Дисертації (ПП)
Постійне посилання зібрання
У зібранні розміщено дисертації, які захищені працівниками кафедри.
Переглянути
Нові надходження
Документ Відкритий доступ Психологічні особливості прояву проактивності майбутніх фахівців технічного профілю(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2026) Волянюк, Андрій Миколайович; Блохіна, Ірина ОлександрівнаВолянюк А.М. Психологічні особливості прояву проактивності майбутніх фахівців технічного профілю. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 053 «Психологія» (05 – Соціальні та поведінкові науки). – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ, 2026. Дисертація присвячена дослідженню психологічних особливостей прояву проактивності майбутніх фахівців технічного профілю. Розглянуто теоретичні засади психологічного феномену проактивності, її атрибутивні характеристики та структурну організацію. Основну увагу зосереджено на виявленні специфіки проявів когнітивного, афективно-мотиваційного та вольового компонентів проактивності майбутніх інженерів, а також на з’ясуванні визначальних та допоміжних ресурсів, що детермінують її розвиток. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. У першому розділі розкрито теоретико-методологічні засади дослідження. Аналіз теоретичних джерел із зазначеної проблеми свідчить, що дослідження проактивності у вітчизняній та зарубіжній психології й досі здійснюються за відсутності єдиної теорії, узгодженої моделі та стандартизованих методів її вивчення. У розділі розглядаються два основні підходи до побудови наукових моделей – індуктивний (емпіричний) та дедуктивний (теоретичний). Індуктивний підхід передбачає формування моделей на основі фактичних даних і поступових узагальнень, тоді як дедуктивний базується на загальних теоретичних положеннях і вихідних аксіомах, що мають концептуальне значення та підлягають подальшій емпіричній перевірці. У дослідженні застосовано дедуктивний підхід, який забезпечив логічну побудову ресурсної моделі проактивності особистості. Основу цієї моделі становлять три компоненти: когнітивний, афективно-мотиваційний та вольовий. Когнітивний компонент включає антиципаційну спроможність, прогнозування наслідків поведінки, автономію в ухваленні рішень, рефлексію та усвідомленість дій, що проявляються у ретроспективно-перспективному передбаченні розвитку подій і плануванні власних дій для досягнення бажаних результатів. Афективно-мотиваційний компонент представлений особистісним усвідомленням, що охоплює раціональне й емоційно-ціннісне ставлення до себе, метапотреби, пов’язані зі зміною себе і навколишнього світу, а також мотиваційну тенденцію досягнення успіху. Вольовий компонент включає локус контролю, вольову організацію та самоконтроль, що регулюють дії особистості у подоланні труднощів і перешкод. У другому розділі представлено результати емпіричного дослідження особливостей прояву когнітивного, афективно-мотиваційного та вольового компонентів проактивності майбутніх фахівців технічного профілю. Враховуючи, що всі психічні явища досліджуються у їхньому розвитку, взаємозв’язку та взаємозалежності, у роботі застосовано комплекс емпіричних методів. Вибір конкретних методів визначався особливостями розуміння досліджуваного явища. У межах даного дослідження проактивність розглядалася як риса-властивість особистості, що і зумовило вибір психодіагностичного методу як основного. Аналіз коефіцієнтів асиметрії показників компонентів проактивності дозволив оцінити нормальність розподілу даних у вибірці майбутніх фахівців технічного профілю та виявити специфічні тенденції їх розвитку. Домінування негативної асиметрії серед 23 показників свідчить про зміщення розподілу в бік вищих значень. Позитивна асиметрія зафіксована у 7 показниках вказує на зміщення в бік нижчих значень та відкриває можливості для цілеспрямованого розвитку або корекції. Емпірично встановлено, що психологічні особливості прояву когнітивного компонента проактивності майбутніх фахівців технічного профілю полягають у комплементарному характері розвитку його показників, що взаємодоповнюють один одного. Зіставлення середніх значень когнітивного компоненту проактивності у досліджуваних, диференційованих за спеціальністю, виявило тенденційні відмінності лише за шкалою «автономія в ухваленні рішень». У майбутніх інженерів цей показник є нижчим порівняно з майбутніми фахівцями гуманітарного профілю. Порівняльний аналіз відсоткового розподілу даних виявив статистично значущі відмінності у рівнях розвитку окремих показників когнітивного компоненту проактивності. Зокрема, майбутні фахівці технічного профілю продемонстрували вищі результати у сферах «особистісно-ситуативна антиципація», «просторова антиципація» та «часова антиципація», що свідчить про більш розвинену здатність до передбачення та проєктування майбутніх подій, а також відображає вищий рівень сформованості прогностичної компетентності. Зіставний аналіз рефлексивності не виявив істотних відмінностей у рівні прояву різних видів рефлексії серед досліджуваних. Результати обрахунку середніх значень за дескрипторами афективно-мотиваційного компонента проактивності майбутніх фахівців технічного профілю свідчать про суперечливу природу їх прояву, коли окремі показники можуть як підсилювати, так і гальмувати один одного. Компаративний аналіз результатів діагностування афективно-мотиваційного компоненту проактивності майбутніх фахівців технічного та гуманітарного профілів показав, що середні значення більшості показників у обох групах перебувають у межах низьких та середніх значень, при цьому домінує прагнення уникати невдачі та реалістична самооцінка. Статистично значущі відмінності між групами виявлено лише за шкалою «активність»: у майбутніх фахівців технічного профілю зафіксовано нижчі середні значення порівняно з майбутніми фахівцями гуманітарного профілю. За іншими показниками афективно-мотиваційного компонента проактивності статистично значущих відмінностей між групами не виявлено. Дослідження показало, що майже третина здобувачів вищої освіти обох груп має низький рівень розвитку за показниками «самосвідомість», «свобода вибору і відповідальність за нього», «активність» та «розуміння і прийняття інших». Виявлено, що психологічними особливостями прояву вольового компоненту проактивності майбутніх фахівців технічного профілю є достатній рівень розвитку більшості його дескрипторів. Зокрема, за такими показниками, як «ціннісно-смислова організація особистості», «організація діяльності», «рішучість», «наполегливість», «самоконтроль» та «самостійність», зафіксовано достатньо розвинений рівень вольової регуляції. Інтернальний локус контролю виявлено лише в одній із семи ситуативно-специфічних сфер – у галузі досягнень, тоді як в інших сферах життєдіяльності у досліджуваних домінує екстернальна локалізація контролю. Зафіксований спосіб приписування причинності вказує на недостатнє усвідомлення особистої відповідальності та знижений рівень впевненості у впливі на власне життя. Статистично значущі відмінності між групами виявлені лише за двома показниками вольового компоненту проактивності: майбутнім інженерам властиві нижчі середні значення за шкалами «наполегливість» та «інтернальність у сфері досягнень» порівняно з майбутніми фахівцями гуманітарного профілю. Факторний аналіз структурної конфігурації проактивності виявив 9- факторну модель у майбутніх фахівців технічного профілю та 11-факторну модель у майбутніх фахівців гуманітарного профілю, що відображає складність і багатогранність цього психологічного феномена. На основі аналізу виділено два типи проактивності: «превентивний», притаманний майбутнім фахівцям технічного профілю, що базується на логічних формах антиципування й мотивації уникання невдач, та «рефлексивний», характерний для майбутніх фахівців гуманітарного профілю, який поєднує глибоку рефлексію з вольовою саморегуляцією. У третьому розділі представлено результати дослідження визначальних та допоміжних психологічних ресурсів, що сприяють розвитку проактивності особистості. Емпіричне дослідження охоплювало аналіз таких психологічних ресурсів, як «доброта до людей», «допомога іншим», «успіх», «любов», «творчість», «віра у добро», «прагнення мудрості», «робота над собою», «самореалізація у професії», «відповідальність», «знання власних психологічних ресурсів», «уміння оновлювати власні ресурси», «уміння вміщувати власні ресурси», а також виявлення їхнього зв’язку з дескрипторами структурних компонентів проактивності. На основі аналізу психологічних