Наукові основи створення висококонцентрованих композиційних матеріалів поліфункціонального призначення
| dc.contributor.author | Мельник, Любов Іванівна | |
| dc.date.accessioned | 2025-09-12T13:34:33Z | |
| dc.date.available | 2025-09-12T13:34:33Z | |
| dc.date.issued | 2025 | |
| dc.description.abstract | Мельник Л.І. НАУКОВІ ОСНОВИ СТВОРЕННЯ ВИСОКОКОНЦЕНТРОВАНИХ КОМПОЗИЦІЙНИХ МАТЕРІАЛІВ ПОЛІФУНКЦІОНАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук за спеціальністю 05.17.11 «Технологія тугоплавких неметалічних матеріалів» – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», МОН України, Київ, 2025. Дисертація присвячена науковим засадам створення висококонцентрованих полімерних композиційних матеріалів (ПКМ) багатофункціонального призначення із використанням відходів промисловості як техногенної сировини. Об’єктом дослідження стали композиційні матеріали на основі системи полімерна матриця – дисперсний наповнювач підвищеної концентрації. Вибір об’єкта зумовлений висунутою гіпотезою про можливість регулювання структурних характеристик і властивостей композитів шляхом варіювання різновидів і концентрації мінеральних наповнювачів та полімерної матриці різного складу й енергетичного стану поверхні. Як наповнювачі використані мінеральні компоненти – відсіви видобутку вулканічних порід, відходи теплоенергетики та кольорової металургії, що відрізняються за генезисом, фізичним станом, структурою та, відповідно, енергетичним станом поверхні. Полімерною матрицею слугують водні дисперсії, що забезпечують об’ємну гомогенізацію та максимальну площу контактів при взаємодії з частинками наповнювача в процесі формування композицій. Перший розділ дисертації присвячений питанням використанню наповнювачів у полімерних композитах. У ньому розглядаються основні типи наповнювачів, їхній вплив на фізико-хімічні та механічні властивості композитів. Описується роль дисперсних і волокнистих наповнювачів, зокрема відходів промисловості як мінеральних компонентів. Аналізуються механізми їх взаємодії з полімерною матрицею, параметри, що впливають на структуроутворення та характеристики ПКМ. Окремо розглядається екологічний аспект утилізації відходів промисловості у складі полімерних композитів. Розділ містить посилання на численні дослідження щодо взаємодії полімерних матриць із різними видами наповнювачів як фактору впливу на експлуатаційні характеристики композитів. Другий розділ дисертації присвячений об’єктам та фізико-хімічним методам дослідження. У ньому обґрунтовано вибір матеріалів для створення полімерних композиційних матеріалів, зокрема різних типів полімерних матриць (стирол-акрилові, акрилові, стирол-бутадієнові водні дисперсії так і органорозчинний поліакрилат та гліфталева смола) та наповнювачів як природного, так і техногенного походження. Докладно розглянуто фізико-хімічні властивості обраних компонентів, включаючи їх хімічний склад, морфологію, гранулометричний склад, енергетичний стан поверхні, пористість та змочуваність. Окремо проаналізовано використання органорозчинного полімеру Pliolite AC-4 на початкових етапах дослідження та причини переходу до водних дисперсій з огляду на екологічні, економічні та технологічні переваги. Розділ містить опис методів дослідження, зокрема рентгенофазового аналізу, інфрачервоної спектроскопії, термогравіметричного аналізу, електронної мікроскопії, визначення питомої поверхні та крайового кута змочування. Також розглянуто методи оцінки термічних і механічних характеристик ПКМ, що є критичними для розробки матеріалів із заданими експлуатаційними властивостями. Запропоновані технології виготовлення ПКМ об’ємної форми (таблетки) методом холодного пресування та приведені їх характеристики, а також технологія виготовлення композитів іn situ при максимальному наповненні 56 мас.% наповнювача. Третій розділ дисертації присвячений аналізу особливостей процесів взаємодії в системі «наповнювач – водна дисперсія полімеру». У ньому розглядаються механізми взаємодії між полімерною матрицею та мінеральними наповнювачами різного генезису. Докладно проаналізовано фізико-хімічні характеристики наповнювачів, включаючи їхню структуру, енергетичний стан поверхні, змочуваність, гранулометричний склад та морфологічні особливості. Окремо вивчено їхній вплив на адгезію до полімерної матриці та механізми структуроутворення у композитах. Розділ містить результати ІЧ-спектроскопічного аналізу, який дозволив оцінити структуротвірні хімічні зв’язки та функціональні групи наповнювачів та зв’язуючого. По зміні інтенсивності характеристичних смуг за по їх зміщенні вдалося простежити взаємодію між компонентами системи наповнювач – полімер. Також застосовано термогравіметричний аналіз для визначення термічної стабільності композицій та встановлення робочих температурних діапазонів дослідних матеріалів. Четвертий розділ дисертації присвячений дослідженню порової структури розроблених ПКМ. Основна увага зосереджена на аналізі впливу природи наповнювача та його концентрації на формування порової структури композиту. Оцінено зміну параметрів відкритої та загальної пористості, густини та водопоглинання в залежності від концентрації наповнювача (65-90 мас.%), а також вплив різних полімерних зв’язуючих (Policril 590, Latex 2012, Latex DC 640) на структуру ПКМ. Дослідження включали визначення водопоглинання, БЕТ-аналіз сорбції азоту, оптичну мікроскопію та аналіз розподілу пор за розміром. Виявлено, що збільшення концентрації наповнювача є суттєвим фактором зміни макроструктури, причому характер пор залежить від типу та гранулометричного складу наповнювача, а також властивостей полімерної матриці. Окремо проаналізовано вплив гранулометричного складу наповнювачів (відсівів андезиту) на щільність упаковки частинок у композитах та їхню здатність до утворення мікро- і мезопор. Показано, що поліфракційний склад наповнювачів сприяє зменшенню загальної пористості, тоді як використання дисперсних наповнювачів дозволяє формувати матеріали з вищими теплоізоляційними властивостями. Отримані результати дозволяють керовано регулювати пористість ПКМ та оптимізувати їхній склад для конкретних галузей застосування, таких як теплоізоляційні або конструкційні матеріали. П’ятий розділ дисертації присвячений дослідженню теплофізичних характеристик композитів. Основна увага зосереджена на визначенні закономірностей змін теплопровідності в залежності від типу полімерної матриці, концентрації наповнювачів та температурних умов експлуатації. Досліджено структурні характеристики наповнювачів, зокрема середній розмір кристалітів та енергетичний стан поверхні, та їхній вплив на процеси теплопередачі. Встановлено, що розмір кристалітів і пористість наповнювачів мають вирішальний вплив на коефіцієнт теплопровідності композитів: більші кристаліти сприяють кращій передачі тепла, тоді як висока пористість зменшує теплопровідність за рахунок підвищеного розсіювання фононів. Розглянуто вплив концентрації наповнювачів на теплопровідність ПКМ. Виявлено, що збільшення вмісту теплопровідного наповнювача формує ефективні шляхи теплопередачі, що підвищує теплопровідність матеріалу, проте водночас пористість може компенсувати цей ефект. Окремо проаналізовано температурний фактор впливу на теплопровідність композитів. Встановлено, що теплопровідність зростає зі збільшенням температури для більшості систем, однак в деяких випадках (наприклад, з цеолітом) спостерігається аномальна поведінка через можливі фазові переходи або особливості адсорбції вологи. Проведено порівняльний аналіз ефективності різних наповнювачів та встановлено, що андезит забезпечує найвищу теплопровідність, тоді як перліт і цеоліт дозволяють регулювати теплофізичні властивості матеріалів. Використання акрилової матриці (Policril 590) сприяє рівномірному розподілу наповнювачів у полімерній фазі за рахунок кращої змочуваності, що забезпечує стабільність теплопровідності. Проведено моделювання теплопровідності дослідних полімерних композитів у відповідності до класичних теоретичних моделей (Максвелла, Ландау-Ліфшиця, Брюггемана). Проте встановлено, що жодна з цих моделей не враховує комплексного впливу структурних особливостей композиту, таких як нерівномірний розподіл наповнювача, морфологія порового простору та специфічні адгезійні взаємодії між фазами. Аналіз експериментальних даних виявив значну невідповідність між теоретичними й реальними значеннями для композитів із наповнювачами з високою питомою поверхнею (червоний шлам, шамот), що вказує на необхідність модифікації моделей із врахуванням мікроструктурних параметрів. Розроблена модифікована модель, яка враховує вплив пористості, густини, морфології наповнювача та ефективної контактної площі між фазами, продемонструвала високу точність у прогнозуванні теплопровідності композитів у широкому діапазоні концентрацій і температур. Це відкриває можливості для створення матеріалів із прогнозованими теплофізичними властивостями, оптимізованими під конкретні технологічні умови. Шостий розділ дисертації присвячений дослідженню механічних властивостей ПКМ. Основну увагу приділено оцінці жорсткості, міцності та пластичності матеріалів, а також впливу виду і концентрації наповнювачів на їх механічні характеристики. Аналіз показав, що зі збільшенням концентрації наповнювача загалом підвищується жорсткість і міцність матеріалів, проте надлишок наповнювача може знижувати структурну цілісність композитів, що особливо помітно у зразках із цеолітом та андезитом. Встановлено, що тип полімерної матриці здійснює вагомий вплив на механічні властивості. Так для зразків із Latex 2012 спостерігається суттєве зростання модуля пружності, що пояснюється високою адгезійною взаємодією цього полімеру з наповнювачами. Це дозволяє формувати жорсткіші та міцніші структури порівняно з Policril 590. Окрему увагу приділено моделюванню механічних характеристик, що дозволило встановити закономірності змін параметрів та розробити оптимальну математичну модель для прогнозування жорсткості та міцності ПКМ. Виявлено, що класичні теоретичні моделі (Halpin-Tsai, Mori-Tanaka, Rule of Mixtures) не враховують комплексного впливу мікроструктурних параметрів та взаємодій у системі «полімер – наповнювач», тому запропонована модифікована модель, яка враховує змочуваність, питому поверхню, густину та морфологію наповнювачів. Сьомий розділ дисертації присвячений дослідженню впливу способу отримання полімерних композиційних матеріалів на їхні властивості. Особливу увагу приділено порівнянню двох методів введення червоного шламу до полімерної матриці: механічного змішування та синтезу in situ. Слід зазначити , що дослідження проводили на системах гліфталева смола – червоний шлам. Результати досліджень підтвердили, що синтез in situ забезпечує кращу взаємодію між полімерною матрицею та наповнювачем на молекулярному рівні, що підтверджено даними інфрачервоної спектроскопії. Оцінка вологопоглинання показала, що метод in situ дозволяє зменшити здатність ПКМ до адсорбції вологи порівняно з механічним змішуванням. Це пояснюється більш рівномірним розподілом частинок наповнювача та покращеною сумісністю з полімерною матрицею, що обмежує доступ молекул води до гідрофільних груп. Проведено порівняльний аналіз ударної міцності композитів залежно від часу синтезу та концентрації наповнювача. Встановлено, що метод in situ дозволяє отримати матеріали з вищою ударною міцністю (на 6,67-12,5 % у порівнянні з механічним змішуванням), що пояснюється більш ефективним міжфазним зчепленням. Аналіз міцності на згин показав, що оптимальним вмістом червоного шламу є 36 мас. %, при якому досягається максимальне армування без втрати цілісності матеріалу. Подальше збільшення концентрації наповнювача призводить до зниження механічних характеристик через агломерацію частинок і формування мікропор. Додатково проведено мультикритеріальне моделювання, яке дозволило визначити оптимальну концентрацію червоного шламу – 31,7 мас. %. Саме при цьому значенні композити демонструють збалансовані фізико-механічні властивості, що робить їх придатними для застосування в умовах підвищеної вологості та механічних навантажень. Зокрема, встановлено, що при такій концентрації забезпечується найкращий баланс між високою ударною міцністю та низьким вологопоглинанням. Сформульовані в процесі виконання дисертаційної роботи наукові положення, математичні моделі та експериментальні підходи використано як складові частини курсу «Спеціальні розділи хімічної технології переробки полімерів» при підготовці здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти за освітньо-професійною програмою «Хімічні технології неорганічних в’яжучих речовин, кераміки, скла та полімерних і композиційних матеріалів» за спеціальністю 161 «Хімічні технології та інженерія» та «Основи технології композитів та переробки полімерів» першого (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності 161 «Хімічні технології та інженерія». Розроблено проєкт Технічних умов на виробництво полімерних композиційних матеріалів із високим вмістом мінеральних наповнювачів, який успішно пройшов дослідно-промислову перевірку на ТОВ «Компанія «ПОЛІГОН»» (м. Київ) та ТОВ «АЙПІТІ ПРОДАКШН» (м. Київ). В результаті промислових досліджень одержані позитивні результати, які підтверджені актами випуску і досліджень дослідно-промислової партії полімерних композиційних матеріалів. | |
| dc.description.abstractother | Melnyk L.I. SCIENTIFIC FOUNDATIONS FOR THE CREATION OF HIGHLY CONCENTRATED COMPOSITE MATERIALS FOR MULTIFUNCTIONAL APPLICATIONS – Qualifying scientific work on the rights of manuscript. Dissertation for the degree of Doctor of Technical Sciences in the specialty 05.17.11 "Technology of Refractory Non-Metallic Materials" – National Technical University of Ukraine "Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute," Ministry of Education and Science of Ukraine, Kyiv, 2025. This dissertation is dedicated to the scientific principles of creating highly concentrated polymer composite materials (PCMs) for multifunctional applications using industrial waste as a technogenic raw material. The object of research is composite materials based on the system polymer matrix – highly concentrated dispersed filler. The choice of the research object is justified by the proposed hypothesis regarding the possibility of regulating the structural characteristics and properties of composites by varying the types and concentrations of mineral fillers as well as the composition and surface energy state of the polymer matrix. As fillers, mineral components such as quarry screenings of volcanic rocks, waste from thermal power generation, and non-ferrous metallurgy were used. These materials differ in their genesis, physical state, structure, and, accordingly, surface energy characteristics. The polymer matrix consists of aqueous dispersions, which ensure bulk homogenization and maximize the contact area when interacting with filler particles during composite formation. The first chapter of the dissertation is devoted to the use of fillers in polymer composites. It examines the main types of fillers and their impact on the physicochemical and mechanical properties of composites. The role of dispersed and fibrous fillers is described, with a particular focus on industrial waste as mineral components. The mechanisms of their interaction with the polymer matrix are analyzed, along with the parameters influencing the structure formation and characteristics of PCMs. A separate section considers the environmental aspect of industrial waste utilization in polymer composites. The chapter references numerous studies on the interaction of polymer matrices with different types of fillers as a factor affecting the performance characteristics of composites. The second chapter of the dissertation focuses on the research objects and physicochemical research methods. It provides a rationale for selecting materials for the development of polymer composite materials, including different types of polymer matrices (styrene-acrylic, acrylic, styrene-butadiene aqueous dispersions, as well as solvent-based polyacrylate and glyptal resin) and fillers of both natural and technogenic origin. The physicochemical properties of the selected components are examined in detail, including their chemical composition, morphology, granulometric composition, surface energy state, porosity, and wettability. A separate analysis is given to the use of the solvent-based polymer Pliolite AC-4 in the initial research stages and the reasons for transitioning to aqueous dispersions due to ecological, economic, and technological advantages. The chapter describes the research methods used, including X-ray phase analysis, infrared spectroscopy, thermogravimetric analysis, electron microscopy, specific surface area determination, and contact angle measurement. Additionally, methods for evaluating the thermal and mechanical characteristics of PCMs are considered, which are critical for developing materials with specified operational properties. The proposed technologies for fabricating bulk PCMs (tablets) using the cold pressing method are presented, along with their characteristics. Furthermore, the in situ composite fabrication technology is described, achieving a maximum filler content of 56 wt.%. The third chapter of the dissertation is dedicated to the analysis of interaction processes in the «filler – aqueous polymer dispersion» system. It examines the mechanisms of interaction between the polymer matrix and mineral fillers of various origins. A detailed analysis of the physicochemical characteristics of the fillers is presented, including their structure, surface energy state, wettability, granulometric composition, and morphological features. Special attention is given to their impact on adhesion to the polymer matrix and the mechanisms of structure formation in composites. The chapter includes the results of infrared (IR) spectroscopy analysis, which allowed for the assessment of structure-forming chemical bonds and functional groups in both fillers and the polymer binder. By analyzing the intensity changes and shifts in characteristic absorption bands, the interaction between the components of the filler–polymer system was traced. Additionally, thermogravimetric analysis (TGA) was applied to determine the thermal stability of the composites and establish the working temperature ranges of the studied materials. The fourth chapter of the dissertation focuses on the pore structure of the developed PCMs. The main emphasis is placed on analyzing the influence of filler type and concentration on the formation of the composite’s pore structure. Changes in open and total porosity, density, and water absorption were assessed depending on the filler concentration (65–90 wt.%) and the effect of different polymer binders (Policril 590, Latex 2012, Latex DC 640) on PCM structure. The study included water absorption measurements, BET nitrogen sorption analysis, optical microscopy, and pore size distribution analysis. It was found that an increase in filler concentration is a significant factor in altering the composite’s macrostructure, with pore characteristics depending on the filler type, granulometric composition, and the properties of the polymer matrix. A separate analysis was conducted on the influence of filler granulometry (andesite screenings) on particle packing density in composites and their ability to form micro- and mesopores. It was shown that polyfractional fillers contribute to a reduction in overall porosity, whereas dispersed fillers enable the formation of materials with enhanced thermal insulation properties. The obtained results allow for controlled regulation of PCM porosity and optimization of their composition for specific applications, such as thermal insulation or structural materials. The fifth chapter of the dissertation is dedicated to the study of the thermophysical properties of composites. The primary focus is on identifying the patterns of thermal conductivity variations depending on the type of polymer matrix, filler concentration, and operating temperature conditions. The structural characteristics of fillers, particularly the average crystallite size and surface energy state, were investigated along with their influence on heat transfer processes. It was established that the crystallite size and filler porosity play a decisive role in determining the thermal conductivity coefficient of composites: larger crystallites facilitate better heat transfer, whereas high porosity reduces thermal conductivity due to increased phonon scattering. The influence of filler concentration on the thermal conductivity of PCMs was analyzed. It was found that an increase in the content of a thermally conductive filler creates effective heat transfer pathways, thereby increasing the material’s thermal conductivity; however, the porosity factor can partially counterbalance this effect. A separate analysis was conducted on the temperature dependence of composite thermal conductivity. It was determined that thermal conductivity generally increases with temperature for most systems; however, in some cases (e.g., with zeolite), anomalous behavior was observed, which may be attributed to phase transitions or specific moisture adsorption phenomena. A comparative analysis of different fillers was performed, revealing that andesite provides the highest thermal conductivity, whereas perlite and zeolite enable fine-tuning of the material’s thermophysical properties. The use of an acrylic matrix (Policril 590) promotes a uniform distribution of fillers in the polymer phase due to better wettability, ensuring thermal conductivity stability. A thermal conductivity modeling of the studied polymer composites was conducted based on classical theoretical models (Maxwell, Landau-Lifshitz, Bruggeman). However, it was found that none of these models fully account for the complex structural effects of composites, such as non-uniform filler distribution, pore space morphology, and specific interfacial adhesion interactions between the phases. Analysis of experimental data revealed significant discrepancies between theoretical and actual values for composites with high specific surface area fillers (e.g., red mud, chamotte), indicating the necessity to modify existing models by incorporating microstructural parameters. A modified model was developed, taking into account porosity, density, filler morphology, and the effective interfacial contact area between phases. This model demonstrated high accuracy in predicting composite thermal conductivity across a wide range of concentrations and temperatures. These findings open new possibilities for the design of materials with precisely tailored thermophysical properties, optimized for specific technological applications. The sixth chapter of the dissertation focuses on the mechanical properties of PCMs. The primary attention is given to evaluating the stiffness, strength, and plasticity of the materials, as well as the impact of filler type and concentration on their mechanical characteristics. The analysis revealed that increasing the filler concentration generally enhances the stiffness and strength of the materials; however, excessive filler content may compromise the structural integrity of the composites, which is particularly evident in samples containing zeolite and andesite. It was established that the type of polymer matrix significantly influences the mechanical properties. For example, Latex 2012-based samples showed a notable increase in elastic modulus, attributed to the high adhesive interaction of this polymer with fillers. This enables the formation of stronger and stiffer structures compared to Policril 590. Special attention was given to mechanical property modeling, which allowed for identifying parameter variation patterns and developing an optimal mathematical model for predicting PCM stiffness and strength. It was found that classical theoretical models (Halpin-Tsai, Mori-Tanaka, Rule of Mixtures) fail to account for the complex effects of microstructural parameters and polymer-filler interactions. Therefore, a modified model was proposed, incorporating factors such as wettability, specific surface area, density, and filler morphology. The seventh chapter of the dissertation is dedicated to studying the impact of the manufacturing method on the properties of polymer composite materials. Special attention is given to comparing two methods of introducing red mud into the polymer matrix: mechanical mixing and in situ synthesis. It is important to note that the research was conducted on systems using glyptal resin and red mud. The results confirmed that in situ synthesis ensures better interaction between the polymer matrix and the filler at the molecular level, as evidenced by infrared spectroscopy data. An evaluation of moisture absorption demonstrated that the in situ method reduces the ability of PCMs to adsorb moisture compared to mechanical mixing. This is explained by a more uniform distribution of filler particles and improved compatibility with the polymer matrix, which limits water molecule access to hydrophilic groups. A comparative analysis of impact strength was conducted, considering synthesis duration and filler concentration. It was established that the in situ method produces materials with higher impact strength (6.67–12.5% higher than those obtained via mechanical mixing), which is attributed to more efficient interphase adhesion. The flexural strength analysis showed that the optimal red mud content is 36 wt.%, at which maximum reinforcement is achieved without compromising material integrity. A further increase in filler concentration leads to a decline in mechanical properties due to particle agglomeration and micropore formation. Additionally, multi-criteria modeling was performed, which determined the optimal red mud concentration to be 31.7 wt.%. At this value, the composites exhibit a balanced combination of physical and mechanical properties, making them suitable for applications in high humidity and mechanical stress conditions. Specifically, it was found that at this concentration, the best balance is achieved between high impact strength and low moisture absorption. The scientific principles, mathematical models, and experimental approaches developed during the dissertation research have been incorporated into the courses «Special Topics in Chemical Technology of Polymer Processing» for the training of master’s degree students under the educational-professional program «Chemical Technologies of Inorganic Binders, Ceramics, Glass, and Polymer and Composite Materials» in the specialty 161 «Chemical Technologies and Engineering», as well as «Fundamentals of Composite Technology and Polymer Processing» for bachelor’s degree students in the same specialty. A draft of Technical Specifications for the production of polymer composite materials with a high content of mineral fillers was developed and successfully passed pilot-industrial testing at LLC «Polygon Company» (Kyiv). As a result of the industrial studies, positive outcomes were obtained, which were confirmed by release reports and testing protocols of the pilot-industrial batch of polymer composite materials. | |
| dc.format.extent | 422 с. | |
| dc.identifier.citation | Мельник, Л. І. Наукові основи створення висококонцентрованих композиційних матеріалів поліфункціонального призначення : дис. … д-ра техн. наук : 05.17.11 – технологія тугоплавких неметалічних матеріалів / Мельник Любов Іванівна. – Київ, 2025. – 422 с. | |
| dc.identifier.uri | https://ela.kpi.ua/handle/123456789/75989 | |
| dc.language.iso | uk | |
| dc.publisher | КПІ ім. Ігоря Сікорського | |
| dc.publisher.place | Київ | |
| dc.subject | полімерний композит | |
| dc.subject | матриця | |
| dc.subject | еластомерна композиція | |
| dc.subject | алюмосилікат | |
| dc.subject | пористість | |
| dc.subject | формування мікроструктури | |
| dc.subject | механічні властивості | |
| dc.subject | міцність | |
| dc.subject | температура | |
| dc.subject | властивості | |
| dc.subject | моделювання | |
| dc.subject | polymer composite | |
| dc.subject | matrix | |
| dc.subject | elastomeric composition | |
| dc.subject | aluminosilicate | |
| dc.subject | porosity | |
| dc.subject | microstructure formation | |
| dc.subject | mechanical properties | |
| dc.subject | strength | |
| dc.subject | temperature | |
| dc.subject | properties | |
| dc.subject | modeling | |
| dc.subject.udc | 678.5; 620.17; 691.7 | |
| dc.title | Наукові основи створення висококонцентрованих композиційних матеріалів поліфункціонального призначення | |
| dc.type | Thesis Doctoral |
Файли
Контейнер файлів
1 - 1 з 1
Ліцензійна угода
1 - 1 з 1
Ескіз недоступний
- Назва:
- license.txt
- Розмір:
- 8.98 KB
- Формат:
- Item-specific license agreed upon to submission
- Опис: