Дисертації (ВСР)
Постійне посилання зібрання
У зібранні розміщено дисертації, які захищені працівниками кафедри.
Переглянути
Перегляд Дисертації (ВСР) за Ключові слова "[316.772.5:004.738.5](043.2)"
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Відкритий доступ Чутки як соціальнокомунікаційний феномен(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Юркова, Ольга Анатоліївна; Смола, Лідія ЄвстахіївнаЮркова О. А. Чутки як соціальнокомунікаційний феномен. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 061 «Журналістика» (06 – «Журналістика»). – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ, 2024. У запропонованому дисертаційному дослідженні чутки розглянуто як особливий різновид неформальної комунікації у системі соціальних комунікацій, які поширюються насамперед каналами міжособистісного спілкування. Однак інформаційні технології вплинули на механізми їх поширення, який тепер включає як традиційні, так і соціальні медіа. У результаті небезпека від використання чуток як компонента кампаній з дезінформації вийшла на новий рівень, адже соціальні медіа дали чуткам можливість поширюватися у режимі реального часу і досягати значної аудиторії, що за певних обставин може становити загрозу суспільному ладу, державній безпеці, а також життю і здоров’ю людей. Об’єкт дослідження – чутки в системі соціальних комунікацій. Предмет дослідження – роль і вплив чуток у системі соціальних комунікацій, їх специфіка, зміст, життєвий цикл та алгоритми поширення в умовах російськоукраїнської війни. Мета роботи – з’ясувати роль чуток у системі соціальних комунікацій, а також розробити рекомендації з протидії чуткам в умовах російсько-української війни. Системний соціальнокомунікаційний підхід став основним у методологічному підході до аналізу феномена чуток, що відповідає міждисциплінарній природі цього явища. Теоретичний аналіз наукових праць та синтез основних висновків використано для створення комплексного уявлення про розвиток наукової думки у дослідженні чуток, а також історіографічних розвідок. Застосовано термінологічний аналіз для уточнення ключових дефініцій, методи індукції і дедукції – для типології та комплексної характеристики місця чуток в інформаційному просторі. В емпіричному дослідженні використано метод опитування через онлайн-анкетування та глибинні напівструктуровані інтерв’ю з експертами. Результати опитування піддано якісному та кількісному аналізу, які дозволили оцінити ставлення користувачів інтернету до чуток, а також виокремити суттєві аспекти ролі і впливу чуток в українському інформаційному просторі під час російсько-української гібридної війни, зокрема повномасштабного вторгнення РФ як її частини, та алгоритми протидії їм. За допомогою спостережень і моніторингу отримано емпіричний матеріал (670 чуток), аналіз якого включав кількісні і якісні методи, зокрема контент-аналіз, дискурсаналіз, семантичний аналіз, системний аналіз, типологію. Додатково було застосовано методи систематизації, узагальнення, моделювання та візуального аналізу, які дали можливість узагальнити зібраний матеріал, розробити його типологію за ключовими ознаками і виокремити основні алгоритми поширення чуток в українському інформаційному просторі. Метод кейсів дозволив порівняти життєві цикли чуток, проаналізувати характер поширення окремих чуток та ідентифікувати комунікаційні помилки. У першому розділі дисертації розкрито теоретичні засади феномена чуток і простежено історичну ретроспективу виникнення та поширення чуток від часів Античності до епохи постправди. Запропоновано авторську періодизацію наукових праць у царині досліджень чуток: класичні теорії чуток, до яких віднесено дослідження доінтернетної епохи, модерні теорії чуток та постмодерні теорії чуток в умовах постправди. У другому розділі виконано аналіз наукових доробків у дослідженні чуток з метою окреслити основні підходи до нього і провести термінологічне розрізнення чуток та інших явищ неформальної комунікації, таких як плітки і поголос. Розроблено власне бачення функцій чуток у системі соціальних комунікацій, а саме: інформативну, афілятивну, навчальну, оповідальну, компенсаторну, мобілізаційну, соціального контролю. Узагальнено наукові підходи до розуміння феномена чуток західними та українськими дослідниками. Виокремлено життєвий цикл чуток, а також порівняно характер поширення органічної і штучно створеної чуток. На підставі аналізу емпіричного матеріалу виокремлено 16 основних алгоритмів поширення чуток в інформаційному просторі України у період дослідження, які запропоновано віднести до «білої зони» (відкрите поширення) або «сірої зони» (приховане поширення). Їх узагальнення дозволило розробити універсальний алгоритм поширення чуток, який включає: 1) запуск чутки маловідомими каналами; 2) легалізацію чутки