Дисертації (ВСР)
Постійне посилання зібрання
У зібранні розміщено дисертації, які захищені працівниками кафедри.
Переглянути
Нові надходження
Документ Відкритий доступ Соціальнокомунікаційний підхід до редагування галузевої преси(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Вареник, Валентина Миколаївна; Тріщук, Ольга ВолодимирівнаВареник В. М. Соціальнокомунікаційний підхід до редагування галузевої преси. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 061 «Журналістика» (06 – «Журналістика»). – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ, 2024. У запропонованому дисертаційному дослідженні процес підготовки галузевої періодики розглянуто як сукупність взаємопов’язаних соціальних послідовних дій задля продукування, уведення в інформаційно-комунікаційний обіг періодичних друкованих й електронних видавничих продуктів, покликаних задовольняти професійні читацькі потреби та сприяти консолідації фахових спільнот. Такі видання, впливаючи на професійну комунікацію в Україні, здебільшого стають незалежними медіаканалами, які функціюють в інтересах усього ринку та суспільства загалом. У галузевих медіа фахівці читають інформацію про нові товари й послуги, ознайомлюються зі здобутками успішних компаній і анонсами професійних заходів (виставок, конференцій, семінарів). Вони корисні для практиків, котрим нині доводиться працювати в інформаційному просторі, де представлено велику кількість суперечливої, неперевіреної та до того ж постійно змінюваної інформації. В умовах гібридних загроз верифіковані, валідні джерела інформації, до яких належить і галузева періодика, здатні впливати на громадську думку, формувати бачення проблем і створювати ефективні платформи для фахової комунікації. Українські видавці галузевої періодики стикнулися з багатьма економічними, політичними, соціальними, технологічними викликами, зокрема нагальними потребами працювати віддалено, шукати нові ринки збуту, скасовувати випуск друкованих примірників, адаптувати тематику, дизайн до нових умов. Кризові явища, пандемія COVID-19 і воєнний стан похитнули видавничі позиції на ринку. Хоча багато редакцій припинили чи призупинили роботу, їхні колеги залишалися на ринку працювати задля своєї авдиторії, шукали шляхи отримання доходів, інструменти поширення контенту й способи просування власних медіа серед фахівців. У фіксації, осмисленні цих змін і постає комплексна наукова проблема дослідження. Об’єкт дослідження – галузеві друковані й електронні періодичні видання України як суб’єкти системи соціальних комунікацій. Предмет дослідження – функційно-тематична специфіка й прикладні аспекти редагування сучасних українських галузевих видань у контексті залучення професійної авдиторії. Мета роботи – з’ясувати прийоми та підходи до редагування галузевої періодики, яка є соціальнокомунікаційним явищем, та її вплив на професійну комунікацію в Україні. Соціальнокомунікаційний метод став основним для опрацювання комунікаційних стратегій видань редакцій галузевої преси, оцінки їхнього впливу на фахову спільноту. Використання порівняльно-історичного методу дало змогу виокремити основні етапи становлення та розвитку галузевої преси як засобу комунікації українськомовної фахової спільноти у зіставленні з хронологією розвитку галузевої преси в європейських країнах і США. Системний підхід допоміг у вивченні засад функціювання видавничого ринку, відтворенні зв’язків між електронними й паперовими інформаційними продуктами редакцій галузевої преси, визначенні позиції та впливу кожного проаналізованого видання, для означення перспектив просування з використанням різноманітних рекламних майданчиків і промоційних прийомів. Метод дедукції використано для характеристики сучасного асортименту видань галузевої преси, адже спочатку здійснено загальний огляд вибірки, а потім окремо встановлено особливості й риси аналізованих примірників. Онлайн-анкетування застосовано для з’ясування інформаційних потреб і соціодемографічних характеристик авдиторії галузевих медіа на прикладі журналу «Print Plus», вебсайтів «КАДРОВИК.UA» та «Соціальна мережа поліграфістів». Методом кейс-стаді вдалося виявити приклади успішної та невдалої комунікації видань у контексті обраного