Дисертації (ІБ)
Постійне посилання зібрання
У зібранні розміщено дисертації, які захищені працівниками кафедри.
Переглянути
Перегляд Дисертації (ІБ) за Автор "Полуциганова, Вікторія Ігорівна"
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Відкритий доступ Метод оцінки ризику на основі аналізу структури зв’язків загроз та вразливостей у кіберсистемах(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Полуциганова, Вікторія Ігорівна; Смирнов, Сергій АнатолійовичПолуциганова В. І. Метод оцінки ризику на основі аналізу структури зв’язків загроз та вразливостей у кіберсистемах. – Кваліфікаційна праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії з галузі знань 12 – Інформаційні технології за спеціальністю 125 – Кібербезпека та захист інформації. – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ, 2024. Методи оцінки ризиків є одним з ключових механізмів аналізу ефективності та рівня безпечності функціонування кібернетичних систем і визначення напрямків їх подальшого розвитку, що обумовлено складною структурою таких об’єктів. Зважаючи на те, що сьогодні майже в усіх сферах життя застосовуються інформаційні технології, методи оцінювання ризиків набувають все більшого значення для виявлення уразливостей інформаційних систем та потенційних загроз для їх безпечного функціонування. Результати відповідного аналізу дозволяють формувати та проводити комплекс заходів, які підвищують рівень безпеки системи та захищають її від зовнішніх та внутрішніх загроз. Дисертаційну роботу присвячено розробці методу оцінювання ризиків кіберсистем на основі взаємозалежності між уразливостями та загрозами, а також складної структури цих зв’язків. Порівняльний аналіз сучасних підходів та методів оцінювання ризику засвідчив, що ними не в повній мірі враховується така специфіка структури інформаційної системи, як її складність, що відображається на точності проведених на основі цих методів розрахунків. За результатами дослідження зв’язків між виявленими загрозами та уразливостями, які притаманні сучасним кіберсистемам, установлено, що зв’язки між ними можуть мати небінарний характер, а також впливають на обсяг втрат внаслідок різного рівня сумісності як між уразливостями системи, так і між окремими подіями при реалізації атак (несанкціонованого доступу до системи). Виявлені недоліки сучасних підходів, що застосовуються для аналізу ризику у кіберсистемах, були скореговані під час розроблення узагальненого методу оцінки ризиків для систем складної структури. Методи аналізу вразливостей та загроз безпеки кіберсистем, аналізу структури складних кіберсистем, оцінювання ризику, а також сучасний стан вивчення проблем, які досліджуються в дисертації, висвітлено в роботах таких вчених як Архіпов О.Є., Аткін Р. Х., Грайворонський М. В., Джонсон Д. Х., Касті Д. Л., Качинський А. Б., Ланде Д. В., Мохор В. В., Новіков О. М. та інших науковців. Проведено огляд та здійснено порівняльний аналіз основних підходів та методів, на яких базується структурний аналіз системи загроз і вразливостей і які покладено в основу дисертаційного дослідження, а саме наступних напрямів: Qаналіз, топологія, геометрія і аналіз симплеціальних комплексів. Здійснено опис основних етапів життєвого циклу вразливостей у кіберсистемі. Розглянуто основні методи оцінювання ризику на основі підходів А. Вальда та Т. Байєса. Проведено систематизацію підходів до виявлення та аналізу основних метрик для опису структури системи уразливостей та загроз у кіберсистемі. Установлено, що основними поняттями та ефективними моделями, які у повній мірі характеризують структуру складних систем, а також використовуються для розв’язання задач аналізу та синтезу системи, однозначного визначення процедури при проведенні оцінювання ризиків, являються локальні карти, структурне дерево та структурний граф симплеціального комплексу. Здійснено структурний аналіз системи вразливостей та запропоновано класифікацію вразливостей, що дозволяє суттєво вплинути на формування комплексу превентивних заходів щодо попередження та подолання несприятливих наслідків реалізації загроз. Для опису властивостей та джерел виникнення вразливостей використовувалась база даних широко відомих уразливостей інформаційної безпеки CVE. У ході дисертаційного дослідження було розроблено загальні алгоритми переходу від довільної матриці інцидентності до симплеціального комплексу з подальшим визначенням структурного дерева та локальних карт. Запропоновано алгоритм прямого переходу від матриці інцидентності безпосередньо до структурного дерева та локальних карт у випадку, коли відсутня необхідність побудови симплеціального комплексу. Розроблено алгоритм відновлення симплеціального комплексу із застосуванням інформації з локальних карт та структурного дерева. Розроблений метод дозволяє здійснити формалізований перехід від характеристик топології симплеціального комплексу до