Вісник НТУУ «КПІ». Політологія. Соціологія. Право: збірник наукових праць, № 1 (57)

Постійне посилання зібрання

https://ela.kpi.ua/handle/123456789/57560

Переглянути

Перегляд Вісник НТУУ «КПІ». Політологія. Соціологія. Право: збірник наукових праць, № 1 (57) за Ключові слова "330.142.21:355.513](477)(045)"

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз
    ДокументВідкритий доступ
    Обґрунтування теоретико-методологічних засад удосконалення мобілізаційного потенціалу України на основі оптимізації механізмів формування людського капіталу
    (КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2023) Чолій, С.В.
    Ця стаття присвячена узагальненню теоретичних результатів науково-дослідної роботи «Удосконалення шляхів розвитку людського капіталу як фактор підвищення мобілізаційного потенціалу України», яка виконувалась в КПІ ім. Ігоря Сікорського впродовж 2017-2020 років. Основним завданням НДР став пошук взаємозалежностей та кореляцій між процесами формування людського капіталу та мобілізаційним потенціалом України в сучасних умовах. В статті розкрито питання про основні принципи державної політики з забезпечення сталості мобілізаційного потенціалу України в різних історичних умовах впродовж останніх ста років. На думку автора, існує закономірна взаємозалежність розвитку цивільно-військових відносин в різні історичні епохи. Ця закономірність може бути описана в якості покрокової зміни (еволюції) стратегій комплектування збройних сил, характерної для Європи та і цілого світу. Така зміна має характер переходу між різними моделями цивліьно-військових відносин. На сучасному етапі домінуючою в світі є модель добровільного комплектування армій. Реалії української історії та повсякдення демонструють відхід від глобального тренду та відмінність реалій та очікувань більшості населення України. Зокрема, цю взаємозалежність розглянуто в контексті сучасного військового конфлікту між Росією та Україною. Контроль та політичні рішення стосовно процесів розвитку людського капіталу можуть стати основою чергової зміни парадигми цивільно-військових відносин та можливої еволюції їх глобальної парадигми. Дано конкретні рекомендації стосовно механізмів підвищення мобілізаційного потенціалу України в майбутньому. Прогностичні твердження статті підтверджуються реаліями ескалації подій війни з лютого 2022 року та піднімають питання про забезпечення військ солдатами зогляду на масовий характер війни. Зважаючи на неспівмірність військового, економічного та демографічного потенціалів воюючих сторін, посилена експлуатація людських ресурсів у військових умовах є безальтернативною стратегією виживання дя української держави.