Дисертації (ВСР)
Постійне посилання зібрання
У зібранні розміщено дисертації, які захищені працівниками кафедри.
Переглянути
Перегляд Дисертації (ВСР) за Ключові слова "social communications"
Зараз показуємо 1 - 2 з 2
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Відкритий доступ Феномен студентської періодики в системі соціальних комунікацій(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2023) Скороход, Тетяна Олександрівна; Смола, Лідія ЄвстахіївнаСкороход Т. О. Феномен студентської періодики в системі соціальних комунікацій. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 061 «Журналістика» (06 – Журналістика). – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ, 2023. У дисертації з’ясовано статус, роль та рівні феномену студентської періодики в системі соціальних комунікацій. Студентська періодика є унікальним різновидом друкованих та електронних видань за тематичним наповненням та художньотехнічним оформленням. Під час редакційновидавничого процесу студентської періодики редакційний колектив формує в себе вміння та навики декількох видів. Зокрема, студенти одночасно навчаються розуміти й аналізувати інформаційні потоки, розробляти та реалізувати концепцію періодичного видання, комунікувати між собою, з авторами, читачами, адміністрацією закладу вищої освіти з метою ефективного порозуміння, створювати інформаційний продукт, здійснювати його редакційновидавниче опрацювання та поліграфічне втілення. Організування випуску студентських видань є одним із засобів практичної реалізації медіаосвіти в навчальному процесі закладу вищої освіти та допомагає студентам краще адаптуватися до нових умов навчання й середовища, є майданчиком для їхнього творчого самовираження. Студентські видавничі редакції є осередком, де студенти отримують видавничий досвід, поєднують навчання з практикою освоєння журналістського фаху, розпочинають свій професійний розвиток. Редакції студентських видань – це соціальнокомунікативні інститути, учасники яких здійснюють обмін значущою інформацією та смислами. Під час редакційновидавничого процесу студенти розвивають свої комунікативні навички, формують уміння працювати в команді, усвідомлено використовують та керують комунікативними ресурсами, реалізують комунікативні технології, стратегії та моделі соціальної дії. Визначено специфіку роботи редакцій студентських видань та встановлено, що редакційновидавничий процес студентських видань спрямований на задоволення інформаційних потреб студентського соціуму, створення інформаційного продукту, що впливає на поведінку та світогляд молодого покоління читачівстудентів та створює умови для розкриття потенціалу особистості сучасних студентів, набуття ними необхідних навичок саморозвитку у швидкозмінних обставинах ХХІ століття. У дисертаційному дослідженні узагальнено й охарактеризовано принципи розроблення комунікативно ефективного студентського періодичного видання: здатність студентських редакцій зацікавлювати читача тематичним наповненням, адаптовувати тематичне наповнення видань під галузеву спрямованість або під сучасні реалії, привертати увагу читача дизайном, художньотехнічним оформленням, пропонувати нестандартні способи композиціювання простору, шрифтового оформлення, комбінувати засоби візуалізації, використовувати потенціал соціальних мереж для налагодження комунікації з читачами та застосовувати практики комунікативної взаємодії з ними, зокрема за допомогою візуалізації, медіатехнології коміксів, зміни принципу подання інформації за допомогою різних форматів структурування новин, публікування наративів. На прикладі характеристики тематичного наповнення та художньотехнічного оформлення студентських періодичних видань України 90х років ХХ – першої чверті ХХІ ст. досліджено видавничу культуру студентської періодики. Встановлено, що тематичний діапазон студентської періодики не завжди охоплює тільки актуальні події, заходи в закладі вищої освіти, навчальний процес, дозвілля, культурну та творчу діяльність студентів, історії успіху науковопедагогічних працівників і студентів, їхні життєві історії з елементами порад і рекомендацій щодо вирішення різних проблем, характерних для всього студентства, а й найбільш актуальну й оперативну інформацію з тих галузей знань, за якими заклад вищої освіти здійснює підготовку майбутніх фахівців. Крім цього, під час пандемії 2019 – 2021 рр. та російськоукраїнської війни 2022 р. редакційні колективи студентської періодики адаптували тематичне спрямування видань під сучасні реалії, презентуючи публікації, спрямовані на подолання тривожного інформаційного виру, унеможливлення інформаційного перенасичення, збереження й зміцнення психологічного здоров’я читачів. З’ясовано, що дизайн студентських видань ґрунтується на відмові молодого покоління фахівців медійної сфери від стереотипів, візуальних штампів, пошуку нових креативних графічних ідей. Студентська періодика орієнтована на задоволення потреб і вподобань молодіжної читацької аудиторії з кліповим мисленням, що мотивує редакції студентських видань вдосконалювати графічну концепцію й оптимізовувати роботу над дизайном, проводити комплексне оцінювання засобів візуалізації. Контекстуальноінтерпретаційний