Факультет соціології і права (ФСП)
Постійне посилання на фонд
Переглянути
Перегляд Факультет соціології і права (ФСП) за Ключові слова "005.336.5:364-43"
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Відкритий доступ Самоменеджмент як складник професійної майстерності соціального працівника(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Тимошенко, Н. Є.У статті встановлено, що самоменеджмент є процесом свідомого керування власною діяльністю й передбачає уміння фахівця самостійно мотивувати себе, планувати, приймати рішення, управляти своїми емоціями, часом, енергією та ресурсами, встановлювати пріоритети та контролювати свої дії для досягнення успіху в особистому та професійному житті. Розкрито значущість поняття самоменеджменту для соціального працівника через його здатність до саморегуляції, планування, спілкування і стрес-менеджменту, оскільки це допомагає йому бути більш продуктивним, зберігати психологічний комфорт і покращувати якість своєї роботи. З’ясовано, що професійна компетентність соціального працівника включає необхідні знання, вміння та особисті якості, необхідні для виконання його професійних обов'язків, а професійна майстерність соціального працівника визначається його здатністю успішно застосовувати цю компетентність на практиці, що означає можливість фахівця ефективно використовувати свої знання та навички для досягнення позитивних результатів у роботі з клієнтами, а також спроможність адаптуватися до різних обставин та розвивати свої професійні навички на основі практичного досвіду. Визначено, що професійна майстерність соціального працівника зростає разом із продуктивністю та ефективністю результатів його роботи в аспекті планування робочого часу, визначення пріоритетних завдань, доцільній організації робочого процесу та керування енергією. Проаналізовано й розкрито техніки стрес-менеджменту й психологічної саморегуляції (встановлення меж між професійним та особистим життям; ефективне спілкування з клієнтами та колегами, дихальні вправи, медитація, фізична активність, планування регулярних перерв, розслаблення м'язових груп, самоспостереження і саморефлексія та ін.), які впливають на підвищення професійної майстерності зокрема, та якісні результати роботи соціального працівника загалом.