фахового середовища, механізми монетизації окремих медіа. Методом редакторського аналізу опрацьовано редакційні й рекламні формати в галузевих виданнях. Інтентаналіз придатний для окреслення прихованих та явних намірів авторів рекламного контенту галузевих електронних видань. Простежено історичний поступ української галузевої періодики від часів появи перших друкованих газет і журналів на території України й до нинішніх часів, коли друкована періодика співіснує з галузевими електронними виданнями, а також конкурує з іншими інформаційними продуктами, що задовольняють професійні запити. Виокремлено найбільш поширені й тематично багатоманітні кластери галузевих періодик у контексті професійних спільнот, для яких вони функціюють. За результатами дослідження встановлено, що збільшення кількості галузевих періодик відбувалося в сприятливі для професійних спільнот часи, а пригальмовувалося в період економічних криз і політичних обмежень, що торкались українських фахівців в умовах імперської влади. У контексті дослідження окреслено наявні підходи до вивчення галузевої преси як складника системи медіа й джерела для встановлення історичних, термінологічних і проблемних аспектів. Українські науковці не лише досліджували історіографію галузевої преси, а й використовували різні типи спеціалізованих журналів і газет як фактологічну основу для встановлення специфіки юриспруденції, військової справи, економіки, сільського господарства, педагогіки, медицини й професійних сфер у різні історичні часи. Вони також окреслювали ефективність галузевої преси для об’єднання географічно, економічно роз’єднаних українських фахівців, її роль у розв’язанні проблемних питань, упровадженні інновацій і для розвитку підприємництва. З відновленням незалежності України постав новий ринок друкованих медіа, що став розвиватися відповідно до запитів фахової авдиторії. Видавці галузевої преси застосовують нові видавничі технології та освоюють нові комунікаційні майданчики, що впливає на вибір методів, підходів до дослідження галузевих журналів, газет, вебсайтів, програм, каталогів й інших видань. Саме тому, попри тривалу історію функціювання галузевої преси як інструмента фахової комунікації, дослідження її поняттєвого апарату перебуває на початковому етапі й характеризується різноманітністю термінів, характеристик цього типу видань як в українських, так і в іноземних наукових розвідках. Однак у розумінні функцій, характеристик, читацької адреси є деяка одностайність, що надалі має сприяти стандартизації стосовно дефінієндумів на позначення видань редакцій галузевих періодик, розмежуванню понять наукової, галузевої, ділової, спеціалізованої та корпоративної преси. Встановлено роль і місце галузевої преси в системі соціальних комунікацій на підставі наявних наукових концепцій. Основним чинником появи й розвитку інструментів комунікації для працівників стала спеціалізація виробництва, що стимулює виникнення регулярних вузькоспрямованих інформаційних запитів. Відповідно, галузеві медіа покликані не лише інформувати про події, рекламувати товари чи послуги, а й формувати навколо себе простір, де відбувається взаємодія між фахівцями й іншими суспільними інститутами, створювати інформаційний фон для працівника, окреслювати стандарти, виклики, загрози. У характеристиці галузевих періодичних видань як каналів фахової комунікації виокремлено етичні засади функціювання, зокрема наголошено на важливості дотримання журналістських стандартів, транслюванні позитивних образів лідерів галузі. Журнали також популяризують наукові здобутки, окреслюють проблемні аспекти, як продемонстровано на прикладі фінансової, будівельної, аграрної галузей. Це визначає функційну ефективність друкованих видань для їхньої авдиторії, як визначено на основі опитування авдиторії журналу «Print Plus» стосовно функцій і рекламного вмісту. У другому розділі встановлено аспекти, що спроможні розвинути комунікаційний потенціал галузевої преси. Передовсім розглянуто концепцію галузевого видання як задокументований план його організації з урахуванням тематичних і графічних характеристик, можливостей залученого до виробництва персоналу й конкурентного середовища. Визначено цінність маркетингової