Соціокультурні трансформації сучасного міста в контексті диджиталізації
| dc.contributor.advisor | Єнін, Максим Наімович | |
| dc.contributor.author | Шкуров, Євген Владленович | |
| dc.date.accessioned | 2025-07-03T08:45:22Z | |
| dc.date.available | 2025-07-03T08:45:22Z | |
| dc.date.issued | 2025 | |
| dc.description.abstract | Шкуров Є.В. Соціокультурні трансформації сучасного міста в контексті диджиталізації. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 054 «Соціологія» (05 – Соціальні та поведінкові науки). – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ, 2025. З огляду на суспільні та технологічні зміни, а також потребу повоєнної відбудови українських міст, робота порушує низку аналітичних і методологічних питань, спрямованих на розкриття механізмів формування, функціонування та розвитку урбаністичного простору в контексті диджиталізації. Актуальність роботи зумовлено стрімким поширенням цифрових технологій, переходом економіки до індустрії 4.0, посиленням модернізації та глобалізації, розвитком креативного сектору, – факторами, які формують новий тип соціокультурних відносин і трансформують суспільне життя міст. Перед українським суспільством, зокрема через повномасштабну війну, постали виклики реконструкції та модернізації міст, для подолання яких необхідно інтегрувати фізичне відновлення, інновації та переосмислення соціальних, культурних і освітніх моделей. Такий підхід сприятиме відбудові зруйнованої інфраструктури та повсюдному впровадженню нових технологій. Мета дослідження – розробити соціологічну концепцію диджиталізованого міста, яка інтегрує економічний, технологічний, креативнокультурний, комунікаційний та освітній аспекти суспільного життя. Об’єкт дослідження – соціокультурне життя сучасного міста. Предмет дослідження – трансформації соціокультурних процесів у сучасному місті, зокрема цифровізації, глобалізації, розвитку культури, креативних практик містян, соціальних комунікацій та освіти. Теоретико-методологічне підґрунтя праці, поряд із загальнонауковими методами: аналізом, синтезом, дедукцією, індукцією, порівняльним і системним підходами, – поєднує феноменологічні та герменевтичні інтерпретації, які розкривають суб’єктивне сприйняття простору й локальних ідентичностей. Залучено концепцію структурно-функціональної парадигми Т. Парсонса, емпіричні дані міжнародних та українських організацій, кейс-стаді українських та зарубіжних міст. Використано методологічні напрацювання представників Чиказької школи (Р. Парк, Е. Берджесс, Л. Вірт та інші), концепції глобалізації міст (С. Сассен), мережевого суспільства (М. Кастельс), права на місто (А. Лефевр), критичної урбаністики (Д. Гарві). Важливе місце в методології посідає аналіз креативного виміру міста (Р. Флоріда), що розкриває механізми залучення людського капіталу до створення інноваційної економіки та промоції культурної специфіки. Також до методології залучено комунікативні теорії М. Маклюена й Н. Лумана, які допомагають осмислити роль комунікації та цифровізації в сучасному місті, і метод соціально-просторової перспективи. Перший розділ присвячено теоретико-методологічним засадам урбаністичної соціології. У ньому систематизовано теоретико-методологічні підходи до аналізу урбанізації, урбанізму й особливостей формування міського середовища в добу глобалізації та цифрових технологій. З огляду на довгострокову важливість теми для повоєнної відбудови та сталого розвитку українських міст, виокремлено ключові концепції й напрями дослідження міста, зокрема застосовні в контексті зміцнення економічного, соціального та культурного складників суспільства. Із соціологічного погляду місто – це складна соціальна структура, яка не зводиться до географічних, демографічних чи адміністративних параметрів. На сучасному етапі – це феномен, що формується та еволюціонує під впливом глобальних ринків, комунікацій, освітніх і культурних практик, мережевих технологій. Місто дедалі більше перетворюється на вузол у глобальному інформаційному та фінансовому потоці. На відміну від класичних теорій, що розглядали місто як ізольовану одиницю із власною ієрархією зон, сучасна мережева парадигма дає змогу бачити місто частиною транснаціональних обмінів і потоків. Історія розвитку соціології міста, яку подано в розділі, висвітлює, як трансформувалися методи дослідження та теорії про місто. Від перших спроб європейських соціологів (Ф. Тьонніс, М. Вебер, Е. Дюркгайм, Г. Зіммель) зрозуміти феномен міського життя, його анонімності та раціоналізації – до емпіричної традиції Чиказької школи з її екологічним підходом (Р. Парк, Е. Берджесс), мікродосліджень локальних кварталів (В. Вайт, Г. Ґанс) тощо. Пізніше, під впливом неомарксистських ідей (Д. Гарві, А. Лефевр) та мережевих концепцій (М. Кастельс, С. Сассен), соціологія міста акцентувала увагу на вимірах конфліктів і глобалізації. Найновіші течії, на кшталт ідей креативних міст Р. Флоріди, наголошують на особливому значенні культурних і творчих ресурсів для економічного процвітання міських теренів. У другому розділі зосереджено увагу на процесах диджиталізації, глобалізації, макдоналізації міського життя, висвітленні цих