ресурсів було здійснено їхнє узагальнення та класифікацію у межах п’яти функціональних груп: особистісні, соціальні, екзистенційно-смислові, метаресурси та адаптаційно-відновлювальні ресурси. Вперше в дослідженні психологічних ресурсів застосовано метод CHAID, що дозволив виявити визначальні та допоміжні предиктори проактивності, визначити ієрархію їх впливу та нелінійні взаємозв’язки. Структура дерева рішень, побудованого для аналізу ресурсної детермінації когнітивного компонента проактивності, складалася з 18 вузлів, з яких 12 були кінцевими. Максимальна глибина дерева становила 4 рівні. Аналіз показав, що «творчість» як мета-ресурс є визначальним предиктором високого рівня розвитку когнітивного компонента проактивності майбутніх інженерів. Інше дерево, побудоване для дослідження впливу психологічних ресурсів на розвиток афективно-мотиваційного компонента проактивності, також мало глибину 4 рівні й включало 23 вузли, з яких 15 були кінцевими. Встановлено, що визначальним предиктором афективно-мотиваційного компонента проактивності є екзистенційно-смисловий ресурс «прагнення до мудрості». Дерево, що відображає результати ресурсної детермінації вольового компонента проактивності, містило 12 вузлів, із яких 8 були кінцевими, а його максимальна глибина становила 3 рівні. Виявлено, що визначальним предиктором високого рівня розвитку вольового компонента проактивності є «знання власних ресурсів». Отримані результати свідчать, що розвиток проактивності майбутніх інженерів можливий лише за умови одночасної актуалізації визначальних та допоміжних психологічних ресурсів.Документ Відкритий доступ Психологічні особливості прояву дистинктивної поведінки майбутніх фахівців технічного профілю(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2026) Гаваза, Леся Василівна; Ложкін, Георгій ВолодимировичГаваза Л. В. Психологічні особливості прояву дистинктивної поведінки майбутніх фахівців технічного профілю. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 053 «Психологія» (05 – Соціальні та поведінкові науки). – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ, 2026. Дисертація присвячена аналізу психологічних особливостей прояву дистинктивної поведінки майбутніх фахівців технічного профілю. В умовах глобалізації, швидкого розвитку інформаційних технологій та змін у професійній підготовці виникають нові вимоги до особистісних компетенцій майбутніх фахівців. Важливим є дослідження того, як здатність підкреслювати свою унікальність та відмінність впливає на самосприйняття особистості, внутрішню мотивацію та загальний процес професійного становлення майбутніх інженерів в технічному університеті, де інтеграція фахових знань і особистісних якостей є критично важливою для успішної кар’єри. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. У першому розділі висвітлено результати теоретико-методологічного аналізу поглядів вітчизняних і зарубіжних учених з проблеми дистинктивної поведінки особистості. На основі аналізу наукових джерел запропоновано визначення дистинктивної поведінки: це сукупність свідомих і несвідомих дій, спрямованих на підкреслення особистої унікальності та відмінності від інших, з метою збереження або відновлення позитивного образу «Я» та підтримки відчуття власної значущості і самоповаги. У дослідженні розроблено теоретичну модель дистинктивної поведінки особистості, яка включає соціальні та психологічні детермінанти, а також три структурні компоненти: когнітивний, мотиваційний та емоційно-регулятивний. Когнітивний компонент охоплює здатність до логічного та критичного мислення. Він визначає, як особистість сприймає й аналізує як себе, так і навколишній світ, а також вирішує нові задачі, знаходить закономірності та оперує абстрактними поняттями незалежно від попереднього досвіду. Мотиваційний компонент включає прагнення бути вірним власним переконанням, цінностям та принципам, орієнтацію на досягнення вищих результатів порівняно з оточенням, а також прагнення досягати амбітних цілей. Емоційно-регулятивний компонент охоплює здатність самостійно визначати та реалізовувати стратегії для досягнення особистісних цілей, самоконтроль та емоційну стійкість. Розроблена модель слугує концептуальною основою для подальшого емпіричного вивчення дистинктивної поведінки особистості. У другому розділі подано результати емпіричного аналізу психологічних особливостей прояву дистинктивної поведінки майбутніх фахівців технічного профілю. Формування вибірки для дослідження психологічних особливостей дистинктивної поведінки здійснювалося на основі стандартизованого контентаналізу аватарів студентів, представлених у їх цифрових профілях. Для забезпечення репрезентативності вибірки проаналізовано 1000 аватарів, з яких до дослідження відібрано 399. Попередній відбір здійснювався шляхом кодування аватарів за об’єктивними ознаками, що вказують на нестандартні способи цифрової самопрезентації особистості. Такий підхід дозволив ідентифікувати ознаки дистинктивної поведінки та сформувати вибірку для глибинного дослідження. Для виконання емпіричних завдань дослідження розроблено комплекс психодіагностичних методик, згрупованих відповідно до основних компонентів та особистісних детермінант дистинктивної поведінки досліджуваних. З метою подолання проблеми різнорідності шкал оцінювання, характерних для використаних психодіагностичних методик, застосовано стандартизацію результатів за допомогою Z-оцінок. Дослідження психологічних особливостей прояву дистинктивної поведінки майбутніх фахівців технічного профілю проводилося на основі аналізу рівнів і специфіки сформованості когнітивного, мотиваційного та емоційно-регулятивного компонентів. Результати дослідження особливостей сформованості когнітивного компонента дистинктивної поведінки показали, що більшість студентів технічних спеціальностей (67,2 %) мають помірний рівень розвитку цього компонента, що свідчить про достатньо розвинені мисленнєві операції, необхідні для ефективного вирішення складних практичних і фахових завдань у майбутньому. Виявлено, що 17,8 % осіб відзначаються високим рівнем критичного мислення, що сприяє генеруванню оригінальних підходів до вирішення складних завдань і, відповідно, більш виразному прояву дистинктивної поведінки. У 15,0 % студентів низький рівень сформованості когнітивного компонента дистинктивної поведінки проявляється у труднощах узагальнення та чіткого відображення реальності, що може призводити до компенсації через нестандартні або ексцентричні форми поведінки, спрямовані на створення враження оригінальності та виділення на фоні інших. Результати дослідження мотиваційного компонента дистинктивної поведінки досліджуваних показали, що її прояв зумовлюють кілька компонентів. Високий та помірний рівень внутрішньої мотивації, прагнення до змін і нових знань, а також здатність адекватно оцінювати результати створюють підґрунтя для прояву дистинктивної поведінки досліджуваних. Водночас, наявність страху перед невдачею, вираженого через мотив уникання, а також низький рівень ініціативи й готовності до боротьби можуть стримувати прояв цієї поведінки. Аналіз домінуючої мотиваційної тенденції показав, що прояв дистинктивної поведінки у досліджуваних формується завдяки балансу між бажанням досягти успіху та страхом перед невдачею. Виявлено, що більшість (66,4 %) майбутніх фахівців технічного профілю мають помірний рівень сформованості мотиваційного компонента дистинктивної поведінки, що свідчить про збалансованість їхніх прагнень і цілей. Високий рівень сформованості мотиваційного компонента дистинктивної поведінки був зафіксований у 17,0 % студентів, що виражається у чітко визначених прагненнях досягати амбітних цілей. Для 16,5 % досліджуваних властивий низький рівень сформованості мотиваційного компонента дистинктивної поведінки, що проявляється у відсутності чітко визначених життєвих пріоритетів. Дослідження емоційно-регулятивного компонента дистинктивної поведінки майбутніх фахівців технічного профілю проводилося на підставі аналізу таких показників, як здатність самостійно визначати та реалізовувати стратегії для досягнення особистісних цілей, самоконтроль та емоційна стійкість. Середні значення, отримані за показниками шкал моделювання, програмування, самостійності та планування, вказують на спроможність студентів до самостійного досягнення цілей і ефективного регулювання власної поведінки, що є основою для прояву дистинктивної поведінки, орієнтованої на прагнення до автономії, самоконтролю та внутрішньої незалежності. Аналіз фактора