через медіа, лідерів думок або експертів; 3) масштабування чутки органічним (вразливі групи населення, які поширюють чутку) та штучним (мережі ботів) шляхом; 4) досягнення якнайширшої аудиторії. Проаналізовано вплив чуток у системі соціальних комунікацій. Окреслено чинники, які сприяють поширенню чуток. Окреслено основні риси, які дозволяють відрізнити штучно створені чутки від органічних. Виокремлено новий підвид агресивних чуток – дискредитувальні чутки, за допомогою яких дискредитують представників влади, держструктур, політиків; громадських лідерів і громадські організації; окремі соціальні групи; державні інституції та державу в цілому; певні процеси. Чутки розглянуто як індикатор і, водночас, формувач громадської думки і квазідемократичний механізм управління в умовах браку реально дієвих інститутів демократії. Підтверджено взаємозв’язок зростання інтенсивності чуток із кризовою ситуацією в суспільстві. Означено брак своєчасної та якісної комунікації владних команд в Україні, а також окреслено основні способи реагування на чутки владними структурами і представниками громадянського суспільства. Оцінено, як вони застосовують такі інструменти, як оперативне інформування, ігнорування, кадрові рішення або інші зміни, зміну інформаційного порядку денного, висміювання, запуск контрчуток, офіційне спростування або звернення до суду, а також суспільний розголос і залучення власного соціального капіталу. У третьому розділі проаналізовано суспільне сприйняття чуток, яке, як демонструють результати опитування 2023 респондентів, є амбівалентним: досить стійке до дезінформації українське суспільство показує нижчу стійкість до чуток, не завжди усвідомлюючи свою вразливість до них. Більшість людей отримують чутки із соціальних мереж або в особистому спілкуванні. Найемоційнішу реакцію в українців викликають чутки, пов’язані з війною та безпекою, найменш емоційну – плітки про особисте життя інших людей. Респонденти схильні довіряти чуткам у разі, якщо отримали їх із джерела, яке вважають надійним. Опрацювання емпіричного матеріалу дозволило розробити таймлайн поширення чуток у досліджуваний період, де з огляду на цілі дослідження чутки систематизовано за експресивною ознакою, яку запропонував Р. Кнапп (1944 р.): чутки-бажання, чутки-страховиська й агресивні чутки. Визначено, що найбільшою була кількість чуток-страховиськ, пікові значення інтенсивності появи яких збіглися з початком повномасштабного вторгнення. З часом почала зростати частка агресивних чуток. При цьому чуткистраховиська легше піддаються спростуванню, ніж агресивні, які часто базуються на «інсайдерській» інформації, а елементи правдоподібності у недостовірних чутках підвищують рівень довіри до них. Зростання кількості нових чуток корелювали з реальними подіями або інформаційними приводами. Особливої актуальності набули чутки, що дискредитують ЗСУ, підривають мобілізаційну кампанію та провокують ворожнечу щодо біженців або ВПО. Вони потребують окремої уваги, адже є потенційною загрозою для державної безпеки. Визначено комунікаційний інструментарій протидії чуткам в умовах російсько-української війни, який було розділено на два блоки: реагування та превентивні заходи. Запропоновано організувати протидію чуткам на трьох рівнях: стратегічному, оперативному та тактичному. Зроблено висновок, що найважливішою в ефективній протидії чуткам є система стратегічних комунікацій, яка включає в себе алгоритм реакції на появу чуток. Окреслено комунікаційні помилки владних органів та запропоновано рішення, які дозволили б запобігти їм. Сформовано й узагальнено рекомендації щодо вибору комунікаційних способів реагування на чутки залежно від ситуації. Розроблено превентивні практичні заходи, які могли б запобігти поширенню деструктивних чуток. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше розкрито специфіку чуток у системі соціальних комунікацій; глибоко досліджено особливості поширення чуток в інформаційному просторі України; розроблено власну періодизацію наукових праць про чутки як особливий вид неформальних комунікацій; напрацьовано інструменти комунікаційної протидії чуткам в умовах російсько-української війни; встановлено життєвий цикл чуток та універсальний алгоритм їх поширення. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що запропоновані рекомендації є актуальними для органів влади і представників громадянського суспільства; опис та систематизація чуток в українському інформаційному просторі під час вторгнення РФ сприятимуть розширенню наукової бази та забезпечать емпіричний матеріал для подальших досліджень у цій царині; періодизацію західної наукової думки може бути включено в навчальні курси з соціальних комунікацій; результати стануть корисними для науковців, практиків у сфері комунікацій і викладачів під час занять.