Соціально-психологічні умови розвитку інноваційного потенціалу студентів закладу вищої технічної освіти
| dc.contributor.advisor | Волянюк, Наталія Юріївна | |
| dc.contributor.author | Боковець, Ольга Ігорівна | |
| dc.date.accessioned | 2021-04-17T13:01:53Z | |
| dc.date.available | 2021-04-17T13:01:53Z | |
| dc.date.issued | 2021 | |
| dc.description.abstractuk | Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 053 Психологія (05 Соціальні та поведінкові науки). – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ, 2021. Необхідність дослідження концептуальних засад розвитку інноваційного потенціалу майбутніх інженерів обумовлена потребою суспільства у підготовці потенційних інноваторів, які здатні до створення нового у науці та техніці. Слід зазначити, що дотепер не існує ефективної технології, яка пройшла багаторічну апробацію, а наявні – фрагментарно вирішують окремі проблеми у розвитку інноваційного потенціалу особистості. Не вирішеними на сьогодні залишилися проблеми, які містяться у площині створення і забезпечення таких соціально-психологічних умов, що сприятимуть ефективному розвитку інноваційного потенціалу студентів закладу вищої технічної освіти. У дисертації здійснено теоретичне обґрунтування та практичне вирішення завдань щодо розвитку інноваційного потенціалу студентів закладу вищої технічної освіти, що виявляється у визначенні психологічного змісту та структури інноваційного потенціалу, виявленні особливостей сформованості його компонентів, встановленні взаємозв’язків між ними, здійсненні факторної конфігурації внутрішніх ресурсів, обґрунтуванні та експериментальній перевірці соціально-психологічних умов ефективності застосування тренінгової програми у процесі професійної підготовки майбутніх інженерів. Основні результати дослідження викладено в трьох розділах дисертації. У розділі 1 «Науково-теоретичні підходи до проблеми дослідження розвитку інноваційного потенціалу особистості» здійснено теоретичний аналіз підходів до вивчення феномену інноваційного потенціалу особистості, зокрема: антропологічного (нададаптивна природа, що включає соціально-психологічні якості та потенції); соціологічного (функціювання соціальних механізмів, що регулюють інноваційну діяльність); соціально-психологічного (динамічна поліфункціональна складна система, сукупність особистісних характеристик, ресурсів або потенційних можливостей, що зумовлюють здатність до здійснення інноваційної діяльності). Операціоналізовано концепт «інноваційний потенціал особистості» крізь призму розкриття основних характеристик таких понять як «інновація» та «потенціал». З економічної точки зору, інновація є не лише нововведення, але й кінцевим результатом інноваційного процесу, який передбачає створення, освоєння та впровадження нового. У психологічних джерелах потенціал трактується як приховані здатності – сукупність внутрішніх ресурсів і резервів особистості, якими можна скористатися у разі потреби. В основу даного дослідження покладено поєднання цих двох феноменів, яке уможливило розгляд і розуміння інноваційного потенціалу як інтегративної сукупності внутрішніх ресурсів особистості та зовнішніх умов їх реалізації, що визначають її здатність до створення, освоєння та впровадження нового, унікального на користь суспільства, а також забезпечують її саморозвиток і самодостатність. Виокремлено індивідуально-психологічні особливості як передумови розвитку інноваційного потенціалу особистості. Переважна більшість науковців до індивідуально-психологічних особливостей інноваторів зараховують такі: креативність; готовність до змін та експериментів; відкритість до нового; толерантність до невизначеності; допитливість; творчу спрямованість; розвинену уяву та інтуїцію; прагнення до самоактуалізації, особистісного та професійного розвитку; високий рівень мотивації до успіху; готовність до ризику; адаптивність; критичність і гнучкість мислення; компетентності та компетенції; наполегливість; відповідальність. Ступінь значущості індивідуально-психологічних особливостей особистості залежить від конкретного інноваційного циклу (створення – освоєння – впровадження). Проаналізовано організаційні практики розвитку інноваційного потенціалу студентів у закладах вищої технічної освіти. Зокрема, провідна роль у розвитку інноваційного потенціалу студентів належить підприємницьким університетам, які функціюють згідно «трикутнику знань» (освіта – наукові дослідження – інновації). Ефективність такого функціювання під час підготовки фахівців у закладі вищої освіти, що поєднує фундаментальну, дослідницьку