У статті на основі доповідних записок Комітету державної безпеки
(КДБ) аналізуються основні цілі цього карального органу щодо українських
політв’язнів у 1970-х рр. Виокремлено та охарактеризовано конкретні методи впливу на ув’язнених дисидентів. Автор зробив висновок, що основними
завданнями органів КДБ щодо політв’язнів були обмеження та припинення
їх протестної активності, ізоляція від зовнішнього світу, компрометування лідерів руху спротиву, а в перспективі — повне «перевиховання». Верхівка
КДБ прагнула зробити режим ув’язнення дисидентів якомога більш жорстким і нестерпним. Проте режиму не вдалося перетворити політв’язнів
на слухняних «гвинтиків» радянської системи.