Sur les relations sémiotiques entre les surnoms et les noms propres

Скорочена інформація про документ
dc.contributor.authorPopovych, Mykhailo
dc.date.accessioned2023-05-11T08:36:40Z
dc.date.available2023-05-11T08:36:40Z
dc.date.issued2019
dc.description.abstractRésumé. Nonobstant le fait que les noms propres ont été distingués des noms communs il y a déjà plus de deux mille ans, ils n’ont pas encore révélé leur vraie nature linguistique, dont l’essentiel se résume à la question de sens – est-il inhérent aux noms propres ou non. La difficulté de l'interprétation de cette question d’une manière explicite est dûe à la diversité lexico-sémantique de différentes sous-catégories de noms propres, présentant chacune certaines particularités dans l'expression de ses valeurs nominatives. Un grand intérêt présente en ce sens la nature linguistique des surnoms. Par conséquent, le sujet de recherche dans cette contribution est le surnom comme une composante ethno-culturelle importante de l’activité linguistique de nombreuses communautés linguistiques et culturelles, y compris les francophones. Cet article a pour but de caractériser le statut linguistique des surnoms et de montrer qu’il se distingue notablement du statut d’autres types de noms propres. En premier lieu, nous passerons rapidement en revue les principaux problèmes soulevés par l’étude des noms propres. En second lieu, notre attention sera portée sur la description de la structure sémiotique des surnoms et de leurs principales caractéristiques sémantico-morphologiques. L’actualité scientifique de la présente étude consiste en ce que les surnoms sont analysés dans l’optique de la théorie du signe linguistique, avec un accent particulier sur la description de leur nature sémiotique au plan comparatif avec les anthroponymes et les toponymes. Le matériel linguistique sur lequel se base la recherche est tiré de sources françaises en ligne et d’œuvres authentiques d’auteurs français sur le sujet. L'analyse a conduit à la conclusion logique qu’en termes linguistiques, les surnoms sont plus proches de la classe de noms communs que de noms propres. Ils se rapprochent plus des appellatifs du fait de l’identité de leur structure sémiotique, qui est ternaire et se compose d’un signifiant, d’un signifié et d’un référent.uk
dc.description.abstractotherПопри те, що власні іменники були виокремлені як окрема лексико-семантична категорія іменників більше двох тисяч років тому, їхня справжня мовна природа залишається ще не до кінця зʼясованою, глибинна суть якої зводиться до питання про значення – воно властиве цьому класу іменників, чи ні. Складність інтерпретації цього питання експліцитно пояснюється лексико-семантичним розмаїттям різних підкатегорій власних іменників, кожна із яких представляє певні особливості у вираженні своїх номінативних значень. Значний інтерес у цьому відношенні представляють прізвиська. Отже, предметом дослідження у даній науковій розвідці є прізвиська як важливий етнокультурний компонент лінгвальної діяльності багатьох лінгвокультурних спільнот, в тому числі й французів. Мета дослідження - схарактеризувати мовний статус прізвиськ та показати, що він суттєво відрізняється від статусу інших власних іменників. Відкриває статтю коротка характеристика основних проблемних питань, повʼязаних з вивченням власних імен. Опісля, основна дослідницька увага зосереджена на описі семіотичної структури прізвиськ та їх основних семантико-морфологічних характеристиках. Наукова актуальність цього дослідження полягає в тому, що прізвиська аналізуються з погляду теорії лінгвістичного знака з вираженим акцентом на описі їхньої мовної природи порівняно з антропонімами та топонімами. Мовний матеріал, на якому ґрунтується дане дослідження, взято з відкритих французьких інтернет джерел та з автентичних праць французьких авторів на цю тему. Проведений аналіз матеріалів підвів до логічного висновку, що в мовному відношенні прізвиська знаходяться ближче до класу загальних іменників, ніж до власних іменників. Вони уподібнються апелятивам своєю знаковою структурою, у якій інтегровано в єдине ціле три семіотичні складники: означуване, означувальне та референт.uk