відповідних графів та навпаки. Запропонований алгоритм дозволяє більш точно визначити структуру складної системи та здійснити її всебічний детальний аналіз. Цей метод відображає зв’язки між класичним Qаналізом та доданими структурними характеристиками, а також синтезом симплеціального комплексу на основі відомих структурних характеристик. У ході дослідження проводились уточнення оцінок ймовірностей інцидентів та відповідних втрат. Класична байєсова формула розрахунку середніх втрат дозволяє врахувати сумісність та залежність несприятливих подій, але, при цьому зазвичай оцінка ймовірностей реалізації загроз виконується для ситуації окремих несумісних подій. У реальності можуть відбуватися сумісні реалізації вразливостей/загроз, що ускладнює оцінки ймовірності внаслідок виникнення сумісних та умовних ймовірностей. У випадку, коли вразливості інформаційної системи є незалежними, загальні збитки від їх сумісної реалізації розраховуються як сума збитків від окремих інцидентів. Але, у разі сумісної реалізації залежних уразливостей системи, загальна сума окремих втрат корегується (збільшується або зменшується) у залежності від характеру та специфіки їх зв’язків. Доведено, що відомі структурні особливості симплеціального комплексу при оцінюванні ризику дозволяють ураховувати сумісність між загрозами чи вразливостями. Сумісність в цьому контексті означає, що деякі вразливості можуть реалізовуватися як одночасно, так і окремо в залежності від профілю атаки на інформаційну систему. Доведено, що чим більш складним є зв’язок між окремими вразливостями, тим більший вклад сумісних компонентів у загальний ризик. Акцентовано увагу на тому, що при обрахунку загального ризику системи потрібно окремо враховувати «місця склеювання» (примикання) між ланцюгами симплексів. Оскільки ці місця є симплексами за визначенням, ризик, що відповідає ланцюгу, формується з ризиків від двох ланцюгів по місцю примикання. Він обчислюється як сума ризиків для двох ланцюгів мінус ризик для симплекса примикання, бо він врахований двічі — у складі кожного ланцюга окремо. Якщо примикання по симплексу відбувається для k ланцюгів разом, зрозуміло, що для компенсації кратності примикання потрібно віднімати від суми ризиків від ланцюгів ризик від симплексу множений на (k 1). Оскільки інформація щодо структури примикання міститься у локальній карті та структурному графі симплеціального комплексу, вона може бути використана для розрахунку ризику безпосередньо з них. Тому загальну суму ризиків (по ланцюгах) запропоновано корегувати з урахуванням таких повторів для кожної вершині структурного дерева. Запропонований розрахунок ризику відрізняється від алгоритмів «згортання дерева» у теорії прийняття рішень тим, що працює з комплексом а не деревом, використовує підхід «включень та виключень», а також враховує відповідну кратність примикання. Здійснено загальний аналіз системи загроз і вразливостей інформаційної системи типового об’єкту критичної інфраструктури. За допомогою структурного аналізу виявлено можливість сумісних реалізацій загроз, які проявляються через складну структуру взаємозалежностей між уразливостями та загрозами. Проведено класифікацію вразливостей на основі параметрів, наведених у дисертаційному дослідженні для системи загроз інформаційної системи визначеного об’єкта критичної інфраструктури. За результатами проведених обчислень отримано опис структури системи загроз та ризиків, який більш точно відповідає реальним параметрам досліджуваної системи. Для проведення розрахунку ризиків зроблено припущення, що сумісна реалізація несприятливих подій, зокрема від кібератаки, є незалежною за втратами. Тому втрати розраховуються як сума, а ймовірність події як добуток. Отриманий результат також підтверджує, що при проведенні розрахунків з використанням запропонованого методу розширеного Qаналізу структурновкладені загрози не мають впливу на кінцевий результат оцінки загального рівня ризику. Для спрощення розрахунків ризику вплив на систему структурновкладених загроз рекомендовано ігнорувати. Практичне застосування запропонованого методу оцінювання ризику засвідчило, що у порівнянні із методом спрощеної лінійної оцінки, загальна оцінка ризик для досліджуваної інформаційної системи об’єкта критичної інфраструктури зменшується майже до 23,3% у залежності від розподілу загроз та профілю атак. Метою дисертаційної роботи є розв’язання актуальної наукової задачі аналізу та синтезу моделей і методів оцінювання ризиків з врахуванням структурних властивостей сукупності зв’язків загроз та вразливостей кіберсистем, що дозволяє розробити процедуру побудови формули байєсівської оцінки ризику, виконати її аналіз та забезпечити уточнення оцінки ризику внаслідок врахування структури сумісності вразливостей системи. Об’єкт: загрози і вразливості у складних кіберсистемах. Предмет: оцінювання ризиків у складних кіберсистемах. У