аналіз текстів і вільний асоціативний експеримент, інтенціональний моніторинг засвідчили наявність у текстах студентської періодики комунікативноінтенціонального потенціалу, тобто можливості впливати на читачів на основі підбору оптимального тематичного наповнення видання, застосовування засобів увиразнення для заголовків, забезпечення логічного зв’язку між змістовим наповненням матеріалів і його заголовком, підтримання асоціативної єдності під час добору мовних засобів і формулювання заголовків відповідно до тематики публікацій. Встановлено, що редакції студентських видань прагнуть привертати й утримувати увагу цільової аудиторії. А тому застосовують такі інструменти впливу на читача студентських видань, як: мовні засоби увиразнення заголовків, меми, сторітелінг, реклама, конкурси й розіграші, опитування. Об’єкт дослідження – сучасні студентські періодичні видання України. Предмет дослідження – редакційновидавничий процес студентської періодики, її тематичне наповнення та художньотехнічне оформлення, комунікація та комунікативні відносини під час створення студентських видань, практики комунікативної взаємодії з читачами студентських видань в Україні. Матеріал дослідження – 180 сучасних студентських періодичних видань України різних типологічних груп. Аби концептуалізувати явище, окреслити роль, сформувати рівні унікальності студентської періодики та виокремити особливості її редакційновидавничого процесу, аналітикосинтетичним методом опрацьовано історіографічні дослідження студентських періодичних видань, у підсумку чого з’ясовано сутність поняття «студентська періодика». Методи узагальнення та класифікації використано для актуалізації типології студентських видань, виокремлення базових типів їх читачів, з якими комунікують студентські редакції, та типів авторів, з якими співпрацюють редактори студентської періодики. Методом екстраполяції філософських концепцій на редакційновидавничий процес студентської періодики досліджено особливості комунікації та організаційного діалогу в студентському видавничому осередку. Змоделювавши етапи створення періодики студентами, увиразнено функціональні ролі й обов’язки автора та редактора студентських видань. Для цього знадобилося попередньо сформувати принципи комунікації між автором та редактором студентської періодики, з’ясувавши комунікативні наміри авторів під час створення заголовків до видань, а визначити тип комунікативних відносин дозволив метод інтентаналізу. Методи SWOT та дискурсаналізу використано для дослідження умов функціонування студентського видавничого осередку, принципів його організації, факторів, що впливають на його діяльність та можуть бути для нього загрозою чи додатковою можливістю. З метою комплексно дослідити феномен студентської періодики застосовано метод включеного спостереження за діяльністю студентських видавничих осередків, проведено фокусгрупу редакторів студентської періодики та опитування студентів щодо затребуваності студентських видань, їх тематичного наповнення та дизайну (при цьому реалізовано соціологічні методи дослідження). Також здійснено моніторинг тематичних блоків у наповненні та проведено діагностику дизайну студентських видань. Комунікативноінтенціональний потенціал текстів студентських видань досліджено методом інтентаналізу та вільного асоціативного експерименту. За допомогою методу візуального аналізу укладено жанровотипологічну палітру візуального контенту студентських видань педагогічної тематики. Методом опосередкованого моніторингу студентських видань та наративного аналізу виокремлено типові форми наративів у виданнях студентів. За допомогою методу семантичного диференціалу зроблено оцінювання ефективності візуальної комунікації в студентській періодиці та визначено ефективність використання потенціалу соціальної мережі «Фейсбук» студентськими редакціями. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше розкрито статусні рівні феномену студентської періодики в системі соціальних комунікацій; комплексно досліджено студентські періодичні видання України як видавничоорганізаційні суб’єкти, у цьому контексті розглянуто діяльність редакторів сучасної студентської періодики, досліджено комунікацію в студентському видавничому осередку; узагальнено досвід роботи редакцій студентської періодики стосовно запровадження нових практик комунікативної взаємодії з медіаперцептивними читачами студентських видань, адаптування тематичного наповнення видань під впливом нових реалій (пандемія COVID19, російськоукраїнська війна 2022 р.), застосування прийому наративізації; установлено комунікативний інструментарій впливу на читачів студентських видань; визначено комунікативноінтенціональну ефективність текстів студентських видань; розроблено методику комплексного оцінювання засобів візуалізації в студентській періодиці. У результаті дисертаційного дослідження було удосконалено типологію студентських видань та рекомендації для учасників студентських редакцій щодо створення вдалого дизайну й оптимального тематичного наповнення студентської періодики різних типологічних груп. Подальшого розвитку набули типологія авторів, редакторів, читачів студентських видань та їхніх функціональних обов’язків, комунікативних ролей; дані про сучасний рівень популярності й затребуваності студентських періодичних видань. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що актуалізовані рекомендації в частині принципів побудови комунікативно ефективного студентського видання, його тематичного наповнення, дизайну, сучасних практик побудови комунікативної взаємодії з читачами, алгоритму роботи студентських редакцій без обмежень можуть використати редактори сучасної студентської періодики. Опис та систематизація досвіду створення студентських видань доповнять наукову базу з цієї теми, додаючи підстав для надання студентській періодиці самостійного типологічного статусу. Результати дослідження функціонального призначення студентських видань, їх можливостей впливу на суспільство та студентський соціум можуть бути корисними закладам вищої освіти, зацікавленим у вихованні критично свідомих фахівців, підтриманні свого статусу й іміджу, конкуруванні на ринку освітніх послуг, реалізуванні проєктних методів навчання.Документ Відкритий доступ Чутки як соціальнокомунікаційний феномен(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Юркова, Ольга Анатоліївна; Смола, Лідія ЄвстахіївнаЮркова О. А. Чутки як соціальнокомунікаційний феномен. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 061 «Журналістика» (06 – «Журналістика»). – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ, 2024. У запропонованому дисертаційному дослідженні чутки розглянуто як особливий різновид неформальної комунікації у системі соціальних комунікацій, які поширюються насамперед каналами міжособистісного спілкування. Однак інформаційні технології вплинули на механізми їх поширення, який тепер включає як традиційні, так і соціальні медіа. У результаті небезпека від використання чуток як компонента кампаній з дезінформації вийшла на новий рівень, адже соціальні медіа дали чуткам можливість поширюватися у режимі реального часу і досягати значної аудиторії, що за певних обставин може становити загрозу суспільному ладу, державній безпеці, а також життю і здоров’ю людей. Об’єкт дослідження – чутки в системі соціальних комунікацій. Предмет дослідження – роль і вплив чуток у системі соціальних комунікацій, їх специфіка, зміст, життєвий цикл та алгоритми поширення в умовах російськоукраїнської війни. Мета роботи – з’ясувати роль чуток у системі соціальних комунікацій, а також розробити рекомендації з протидії чуткам в умовах російсько-української війни. Системний соціальнокомунікаційний підхід став основним у методологічному підході до аналізу феномена чуток, що відповідає міждисциплінарній природі цього явища. Теоретичний аналіз наукових праць та синтез основних висновків використано для створення комплексного уявлення про розвиток наукової думки у дослідженні чуток, а також історіографічних розвідок. Застосовано термінологічний аналіз для уточнення ключових дефініцій, методи індукції і дедукції – для типології та комплексної характеристики місця чуток в інформаційному просторі. В емпіричному дослідженні використано метод опитування через онлайн-анкетування та глибинні напівструктуровані інтерв’ю з експертами. Результати опитування піддано якісному та кількісному аналізу, які дозволили оцінити ставлення користувачів інтернету до чуток, а також виокремити суттєві аспекти ролі і впливу чуток в українському інформаційному просторі під час російсько-української гібридної війни, зокрема повномасштабного вторгнення РФ як її частини, та алгоритми протидії їм. За допомогою спостережень і моніторингу отримано емпіричний матеріал (670 чуток), аналіз якого включав кількісні і якісні методи, зокрема контент-аналіз, дискурсаналіз, семантичний аналіз, системний аналіз, типологію. Додатково було застосовано методи систематизації, узагальнення, моделювання та візуального аналізу, які дали можливість узагальнити зібраний матеріал, розробити його типологію за ключовими ознаками і виокремити основні алгоритми поширення чуток в українському інформаційному просторі. Метод кейсів дозволив порівняти життєві цикли чуток, проаналізувати характер поширення окремих чуток та ідентифікувати комунікаційні помилки. У першому розділі дисертації розкрито теоретичні засади феномена чуток і простежено історичну ретроспективу виникнення та поширення чуток від часів Античності до епохи постправди. Запропоновано авторську періодизацію наукових праць у царині досліджень чуток: класичні теорії чуток, до яких віднесено дослідження доінтернетної епохи, модерні теорії чуток та постмодерні теорії чуток в умовах постправди. У другому розділі виконано аналіз наукових доробків у дослідженні чуток з метою окреслити основні підходи до нього і провести термінологічне розрізнення чуток та інших явищ неформальної комунікації, таких як плітки і поголос. Розроблено власне бачення функцій чуток у системі соціальних комунікацій, а саме: інформативну, афілятивну, навчальну, оповідальну, компенсаторну, мобілізаційну, соціального контролю. Узагальнено наукові підходи до розуміння феномена чуток західними та українськими дослідниками. Виокремлено життєвий цикл чуток, а також порівняно характер поширення органічної і штучно створеної чуток. На підставі аналізу емпіричного матеріалу виокремлено 16 основних алгоритмів поширення чуток в інформаційному просторі України у період дослідження, які запропоновано віднести до «білої зони» (відкрите поширення) або «сірої зони» (приховане поширення). Їх узагальнення дозволило розробити універсальний алгоритм поширення чуток, який включає: 1) запуск чутки маловідомими каналами; 2) легалізацію чутки через медіа, лідерів думок або експертів; 3) масштабування чутки органічним (вразливі групи населення, які поширюють чутку) та штучним (мережі ботів) шляхом; 4) досягнення якнайширшої аудиторії. Проаналізовано вплив чуток у системі соціальних комунікацій. Окреслено чинники, які сприяють поширенню чуток. Окреслено основні риси, які дозволяють відрізнити штучно створені чутки від органічних. Виокремлено новий підвид агресивних чуток – дискредитувальні чутки, за допомогою яких дискредитують представників влади, держструктур, політиків; громадських лідерів і громадські організації; окремі соціальні групи; державні інституції та державу в цілому; певні процеси. Чутки розглянуто як індикатор і, водночас, формувач громадської думки і квазідемократичний механізм управління в умовах браку реально дієвих інститутів демократії. Підтверджено взаємозв’язок зростання інтенсивності чуток із кризовою ситуацією в суспільстві. Означено брак своєчасної та якісної комунікації владних команд в Україні, а також окреслено основні способи реагування на чутки владними структурами і представниками громадянського суспільства. Оцінено, як вони застосовують такі інструменти, як оперативне інформування, ігнорування, кадрові рішення або інші зміни, зміну інформаційного порядку денного, висміювання, запуск контрчуток, офіційне спростування або звернення до суду, а також суспільний розголос і залучення власного соціального капіталу. У третьому розділі проаналізовано суспільне сприйняття чуток, яке, як демонструють результати опитування 2023 респондентів, є амбівалентним: досить стійке до дезінформації українське суспільство показує нижчу стійкість до чуток, не завжди усвідомлюючи свою вразливість до них. Більшість людей отримують чутки із соціальних мереж або в особистому спілкуванні. Найемоційнішу реакцію в українців викликають чутки, пов’язані з війною та безпекою, найменш емоційну – плітки про особисте життя інших людей. Респонденти схильні довіряти чуткам у разі, якщо отримали їх із джерела, яке вважають надійним. Опрацювання емпіричного матеріалу дозволило розробити таймлайн поширення чуток у досліджуваний період, де з огляду на цілі дослідження чутки систематизовано за експресивною ознакою, яку запропонував Р. Кнапп (1944 р.): чутки-бажання, чутки-страховиська й агресивні чутки. Визначено, що найбільшою була кількість чуток-страховиськ, пікові значення інтенсивності появи яких збіглися з початком повномасштабного вторгнення. З часом почала зростати частка агресивних чуток. При цьому чуткистраховиська легше піддаються спростуванню, ніж агресивні, які часто базуються на «інсайдерській» інформації, а елементи правдоподібності у недостовірних чутках підвищують рівень довіри до них. Зростання кількості нових чуток корелювали з реальними подіями або інформаційними приводами. Особливої актуальності набули чутки, що дискредитують ЗСУ, підривають мобілізаційну кампанію та провокують ворожнечу щодо біженців або ВПО. Вони потребують окремої уваги, адже є потенційною загрозою для державної безпеки. Визначено комунікаційний інструментарій протидії чуткам в умовах російсько-української війни, який було розділено на два блоки: реагування та превентивні заходи. Запропоновано організувати протидію чуткам на трьох рівнях: стратегічному, оперативному та тактичному. Зроблено висновок, що найважливішою в ефективній протидії чуткам є система стратегічних комунікацій, яка включає в себе алгоритм реакції на появу чуток. Окреслено комунікаційні помилки владних органів та запропоновано рішення, які дозволили б запобігти їм. Сформовано й узагальнено рекомендації щодо вибору комунікаційних способів реагування на чутки залежно від ситуації. Розроблено превентивні практичні заходи, які могли б запобігти поширенню деструктивних чуток. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше розкрито специфіку чуток у системі соціальних комунікацій; глибоко досліджено особливості поширення чуток в інформаційному просторі України; розроблено власну періодизацію наукових праць про чутки як особливий вид неформальних комунікацій; напрацьовано інструменти комунікаційної протидії чуткам в умовах російсько-української війни; встановлено життєвий цикл чуток та універсальний алгоритм їх поширення. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що запропоновані рекомендації є актуальними для органів влади і представників громадянського суспільства; опис та систематизація чуток в українському інформаційному просторі під час вторгнення РФ сприятимуть розширенню наукової бази та забезпечать емпіричний матеріал для подальших досліджень у цій царині; періодизацію західної наукової думки може бути включено в навчальні курси з соціальних комунікацій; результати стануть корисними для науковців, практиків у сфері комунікацій і викладачів під час занять.