Людиноцентричність знання в досократівській філософії

Скорочена інформація про документ
dc.contributor.authorКостроміна, Г. М.
dc.contributor.authorKostromina, G.
dc.date.accessioned2014-07-25T08:39:51Z
dc.date.available2014-07-25T08:39:51Z
dc.date.issued2013
dc.description.abstractenThe research of the consideration of ancient philosophers thoughts about the knowledge gives an opportunity to discover individual’s being as the center of philosophical understanding of the knowledge, historical interdependence of knowledge improvement and personality development, cognition and education. Heraclitus didn't consider knowledge as impersonal, indifferent to the happiness and dignity of human life. The knowledge is a conscious attitude to the human existence law as a universal, eternal Logos, it can improve a human, give the meaning to his/her life and bring to human happiness. Eleatics determine the truth of the knowledge through cognitive human abilities; they use the person-centered approach. The knowledge defines human objectives, decisions, actions and behavior. The perfection of the human life depends on it. The knowledge is no longer considered as an ontological category which is determined by the Logos (as in the Heraclitus philosophy).Empedocles, Anaxagoras, Leucippus and Democritus introduced the concept of the targeting and single-mindedness to the philosophical consideration of knowledge and the human freedom is considered by them as a derivative of the theoretical knowledge. The Sophists philosophy gives rise to outreach, educational focus of philosophical thought. Before the Sophists scientific mind was aimed at studying the external world. Sophists make mind itself as the subject of the philosophical reflection. The focus is the subject who thinks and realizes that he is in the process of thinking. The mind is considered as the result of subjective activity of thinking. But the sophists absoluted the subjective knowledge. The relativity of all concepts, ethical norms and values originate from the human. The opposition to this principle was the consistent of the person-centered approach deepening in the understanding of the knowledge in the philosophy of Socrates, Plato and Aristotle. The historical method of consideration of philosophical understanding of the knowledge is prospective for further study of the knowledge role in the creation of individual and improvement in the way of human existence.uk
dc.description.abstractukДослідження поглядів античних філософів на знання дає можливість розкрити буття людини як центр філософського розуміння знання, історичну взаємообумовленість вдосконалення знання і розвитку особистості, пізнання і освіти. Геракліт не вважав знання безособистісним, байдужим до щастя і гідного життя людини. Знання – це свідоме ставлення до закону людського буття як універсального, вічного Логосу, воно здатне вдосконалити людину, надати його життю сенс, принести щастя. Елеати визначають істинність знання через пізнавальні здібності людини, вони використовують принцип людиноцентризму. Знання визначає цілі, рішення, вчинки і поведінку людей. Від нього залежить досконалість людського життя. Знання вже не розглядається як онтологічна категорія, яка визначається Логосом (як це було у Геракліта). Емпедокл, Анаксагор, Левкіпп і Демокріт вводять поняття цілепокладання і цілеспрямованості в філософський розгляд знання і людини, розглядають свободу як похідну від теоретичного знання. Філософія софістів дає початок просвітницької, освітньої спрямованості філософської думки. До софістів наукове мислення було спрямовано на вивчення зовнішнього світу. Софісти предметом філософських роздумів роблять саме мислення. У центрі уваги опиняється суб'єкт який мислить і усвідомлює як він здійснює процес мислення. Розум розглядається як результат суб'єктивної діяльності мислення. Але софісти абсолютизували суб'єктивність знання. Відносність усіх понять, етичних норм і оцінок походить від людини. Протидією цьому стало послідовне поглиблення принципу людиноцентризму в розумінні знання в філософії Сократа, Платона та Аристотеля. Історичний метод розгляду філософського розуміння знання є перспективним для подальшого вивчення ролі знання в процесі творення людини і удосконалення способу людського існування.uk
dc.format.pagerangeС. 40-46uk
dc.identifier.citationКостроміна Г. М. Людиноцентричність знання в досократівській філософії / Г. М. Костроміна // Вісник НТУУ «КПІ». Філософія. Психологія. Педагогіка : збірник наукових праць. – 2013. – № 1(37). – С. 40–46. – Бібліогр.: 26 назв.uk
dc.identifier.urihttps://ela.kpi.ua/handle/123456789/8199
dc.language.isoukuk
dc.publisherПолітехнікаuk
dc.publisher.placeКиївuk
dc.source.nameВісник НТУУ «КПІ». Філософія. Психологія. Педагогіка: збірник наукових працьuk
dc.status.pubpublisheduk
dc.subjectлюдиноцентризмuk
dc.subjectзнанняuk
dc.subjectдосократівська філософіяuk
dc.subjectгносеологіяuk
dc.subjectістинаuk
dc.subjectperson-centered approachen
dc.subjectknowledgeen
dc.subjectPre-Socratic philosophyen
dc.subjectepistemologyen
dc.subjecttruthen
dc.subject.udc101:37.01.09uk
dc.titleЛюдиноцентричність знання в досократівській філософіїuk
dc.title.alternativeThe person-centered approach of knowledge in the Pre-Socratic philosophyuk
dc.typeArticleuk
thesis.degree.level-uk

Файли

Контейнер файлів
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Ескіз
Назва:
6.pdf
Розмір:
441.58 KB
Формат:
Adobe Portable Document Format
Завантажити
Ліцензійна угода
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Ескіз недоступний
Назва:
license.txt
Розмір:
1.71 KB
Формат:
Item-specific license agreed upon to submission
Опис:
Завантажити

Зібрання

Вісник НТУУ «КПІ». Філософія. Психологія. Педагогіка: збірник наукових праць, № 1(37)