та підприємницьку складові, залежить від: контингенту студентів; рівня якості освіти; мобільності студентів та аспірантів; навчально-методичного та матеріально-технічного забезпечення; наукових проєктів, стартапів, досліджень в академічних установах і закладах вищої освіти. Обґрунтовано зміст і структуру інноваційного потенціалу особистості, що, як цілісне утворення і своєрідна організація психічних ресурсів, репрезентує собою цілісну багатокомпонентну структуру, в яку входять мотиваційний (мотивація досягнення, ситуативна самоактуалізація), когнітивний (провідна когнітивна модальність, інтелект), креативний (творчий потенціал та уява), емоційно-вольовий (локалізація контролю, емоційна стійкість), регулятивний (індивідуальний стиль саморегуляції, самооцінка) компоненти. У розділі 2 «Емпіричне дослідження компонентів інноваційного потенціалу студентів інженерних спеціальностей» описано організацію констатувального експерименту та методи дослідження. Вибірку, що становила 438 студентів інженерних спеціальностей 1–5 курсів навчання КПІ ім. Ігоря Сікорського, за суб’єктивними та об’єктивними критеріями поділено на три групи: 1) ті, що вважають себе інноваторами та мають об’єктивні результати – «інноватори»; 2) ті, що вважають себе інноваторами, але не мають об’єктивних результатів – «потенційні інноватори»; 3) ті, що не вважають себе інноваторами та не мають об’єктивних результатів – «консерватори». Відповідно до поставлених завдань під час констатувального експерименту використано такі методи, як: спостереження, анкетування, тестування, асоціативний експеримент, що надали змогу дослідити особливості розвитку інноваційного потенціалу у студентів інженерних спеціальностей. Окрім цього, використано методи статистичної обробки даних: t-критерій Стьюдента (для виявлення статистично значущих міжгрупових відмінностей); F-критерій Фішера (для перевірки гомогенності дисперсій); кореляційний аналіз Спірмена (для встановлення сили та напряму кореляційних зв’язків); факторний аналіз (для виділення більш вагомих факторів). Для визначення рівнів сформованості компонентів інноваційного потенціалу особистості використано такі методики: «Опитувальник мотивації досягнення» (М. Ш. Магомед-Емінов), «Діагностика ситуативної самоактуалізації» (Т. Д. Дубовицька) – для вивчення мотиваційного компонента; асоціативний експеримент, «Діагностика структури сигнальних систем» (Е. Ф. Зеер, А. М. Павлова, Н. О. Садовнікова) – для дослідження когнітивного компонента; «Який Ваш творчий потенціал?» (С. А. Касьянов) – для вивчення креативного компонента; «Рівень суб’єктивного контролю» (Є. Ф. Бажин, Є. А. Голинкіна, А. М. Еткінд) – для дослідження емоційно-вольового компонента; «Стиль саморегуляції поведінки» (В. І. Моросанова), «Методика кількісного виміру самооцінки» (С. А. Будассі) – для дослідження регулятивного компонента; «Багатофакторне дослідження особистості» (Р. Кеттелл) – для вивчення факторів «B», «М», «С» (інші фактори використовувалися для виявлення індивідуально-психологічних особливостей досліджуваних та аналізу кореляційних зв’язків); «Діловий шанс» (О. П. Єрмолаєва), «Визначення рівня рефлексивності» (А. В. Карпов, В. В. Пономарьова) – для вивчення індивідуально-психологічних особливостей досліджуваних та аналізу кореляційних зв’язків. Виявлено особливості сформованості компонентів інноваційного потенціалу студентів інженерних спеціальностей. Дослідження мотиваційного компонента здійснювалося за рахунок аналізу таких внутрішніх ресурсів, як мотивація досягнення та ситуативна самоактуалізація. За результатами констатувального дослідження встановлено, що високий рівень мотивації досягнення домінує лише в інноваторів, а в групах потенційних інноваторів і консерваторів – середній. Рівень прояву ситуативної самоактуалізації у студентів, котрі увійшли до груп інноваторів, потенційних інноваторів і консерваторів є майже ідентичним. Однак, найбільші показники ситуативної самоактуалізації на високому рівні констатовано в інноваторів, а найменші – у консерваторів. Емпірично встановлено, що вплив мотивації досягнення та ситуативної самоактуалізації на сформованість структурних компонентів інноваційного потенціалу є більш тотальним і помітним у групі інноваторів. Виявлено, що мотивація досягнення більш розвинена у юнаків, ніж юнок. Доведено, що мотиваційний компонент інноваційного потенціалу поступово розвивається з курсом навчання у закладі вищої технічної освіти. Вивчення когнітивного компонента здійснювалося внаслідок аналізу таких внутрішніх ресурсів, як провідна когнітивна модальність та інтелект. Здійснений компаративний аналіз конструювання концепту «інноваційний потенціал особистості» між студентами визначених груп як із поняттєвої, так і з ціннісно-образної сторін, надав змогу встановити таке: в інноваторів є чітко сформований образ особистості інноватора та змісту його діяльності, на відміну від студентів, які увійшли до інших груп; асоціативне поле розуміння цього концепту у консерваторів не відображає істотні ознаки інноваційного потенціалу особистості. З’ясовано, що в інноваторів і потенційних інноваторів провідною когнітивною модальністю є вербалізація, а у консерваторів – символізація. Образність мислення в інноваторів зростає з курсом навчання у технічному університеті. Виявлено, що найбільший відсоток високого рівня прояву інтелекту належить інноваторам, а найменший – консерваторам. Визначено, що високий рівень розвитку інтелекту в інноваторів обумовлений складною конфігурацією зв’язків інтелекту з емпіричними показниками інноваційного потенціалу особистості. Дослідження креативного компонента здійснювалося шляхом аналізу таких внутрішніх ресурсів, як творчий потенціал та уява. Показано, що в більшості студентів технічного профілю наявні творчі здібності, які не реалізовані повною мірою. Встановлено, що найбільш розвинений творчий потенціал у студентів-інноваторів, а найменш – у потенційних інноваторів і консерваторів. Виявлено, що творчий потенціал в інноваторів поступово зростає у процесі навчання у закладі вищої технічної освіти. З’ясовано, що у всіх студентів визначених групах переважає практичність як орієнтація на реальність, ніж розвинена уява. Вивчення емоційно-вольового компонента здійснювалося за рахунок аналізу таких внутрішніх ресурсів, як локалізація контролю та емоційна стійкість. Виявлено, що за усіма шкалами суб’єктивного контролю в інноваторів переважають високі рівні, що відповідають інтернальному типу особистості. У потенційних інноваторів низький рівень сформованості інтернальності у сімейних стосунках і галузі здоров’я, а в консерваторів – у галузі виробничих відносин, невдач і сімейних стосунках. Вплив суб’єктивного контролю на сформованість показників інноваційного потенціалу в інноваторів значно вищий, ніж в інших групах досліджуваних. Загальна інтернальність в інноваторів корелює з курсом навчання. Виявлено, що у більшості студентів технічного профілю переважає емоційна нестійкість. Встановлено, що від рівня сформованості регулятивного компонента залежать рівні сформованості мотиваційного, когнітивного, креативного та емоційно-вольового компонентів. З’ясовано, що у групі інноваторів найбільш розвиненою є загальна саморегуляція, у групі потенційних інноваторів – оцінювання результатів, у групі консерваторів – планування. Констатовано, що в інноваторів і потенційних інноваторів домінує адекватна самооцінка. У групі консерваторів виявлено однаковий відсотковий розподіл як середнього, так і низького рівнів самооцінки. Емпірично доведено, що в інноваторів поступово зростають такі показники регулятивного компонента у процесі професійної підготовки, як: загальний рівень саморегуляції, моделювання, оцінювання результатів, гнучкість, самооцінка. У групі консерваторів загальний рівень саморегуляції також корелює з курсом навчання. У інноваторів і консерваторів переважає низький рівень самоконтролю, а у потенційних інноваторів – високий. Здійснено факторну конфігурацію інноваційного потенціалу особистості у визначених групах досліджуваних. Факторний аналіз показав наявність стійкої структури інноваційного потенціалу незалежно від визначених груп досліджуваних. З’ясовано, що єдиною відмінністю у групі інноваторів є наявність радикалізму як компоненти у структурі інноваційного потенціалу особистості. У розділі 3 «Умови розвитку інноваційного потенціалу студентів закладу вищої технічної освіти» обґрунтовано необхідні та сприятливі соціальні та психологічні умови, що впливають на розвиток інноваційного потенціалу студентів закладу вищої технічної освіти. До необхідних психологічних умов відносимо: активність суб’єкта та готовність до інноваційної діяльності; прагнення до успіху та ситуативну самоактуалізацію; абстрагування, вербалізацію, рефлексивність, метафоризацію, моторні навички та інтелект; творчий потенціал і радикалізм; суб’єктивний контроль (у сфері досягнень, виробничих відносин, сімейних стосунків); загальний рівень саморегуляції (самостійність, гнучкість) і самооцінку. До необхідних соціальних умов належать: активізація пізнавальної діяльності студентів шляхом використання методів проблемного та пошуково-дослідницького характеру; активне залучення студентів до науково-дослідницької діяльності, як в аудиторний, так і позааудиторний час; співпраця науковців зі студентами, заснована на співтворчості; наставництво молодих талантів із боку досвідчених підприємців. Саме необхідні умови призводять до розвитку інноваційного потенціалу особистості. Сприятливими психологічними умовами є такі: образність мислення; суб’єктивний контроль у сфері невдач і стосовно здоров’я; моделювання, оцінювання результатів; планування; програмування. Серед сприятливих соціальних умов виокремлено: інноваційну спрямованість освітнього процесу (зміст, форми організації навчання, технології, методи, засоби); наявність необхідного ресурсного забезпечення; налагоджену систему взаємодії університету з мережею технопарків, інноваційних центрів, бізнес-інкубаторів і т. д.; заохочення студентів за успіхи у науково-дослідницькій діяльності, конкурсах і фестивалях науково-технічної творчості. Сприятливі соціально-психологічні умови посилюють розвиток інноваційного потенціалу особистості. Провідна роль у розвитку інноваційного потенціалу особистості належить внутрішнім умовам. Розроблено та апробовано програму розвитку інноваційного потенціалу студентів технічного університету, що включає п’ять етапів (за основу взято фази інноваційного процесу М. Басадура): 1) гіпотезування; 2) генерування; 3) концептуалізація; 4) оптимізація; 5) реалізація. Обґрунтовано завдання і зміст програми розвитку цього компоненту, що включає такі розділи: «Інноваційно-творча спрямованість особистості»; «Технології індивідуального генерування інноваційних ідей»; «Концептуалізація інноваційних ідей»; «Формування базису прийняття інноваційних рішень»; «Комерціалізація результатів творчості». До кожного розділу підібрано комплекс вправ, спрямованих на розвиток мисленнєвих операцій. Здійснено експериментальну перевірку соціально-психологічних умов розвитку інноваційного потенціалу студентів інженерних спеціальностей. Порівняльний аналіз результатів у експериментальній і контрольній групах формувального експерименту показав, що розроблена програма розвитку креативного компонента інноваційного потенціалу є ефективною, оскільки за параметром «творчий потенціал» встановлено статистично значущі відмінності. Розроблені наукові положення та емпіричні результати є самостійним внеском автора у дослідження проблеми розвитку інноваційного потенціалу студентів закладу вищої технічної освіти. Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів окресленої проблеми. Подальшого теоретичного осмислення та емпіричного обґрунтування потребують питання: співвідношення механізмів і чинників розвитку інноваційного потенціалу особистості; виявлення гендерних особливостей прояву компонентів інноваційного потенціалу у студентів інженерних спеціальностей; розроблення тренінгових методик для розвитку мотиваційного, когнітивного, емоційно-вольового, регулятивного компонентів інноваційного потенціалу у студентів закладу вищої технічної освіти. | uk |
| dc.format.page | 294 с. | uk |
| dc.identifier.citation | Боковець, О. І. Соціально-психологічні умови розвитку інноваційного потенціалу студентів закладу вищої технічної освіти : дис. … д-ра філософії : 053 - психологія / Боковець Ольга Ігорівна. – Київ, 2021. – 294 с. | uk |
| dc.identifier.uri | https://ela.kpi.ua/handle/123456789/40653 | |
| dc.language.iso | uk | uk |
| dc.publisher.place | Київ | uk |
| dc.subject | інноваційний потенціал | uk |
| dc.subject | ресурси | uk |
| dc.subject | психологічні умови | uk |
| dc.subject | соціальні умови | uk |
| dc.subject | особистість | uk |
| dc.subject | студенти | uk |
| dc.subject | заклад вищої технічної освіти | uk |
| dc.subject | innovative potential | uk |
| dc.subject | personality | uk |
| dc.subject | resources | uk |
| dc.subject | psychological conditions | uk |
| dc.subject | social conditions | uk |
| dc.subject | students | uk |
| dc.subject | the institution of higher technical education | uk |
| dc.subject.udc | 159.923.2:378.091.212](043.3) | uk |
| dc.title | Соціально-психологічні умови розвитку інноваційного потенціалу студентів закладу вищої технічної освіти | uk |
| dc.type | Thesis Doctoral | uk |
Файли
Контейнер файлів
1 - 1 з 1
Вантажиться...
- Назва:
- Bokovets_dys.pdf
- Розмір:
- 6.27 MB
- Формат:
- Adobe Portable Document Format
- Опис:
Ліцензійна угода
1 - 1 з 1
Ескіз недоступний
- Назва:
- license.txt
- Розмір:
- 9.01 KB
- Формат:
- Item-specific license agreed upon to submission
- Опис: