У статті проаналізовано реалізацію дистанційної світи у європейських (Великої Британії, Німеччини, Франції, Іспанії) та українських ВНЗ. Зазначено, що діяльність європейських університетів дистанційної форми навчання повністю спрямована на розповсюдження освітніх ресурсів, удосконалення педагогічної практики та впровадження новітніх інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в освітній процес. Зауважено, що серед країн Євросоюзу найстарішою системою дистанційної освіти є Британська, а найбільш розвинутими й є системи дистанційного навчання Іспанії, Німеччини та Франції. Зазначено, що серед українських ВНЗ спостерігаються позитивні тенденції розвитку технологій дистанційної форми навчання і професійної підготовки фахівців. Також виявлено негативні фактори, що гальмують впровадження дистанційних технологій у навчальний процес ВНЗ, зокрема, інертність діючої освітньої системи та недостатня фінансова підтримка держави. Було запропоновано можливі шляхи вирішення цих проблем, а саме: проведення державних заходів з метою популяризації дистанційної форми навчання, виділення додаткових коштів з Держбюджету на реалізацію дистанційної освіти в Україні та інше.