комунікації галузевих медіа задля виявлення й задоволення читацьких запитів, з’ясовано вплив антикризових та інноваційних комунікацій на їх функціювання. Встановлено, що найефективнішими інструментами промоції галузевих медіа є кросмедійна реклама у межах одного видавництва, очні й дистанційні заходи, пробний доступ до медіа. Антикризові комунікації визначають план дій галузевих медіа в разі виникнення непередбачуваних подій, що здатні унеможливити повноцінну роботу, а інноваційні комунікації – способи удосконалення роботи редакції, якщо неможливо діяти за визначеним планом. Ті сучасні галузеві періодики, які можуть використовувати більше інструментів взаємодії з фаховою спільнотою та відкриті до ширших можливостей монетизації, успішніше адаптувалися до кризових умов. Формуючи власну стратегію монетизації, видавці й редакції галузевих медіа обирають зпоміж варіантів передплати й реклами, а також застосовують такі додаткові інструменти, як продаж товарів, надання інформаційних і консалтингових послуг, організація подій і залучення коштів благодійників. У третьому розділі висвітлено комунікаційні особливості галузевих медіа, засади редагування контенту з урахуванням проблематики фахового середовища, запитів авдиторії на ту чи іншу професійну інформацію. Виокремлено прийоми й засоби увиразнення змісту, сформулювано принципи компонування елементів друкованих й електронних видань. Національні галузеві друковані журнали та газети втрачають позиції основного інструмента поширення інформації серед професійної спільноти внаслідок впливу багатьох негативних обставин ринку української періодики загалом, проте залишаються ефективними комунікаційними й рекламними майданчиками в багатьох сферах. Щоб поліпшити досвід взаємодії читача з журналом чи газетою, редакції варто зважати на такі елементи друкованих й електронних видань як структура, рубрикація, жанрове різноманіття, мова тексту, його візуальний, інтерактивний супровід. Рекламодавці, партнери, читачі також долучаються до творення журналу чи газети, адже через видання вони спроможні транслювати власну позицію та опосередковано формувати громадську думку, тому редакціям варто уважно обирати рекламні формати співпраці, прагнути залишатися неупередженими та захищати інтереси своєї спільноти. В умовах пандемії, воєнного стану наростили свій комунікаційний потенціал галузеві електронні медіа, зокрема галузеві вебсайти, адже вони в деяких галузях стали ключовими каналами фахової комунікації. Завдяки оперативності, увазі до інформаційної безпеки своїх користувачів, технологічному, комунікаційному й рекламному потенціалу галузеві вони здобули прихильність серед професійних користувачів. Редакціям галузевих вебсайтів важливо оперативно надавати професійну інформацію на декількох комунікаційних рівнях, презентуючи новини, аналітику, блоги, коментарі експертів, і забезпечуючи платформу для розміщення рекламних повідомлень, укомплектованих у рекламні оголошення, тексти й спецпроєкти. Редакції медіа користуються нагодою генерувати мультимедійний, інтерактивний контент з використанням новітніх засобів залучення читача, відповідно, мусять забезпечити його різноманіття та цікавість для авдиторії. Окрім друкованих та електронних періодик, в асортименті видавців галузевої преси наявні продовжувані й неперіодичні видання. Плакати, книги, каталоги, торгові майданчики, програмні продукти, втілюють побічні комунікаційні цілі редакційного колективу. Редакціям слід працювати над корпоративними медіа з урахуванням побажань, бачення партнерів, які є замовниками цих видань. Редакції слід застосовувати нові форми фахової комунікації під час пошуку нових інструментів монетизації, для залучення нової авдиторії та адаптації до кризових умов. Редакціям галузевих медіа необхідно не лише створювати сторінки, спільноти в соціальних мережах і месенджерах, а й регулярно наповнювати ці сторінки, тобто транслювати оригінальний контент, налагоджувати зв’язок із підписниками, публікувати рекламні й редакційні повідомлення. Проте, усвідомлюючи потребу у власних комунікаційних платформах, редакції можуть і розвивати соціальні мережі суто як доповнення, додатковий майданчик, а не як повноцінну заміну медіа. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше запропоновано авторську історіографію галузевої періодики в контексті української журналістики; доведено, що галузева періодика функціює як окреме гіпертекстове середовище для фахової комунікації; встановлено роль концепції видання, засобів просування та моделі монетизації в діяльності видавництв галузевої преси. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що дослідження взаємодії галузевої періодики й фахових спільнот актуальні для працівників періодики, спрямованої на вузькоспеціалізовану авдиторію.Документ Відкритий доступ Чутки як соціальнокомунікаційний феномен(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Юркова, Ольга Анатоліївна; Смола, Лідія ЄвстахіївнаЮркова О. А. Чутки як соціальнокомунікаційний феномен. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 061 «Журналістика» (06 – «Журналістика»). – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ, 2024. У запропонованому дисертаційному дослідженні чутки розглянуто як особливий різновид неформальної комунікації у системі соціальних комунікацій, які поширюються насамперед каналами міжособистісного спілкування. Однак інформаційні технології вплинули на механізми їх поширення, який тепер включає як традиційні, так і соціальні медіа. У результаті небезпека від використання чуток як компонента кампаній з дезінформації вийшла на новий рівень, адже соціальні медіа дали чуткам можливість поширюватися у режимі реального часу і досягати значної аудиторії, що за певних обставин може становити загрозу суспільному ладу, державній безпеці, а також життю і здоров’ю людей. Об’єкт дослідження – чутки в системі соціальних комунікацій. Предмет дослідження – роль і вплив чуток у системі соціальних комунікацій, їх специфіка, зміст, життєвий цикл та алгоритми поширення в умовах російськоукраїнської війни. Мета роботи – з’ясувати роль чуток у системі соціальних комунікацій, а також розробити рекомендації з протидії чуткам в умовах російсько-української війни. Системний соціальнокомунікаційний підхід став основним у методологічному підході до аналізу феномена чуток, що відповідає міждисциплінарній природі цього явища. Теоретичний аналіз наукових праць та синтез основних висновків використано для створення комплексного уявлення про розвиток наукової думки у дослідженні чуток, а також історіографічних розвідок. Застосовано термінологічний аналіз для уточнення ключових дефініцій, методи індукції і дедукції – для типології та комплексної характеристики місця чуток в інформаційному просторі. В емпіричному дослідженні використано метод опитування через онлайн-анкетування та глибинні напівструктуровані інтерв’ю з експертами. Результати опитування піддано якісному та кількісному аналізу, які дозволили оцінити ставлення користувачів інтернету до чуток, а також виокремити суттєві аспекти ролі і впливу чуток в українському інформаційному просторі під час російсько-української гібридної війни, зокрема повномасштабного вторгнення РФ як її частини, та алгоритми протидії їм. За допомогою спостережень і моніторингу отримано емпіричний матеріал (670 чуток), аналіз якого включав кількісні і якісні методи, зокрема контент-аналіз, дискурсаналіз, семантичний аналіз, системний аналіз, типологію. Додатково було застосовано методи систематизації, узагальнення, моделювання та візуального аналізу, які дали можливість узагальнити зібраний матеріал, розробити його типологію за ключовими ознаками і виокремити основні алгоритми поширення чуток в українському інформаційному просторі. Метод кейсів дозволив порівняти життєві цикли чуток, проаналізувати характер поширення окремих чуток та ідентифікувати комунікаційні помилки. У першому розділі дисертації розкрито теоретичні засади феномена чуток і простежено історичну ретроспективу виникнення та поширення чуток від часів Античності до епохи постправди. Запропоновано авторську періодизацію наукових праць у царині досліджень чуток: класичні теорії чуток, до яких віднесено дослідження доінтернетної епохи, модерні теорії чуток та постмодерні теорії чуток в умовах постправди. У другому розділі виконано аналіз наукових доробків у дослідженні чуток з метою окреслити основні підходи до нього і