викликів для України. Здійснено аналіз того, як розвиток інформаційних технологій переплавляє традиційні міські структури у високодинамічні гібридні простори. Ці простори об’єднують цифрову інфраструктуру, культурні та економічні практики, а також глобальні тренди, які визначають специфіку повсякденної взаємодії мешканців міста між собою та зовнішнім світом. Для того щоб подолати виклики повоєнної відбудови України, потрібно переосмислити функції міського середовища, формувати бренд міст, їхню привабливість для інвесторів і водночас зберегти локальні автентичні риси. Окрему увагу в розділі приділено питанню співвідношення між локальним та глобальним. Якщо раніше глобалізаційні потоки ззовні тиснули на місто й витісняли місцеві особливості, нині виразніше реалізується глокалізація, за якої локальні культури переймають глобальні практики, але адаптують їх під власний культурний код. Принципи ефективності, прораховуваності, передбачуваності та контролю (ключові постулати макдоналізації за Дж. Рітцером) проникають у різні сфери: рестораторство, торгівлю, банківські послуги, онлайн-освіту, роботу громадського транспорту. Усе це впливає на уніфікацію міських практик, спрощує життя мешканцям і водночас витісняє культурну неповторність. Третій розділ охоплює культурно-креативний вимір, у якому культура та комунікації розглядаються як рушії соціальних змін, а університети – як ключові агенти урбаністичних трансформацій. Місто – соціокультурне явище, а це означає, що культура (включно з креативними практиками) впливає на структуру простору, моделює символічний ряд і посилює ідентичність. Викладено того погляд на те, як у містах перехрещуються історична тяглість, культурна спадщина, креативний потенціал і сучасні засоби комунікації, а також як розвиваються та взаємодоповнюються інституції освіти, зокрема університети, задля формування розмаїтого соціального організму. Міська культура охоплює щонайменше два рівні. Перший – матеріальний, тобто архітектурне обличчя міста, історичні пам’ятки, забудова й природні ландшафти, що формують унікальний силует кожного мегаполіса чи середнього містечка. Другий – нематеріальний: йдеться про символічні уявлення, традиції, фольклор, креативні індустрії, зокрема музику, театр, гастрономію, звичаї, субкультури, які об’єднують громадян і викристалізовують загальний культурний код міста. Сучасне місто просякнуте креативною енергією та комунікаційними процесами, що моделюють його ідентичність та структурують його символічне поле. У ракурсі повоєнної відбудови в Україні це набуває додаткової ваги: культура, креативність та налагоджені комунікації можуть стати рушіями прискореної модернізації українських міст і фактором їхнього сталого розвитку. Отримані результати показали, що культура, креатив, суспільна комунікація й освітні інститути тісно переплетені з економічними, політичними та урбаністичними системами сучасного міста. Ця нерозривність – наріжний камінь практичних програм відновлення та модернізації. Це, з одного боку, доводить необхідність оновлення матеріальної інфраструктури та технологій, а з іншого – стверджує пріоритет зміцнення культурно-комунікаційних та освітніх підвалин. Саме ці фактори в довгостроковій перспективі сприяють стійкості, збалансованому, гуманістично зорієнтованому розвою. Дисертація висвітлює нові аспекти критичного переосмислення природи сучасних урбаністичних процесів, акцентує на можливостях інтегрованого розвитку освіти, культури й цифрових технологій та вказує на реальний потенціал українських міст бути повноцінними учасниками світових трансформаційних процесів. Дослідження соціокультурних трансформацій у добу диджиталізації формує засадничі орієнтири для стратегії повоєнного відновлення і модернізації українських урбаністичних просторів. У роботі вказано на можливості подальшого вивчення питання. Результати дослідження можна використати для розробки державних і міських політик, програм цифрової трансформації, спрямованих на розвиток культури, освіти та креативних практик міського простору в Україні, створення практичних рекомендацій для фахівців з публічного управління та адміністрування. | |
| dc.description.abstractother | Shkurov, Ye. V. Sociocultural Transformations of the Contemporary City in the Context of Digitalisation. – A qualification research work in manuscript form. A dissertation submitted in fulfilment of the requirements for the degree of Doctor of Philosophy in 054 «Sociology» (05 – Social and Behavioural Sciences). – National Technical University of Ukraine «Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute», 2025. In light of ongoing societal and technological shifts, as well as the pressing need to rebuild Ukrainian cities following the war, this study addresses a series of analytical and methodological questions aimed at revealing how urban space is formed, functions, and develops in the context of digitalisation. The significance of this research stems from the rapid expansion of digital technologies, the economy’s transition towards Industry 4.0, heightened processes of modernisation and globalisation, and the growing prominence of the creative