиціонування (3–10 мкм). Таким чином, електрохімічний 3D-друк поєднує високу просторову роздільну здатність, низьку енергоємність і можливість формування багатошарових структур із різних металів у єдиному процесі без використання високих температур. Його розвиток є важливим етапом на шляху до створення низькотемпературних адитивних технологій, придатних для мікроелектроніки, сенсорних систем, біомедичних імплантатів та гнучких провідників. Ефективне впровадження електрохімічного 3D-друку потребує глибокого наукового обґрунтування процесів локального електроосадження з малогабаритним рухомим анодом, зокрема встановлення взаємозв’язку між електрохімічними, геометричними та кінематичними параметрами процесу і структурно-функціональними властивостями отриманих матеріалів. Отже, актуальність дисертаційної роботи обумовлена необхідністю створення науково обґрунтованої методології керування процесами локального електрохімічного осадження в умовах обмеженого об’єму електроліту, що дозволить підвищити точність, рівномірність і відтворюваність формування металевих структур при мінімальних енергетичних затратах. Методи дослідження. Робота базується на поєднанні теоретичного моделювання електрохімічних процесів у середовищі COMSOL Multiphysics та експериментальної апробації при електрохімічному 3D-друці. Вплив складу електроліту на його розсіювальні здатності досліджували методами потенціодинамічної поляризації та кондуктометрії із застосуванням потенціостату-гальваностату VersaStat3-200 з модулем імпедансу. Сформовані методом електрохімічного 3D-друку об’єкти аналізували із використанням методів 3D-профілометрії, оптичної та електронної мікроскопії. Структуру електрохімічно надрукованих матеріалів досліджували методом рентгеноструктурного аналізу, корозійну стійкість визначали методом поляризаційного опору, твердість - методом вдавлювання індентора Берковича. Для обробки та аналізу даних виконували в середовищах MS Excel та OriginLab. Основні результати. На процес локального електроосадження впривають такі фактори: електричні (густина струму, розподіл електричного поля між катодом і анодом, напруга на електродах та відстань між ними), хімічні (склад електроліту, концентрація основного компоненту, наявність в розчині добавок), фізичні (температура, властивості поверхні катода), масообмінні (перемішування електроліту, швидкість дифузії електродів до поверхні катода). Встановлено, що вплив електропровідності електроліту, нахилу катодної поляризаційної кривої та відстані між капіляром і поверхнею осадження на розподіл товщини осаду є нелінійним. Для забезпечення осадження міді в межах робочої зони капіляра з точністю понад 95 % необхідно дотримуватись таких умов: відстань між краєм капіляра та поверхнею не більше 0,5 мм, електропровідність електроліту не перевищує 0,02 См/см, а нахил катодної поляризаційної кривої має бути не меншим за 2000 мА/(В·см2). Досліджено вплив складу електроліту на поляризаційні характеристики катодного процесу осадження міді. Експериментально встановлено, що варіювання концентрації іонів Cu2+, сірчаної кислоти та KCl практично не спричиняє помітних змін нахилу катодної поляризаційної кривої в умовах локального електроосадження. Водночас введення поверхнево-активних речовин, зокрема желатину та добавки RUBIN T-200, суттєво впливає на кінетику катодного процесу, змінюючи характер перебігу електродної реакції. Експериментально встановлено оптимальний склад електроліту (200 г/дм3 CuSO4, 60 г/дм3 H2SO4, 0,2 г/дм3 KCl та добавка RUBIN T-200), в якому досягнутий обернений нахил катодної поляризаційної кривої становить 2120 мА/(В·см2). Морфологічний аналіз показав, що при густині струму 10–20 мА/см2 формуються рівномірні дрібнокристалічні осади зі світлим блиском, тоді як підвищення густини до 40–50 мА/см2 спричиняє формування грубозернистої структури та збільшення внутрішніх напружень. При густині струму понад 50 мА/см2 спостерігається утворення пористих і тріщинуватих осадів, що свідчить про зниження когезійної міцності. Оптимальна густина струму для стабільного локального осадження міді не перевищує 40 мА/см2. Методом 3D-профілометрії підтверджено відповідність між експериментальними та розрахунковими профілями осадженого металу. Відхилення товщини у периферійних зонах пояснюється появою розтягувальних внутрішніх напружень, зумовлених вбудовуванням поверхнево-активних речовин у кристалічну решітку металу. Мідь, надруковану за допомогою 3D-друку, порівнювали з виготовленою за металургійною технологією. Рентгенівський дифракційний аналіз показує основні характерні піки кристалічних граток