дисертаційному дослідженні отримані такі наукові результати: - Вперше побудовано модель зв’язків загроз та вразливостей у кіберсистемі у вигляді симплеціального комплексу, яка представляє складну структуру їх взаємозалежностей, для класифікації загроз і вразливостей та для оцінювання потенційних втрат і ризиків; - Вперше розроблено алгоритми аналізу симплекційного комплексу та його синтезу на основі повного набору структурних характеристик комплексу; - Вперше розроблено метод класифікації загроз та вразливостей у складній системі з урахуванням характеристик власної розмірності підсистем, їх примикання та наслідування, що дозволяє надійніше оцінювати ризики в кіберсистемі в залежності від варіантів атак; - Розроблено процедуру побудови байєсівської оцінки ризику з врахуванням структури вразливостей системи та складеної функції втрат. Всі теоретичні і практичні результати дисертаційної роботи у повній мірі висвітлено у статтях, опублікованих у фахових вітчизняних наукових виданнях, що входять до відповідного встановленого переліку. Виконано їх належну апробацію на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях. У дисертаційному дослідженні розв’язана задача оцінювання ризику з урахуванням структурних особливостей зв’язків уразливостей та загроз у кіберсистемах. Проаналізовано систему зв’язків між загрозами та вразливостями в сучасних складних кіберсистемах. Виявлено, що зв’язки між ними можуть мати небінарний характер та визначати різний рівень сумісності між загрозами при реалізації атак. Проаналізовано методи структурного аналізу складних систем. Основним його інструментом визначено Qаналіз, адже саме він дозволяє врахувати топологію взаємозв’язків між компонентами вразливостей та загроз у кіберсистемі. Побудовано структурну модель сумісної реалізації загроз для кіберсистем. Розроблено основні алгоритми для побудови структурної моделі системи взаємозалежностей загроз та вразливостей на основі Qаналізу. Визначено основні структурні характеристики системи для подальшого обрахунку ризиків. У роботі структуровано інформацію про загрози та вразливості кіберсистем. Описано основні метрики оцінки взаємозалежностей між уразливостями та загрозами для їх подальшого використання при проведенні розрахунку оцінки загального ризику для системи. Здійснено аналіз методів оцінювання складених функцій втрат від реалізації сумісних загроз. Визначено, що внаслідок подібних атак на кіберсистему має здійснюватися корегування величини суми окремих втрат системи з урахуванням специфіки взаємних зв’язків. У загальному випадку при реалізації незалежних загроз сумарний збиток є сумою збитків внаслідок реалізацій окремих подій, але у разі виявлення взаємозалежності відповідних уразливостей та загроз, цей показник корегується (збільшується або зменшується) у залежності від характеру та специфіки їх зв’язків. На основі характеристик побудованих моделей, які відображають структурні особливості системи загроз, розроблено метод оцінювання ризику з урахуванням структурних особливостей системи та складених функцій втрат. Проаналізовано можливості практичного застосування розробленого методу оцінювання ризику з урахуванням специфіки взаємозв’язку вразливостей та загроз для інформаційних систем: 1) хмарних середовищ та 2) об’єктів критичної інфраструктури, а також виконано відповідні розрахунки. Здійснено порівняння результатів, отриманих при розрахунках оцінки ризику із застосуванням розробленого методу розрахунку для систем складної структури, з результатами, отриманими при розрахунках за допомогою простої лінійної оцінки ризику. Результати роботи впроваджено у навчальний процес навчальнонаукового фізикотехнічного інституту Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», що підтвержено довідкою про вровадження в додатку Б. Моделі та методи розроблені в дисертації використані в Науководослідні роботі «Підтримка прийняття рішень в умовах невизначеності та конкурентної взаємодії» номер державної реєстрації 0124U001957, що підтверджує наукову та практичну цінність отриманих результатів дослідження. Наукові напрацювання та пропозиції даного дослідження використані під час підготовки матеріалів до засідання Ради національної безпеки і оборони України з питання «Про стан справ у енергетичній сфері», рішення Національного координаційного центру кібербезпеки при Раді національної безпеки і оборони України (далі – НКЦК), а також у процесі розроблення Загальних правил обміну інформацією про кіберінциденти, затверджених рішенням НКЦК (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження наведено в додатку Б). За матеріалами дисертації опубліковано 12 робіт, з яких 4 – це статті у журналах і збірниках наукових праць, що входять до переліку фахових видань, затверджених МОН України за спеціальністю дисертації та 8 – публікації у матеріалах конференцій (у тому числі, міжнародних).