Q3 вказує на помірний рівень сформованості здатності досліджуваних контролювати свої емоції, зберігати спокій і організованість, навіть за умов зовнішнього тиску. Середнє значення за шкалою нейротизму також вказує на помірний рівень схильності студентів технічних спеціальностей до емоційних коливань та стресових реакцій. Дослідження показало, що у більшості учасників (69,7 %) зафіксовано середній рівень емоційно-регулятивного компонента дистинктивної поведінки, що сприяє збереженню контролю над емоціями та діями в межах соціально прийнятних норм. Високий рівень характерний для 16,5 % досліджуваних вказує на стійкий самоконтроль, дисциплінованість і незалежність від зовнішнього впливу. Низький рівень, виявлений у 13,8 % студентів технічних спеціальностей, свідчить про схильність до підвищеної тривожності, емоційної нестабільності та імпульсивних реакцій. На підставі отриманих емпіричних даних виявлені психологічні особливості прояву дистинктивної поведінки майбутніх фахівців технічного профілю, серед яких: самостійне вирішення нових завдань, визначення закономірностей та оперування абстрактними поняттями, незалежно від попереднього досвіду, що є основним способом самовираження; помірна амбітність і прагнення до змін та нових знань; знаходження балансу між бажанням досягти успіху і страхом перед невдачею; конструктивний характер самоствердження; емоційна стабільність як умова соціально прийнятного прояву відмінності. У третьому розділі представлені результати емпіричного аналізу особистісної детермінації прояву дистинктивної поведінки студентів технічних спеціальностей. Отримані результати свідчать про наявність статистично значущих взаємозв’язків між рівнем прояву дистинктивної поведінки та низкою факторів особистості за Р. Кеттеллом, зокрема: «В», «C», «E», «G», «H», «I», «M», «N», «Q1», «Q2», «Q3» та «Q4». Водночас статистично значущих взаємозв’язків з дистинктивною поведінкою не виявлено для факторів «A», «F», «L» та «O». Аналіз взаємозв’язку між типами акцентуацій характеру та рівнями прояву дистинктивної поведінки студентів технічних спеціальностей здійснено за допомогою кростабуляції та χ²-критерію Пірсона. Результати показали статистично значущі взаємозв’язки між гіпертимним, тривожним, дистимічним, педантичним і демонстративним типами акцентуацій характеру та рівнями прояву дистинктивної поведінки. Однак між збудливим, емотивним, застрягаючим, циклотимічним та екзальтованим типами акцентуацій і рівнями прояву дистинктивної поведінки статистично значущих взаємозв’язків не виявлено. На основі кластерного аналізу визначено три типи дистинктивної поведінки: соціально-активний, самоконтрольований та пасивний, які відрізняються способом усвідомлення і реалізації власної відмінності у міжособистісній взаємодії. Таким чином поставлені в дисертаційному дослідженні завдання виконані повною мірою, а мета роботи досягнута. Перспективи подальших досліджень можуть полягати в розширенні вибірки, включенні представників інших спеціальностей та вивченні взаємозв’язку між дистинктивною поведінкою і соціальними факторами, а також у розробці програм психологічної підтримки, спрямованих на розвиток конструктивних форм самовираження серед майбутніх фахівців технічного профілю. Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що вперше розроблено та теоретично обґрунтовано модель дистинктивної поведінки особистості, що відображає її структурну організацію та чинники детермінації; виявлено психологічні особливості прояву дистинктивної поведінки майбутніх фахівців технічного профілю, зумовлені впливом особистісних чинників і специфікою їх професійної спрямованості; на основі результатів кластерного аналізу запропоновано типологію дистинктивної поведінки студентів технічних спеціальностей, представлену соціально-активним, самоконтрольованим та пасивним типами; встановлено характер і силу взаємозв’язків між окремими компонентами дистинктивної поведінки у здобувачів вищої технічної освіти; вдосконалено підхід до аналізу емпіричних даних із використанням стандартизації за Z-оцінками; набули подальшого розвитку уявлення про зміст і структуру детермінант розвитку дистинктивної поведінки в юнацькому віці; розширено та доповнено наукові уявлення про психологічну природу дистинктивної поведінки шляхом конкретизації її компонентної структури (когнітивного, мотиваційного та емоційно-регулятивного компонентів), уточнення їх змістового наповнення та особливостей прояву в умовах професійної підготовки майбутніх фахівців технічного профілю.Документ Відкритий доступ Особливості впливу загроз на психологічну безпеку особистості майбутнього фахівця технічного профілю(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Рибальченко, Олег Миколайович; Ложкін, Георгій ВолодимировичДисертаційне дослідження присвячено вивченню особливостей впливу загроз на психологічну безпеку особистості майбутнього фахівця технічного профілю. У роботі здійснено аналіз сучасного стану дослідження проблеми психологічної безпеки особистості, яка розглядається як складна багаторівнева динамічна система, що відображає ступінь психічної захищеності людини, її здатність підтримувати оптимальний рівень функціонування, можливість усувати зовнішні та внутрішні загрози, які виникають, зберігати на достатньо стійкому дієздатному рівні виконання задач у звичайних та екстремальних умовах діяльності. Наголошено, що за своєю природою неабияка небезпека для особиcтості є загрозою, але, перебуваючи під загрозою, особистість наражається на небезпеку. Рівень психологічної загрози значно залежить від кількості і сили дії небезпечних факторів на свідомість людини. Що більше таких факторів, то швидше небезпека переростає у психологічну загрозу, унаслідок чого виникає деструктивна поведінка особистості. Виділено чотири основні напрями дослідження психологічної безпеки. Перший напрямок – це психологія безпечної діяльності, що вивчає людину в обставинах різноманітних видів діяльності, в тому числі на об’єктах високого ризику та в екстремальних і надзвичайних ситуаціях. В центрі другого напрямку виступає психологічна безпека середовища, її інформаційні, соціальні, предметно-просторові та інші характеристики, які здатні впливати на свідомість особистість, на її поведінку порушуючи тим самим її безпеку. У третьому напрямі в якості феномену безпеки розглядається не середовище, а сама людина. Четвертий напрямок розглядає людину як суб’єкт безпеки, який може стати й організатором, і руйнівником як власної, так і суспільної безпеки. В роботі уявлення про безпеку розглядаються як ментально вибудовані образи, через які здійснюється суб’єктивна репрезентація та категоризація окремих параметрів або всього патерна ситуації (середовища, умов), як безпечних/небезпечних для конкретної людини чи соціальної групи. Підкреслено, що уявлення про безпеку – це суб’єктивний образ певних обставин, що є значущими для людини у зв’язку з необхідністю долати загрози зовнішнього та внутрішнього світу. З’ясовано, що до основних критеріїв психологічної безпеки особистості дослідники зараховують: цілісність людини, функціонування організму та психіки у відповідності до існуючих норм, адекватність відображення і ставлення до світу, адаптивність функціонування, захищеність свідомості від змін її стану проти волі людини. У результаті аналізу емпіричних даних зроблено висновок, що рівень загального інтегративного показника (індекс) психологічної безпеки особистості майбутнього фахівця технічного профілю, що відображає ступінь психічної захищеності, здатність підтримувати оптимальний рівень функціонування, можливість усувати зовнішні та внутрішні загрози, зберігати на достатньому рівні дієздатність та ефективність життєдіяльності є низьким. Емпірично виявлено, що починаючи з 2021 р. по 2023 р. відбувається значне зменшення кількості осіб із високим рівнем психологічної безпеки та зростання кількості досліджуваних, яким притаманний низький рівень психологічної захищеності – з 20 до 1,5 %. Встановлено, що імпліцитні уявлення загроз психологічній безпеці особистості майбутнього фахівця технічного профілю залежать від зовнішніх подій, що відбувалися в сучасному світі взагалі, та нашій країні безпосередньо, та внутрішніх – суб’єктивного сприйняття їх як загроз. Перше місце у 2021 р. за кількістю пережитих загроз посіли комбіновані загрози; у 2022 році – техногенні; у 2023 році – політичні. Статистично значущі відмінності за статтю стосувалися лише природніх та техногенних загроз, зокрема, чоловіки зазначили більше пережитих подій природнього характеру, а жінки – техногенного. Щодо політичних, соціальних і комбінованих загроз – статистичних відмінностей залежно від статі не встановлено. Констатовано наявність динаміки ціннісних орієнтацій майбутніх фахівців технічного профілю протягом трьох років, що засвідчує з одного боку, про сталість пріоритетності деяких цінностей, з іншого – про наявність зміни їх рейтингових позицій. В п’ятірку пріоритетних термінальних цінностей за 2021 і 2022 р. увійшли: здоров’я, наявність хороших і вірних друзів, любов, активне діяльнісне життя, впевненість у собі. У 2023 р. до пріоритетності цінностей увійшли свобода і матеріально забезпечене життя. Перше місце у рейтингу інструментальних цінностей у 2021 р. посіла «вихованість», у 2022 р. – «самоконтроль», у 2023 р. – «життєрадісність», що відображає динаміку зміни пріоритетності ціннісних орієнтацій під впливом загроз психологічній безпеці особистості. Доведено наявність трансформаційних процесів мотиваційної сфери досліджуваних, зокрема у 2021 та 2023 рр. в більшій мірі виражені мотивація комфорту, спілкування, загальної активності та соціальної корисності; у 2022 р. превалює мотивація підтримки життєзабезпечення, що обумовлено актуалізацією необхідності задоволення базових потреб особистості у ситуації виживання. Виявлено, що жінки більш спрямовані на життєзабезпечення та загальну активність, а чоловіки на мотивацію комфорту. Особливості зміни сенсів особистості майбутнього фахівця технічного профілю при загрозах психологічній безпеці полягають в динамічній перебудові визначення пріоритетності окремих смислових компонентів в структурі особистості. У 2021 р. це – цілеспрямованість, цікавість та насиченість життям, свобода вільно приймати рішення відповідно своїх цілей і уявлень про сенс життя; у 2022 р. – зменшення рівня показника «локус контролю Я», що свідчить про прояви зневіри майбутніх фахівців у свої сили контролювати події власного життя; сенсожиттєві орієнтації; у 2023 р. засвідчують зростання «джерел» сенсу життя (цілі, процес, результат) у майбутніх фахівців технічного профілю, збільшення загального показника осмисленості життя у порівнянні з 2022 роком. Натомість у переважної кількості досліджуваних зафіксовано середній рівень осмисленості життя, водночас у жінок майже за всіма шкалами смисложиттєвих орієнтацій показники вищі, ніж у чоловіків, окрім «локус контролю Я» – здатності контролювати своє життя, приймати рішення та реалізовувати їх. З’ясовано психологічні кореляти складових особистості майбутніх фахівців технічного профілю під впливом загроз психологічної безпеки, зокрема, в структурі мотивів: природні загрози впливають на почуття комфорту і «загальножиттєвий» мотиваційний профіль, техногенні – на підвищення значущості життєзабезпечення, спілкування, загальну активність; політичні та соціальні – на найбільшу кількість структурних компонентів мотивації – життєзабезпечення, спілкування, загальну і творчу активність, соціальну корисність та формування «робочого» мотиваційного профілю; комбіновані загрози мають вплив на формування «загальножиттєвого» мотиваційного профілю. Психологічні кореляти особистісних сенсів майбутніх фахівців мають такі особливості: політичні і соціальні загрози впливають на майже всі компоненти смисложиттєвих орієнтацій, виключення полягає у відсутності впливу політичних загроз на локус контролю життя, тобто здатність контролювати своє життя. Природні і комбіновані загрози мають негативні кореляційні зв’язки з усіма структурними компонентами смисложиттєвих орієнтацій. Встановлено домінування впливу соціальних, політичних, техногенних та природніх загроз на показник низького та середнього рівнів індексу психологічної безпеки особистості майбутнього фахівця технічного профілю. У дисертаційному дослідженні доведено, що для пізнання впливу загроз на психологічну безпеку особистості доцільно застосовувати апаратні методи об’єктивної реєстрації для визначення: стресу в голосі, термографії (дистанційного визначення температури поверхні шкіри людини при небезпеках), динамічної зміни діаметру зіниці ока людини при наданні скривленої інформації, психосемантичного аналізатора прогнозування поведінки людини, тощо. Авторська програма об’єктивної реєстрації загроз психологічній безпеці особистості ґрунтувалася на припущенні, що 1) поліграф дозволяє зареєструвати ставлення особистості до того чи іншого явища як загрози; 2) поліграф дозволяє категоризувати ступінь значущості цього явища для конкретної особистості. В процесі поетапного вимірювання на поліграфі застосовано заздалегідь підготовлені стратегію та тактику опитування. Виявлено, що оцінка значущості загроз залежить від реакції особистості. Ці зміни безпосередньо пов’язані з тим, як особистість сприймає, розуміє і реагує на них, чи є в пам’яті «сліди» минулого, пов’язані з різними і негативними наслідками для особистості. Динаміка зміни емоційної напруги це головна інформація з приводу об’єктивної реєстрації значущості загрози для особистості. Якщо емоційне напруження досліджуваного за допомогою поліграфа при відповідях на запитання в цифровому вигляді зменшується, то на записаній поліграмі будуть зареєстровані реакції з збільшеною амплітудою електродермальної активності, отже на тестограмі значення фокус реакції буде меншим, що в свою чергу означає категоризацію явища як загрозливого. Якщо емоційне напруження досліджуваного за допомогою поліграфі при відповідях на запитання в цифровому вигляді збільшується, то на записаній поліграмі будуть зареєстровані реакції з меншою амплітудою електродермальної активності, отже, на тестограмі значення фокус реакції буде великим, що в свою чергу означає, що об’єктивне явище особистістю не сприймається і не катигоризується як загрозливе. Отримані результати опитування дали можливість зробити математичний підрахунок і побудувати графіки для візуального аналізу поліграфічного тестування, а також у подальшому зорієнтуватися щодо передбачуваного висновку. Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному: вперше на основі системного теоретико-експериментального вивчення питань психологічної безпеки систематизовано типи загроз та небезпек, що впливають на рівень психологічної безпеки особистості майбутніх фахівців технічного профілю; розроблено, обґрунтовано та апробовано програму об’єктивної реєстрації загроз психологічній безпеці особистості; розширено і доповнено психологічний зміст поняття «психологічна безпека особистості», «загроза психологічній безпеці»; розуміння психологічних чинників та особистісних властивостей, що виступають детермінантами психологічної безпеки особистості майбутнього фахівця технічного профілю; дістали подальшого розвитку ідеї щодо суб’єктивних факторів та індивідуальних особливостей майбутніх фахівців, що відіграють важливе значення в актуалізації власних потенційних можливостей протидії небезпекам. Практичне значення дослідження полягає в тому, що структурований та апробований психодіагностичний комплекс дослідження особливостей впливу загроз на психологічну безпеку особистості майбутнього фахівця технічного профілю; отримані дані можуть бути застосовані в різних галузях психологічної практики, зокрема для: організації об’єктивної реєстрації потенційних та актуальних загроз психологічній безпеці особистості; прогнозування рівня психологічної безпеки особистості майбутніх фахівців технічного профілю; розробки ефективних програм психологічного супроводу студентів на різних етапах професійного становлення, спрямованих на розвиток психологічних ресурсів особистості. Теоретичні положення, результати дослідження можуть бути використані: а) в практиці психологічної служби в розробці та проведенні тренінгів і семінарів, спрямованих на розвиток психологічної безпеки особистості; в) в навчальному процесі як доповнення і деталізація відповідних розділів вибіркових дисциплін: «Психологія безпеки особистості», «Психологія ментального здоров’я», «Психологічний стрес: розвиток і подолання». Окрім того, матеріали дослідження можуть бути використані практичними психологами та поліграфологами в процесі професійної діяльності; апробована у дослідженні авторська програма реєстрації загроз психологічній безпеці особистості може бути застосована для моніторингу успішності подолання наслідків стресогенних впливів на особистість. Подальшою перспективою для дослідження може стати вивчення причин та джерел походження антропогенних загроз в екстремальних умовах життя та діяльності особистості.