Визначення місця судового прецеденту в системі джерел українського права

Скорочена інформація про документ
dc.contributor.authorНіколенко, Л. М.
dc.date.accessioned2022-05-06T12:22:48Z
dc.date.available2022-05-06T12:22:48Z
dc.date.issued2021
dc.description.abstractenThe article analyzes and determines the place of judicial precedent in the system of sources of Ukrainian law. The relationship between judicial precedent and case law is analyzed. It was found that the precedent gives the court decision on a particular case of a normative nature, determining the legal position of the judge is mandatory when considering similar cases. It is proved that this feature distinguishes precedent from judicial practice, which is understood as a set of court decisions on specific legal issues. It is determined that the principle of unity of judicial practice is not absolute, as the Supreme Court is endowed with procedural legislation in the prescribed manner to deviate from the previously formed legal position. The establishment of any restrictions will have a negative impact on the development of procedural law and judicial practice, will exclude the possibility of progressive development of law and social relations. The activity of the Supreme Court as the highest body of the judiciary with the functions of ensuring the uniform application of legislation and ensuring the unity of judicial practice, the acts of which are of paramount importance, is analyzed. It has been proved that the introduction of the “exemplary case” and “typical case” institutes is a step towards the recognition of judicial precedent in Ukraine and the unification in the legal system of our state of features and peculiarities of both legal families, Anglo-Saxon and Romano-Germanic. The position of scholars who refer the decisions of the Constitutional Court of Ukraine to “quasi-precedents” is supported. It is noted that European Court of Human Rights judgments are used as precedents for Ukrainian courts to apply in their own cases. It is concluded that given the positive impact of precedent on court cases, as well as in general on the regulation of public relations and overcoming gaps in the legislation, it is necessary to implement it at the legislative level as an official source of law.uk
dc.description.abstractukУ статті проаналізовано й визначено місце судового прецеденту в системі джерел українського права. Проаналізовано взаємозв’язок судового прецеденту та судової практики. Виявлено, що прецедент надає судовому рішенню по конкретній справі нормативний характер, визначаючи правову позицію судді обов’язковою при розгляді аналогічних справ. Доведено, що саме ця ознака відрізняє прецедент від судової практики, під якою розуміють сукупність судових рішень із конкретних правових питань. Визначено, що принцип єдності судової практики не має абсолютного характеру, оскільки процесуальним законодавством Верховний Суд наділений повноваженнями в установленому порядку відступати від раніше сформованої правової позиції. Установлення будь-яких обмежень негативно відобразиться на розвитку процесуального права та судової практики, виключить можливість прогресивного розвитку права й суспільних правовідносин. Проаналізовано діяльність Верховного Суду як вищого органу судової влади з функціями щодо забезпечення однакового застосування законодавства та забезпечення єдності судової практики, акти якого мають надзвичайне значення. Доведено, що запровадження інститутів «зразкова справа» й «типова справа» – крок до визнання судового прецеденту в Україні та об’єднання в правовій системі нашої держави ознак та особливостей обох правових сімей, англосаксонської та романо-германської. Підтримано позицію вчених, які відносять рішення Конституційного Суду України до «квазіпрецедентів». Зазначено, що судові рішення ЄСПЛ використовуються як прецеденти, які українські суди повинні застосовувати при розгляді власних справ. Зроблено висновок, що, ураховуючи позитивний вплив прецеденту на вирішення справ у суді, а також узагалі на регулювання суспільних відносин і подолання прогалин у законодавстві, констатуємо необхідність його впровадження на законодавчому рівні як офіційного джерела права.uk
dc.format.pagerangeС. 63-68uk
dc.identifier.citationНіколенко, Л. М. Визначення місця судового прецеденту в системі джерел українського права / Л. М. Ніколенко // Вісник НТУУ «КПІ». Політологія. Соціологія. Право : збірник наукових праць. – 2021. – № 3 (51). – С. 63-68. – Бібліогр.: 13 назв.uk
dc.identifier.doihttps://doi.org/10.20535/2308-5053.2021.3(51).246464
dc.identifier.orcid0000-0002-3437-6968uk
dc.identifier.urihttps://ela.kpi.ua/handle/123456789/47190
dc.language.isoukuk
dc.publisherКПІ ім. Ігоря Сікорськогоuk
dc.publisher.placeКиївuk
dc.sourceВісник НТУУ «КПІ». Політологія. Соціологія. Право, 2021, № 3 (51)uk
dc.subjectпрецедентuk
dc.subjectсудовий прецедентuk
dc.subjectсудова практикаuk
dc.subjectрішенняuk
dc.subjectВерховний Судuk
dc.subjectprecedentuk
dc.subjectjudicial precedentuk
dc.subjectjudicial practiceuk
dc.subjectdecisionuk
dc.subjectSupreme Courtuk
dc.subject.udc340.130.3uk
dc.titleВизначення місця судового прецеденту в системі джерел українського праваuk
dc.typeArticleuk

Файли

Контейнер файлів
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Ескіз
Назва:
VPSP2021-3_63-68.pdf
Розмір:
237.1 KB
Формат:
Adobe Portable Document Format
Опис:
Завантажити
Ліцензійна угода
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Ескіз недоступний
Назва:
license.txt
Розмір:
9.1 KB
Формат:
Item-specific license agreed upon to submission
Опис:
Завантажити

Зібрання

Вісник НТУУ «КПІ». Політологія. Соціологія. Право: збірник наукових праць, № 3 (51)