міді. Морфологічні дослідження за допомогою скануючої електронної мікроскопії (СЕМ) показують на порядок більші кристаліти міді, надрукованої за допомогою 3D-друку, порівняно з гальванічним методом виготовлення, завдяки імпульсному режиму 3D-друку та гальванічною технологіями. Методом SEM та XRD аналізу виявлено, що локально осаджена мідь має кристаліти на порядок більші, ніж гальванічна, через те, що внаслідок циклічного руху малогабаритного анода над поверхнею катода при 3D-друці осадження відбувається в імпульсно-подібному режимі. Також встановлено, що у при локальному осадженні міді формується переважна кристалографічна орієнтація у напрямку (311), тоді як у гальванічній міді домінує орієнтація (111). Виміряні механічні властивості електроосадженої міді. Мікротвердість за шкалою Мейєра становить 3,1-3,3 ГПа, модуль Юнга 100,1-97,1 ГПа та коефіцієнти пластичності 0,88-0,87. Властивості електрохімічно осадженої та надрукованої за допомогою 3D-друку міді дуже близькі. Корозійну стійкість друкованої міді оцінювали в розчині NaCl з концентрацією 3,5%. Методом поляризаційного опору показано, що швидкість корозії надрукованої міді становить 7,4 мА/см2, що нижче за швидкість корозії металургійної міді 11,1 мА/см2, але трохи вище за швидкість корозії міді, отриманої гальванічним методом - 6,9 мА/см2. Наукова новизна отриманих результатів Наукова новизна результатів досліджень полягає у розробленні комплексного підходу до моделювання та експериментальній верифікації параметрів локального електроосадження, а також у порівняльному дослідженні фізико-механічних властивостей міді, отриманої методом електрохімічного 3Dдруку з міді. 1. Методом комп’ютерного моделювання у середовищі COMSOL Multiphysics вперше визначено та обґрунтовано параметри, які забезпечують локальне осадження міді на 85 % в області, обмеженій діаметром капіляра. Для сульфатного електроліту це: відстань між краєм капіляра та поверхнею не перевищує 0,5 мм, електропровідність електроліту не перевищує 0,02 См/см, нахил катодної поляризаційної кривої є не меншим за 2000 мА/(В·см2). 2. Методом SEM та XRD аналізу виявлено, що локально осаджена мідь має кристаліти на порядок більші, ніж гальванічна, через те, що внаслідок циклічного руху малогабаритного анода над поверхнею катода при 3D-друці осадження відбувається в імпульсно-подібному режимі. Також встановлено, що у при локальному осадженні міді формується переважна кристалографічна орієнтація у напрямку (311), тоді як у гальванічній міді домінує орієнтація (111). 3. Встановлено, що мікротвердість Майєра (3,1–3,3 ГПа), модуль Юнга (100,1–97,1 ГПа) та коефіцієнти пластичності (0,88–0,87) гальванічної та локально осадженої міді є дуже близькими. При цьому мікротвердість електрохімічно осадженої міді приблизно на 50% вища, ніж у металургійної міді. 4. Визначено, що швидкість корозії локально осадженої міді (7,4 мА/см2) займає проміжне положення між металургійною (11,1 мА/см2) та гальванічною міддю (6,9 мА/см2) у 3,5 % розчині NaCl. Електрохімічно осаджена мідь демонструє приблизно на 35% вищу корозійну стійкість, ніж металургійна. Практичне значення роботи. Результати роботи безпосередньо можуть бути використані для конструювання системи електрохімічного 3D-друку, що є новим та перспективним напрямом у виробництві металевих деталей. Ця технологія дозволяє виготовляти металеві вироби за кімнатної температури, що суттєво зменшує енергетичні витрати порівняно з високоенергетичними методами, такими як селективне лазерне плавлення чи електронно-променеве плавлення. Підібрано та верифіковано оптимальний склад сульфатного електроліту міднення, який дозволяє досягти необхідних електрохімічних характеристик. Обраний електроліт містить 200 г/дм3 CuSO4, 60 г/дм3 H2SO4, 0,2 г/дм3 KCl та добавку RUBIN T-200. Величина оберненого нахилу катодної поляризаційної кривої для цього складу становить 2120 мА/(В·см2). Обраний склад електроліту забезпечує локальне осадження металічної міді в межах робочого капіляра на рівні не менше ніж 95%. Експериментально підтверджено, що об’єкти з міді, отримані методом електрохімічного 3D-друку, мають фізико-хімічні властивості, які є порівнянними або навіть кращими за властивості міді, яка отримана традиційним металургійним методом, що дозволяє використовувати електрохімічний 3D-друк як альтернативну промислову технологію адитивного виробництва з металу.
Ескіз недоступний
ДокументВідкритий доступ
Основні інструменти мотивації в системі самоменеджменту персоналу в умовах війни
(Наукова установа «Науково-дослідний центр сталого розвитку», 2025) Салоїд, С. В.; Салоїд, Г. С.
