Advanced Linguistics, № 2

Постійне посилання зібрання

https://ela.kpi.ua/handle/123456789/55420

Переглянути

Перегляд Advanced Linguistics, № 2 за Автор "Танько, Євгенія В."

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз
    ДокументВідкритий доступ
    Інноваційність у навчанні іноземної мови з позицій системного підходу
    (КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2018) Чубукіна, Олена В.; Танько, Євгенія В.; Вракіна, Вікторія В.
    Метою статті є обґрунтування з позицій системного підходу доцільності застосування інноваційних підходів і методів у навчанні іноземної мови. Результати дослідження. Аргументовано доцільність наукового осмислення перспектив модернізації навчання іноземної мови з позицій системного підходу, з огляду на структуру функцій мови, діяльності студента, рівнів іномовної освіти. Проаналізовано принципи і перспективи застосування лінгвосоціокультурного, комунікативного, діяльнісного підходів. Виокремлено та охарактеризовано методи, що відповідають принципам і цілям кожного з них. Висновки. Встановлено, що впровадження інноваційних підходів і методів у навчання іноземної мови є складником цілісної концепції динамічної, «відкритої», інноваційної освіти, орієнтованої на виклики соціокультурного середовища. Доведено, що з позицій системного підходу у доборі інноваційних підходів і методів доцільно покеровуватись критерієм міри охоплення ними: функцій мови як об’єкту вивчення; перетворювальної, пізнавальної, комунікативної, ціннісно-орієнтаційної діяльності студентів; пізнавального, розвиваючого, виховного, власне навчального рівнів та пізнавальної, розвиваючої, освітньої цілей іномовної освіти. Аргументовано, що найбільш перспективним у модернізації викладання іноземної мови є лінгвосоціокультурний підхід, здатний інтегрувати принципи комунікативного і діяльнісного підходів. Наголошено, що реалізації принципів підходу на шляху формування лінгвосоціокультурної компетентності сприяє комплексне застосування інноваційних інтерактивних методів навчання, спрямованих на активізацію пізнавальної, перетворювальної, комунікативної діяльності студентів: «методу компетентнісних завдань», ігрових ситуацій (методу сценарію, методу симуляції, «мозкового штурму», конкурсів, вікторин, гри-агону, творчої гри, пізнавальної гри тощо), «методу занурення», «методу громади», «навчання у співпраці», проектної роботи, методу «ПОПН-формули», кейс-методу.