провести термінологічне розрізнення чуток та інших явищ неформальної комунікації, таких як плітки і поголос. Розроблено власне бачення функцій чуток у системі соціальних комунікацій, а саме: інформативну, афілятивну, навчальну, оповідальну, компенсаторну, мобілізаційну, соціального контролю. Узагальнено наукові підходи до розуміння феномена чуток західними та українськими дослідниками. Виокремлено життєвий цикл чуток, а також порівняно характер поширення органічної і штучно створеної чуток. На підставі аналізу емпіричного матеріалу виокремлено 16 основних алгоритмів поширення чуток в інформаційному просторі України у період дослідження, які запропоновано віднести до «білої зони» (відкрите поширення) або «сірої зони» (приховане поширення). Їх узагальнення дозволило розробити універсальний алгоритм поширення чуток, який включає: 1) запуск чутки маловідомими каналами; 2) легалізацію чутки через медіа, лідерів думок або експертів; 3) масштабування чутки органічним (вразливі групи населення, які поширюють чутку) та штучним (мережі ботів) шляхом; 4) досягнення якнайширшої аудиторії. Проаналізовано вплив чуток у системі соціальних комунікацій. Окреслено чинники, які сприяють поширенню чуток. Окреслено основні риси, які дозволяють відрізнити штучно створені чутки від органічних. Виокремлено новий підвид агресивних чуток – дискредитувальні чутки, за допомогою яких дискредитують представників влади, держструктур, політиків; громадських лідерів і громадські організації; окремі соціальні групи; державні інституції та державу в цілому; певні процеси. Чутки розглянуто як індикатор і, водночас, формувач громадської думки і квазідемократичний механізм управління в умовах браку реально дієвих інститутів демократії. Підтверджено взаємозв’язок зростання інтенсивності чуток із кризовою ситуацією в суспільстві. Означено брак своєчасної та якісної комунікації владних команд в Україні, а також окреслено основні способи реагування на чутки владними структурами і представниками громадянського суспільства. Оцінено, як вони застосовують такі інструменти, як оперативне інформування, ігнорування, кадрові рішення або інші зміни, зміну інформаційного порядку денного, висміювання, запуск контрчуток, офіційне спростування або звернення до суду, а також суспільний розголос і залучення власного соціального капіталу. У третьому розділі проаналізовано суспільне сприйняття чуток, яке, як демонструють результати опитування 2023 респондентів, є амбівалентним: досить стійке до дезінформації українське суспільство показує нижчу стійкість до чуток, не завжди усвідомлюючи свою вразливість до них. Більшість людей отримують чутки із соціальних мереж або в особистому спілкуванні. Найемоційнішу реакцію в українців викликають чутки, пов’язані з війною та безпекою, найменш емоційну – плітки про особисте життя інших людей. Респонденти схильні довіряти чуткам у разі, якщо отримали їх із джерела, яке вважають надійним. Опрацювання емпіричного матеріалу дозволило розробити таймлайн поширення чуток у досліджуваний період, де з огляду на цілі дослідження чутки систематизовано за експресивною ознакою, яку запропонував Р. Кнапп (1944 р.): чутки-бажання, чутки-страховиська й агресивні чутки. Визначено, що найбільшою була кількість чуток-страховиськ, пікові значення інтенсивності появи яких збіглися з початком повномасштабного вторгнення. З часом почала зростати частка агресивних чуток. При цьому чуткистраховиська легше піддаються спростуванню, ніж агресивні, які часто базуються на «інсайдерській» інформації, а елементи правдоподібності у недостовірних чутках підвищують рівень довіри до них. Зростання кількості нових чуток корелювали з реальними подіями або інформаційними приводами. Особливої актуальності набули чутки, що дискредитують ЗСУ, підривають мобілізаційну кампанію та провокують ворожнечу щодо біженців або ВПО. Вони потребують окремої уваги, адже є потенційною загрозою для державної безпеки. Визначено комунікаційний інструментарій протидії чуткам в умовах російсько-української війни, який було розділено на два блоки: реагування та превентивні заходи. Запропоновано організувати протидію чуткам на трьох рівнях: стратегічному, оперативному та тактичному. Зроблено висновок, що найважливішою в ефективній протидії чуткам є система стратегічних комунікацій, яка включає в себе алгоритм реакції на появу чуток. Окреслено комунікаційні помилки владних органів та запропоновано рішення, які дозволили б запобігти їм. Сформовано й узагальнено рекомендації щодо вибору комунікаційних способів реагування на чутки залежно від ситуації. Розроблено превентивні практичні заходи, які могли б запобігти поширенню деструктивних чуток. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше розкрито специфіку чуток у системі соціальних комунікацій; глибоко досліджено особливості поширення чуток в інформаційному просторі України; розроблено власну періодизацію наукових праць про чутки як особливий вид неформальних комунікацій; напрацьовано інструменти комунікаційної протидії чуткам в умовах російсько-української війни; встановлено життєвий цикл чуток та універсальний алгоритм їх поширення. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що запропоновані рекомендації є актуальними для органів влади і представників громадянського суспільства; опис та систематизація чуток в українському інформаційному просторі під час вторгнення РФ сприятимуть розширенню наукової бази та забезпечать емпіричний матеріал для подальших досліджень у цій царині; періодизацію західної наукової думки може бути включено в навчальні курси з соціальних комунікацій; результати стануть корисними для науковців, практиків у сфері комунікацій і викладачів під час занять.Документ Відкритий доступ Феномен студентської періодики в системі соціальних комунікацій(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2023) Скороход, Тетяна Олександрівна; Смола, Лідія ЄвстахіївнаСкороход Т. О. Феномен студентської періодики в системі соціальних комунікацій. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 061 «Журналістика» (06 – Журналістика). – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ, 2023. У дисертації з’ясовано статус, роль та рівні феномену студентської періодики в системі соціальних комунікацій. Студентська періодика є унікальним різновидом друкованих та електронних видань за тематичним наповненням та художньотехнічним оформленням. Під час редакційновидавничого процесу студентської періодики редакційний колектив формує в себе вміння та навики декількох видів. Зокрема, студенти одночасно навчаються розуміти й аналізувати інформаційні потоки, розробляти та реалізувати концепцію періодичного видання, комунікувати між собою, з авторами, читачами, адміністрацією закладу вищої освіти з метою ефективного порозуміння, створювати інформаційний продукт, здійснювати його редакційновидавниче опрацювання та поліграфічне втілення. Організування випуску студентських видань є одним із засобів практичної реалізації медіаосвіти в навчальному процесі закладу вищої освіти та допомагає студентам краще адаптуватися до нових умов навчання й середовища, є майданчиком для їхнього творчого самовираження. Студентські видавничі редакції є осередком, де студенти отримують видавничий досвід, поєднують навчання з практикою освоєння журналістського фаху, розпочинають свій професійний розвиток. Редакції студентських видань – це соціальнокомунікативні інститути, учасники яких здійснюють обмін значущою інформацією та смислами. Під час редакційновидавничого процесу студенти розвивають свої комунікативні навички, формують уміння працювати в команді, усвідомлено використовують та керують комунікативними ресурсами, реалізують комунікативні технології, стратегії та моделі соціальної дії. Визначено специфіку роботи редакцій студентських видань та встановлено, що редакційновидавничий процес студентських видань спрямований на задоволення інформаційних потреб студентського соціуму, створення інформаційного продукту, що впливає на поведінку та світогляд молодого покоління читачівстудентів та створює умови для розкриття потенціалу особистості сучасних студентів, набуття ними необхідних навичок саморозвитку у швидкозмінних обставинах ХХІ століття. У дисертаційному дослідженні узагальнено й охарактеризовано принципи розроблення комунікативно ефективного студентського періодичного видання: здатність студентських редакцій зацікавлювати читача тематичним наповненням, адаптовувати тематичне наповнення видань під галузеву спрямованість або під сучасні реалії, привертати увагу читача дизайном, художньотехнічним оформленням, пропонувати нестандартні способи композиціювання простору, шрифтового оформлення, комбінувати засоби візуалізації, використовувати потенціал соціальних мереж для налагодження комунікації з читачами та застосовувати практики комунікативної взаємодії з ними, зокрема за допомогою візуалізації, медіатехнології коміксів, зміни принципу подання інформації за допомогою різних форматів структурування новин, публікування наративів. На прикладі характеристики тематичного наповнення та художньотехнічного оформлення студентських періодичних видань України 90х років ХХ – першої чверті ХХІ ст. досліджено видавничу культуру студентської періодики. Встановлено, що тематичний діапазон студентської періодики не завжди охоплює тільки актуальні події, заходи в закладі вищої освіти, навчальний процес, дозвілля, культурну та творчу діяльність студентів, історії успіху науковопедагогічних працівників і студентів, їхні життєві історії з елементами порад і рекомендацій щодо вирішення різних проблем, характерних для всього студентства, а й найбільш актуальну й оперативну інформацію з тих галузей знань, за якими заклад вищої освіти здійснює підготовку майбутніх фахівців. Крім цього, під час пандемії 2019 – 2021 рр. та російськоукраїнської війни 2022 р. редакційні колективи студентської періодики адаптували тематичне спрямування видань під сучасні реалії, презентуючи публікації, спрямовані на подолання тривожного інформаційного виру, унеможливлення інформаційного перенасичення, збереження й зміцнення психологічного здоров’я читачів. З’ясовано, що дизайн студентських видань ґрунтується на відмові молодого покоління фахівців медійної сфери від стереотипів, візуальних штампів, пошуку нових креативних графічних ідей. Студентська періодика орієнтована на задоволення потреб і вподобань молодіжної читацької аудиторії з кліповим мисленням, що мотивує редакції студентських видань вдосконалювати графічну концепцію й оптимізовувати роботу над дизайном, проводити комплексне оцінювання засобів візуалізації. Контекстуальноінтерпретаційний аналіз текстів і вільний асоціативний експеримент, інтенціональний моніторинг засвідчили наявність у текстах студентської періодики комунікативноінтенціонального потенціалу, тобто можливості впливати на читачів на основі підбору оптимального тематичного наповнення видання, застосовування засобів увиразнення для заголовків, забезпечення логічного зв’язку між змістовим наповненням матеріалів і його заголовком, підтримання асоціативної єдності під час добору мовних засобів і формулювання заголовків відповідно до тематики публікацій. Встановлено, що редакції студентських видань прагнуть привертати й утримувати увагу цільової аудиторії. А тому застосовують такі інструменти впливу на читача студентських видань, як: мовні засоби увиразнення заголовків, меми, сторітелінг, реклама, конкурси й розіграші, опитування. Об’єкт дослідження – сучасні студентські періодичні видання України. Предмет дослідження – редакційновидавничий процес студентської періодики, її тематичне наповнення та художньотехнічне оформлення, комунікація та комунікативні відносини під час створення студентських видань, практики комунікативної взаємодії з читачами студентських видань в Україні. Матеріал дослідження – 180 сучасних студентських періодичних видань України різних типологічних груп. Аби концептуалізувати явище, окреслити роль, сформувати рівні унікальності студентської періодики та виокремити особливості її редакційновидавничого процесу, аналітикосинтетичним методом опрацьовано історіографічні дослідження студентських періодичних видань, у підсумку чого з’ясовано сутність поняття «студентська періодика». Методи узагальнення та класифікації використано для актуалізації типології студентських видань, виокремлення базових типів їх читачів, з якими комунікують студентські редакції, та типів авторів, з якими співпрацюють редактори студентської періодики. Методом екстраполяції філософських концепцій на редакційновидавничий процес студентської періодики досліджено особливості комунікації та організаційного діалогу в студентському видавничому осередку. Змоделювавши етапи створення періодики студентами, увиразнено функціональні ролі й обов’язки автора та редактора студентських видань. Для цього знадобилося попередньо сформувати принципи комунікації між автором та редактором студентської періодики, з’ясувавши комунікативні наміри авторів під час створення заголовків до видань, а визначити тип комунікативних відносин дозволив метод інтентаналізу. Методи SWOT та дискурсаналізу використано для дослідження умов функціонування студентського видавничого осередку, принципів його організації, факторів, що впливають на його діяльність та можуть бути для нього загрозою чи додатковою можливістю. З метою комплексно дослідити феномен студентської періодики застосовано метод включеного спостереження за діяльністю студентських видавничих осередків, проведено фокусгрупу редакторів студентської періодики та опитування студентів щодо затребуваності студентських видань, їх тематичного наповнення та дизайну (при цьому реалізовано соціологічні методи дослідження). Також здійснено моніторинг тематичних блоків у наповненні та проведено діагностику дизайну студентських видань. Комунікативноінтенціональний потенціал текстів студентських видань досліджено методом інтентаналізу та вільного асоціативного експерименту. За допомогою методу візуального аналізу укладено жанровотипологічну палітру візуального контенту студентських видань педагогічної тематики. Методом опосередкованого моніторингу студентських видань та наративного аналізу виокремлено типові форми наративів у виданнях студентів. За допомогою методу семантичного диференціалу зроблено оцінювання ефективності візуальної комунікації в студентській періодиці та визначено ефективність використання потенціалу соціальної мережі «Фейсбук» студентськими редакціями. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше розкрито статусні рівні феномену студентської періодики в системі соціальних комунікацій; комплексно досліджено студентські періодичні видання України як видавничоорганізаційні суб’єкти, у цьому контексті розглянуто діяльність редакторів сучасної студентської періодики, досліджено комунікацію в студентському видавничому осередку; узагальнено досвід роботи редакцій студентської періодики стосовно запровадження нових практик комунікативної взаємодії з медіаперцептивними читачами студентських видань, адаптування тематичного наповнення видань під впливом нових реалій (пандемія COVID19, російськоукраїнська війна 2022 р.), застосування прийому наративізації; установлено комунікативний інструментарій впливу на читачів студентських видань; визначено комунікативноінтенціональну ефективність текстів студентських видань; розроблено методику комплексного оцінювання засобів візуалізації в студентській періодиці. У результаті дисертаційного дослідження було удосконалено типологію студентських видань та рекомендації для учасників студентських редакцій щодо створення вдалого дизайну й оптимального тематичного наповнення студентської періодики різних типологічних груп. Подальшого розвитку набули типологія авторів, редакторів, читачів студентських видань та їхніх функціональних обов’язків, комунікативних ролей; дані про сучасний рівень популярності й затребуваності студентських періодичних видань. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що актуалізовані рекомендації в частині принципів побудови комунікативно ефективного студентського видання, його тематичного наповнення, дизайну, сучасних практик побудови комунікативної взаємодії з читачами, алгоритму роботи студентських редакцій без обмежень можуть використати редактори сучасної студентської періодики. Опис та систематизація досвіду створення студентських видань доповнять наукову базу з цієї теми, додаючи підстав для надання студентській періодиці самостійного типологічного статусу. Результати дослідження функціонального призначення студентських видань, їх можливостей впливу на суспільство та студентський соціум можуть бути корисними закладам вищої освіти, зацікавленим у вихованні критично свідомих фахівців, підтриманні свого статусу й іміджу, конкуруванні на ринку освітніх послуг, реалізуванні проєктних методів навчання.