У статті розглядаються основні інструменти мотивації в системі самоменеджменту персоналу в умовах війни, зокрема внутрішні та зовнішні чинники мотивації, а також застосування цифрових інструментів для самоконтролю та управління робочими процесами. Аналізуються ключові теоретичні підходи до мотивації, такі як теорія самодетермінації та мотиваційна теорія Локка і Латама, а також їх застосування в умовах кризових ситуацій. Зокрема, приділено увагу розвитку внутрішньої мотивації працівників через постановку цілей, емоційну саморегуляцію, а також використанню організаційних практик підтримки, таких як гнучкий графік, психологічна підтримка та гібридна зайнятість. Окремо розглянуто важливість профілактики професійного вигорання та створення умов для самопланування і підвищення ефективності роботи. Практичні рекомендації для підприємств, що сприяють підвищенню мотивації та самоменеджменту, включають впровадження сучасних інструментів управління та регулярний зворотний зв'язок з працівниками. У статті також наводяться розрахунки витрат і ефективності запропонованих заходів. Розроблені рекомендації мають практичне значення для керівництва підприємств, оскільки дозволяють підвищити рівень мотивації персоналу та забезпечити стабільність роботи в умовах війни.
Ескіз недоступний
ДокументВідкритий доступ
Огляд методів, модулів тестування підсистем та програми загалом
(Хмельницький національний університет, 2025) Киричук, Юрій; Стахова, Анжеліка; Назаренко, Наталія; Заєць, Сергій
У цьому дослідженні вивчалися методи забезпечення якості програмного забезпечення, а також проблеми, з якими стикаються під час реалізації якості програмного забезпечення у прагненні покращити якість програмного забезпечення. Відомо, що розробка якісного програмного продукту -важлива потреба для індустрії програмного забезпечення. Визначено, що зосередження уваги на якості продукту дозволяє кінцевим користувачам програмного забезпечення більш легко та ефективно адаптувати продукт. Якість відіграє життєво важливу роль користувачів програмного забезпечення. Це підтвердження всіх вимог щодо задоволеності клієнтів. Отже, важливо визначити правильний процес розробки програмного забезпечення, що веде до якісного програмного продукту. В роботі, розглядаються основні поняття в області тестування програмного забезпечення, критерії вибору тестів, оцінка відтестованості проекту. Значна увага приділяється методам тестування програмного забезпечення, всі існуючі методи тестування діють у рамках формального процесу перевірки програмного забезпечення, що досліджується або розробляється. Такий процес формальної перевірки може довести, що дефекти відсутні з точки зору використовуваного методу. Тобто, немає ніякої можливості точно встановити або гарантувати відсутність дефектів у програмному продукті з урахуванням людського фактора, присутнього на всіх етапах життєвого циклу програмного забезпечення. Розглядаються питання автоматизації процесу тестування та питання зв’язку між процесомтестування і якістю програмного забезпечення. Таким чином, тестування є одним із способів розробки якісного програмного продукту і входить до набору ефективних засобів сучасної системи забезпечення якості програмного продукту.
Ескіз недоступний
ДокументВідкритий доступ
Мутаційний аналіз та проблеми його використання для моделей машинного навчання
(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Лебедєв, А. В.; Федорова, Н. В.
У статті розглянуто особливості застосування мутаційного аналізу до систем машинного навчання (МН). Проведений аналіз засвідчив, що класичне тестування мутаціями не може бути безпосередньо використане до систем з МН без відповідної адаптації. У статті детально описуються основні проблеми, які виникають під час мутаційного аналізу у системах МН, зокрема, визначення поняття «вихідного коду», розробка ефективних та реалістичних операторів мутації, оптимізація швидкодії процесу тестування і необхідність вдосконалення методів оцінки мутаційного покриття. Крім того, стаття розглядає останні дослідження мутаційного аналізу в контексті систем з МН та проводить їх критичний аналіз. У ході дослідження запропоновано низку рекомендацій для дослідників та розробників програмного забезпечення, які дозволять не лише інтегрувати тестування мутаціями до моделей МН, а й зберегти основоположні концепції мутаційного аналізу. Наприклад, обґрунтовано необхідність чіткого розмежування між вихідним кодом і тестовими наборами, створення спеціалізованих операторів мутації та розробка комбінованих метрик для оцінки тестового покриття. Щобільше, розглянуто способи оптимізації обчислювальної складності мутаційного аналізу, які використовуються в наявних інструментах. Запропоновані рішення сприятимуть підвищенню якості тестування моделей МН та забезпеченню більш точної оцінки їхньої надійності. Результати дослідження підкреслюють важливість адаптації класичних методів тестування до особливостей систем МН для підвищення їхньої ефективності та надійності. Висновки визначають напрямки подальших досліджень у цій сфері, зокрема, розробку нових реалістичних операторів мутації, оптимізацію швидкодії тестування та узгодження основних концептуальних аспектів мутаційного аналізу із принципами роботи моделей МН. Подальший розвиток методів мутаційного аналізу дозволить зробити тестування моделей МН більш надійним, ефективним і адаптивним до змінних умов реальних застосувань.