dc.description.abstractotherNotwithstanding the fact that proper names were singled out as a separate lexico-semantic category of nouns more than two thousand years ago, their true linguistic nature has not been fully clarified yet, the essence of which comes down to the question of the meaning - whether it is inherent in the proper names or not. The difficulty in answering this question can be explained by lexical and semantic diversity of various sub-categories of proper nouns, each of which has certain peculiarities in the expression of its nominative value. Nicknames are of considerable interest in this respect. Therefore, nicknames regarded as a significant ethnocultural component of the language of many linguistic and cultural communities, including the French, are the subject of this research. The aim of the study is to characterize the linguistic status of nicknames and to show that it differs significantly from the status of other proper names. First, we will briefly review the key problematic issues related to the study of proper names. Secondly, we will focus on the description of the semiotic structure of nicknames and their main semantic and morphological properties. The scientific relevance of this study is in the fact that nicknames are analyzed from the perspective of the linguistic sign theory with a particular emphasis on the description of their semiotic nature in comparison with anthroponyms and toponyms. The language material this study is based on is collected from free French Internet sources and authentic works by French authors on the subject. The analysis of the material has led to the logical conclusion that nicknames are closer to the class of common nouns than to proper nouns. They resemble common nouns in their semiotic structure, which comprises three components, i.e. a signifier, a signified and a referent.uk
dc.format.pagerangePp. 40-50uk
dc.identifier.citationPopovych, M. Sur les relations sémiotiques entre les surnoms et les noms propres / Mykhailo Popovych // Advanced Linguistics. – 2019. – № 4. – Pр. 40-50. – Bibliogr.: 36 ref.uk
dc.identifier.doihttps://www.doi.org/10.20535/2617-5339.2019.4.185668
dc.identifier.orcid0000-0002-5040-7226uk
dc.identifier.urihttps://ela.kpi.ua/handle/123456789/55556
dc.language.isootheruk
dc.publisherКПІ ім. Ігоря Сікорськогоuk
dc.publisher.placeКиївuk
dc.relation.ispartofAdvanced Linguistics 4 / 2019uk
dc.subjectlangue françaiseuk
dc.subjectcatégorie de noms propresuk
dc.subjectsous-catégories de nom propresuk
dc.subjectsurnomsuk
dc.subjectstructure sémiotique des surnomsuk
dc.subjectstatut linguistique des surnomsuk
dc.subjectparticularités lexico-sémantiques des surnomsuk
dc.subjectфранцузька моваuk
dc.subjectкатегорія власних іменuk
dc.subjectпідкатегорії власних іменниківuk
dc.subjectпрізвиськаuk
dc.subjectсеміотична структура прізвиськuk
dc.subjectмовний статус прізвиськuk
dc.subjectлексико-семантичні особливості прізвиськuk
dc.subjectthe French languageuk
dc.subjectthe category of proper namesuk
dc.subjectsub-categories of proper nounsuk
dc.subjectnicknamesuk
dc.subjectthe semiotic structure of nicknamesuk
dc.subjectthe linguistic status of nicknamesuk
dc.subjectlexico-semantic peculiarities of nicknamesuk
dc.subject.udc811.111:81’28uk
dc.titleSur les relations sémiotiques entre les surnoms et les noms propresuk
dc.title.alternativeПро семіотичні зв’язки між прізвиськами та власними іменамиuk
dc.title.alternativeOn Semiotic Relations between Nicknames and Proper Namesuk
dc.typeArticleuk

Файли

Контейнер файлів
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Ескіз
Назва:
AL_2019_4_P40-50.pdf
Розмір:
510.54 KB
Формат:
Adobe Portable Document Format
Опис:
Завантажити
Ліцензійна угода
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Ескіз недоступний
Назва:
license.txt
Розмір:
9.1 KB
Формат:
Item-specific license agreed upon to submission
Опис:
Завантажити

Зібрання

Advanced Linguistics, № 4