Електронний архів наукових та освітніх матеріалів КПІ ім. Ігоря Сікорського
ELAKPI – інституційний репозитарій, що накопичує, зберігає, розповсюджує та забезпечує довготривалий, постійний та надійний доступ через Інтернет до наукових та освітніх матеріалів професорсько-викладацького складу, співробітників, студентів, аспірантів та докторантів КПІ ім. Ігоря Сікорського. За посиланням можна ознайомитися з положенням про ELAKPI.
Доступ до матеріалів ELAKPIДоступ до повних текстів матеріалів ELAKPI вільний в мережі Інтернет, крім:
Щоб отримати права на перегляд/скачування повних текстів ресурсів, доступних тільки в локальній мережі університету, зареєстровані користувачі Бібліотеки КПІ ім. Ігоря Сікорського можуть скористатися послугою Віддалений доступ до "локальних" ресурсів. | КонтактиБібліотека КПІ ім. Ігоря Сікорського, зал № 4.4, тел. +38 (044) 204-96-72, elakpi@library.kpi.ua, elakpi.ntb@gmail.com |
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
- Доступ у читальній залі № 6.6 НТБ
- Вільний доступ
- Припинив існування 1.07.2020
- Доступ у читальній залі № 6.6 НТБ
- Раніше (до 1.09.2025 року) - Інженерно-хімічний факультет (ІХФ)
- Припинив існування 1.07.2018
- Раніше - Факультет прикладної математики (ФПМ)
- Раніше (до 01.01.2026) - Приладобудівний факультет (ПБФ)
- Припинив існування 1.07.2020
Нові надходження
Історія розвитку залізниць у Європі: вплив на урбанізацію та промисловість
(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2026) Дмитрук, Віталій Сергійович; Чолій, Сергій Васильович
Актуальність теми. Транспортна інфраструктура завжди була одним із тих чинників, що визначали, яким шляхом піде розвиток суспільства. Залізниця у цьому сенсі посідає особливе місце: жоден інший технічний винахід XIX століття не змінив так радикально і так швидко обличчя Європи — її міста, виробництво, торгівлю і спосіб життя мільйонів людей. Саме залізнична мережа стала тим каркасом, на якому вибудувалося індустріальне суспільство: вона з'єднала шахти з металургійними заводами, порти з ринками збуту, периферію з центром.
Однак залізниця — це не лише економіка. Це і нові міста, що виростали навколо вузлових станцій, і масова трудова міграція, і зміна самого ритму повсякденного життя. Вокзали ставали центрами тяжіння, переформатовуючи простір навколо себе; приміське сполучення вперше дозволило людині жити в одному місці, а працювати — в іншому. Усе це робить залізницю не просто об'єктом технічної або економічної історії, а темою, без якої неможливо зрозуміти модерну Європу як таку.
Актуальність цього дослідження визначається кількома обставинами. По-перше, сучасні дискусії про транспортну політику, логістику й урбаністику потребують глибокого розуміння того, як транспортні системи формували і трансформували міський і регіональний простір у минулому. Без цього розуміння будь-яке планування приречене повторювати вже зроблені помилки. По-друге, тема залізничної історії в українській науці досі залишається менш дослідженою, ніж вона того заслуговує, — особливо в порівняльному європейському контексті. По-третє, поява сучасних цифрових інструментів відкрила нові можливості для аналізу і представлення таких масштабних і просторово складних процесів, як розвиток транспортних мереж. Поєднання традиційного наукового аналізу з інструментами digital humanities створює не лише глибше дослідити тему, а й зробити результати доступними для ширшої аудиторії.
Стан наукової розробленості проблеми. Залізнична тематика має тривалу дослідницьку традицію в зарубіжній науці. Економічні історики ще з середини XX століття активно вивчали роль транспорту у промисловому зростанні — від класичних робіт Р. Фогеля, який піддав сумніву традиційні уявлення про «незамінність» залізниць, до подальших дискусій про соціальні та просторові наслідки транспортної революції. В урбаністиці вплив залізниць на формування міського простору розглядається у працях, присвячених розвитку передмість, трансформації вокзальних районів і становленню агломерацій.
Регіональний вимір проблеми — зокрема британська, французька та німецька моделі розвитку залізничної інфраструктури — представлений у численних монографіях і статтях з економічної та соціальної історії. Водночас порівняльний аналіз цих моделей у єдиній концептуальній рамці залишається відносно рідкісним явищем.
В українській науці тема представлена переважно у вузькоспеціалізованих розвідках або в ширших роботах з економічної історії, де залізничний транспорт розглядається як один із багатьох чинників, а не як самостійний предмет аналізу. Тема поєднання транспортної історії з методами digital humanities у вітчизняному науковому просторі практично не розроблена, що додатково обґрунтовує доцільність цього дослідження.
Об'єктом дослідження є соціально-економічні трансформації в Європі в епоху індустріалізації XIX–XX століть.
Предметом дослідження є розвиток залізничного транспорту та його роль у процесах урбанізації і промислового зростання в європейських країнах.
Мета дослідження — здійснити комплексний аналіз історії розвитку залізниць в Європі, визначити їхній вплив на урбанізаційні процеси та індустріальне зростання, а також розробити інтерактивний цифровий інструмент для наочного представлення цих процесів.
Завдання дослідження
Відповідно до мети роботи поставлено такі завдання:
— проаналізувати наявну історіографію з проблем розвитку залізничного транспорту;
— визначити теоретичні підходи до дослідження урбанізації та індустріалізації, що застосовуються в сучасній науці;
— простежити основні етапи формування залізничної мережі в Європі;
— з'ясувати роль залізниць у процесах урбаністичного зростання та трансформації міського простору;
— охарактеризувати місце транспортної інфраструктури у розвитку промисловості й економічній інтеграції регіонів;
— провести кейс-аналіз на прикладі Лондона, Берліна та Рурського регіону;
— розробити концепцію цифрової моделі для візуалізації досліджуваних процесів;
— створити чат-бот як практичний інструмент digital humanities;
— оцінити перспективи використання цифрових методів у гуманітарних дослідженнях транспортної та міської історії.
Методи дослідження
Характер теми вимагав поєднання кількох дослідницьких підходів. В основі роботи лежать загальнонаукові методи — аналіз, синтез, систематизація і порівняння, — які дозволили впорядкувати значний масив різнорідної літератури та виробити єдину аналітичну рамку.
З-поміж спеціальних історичних методів ключову роль відіграв порівняльно-історичний підхід: саме він дозволив розглянути британську, французьку та німецьку моделі розвитку залізниць не ізольовано, а у зіставленні — і побачити за відмінностями загальні закономірності. Історико-логічний метод використано для відтворення причинно-наслідкових зв'язків між транспортним розвитком, промисловим зростанням і змінами в міському просторі.
Просторовий та кейс-аналіз застосовано для поглибленого дослідження трьох конкретних випадків — Лондона, Берліна й Рурського регіону, — кожен з яких демонструє окрему логіку взаємодії між залізницею і містом.
Окремий методологічний пласт становлять інструменти digital humanities. Розроблений у межах роботи чат-бот є не лише практичним результатом, а й дослідницьким інструментом: він дає змогу структурувати інформацію, простежити просторову динаміку процесів і представити результати в інтерактивному форматі, недоступному для традиційного академічного тексту.
Наукова новизна роботи визначається насамперед її міждисциплінарним характером і поєднанням традиційного аналізу з цифровими методами. Конкретніше, у дослідженні:
— уточнено та систематизовано теоретичну базу для вивчення впливу транспортної інфраструктури на соціально-економічний розвиток;
— залізничний транспорт, урбанізація і промислове зростання розглянуті як взаємопов'язані елементи єдиного системного процесу, а не як паралельні явища;
— здійснено порівняльний аналіз регіональних моделей розвитку залізничної інфраструктури в Європі XIX–XX століть;
— обґрунтовано роль залізниць як структуроутворюючого чинника індустріального суспільства;
— вперше запропоновано і реалізовано концепцію інтерактивного чат-бота як інструменту дослідження і представлення транспортно-урбаністичних процесів у рамках вітчизняної гуманітарної науки.
У процесі підготовки магістерського дослідження автор використовував інструменти штучного інтелекту (ШІ) виключно як допоміжні засоби для підвищення ефективності окремих технічних аспектів наукової роботи відповідно до «Політики використання штучного інтелекту для академічної діяльності в КПІ ім. Ігоря Сікорського» (затвердженої наказом від 29.12.2023 р. № НОН/393/2023). Зокрема, застосовувалися такі інструменти: пошукова платформа Consensus (consensus.app) — для систематизованого пошуку рецензованих наукових публікацій та визначення ступеня консенсусу в дослідженій літературі; Google Gemini 3.1 Pro — для первинного впорядкування джерел, їх бібліографічного оформлення, перекладу іншомовних наукових текстів з метою ознайомлення із їх змістом, а також стилістичного редагування окремих фрагментів рукопису.
Автор наголошує, що жодна концептуальна ідея, наукова аргументація, теоретична інтерпретація чи авторська позиція, представлені в дисертації, не були сформульовані або згенеровані засобами ШІ. Усі висновки, узагальнення та оціночні судження є результатом самостійної інтелектуальної роботи дисертанта. Весь матеріал, опрацьований із залученням ШІ-інструментів, верифіковано шляхом безпосереднього звернення до першоджерел і зіставлення з науковою літературою.
Соціокультурна обумовленість трансформацій західноєвропейської ментальності
(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2026) Мемджанов, Олександр Сергійович; Коваль, Олена Аркадіївна
Актуальність дослідження зумовлена необхідністю поглиблення теоретичного знання щодо закономірностей розвитку європейської цивілізації, усвідомлення європейцями своєї культурної ідентичності в умовах інтеграції в глобальний багатовимірний світ. В умовах глобалізації, культурної взаємодії та кризи традиційних цінностей особливого значення набуває вивчення тих процесів, що формували західноєвропейську ідентичність і продовжують визначати її динаміку сьогодні. Особливого значення набуває дослідження західноєвропейської ментальності як складного історико-культурного феномену, що формувався впродовж століть під впливом філософських, релігійних, політичних та економічних чинників і нині зазнає суттєвих метаморфоз у добу постсучасності.
Актуальність теми визначається потребою у переосмисленні засадничих принципів західної цивілізації, які визначають специфіку людського буття, моделей мислення та форм соціальної взаємодії. Проблема історичного становлення та трансформацій західноєвропейської ментальності є однією з ключових у сучасному гуманітарному знанні, оскільки вона дозволяє осмислити глибинні механізми формування культурних смислів, цінностей і способів людського буття.
Важливим контекстом сучасних досліджень є також орієнтація українського суспільства на західноєвропейські цінності, що виявляється у процесах демократизації, утвердження прав людини, розвитку громадянського суспільства та інтеграції в європейський культурно-цивілізаційний простір. У цьому вимірі аналіз трансформацій західноєвропейської ментальності набуває для України не лише теоретичного, але й практичного значення. Водночас у сучасному українському суспільстві спостерігається тенденція до поєднання національної самобутності із запозиченням західноєвропейських цінностей, що є важливим чинником його подальшого розвитку .
Усе вище зазначене підтверджує існування досить актуальної проблеми, яка формує необхідність проведення детального дослідження соціокультурної обумовленості трансформацій західноєвропейської ментальності.
Наукова розробленість проблеми дослідження. Методологію дослідження соціокультурних процесів, що відбуваються в Західній Європі, визначили соціокультурний та цивілізаційний підходи на основі концепцій О.Шпенглера, А. Тойнбі, П. Сорокіна, С.Хантінгтона, Н. Еліаса, Ф. Броделя, Е.Тоффлера та ін. У вітчизняній науці найвагоміші наукові здобутки в дослідженні соціокультурного та цивілізаційного розвитку людства мають О.Г. Білорус, І. В. Бойченко, І. Вайнтруб, Ю.В. Павленко, Ю.М. Пахомов, С.Б. Кримський, Е. В. Піщевська, О.В. Пузієв, тощо. Антропологічний підхід до вивчення історичних трансформацій соціокультурного життя людей представлений грунтовними дослідженнями з історичної, соціальної та культурної антропології: М. Блок, Л. Февр, Ж. Ле Гофф, Л. Леві-Брюль, Е. Дюркгейм, М. Вебер, Б. Маліновський, А.Лефевр тощо. Вивченню ментальності та специфіки її проявів у різних історичних і культурних умовах, зокрема трансформаціям західноєвропейської ментальності присвятили свої праці такі науковці: М. Блок, Л.Февр, Ж. Ле Гофф, Ж. Дюбі, Ар’єс, Ж. Дюпон, Р. Мандру, Ф. Бродель, А. Бюрг’єр, Е. Ротхакер, Я. Буркхардт, Ж. Гурвич, К. Лампрехт, П. Дінцельбахер, Г. Йоас, К. Віґандт, Н. Ферґюсон, А. Лефевр, М. Фуко та інші. Філософські, психологічні, культурологічні, соціологічні дослідження ментальності у вітчизняній філософії представлені роботами К.Ю. Галушко, О.В. Господаренко, І. М. Грабовської, С. І. Грабовського, Р. А. Додонова, М. В. Захарченка, Т. В. Іванова, В. Є. Карпенка, М. Карповця, С.Кримського, Н. В. Небилиці, Е. В. Піщевської, Ю. Присяжнюка, Л.Сафонік, І. Старовойта, Г. Фесенка, Л. І. Шевченко, К. О. Шкуренко та інш.
Отже, різноманітні аспекти трансформацій ментальності європейців досліджені низкою науковців, однак питання специфіки та особливостей формування та прояву цих трансформацій в західній Європі у конкретних соціокультурних контекстах залишаються недостатньо розкритими, що зумовлює необхідність подальшого комплексного аналізу.
Об’єкт дослідження - західноєвропейська ментальність в її соціокультурній динаміці.
Предмет дослідження - соціокультурні чинники та механізми трансформації західноєвропейської ментальніст.
Мета роботи - розкрити закономірності та механізми соціокультурної обумовленості трансформацій західноєвропейської ментальності, охарактеризувати історичні практики людського буття як чинники її змін та визначити тенденції становлення європейської ментальності в умовах глобалізації.
Задля досягнення мети, нами були поставлені такі завдання:
1. Обґрунтувати доцільність застосування соціокультурного та цивілізаційного підходів у дослідженні соціокультурної динаміки розвитку західноєвропейської цивілізації .
2. Розглянути основні теоретичні підходи до вивчення феномену ментальності в його історичних трансформаціях та розкрити теоретичний потенціал антропологічної рефлексії у дослідженні історичних змін ментальності.
3. Розкрити соціокультурні механізми впливу матеріального виробництва, способу розподілу праці та відносин власності на трансформацію буденного життя людей та їх ментальності.
4. Охарактеризувати буденні тілесні практики і їх символічні контексти у повсякденному житті європейської людини у місті.
5. Розглянути ментальність як переживання і проживання людськими колективами досвіду міста.
6. Виявити особливості ментальних змін в процесі становлення сучасної економічної людини.
7. Охарактеризувати базові ментальні уявлення та цінності західноєвропейців в контексті економічних, політичних та соціально-психологічних змін у модерному суспільстві.
8.Узагальнити результати порівняльного аналізу трансформацій західноєвропейської ментальності в різні історичні періоди та визначити їхній вплив на формування сучасної ментальності західноєвропейського суспільства.
Методи дослідження. У процесі дослідження нами було використано низку загальнонаукових теоретичних та емпіричних методів, які дозволили реалізувати поставлену мету та виконати окреслені завдання. Теоретичні методи аналізу – синтезу, індукції – дедукції, узагальнення, систематизації тощо було застосовано для визначення теоретико-методологічної основи дослідження, здійснення аналізу форм ментальності; аналізу наукової літератури, визначення понятійного апарату дослідження; компаративний аналіз - для дослідження історичних форм ментальності, порівняльний аналіз для характеристики історичних змін ментальності, порівняння теоретичних та фактологічних даних дослідження.
Емпіричні методи, зокрема методи контент-аналізу, історико-порівняльного та історико-генетичного аналізу для дослідження механізмів трансформації ментальності, опрацювання історичних джерел і пам’яток культури для збору та систематизації фактологічного матеріалу. Використано елементи інтерпретативного (розуміючого) підходу, характерного для соціології Макса Вебера, що передбачає осмислення соціальних дій через аналіз їхніх смислових значень у конкретному культурно-історичному контексті.
Наукова новизна дослідження полягає у комплексному осмисленні закономірностей соціокультурної детермінації трансформацій західноєвропейської ментальності та реконструкції історичної логіки розвитку західної цивілізації в її ціннісно-світоглядному вимірі. Встановлено, що ментальність є багаторівневим динамічним феноменом, який формується під впливом взаємодії економічних, політичних та культурних інститутів і проявляється через практики мислення, комунікації, тілесності, влади та саморефлексії. Доведено, що ключову роль у становленні ментальності модерного суспільства відіграли процеси урбанізації, розвиток капіталістичних відносин та зміни соціальної структури суспільства. Культурними чинниками, що вплинули на трансформації ментальності західноєвропейців, стали Реформація та просвітницькі ідеї, які сприяли формуванню раціонального, індивідуалізованого та соціально дисциплінованого суб’єкта.
Практичне значення одержаних результатів
Висновки та отримані результати можуть стати базою для подальших наукових досліджень процесу соціокультурної трансформації ментальності, а також бути використані у навчальному процесі при викладанні дисциплін філософського, історичного, соціологічного та культурологічного циклів.
Філософія політичної ідеології та її вплив на соціально-політичні трансформації в Італії між Першою та Другою світовими війнами
(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2026) Коваленко, Олександр Ігорович; Перга, Юрій Миколайович; Гераськов, Сергій Вадимович
Магістерська дисертація присвячена дослідженню філософських засад політичних ідеологій міжвоєнної Італії та їх впливу на соціально-політичні трансформації у 1918–1945 рр. Дисертація виконана Коваленком Олександром Ігоровичем, здобувачем 2 курсу групи СІ-41мн Факультету соціології і права КПІ ім. Ігоря Сікорського за освітньо-науковою програмою "Європейські студії".
Обсяг роботи: 107 сторінок основного тексту. Список використаних джерел містить 119 позицій. Робота містить вступ, чотири основні розділи з підрозділами, загальні висновки та список джерел.
У роботі досліджено інтелектуальні витоки фашизму в ідеях Сореля, Парето та Міхельса; проаналізовано філософію "актуального ідеалізму" Джованні Джентіле як теоретичне підґрунтя тоталітарної держави; розглянуто антифашістську думку Антоніо Грамші та Бенедетто Кроче; з'ясовано механізми практичного втілення ідеології у корпоративній державі, системі масової мобілізації та культурній політиці режиму; досліджено різноманітні форми опору фашистській гегемонії; проведено порівняльний аналіз італійського фашизму з іншими формами фашистських рухів у Європі; розглянуто гендерний, економічний, релігійний та культурно-мистецький виміри ідеології.
Публічне регулювання організації діяльності старост у системі місцевого самоврядування в Україні
(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2026) Компанець, Олександр Миколайович; Іваницька, Ольга Михайлівна; Лихач, Юлія Юріївна
Компанець О. М. Публічне регулювання організації діяльності старост у системі місцевого самоврядування в Україні. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 281 «Публічне управління та адміністрування». – Національний технічний університет «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Міністерство освіти і науки України, Київ, 2026.
Розкриття процесів становлення національних традицій місцевого самоврядування в Україні вимагає ґрунтовних досліджень щодо основ врядування, самоуправління територіальною громадою в різні часи та історичні періоди. Як показує досвід публічного управління в Україні, інститут старости відігравав велике значення в становленні національного місцевого самоврядування. Відродження інституту старости на якісно новій основі, із врахуванням розширення кола компетентностей, повноважень, функцій та інструментів, є необхідним для ефективного функціонування територіальної громади. Дисертаційна робота містить поглиблене трактування низки понять, що пов’язані об’єктом та предметом дослідження. Зокрема, уточнено та поглиблено трактування таких понять, як «децентралізація», «місцеве самоврядування», «інститут старости», «повноваження старости». Розглянуто такі форми децентралізації, як деконцентрація, деволюція, дивестиція, делегування, федералізм. Незважаючи на значну кількість форм децентралізації, необхідним є формування єдиного підходу до управління громадою в часовому, просторовому та соціокультурному аспектах, що вирішується шляхом інституціоналізації влади. Саме в цьому контексті розглянуто інститут старости, який динамічно розвивається. Показано, що в основу діяльності старости покладено низку принципів, серед яких основними є принцип субсидіарності, партисипативності, підвищення системи спроможностей громад, зокрема фінансової, підзвітності та відповідальності, використання інструментів прямої демократії. Ключовим у теоретичній частині роботи є реалізація компетентнісного підходу до організації роботи старости. З цією метою сформовано модель компетентності старости, яка трактується як формування професійності, що включає в себе вміння взаємодіяти, приймаючи управлінські рішення в умовах трансформаційних змін в суспільстві, опираючись на людські ресурси та командну роботу, здатність проявляти ініціативу, ціннісні орієнтири, організаційні здібності, готовність аналізувати та піддавати оцінці результати своєї професійної діяльності. Модель представлена як сукупність чотирьох категорій, а саме: знань, цінностей, вмінь та ставлень. На підставі такого підходу визначено перелік функцій, завдань і повноважень старости. У роботі проаналізовано основні міжнародні документи і стандарти місцевого самоврядування, серед яких особливе місце відведено Європейській Хартії місцевого самоврядування (ЄХМС). Виділено п’ять етапів становлення та розвитку інституту місцевого самоврядування в країнах-членах Європейського Союзу (далі – країнах-членах ЄС), які охоплюють періоди від кінця 1980-х років до сьогодення. Показано основні організаційні рішення та програми, які логічно привели до посилення інституціональної спроможності місцевих громад. Визначено організаційно-правові засади та особливості провадження функцій і повноважень посадових осіб місцевого самоврядування (далі – ПОМС) у країнах-членах ЄС, які наближені до функцій і повноважень старости в Україні (зокрема в Республіці Польща, Литовській Республіці, Румунській і Словацькій Республіках). У другому розділі дисертаційної роботи досліджено історичний досвід і сучасні підходи до організації діяльності старости. Охарактеризовано середовище, в якому діють старости, зокрема проаналізовано моделі функціонування старостинських округів в Україні. Обґрунтовано рекомендації щодо законодавчого врегулювання окремих повноважень старости, зокрема: щодо надання адміністративних послуг, соціальної підтримки населенню, здійснення фінансових, організаційних і господарських повноважень, проєктної діяльності, сприяння взаємодії з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, військовими підрозділами, правоохоронними органами, міжнародними структурами тощо. Визначено напрями застосування різних форматів взаємодії та комунікації працівників старостинського округу з жителями громади. Деталізовано правові норми, правові принципи, функції, повноваження, права, свободи, а також обмеження, що пов’язані зі статусом старости, його юридичну відповідальність, а також правові, соціальні та економічні механізми, що забезпечують його діяльність на займаній посаді відповідно до чинного законодавства України. Показано еволюцію правового та організаційного забезпечення функціонування інституту старост в Україні, яка демонструє тенденцію посилення ролі старости як представника інтересів жителів старостинського округу в територіальній громаді. Для посилення прозорості та підзвітності діяльності старости розроблено Типовий порядок підготовки та проведення звіту старости, що передбачає цифрову форму звіту, дотримання засад інтерактивності, дистанційність формату представлення, обов’язковість оприлюднення. Обґрунтована структура звіту, формат розміщення, періодичність проведення та ін. Здійснено аналіз проблем кадрового забезпечення територіальних громад та на його основі розроблено системний підхід до розбудови кадрової політики інституту старост. Доведено, що вдосконалення кадрової політики є важливим кроком у забезпеченні стійкості, стабільності та ефективності функціонування органів місцевого самоврядування, зокрема в частині: збереження та утримання кадрового потенціалу органів місцевого самоврядування; перерозподілу професійних обов’язків; ротації або перекваліфікації; створення ефективної, реально діючої системи соціального захисту; навчання та розвитку, зокрема пошуку можливостей для організації безперервного навчання на робочому місці; підтримки ментального здоров’я тощо. Обґрунтована необхідність реалізації стратегічного підходу до проведення кадрової політики на місцевому рівні, зокрема шляхом впровадження Стратегії розбудови кадрового потенціалу ОМС (далі - HR Стратегії). Метою HR Стратегії є забезпечення ефективного функціонування ОМС шляхом формування професійного, мотивованого, доброчесного корпусу ПОМС, в тому числі старост. Цей напрямок відповідає пріоритетам державної політики у сфері місцевого самоврядування та децентралізації влади, а також кращим європейським практикам та принципам належного врядування. Показано, що професійний розвиток старост відіграє ключову роль у контексті подальшої реалізації реформи децентралізації влади та планування діяльності територіальних громад в умовах військового стану та повоєнного відновлення. У рамках дисертаційного дослідження здійснено аналіз законодавчого та інституційного забезпечення розвитку кадрової спроможності старост, обґрунтовано напрями зростання рівня їх компетенцій. Зокрема, здійснено розробку типової програми підвищення кваліфікації старост, спрямованої на вдосконалення їхніх компетентностей для результативного виконання функцій і забезпечення якісного врядування на місцевому рівні. У рамках практичної реалізації основних положень дисертації на базі НАДС України впроваджено освітній проєкт «Школа підготовки старост», який є пілотним проєктом за участі представників практично всіх підконтрольних регіонів і місцевих громад країни. Шляхом проведення опитування та анкетування отримано зворотний зв'язок від учасників проєкту, який продемонстрував високий рівень оцінки проведених заходів, а також надав орієнтир щодо подальшого вдосконалення підготовки старост. Окреслено критерії формування й вибору моделі компетентностей старости, яка заснована на сукупності знань, цінностей, вмінь, а також ставлень, що спрямована на підвищення ефективності прийняття та впровадження стратегічних, тактичних і оперативних управлінських рішень щодо соціальноекономічного розвитку громади, застосування комунікаційного механізму та медіації, інструментів фандрейзингу та проєктного менеджменту. Розроблено низку змін і доповнень до чинної нормативно-правової бази у системі місцевого самоврядування та організації роботи старост. Надана архітектура інституційного забезпечення системи професійного розвитку старост. В умовах воєнного стану переважна більшість територіальних громад відчуває обмеження щодо повноцінного вирішення питань місцевого розвитку, передусім через брак власних коштів, а також недостатній рівень реалізації кадрового потенціалу в частині проєктної діяльності. Виходячи з цього, досліджено фінансові повноваження старост, а також запропоновано напрями запровадження проєктного менеджменту та фандрейзингу в територіальних громадах. Визначено пріоритети діяльності та завдання старост у взаємодії з міжнародними організаціями та реалізації проєктів міжнародної технічної допомоги. Результати дослідження мають важливе теоретичне і практичне значення для формування та реалізації державної політики у сфері підвищення ефективності функціонування місцевого самоврядування в Україні, досягнення управлінської узгодженості дій і рішень.