Innovative Biosystems and Bioengineering: international scientific e-journal, Vol. 8, No. 3

Постійне посилання зібрання

https://ela.kpi.ua/handle/123456789/71136

Переглянути

Перегляд Innovative Biosystems and Bioengineering: international scientific e-journal, Vol. 8, No. 3 за Автор "Nikolaiev, R."

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз
    ДокументВідкритий доступ
    Fluorescence-based study of oligonucleotide interactions with recombinant proteins: insulin, interferon α2-β, somatotropin, and their receptors
    (Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute, 2024) Nuzhnyi, O.; Nikolaiev, R.; Tkachuk, Z.
    Проблематика. Олігонуклеотиди (OLNs) здатні брати участь у широкому спектрі різноманітних білок-лігандних взаємодій і ви- конують значну кількість клітинних функцій, утворюючи структури, які дають їм змогу специфічно взаємодіяти з ДНК, РНК і білками, що є важливим аспектом біологічних процесів. Успіхи у вивченні цих різноманітних взаємодій можуть сприяти розробці нових технологій лікування різних захворювань. Механізм взаємодії між білками та OLNs є складним і все ще потребує деталь- ного вивчення. Необхідні подальші дослідження, щоб повністю розкрити цей процес і забезпечити краще розуміння взаємодії між цими біомолекулами. Мета. Синтезувати, очистити та дослідити взаємодію OLNs із рекомбінантними сигнальними білками інтерфероном 2- та інсуліном з їхніми рецепторами і соматропіном, оцінивши міцність зв’язку за допомогою флуоресцентної спектроскопії. Методика реалізації. Взаємодію аналізували за допомогою рівняння Штерна–Вольмера в загальній і модифікованій формах і рівняння Хілла. OLNs синтезували методом твердофазового фосфорамідиту з очищенням твердофазовою екстракцією та по- дальшою перевіркою на спектрофотометрі. Результати. Флуорометричне титрування показало, що OLNs зв’язуються з білками в середній зоні афінності, утворюючи не- флуоресцентні комплекси, з найбільш активною взаємодією з короткими OLNs. Виявлено позитивне кооперативне зв’язування інтерферону з G20 і T20 та негативне кооперативне зв’язування інсуліну з C20 і A20. Також було показано негативне коопера- тивне зв’язування STP із C20. Висновки. Дослідження продемонструвало взаємодію між OLNs і рекомбінантними сигнальними білками й рецепторами за до- помогою різних механізмів зв’язування, що потенційно може впливати на їх конформацію та біологічну активність. Ці результати мають значення для терапевтичного використання OLNs у контексті сигнальних білків і рецепторів.