У статті розглядається проблема субстандартих мовних проявів – міського сленгу, суржику, діалектів – з позицій соціолінгвістичного аналізу, початки якого в лінгвоукраїністиці тісно пов’язані з творчістю Ю. Шевельова.
Особливу увагу приділяє соціо-прагматичному аспекту функціонування урбаністичних та неурбаністичних субстандартних форм. Запропонований Шевельовим підхід до вивчення субстандарту як джерела вітальності мови і повноціності ії функціонування дістає тут подальший розвиток.