sector. Taken together, these factors forge a novel type of sociocultural relations, altering social life in urban environments. Ukrainian society now faces the challenge of reconstructing and modernising cities – necessitating the integration of physical renewal, innovation, and a rethinking of social, cultural, and educational models. This integrated approach underpins the rebuilding of damaged infrastructure and supports the pervasive introduction of new technologies. Aim of the Research: To develop a sociological conception of the digitalised city that synthesises the economic, technological, creative-cultural, communicative, and educational dimensions of social life. Object of the Study: The sociocultural life of the contemporary city. Subject of the Study: The transformations of sociocultural processes in the modern city, encompassing digitalisation, globalisation, cultural development, creative urban practices, social communication, and education. The theoretical and methodological framework of this work combines general scientific methods – analysis, synthesis, deduction, induction, alongside comparative and systemic approaches – with phenomenological and hermeneutic interpretations that elucidate subjective perceptions of space and local identities. It employs T. Parsons’s structural-functional paradigm, empirical data from both international and Ukrainian organisations, and case studies drawn from Ukrainian and foreign cities. Methodological insights from the Chicago School (R. Park, E. Burgess, L. Wirth and others) underpin the approach, as do concepts relating to city globalisation (S. Sassen), the network society (M. Castells), the right to the city (A. Lefebvre), and critical urban theory (D. Harvey). The methodological component is further enriched by analyses of the city’s creative dimension (R. Florida), shedding light on how human capital fosters an innovative economy and promotes cultural distinctiveness. Also significant are communicative theories proposed by M. McLuhan and N. Luhmann, which illuminate the role of communication and digitalisation in modern urban settings, complemented by a socio-spatial perspective. Chapter One sets out the theoretical and methodological foundations of urban sociology. It surveys various theoretical and methodological perspectives on urbanisation, urbanism, and the shaping of the urban environment in an era characterised by globalisation and digital technologies. Given the enduring importance of this subject for the post-war reconstruction and sustainable development of Ukrainian cities, the chapter identifies key concepts and analytical directions relevant to bolstering society’s economic, social, and cultural components. From a sociological standpoint, the city is conceived as a complex social system that transcends basic geographical, demographic, or administrative definitions. In the contemporary context, the city emerges and evolves under the influence of global markets, communications, educational and cultural practices, and network technologies. Increasingly, it functions as a node in global information and financial streams. In contrast to classical theories that cast the city as a self-contained unit with its own zoning hierarchies, the modern network paradigm positions the city as an integral part of transnational exchanges and flows. The historical development of urban sociology, recounted in this chapter, illustrates how research methods and theories concerning the city have changed. From the earliest attempts by European sociologists (F. Tönnies, M. Weber, É. Durkheim, G. Simmel) to grasp the phenomenon of urban life – its anonymity and rationalisation – through the empirical tradition of the Chicago School, including its ecological focus (R. Park, E. Burgess) and micro-level neighbourhood studies (W. Whyte, H. Gans), the discipline has evolved significantly. Subsequently, under the influence of neo-Marxist ideas (A. Harvey, D. Lefebvre) and network-based notions (M. Castells, S. Sassen), urban sociology turned its attention to the dimensions of conflict and globalisation. Recent trends, exemplified by R. Florida’s work on creative cities, underscore the decisive impact of cultural and creative resources on urban economic prosperity. Chapter Two addresses digitalisation, globalisation, and the ‘McDonaldisation’ of urban life, examining the challenges these processes pose for Ukraine. The chapter demonstrates how advances in information technology recast traditional urban structures into dynamic hybrid environments. These environments integrate digital infrastructure with cultural and economic practices, as well as global trends shaping the daily interactions of local residents. To address the complex demands of post-war reconstruction in Ukraine, a thorough reconsideration of urban functions is required, including the development of city branding strategies, efforts to attract investors, and the preservation of authentic local features. Special attention is paid to the relationship between the local and the global. While globalising forces once threatened to