У монографії представлено результати соціально-філософського дослідження і переосмислення технології на противагу її усталеному апаратно-технічному, операційно-інструментальному, інженерно-виробничому, науково-прикладному визначенню, яке досі домінує, незважаючи на визнання технологічних рушіїв сучасних метаморфоз соціального буття. Гранично-загальний рівень дослідження цілісного руху природи, суспільства і думки дає змогу виявити й розкрити той універсальний зв’язок, у якому стає досяжною єдність соціального і технологічного розвитку. Наголос робиться на тому, що інтелектуалізація, концентрація, централізація, універсалізація технології обертається у нинішньому суспільстві уніфікацією, що загострює проблему унікальності людини. Автор доходить висновку, що майбутнє суспільного поступу залежить від прийняття і виконання тих спільних рішень, які будуть прийняті сьогоднішніми поколіннями щодо соціальної доцільності технології.
Для філософів і науковців, викладачів, студентів і аспірантів, а також широкого загалу читачів, які цікавляться проблемами єдності технологічного і людського розвитку.