Стаття присвячена дослідженню стійких дієслівно-іменних словосполучень у німецькій мові. Авторка проводить ґрунтовний аналіз існуючих на сьогоднішній день наукових підходів до розгляду цього типу словосполучень, критеріїв виокремлення їх в окремий клас та дає визначення, спираючись на специфіку їх граматикалізації та лексикалізації.. Окрема увага приділяється розмежуванню стійких дієслівно-іменних словосполучень та фразеологічних одиниць німецької мови. Крім того, у статті розглядається морфологічні особливості німецьких дієслівно-іменних словосполучень за морфологічною формою їх номінальної складової, а також валентність як засіб досягнення структурно-граматичної завершеності таких утворень. У відповідності до виокремлених морфологічних та синтаксичних ознак автор визначає функціональні особливості дієслівного та іменникового компонентів вище згаданих словосполучень, а також класифікує їх за цими критеріями.