overwhelm local specificity, a clearer pattern of ‘glocalisation’ is emerging, whereby local cultures adopt yet adapt global practices according to their distinct cultural codes. The chapter also explores how Ritzer’s principles of efficiency, calculability, predictability, and control permeate areas such as hospitality, retail, banking, online education, and public transport – leading to greater uniformity but also undermining cultural uniqueness. Chapter Three examines culture and communication as key drivers of social change, with universities positioned as central agents of urban transformation. It highlights how the city, as a sociocultural phenomenon, channels creative practices into the shaping of urban space, symbolism, and identity. The discussion explores how historical continuity, cultural heritage, creative potential, and modern communication intersect, illustrating how educational institutions, including universities, interact and complement one another in forming a diverse urban community. The city’s culture comprises at least two dimensions. The first entails material elements such as architecture, historical landmarks, urban development, and natural landscapes, which together create the distinctive silhouette of any metropolis or midsized town. The second involves intangible elements like symbolic representations, traditions, folklore, and creative industries – music, theatre, gastronomy, customs, and subcultures – that unite residents and crystallise a city’s cultural code. Today’s city is imbued with creative energy and communication processes that shape its identity and organise its symbolic space. In the context of Ukraine’s post-war rebuilding, these elements are even more significant: culture, creativity, and robust communication can drive accelerated urban modernisation while fostering sustained development. The findings confirm that culture, creativity, public communication, and educational institutions are deeply entwined with a city’s economic, political, and urban systems. This interdependence constitutes the core rationale for practical programmes aimed at both recovery and modernisation, affirming on the one hand the importance of upgrading physical infrastructure and technologies, and on the other, underscoring the need to strengthen cultural, communicative, and educational foundations. In the long term, these factors fortify resilience and promote a balanced, human-oriented progression. The dissertation advances novel perspectives on how to critically reassess current urban dynamics, emphasises the potential for integrated development across education, culture, and digital technologies, and identifies the real capacity of Ukrainian cities to be active participants in global transformative processes. By investigating sociocultural transformations in the digital era, this study provides essential reference points for strategies aimed at post-war reconstruction and the modernisation of Ukraine’s urban environments. Prospects for further investigation are identified. The study’s outcomes may prove valuable in the formulation of national and municipal policies, as well as digital transformation programmes, which would enhance culture, education, and creative urban practices in Ukraine. Moreover, they can inform practical guidelines for professionals in public administration and governance. | |
| dc.format.extent | 242 с. | |
| dc.identifier.citation | Шкуров, Є. В. Соціокультурні трансформації сучасного міста в контексті диджиталізації : дис. … д-ра філософії : 054 Соціологія / Шкуров Євген Владленович. – Київ, 2025. – 242 с. | |
| dc.identifier.uri | https://ela.kpi.ua/handle/123456789/74605 | |
| dc.language.iso | uk | |
| dc.publisher | КПІ ім. Ігоря Сікорського | |
| dc.publisher.place | Київ | |
| dc.subject | місто | |
| dc.subject | диджиталізація | |
| dc.subject | розумне місто | |
| dc.subject | інновації | |
| dc.subject | модернізація | |
| dc.subject | модерн | |
| dc.subject | ідентичність | |
| dc.subject | міграція | |
| dc.subject | трудова міграція | |
| dc.subject | комунікації | |
| dc.subject | медіа | |
| dc.subject | соціальні мережі | |
| dc.subject | бренд | |
| dc.subject | заклади вищої освіти | |
| dc.subject | електронне врядування | |
| dc.subject | city | |
| dc.subject | digitalization | |
| dc.subject | smart city | |
| dc.subject | innovation | |
| dc.subject | modernization | |
| dc.subject | modern | |
| dc.subject | identity | |
| dc.subject | migration | |
| dc.subject | labor migration | |
| dc.subject | communications | |
| dc.subject | media | |
| dc.subject | social networks | |
| dc.subject | brand | |
| dc.subject | higher education institutions | |
| dc.subject | e-governance | |
| dc.subject.udc | 316.334.56; 316.7; 711.4; 316.42; 316.728; 316.327 | |
| dc.title | Соціокультурні трансформації сучасного міста в контексті диджиталізації | |
| dc.type | Thesis Doctoral |
Файли
Контейнер файлів
1 - 1 з 1
Ліцензійна угода
1 - 1 з 1
Ескіз недоступний
- Назва:
- license.txt
- Розмір:
- 8.98 KB
- Формат:
- Item-specific license agreed upon to submission
- Опис: