У статті йдеться про післявоєнні способи збереження продуктів у промислових масштабах на тлі відсутності електричного холодильного обладнання. Встановлено, що основними холодильними реагентами в тогочасному Львові були лід, сіль і дим. Простежено впровадження в місті перших радянських електричних холодильників та соціально-побутові зміни,
викликані таким нововведенням. Проаналізовано вплив збереження їжі на
харчування львів’ян та визначено основні типи продуктів, які зберігали на
основі давніх усталених традицій. Використано загальнонаукові методи
дослідження — причиново-наслідковий, порівняльний та системний аналізи, які дають змогу структурувати матеріал дослідження, глибше розкрити основні практики збереження продуктів. При вирішенні поставлених
завдань автор брав за орієнтир головні принципи історичної науки: верифікацію джерел, об’єктивність та історизм. Роботу структуровано на
основі хронологічного підходу.