2024

Постійне посилання на фонд

https://ela.kpi.ua/handle/123456789/70816

Переглянути

Перегляд 2024 за Ключові слова "1768"

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз
    ДокументВідкритий доступ
    Пізньосередньовічний могильник у с. Республіканець Херсонської обл.
    (КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Никоненко, Д. Д.; Волков, А. В.; Долженко, Ю. В.
    Публікацію присвячено матеріалам епізодичних досліджень ґрунтового могильника пізнього середньовіччя на території с. Республіканець Херсон-ської обл. Пам’ятка розміщується в околицях Кам’янської запорозької Січі, кілька разів ставала об’єктом побіжних досліджень при вивченні козаць-ких старожитностей і жодного разу не публікувалася. Протягом останніх 30 років було досліджено лише 7 поховань могильника. Загалом на поверхні вдалося зафіксувати ймовірні місця 28 поховальних споруд.Характерні риси поховального обряду могильника такі. Місця поховань позначалися на поверхні невеликими закладками з плаского каменю. Місце-вий вапняк, що використовувався для цього, викладався в один шар. Закладки наближеної до овалу форми перекривали поховальні ями та приблизно кори-гувалися з ними за розміром. Орієнтація поховальних ям — південний захід — північний схід за довгою стороною. Форма — наближена до прямокутної, з заоваленими кутами. Зафіксована глибина ям у межах 0,8–1,8 м. Кістяки покладені витягнуто на спині, головою на південний захід, зі складеними на рівні грудей або живота руками. Поховання здійснювалось у дерев’яній труні, дошки якої скріплювалися залізними кованими скобами або цвяха-ми. Поховання переважно безінвентарні. Поруч із кістяками зафіксовано рештки різноманітних органічних матеріалів: рослин, тканини та вовни. Єдиним предметом поховального інвентарю, виявленим при дослідженні, є бронзова шпилька, що використовувалася для жіночого головного убору.Окрім детального аналізу специфіки поховального обряду могильника ав-тори залучили результати палеоботанічних, краніологічних і остеологічних обстежень. Під час досліджень, через практичну відсутність поховального інвентарю, що є типовим для могильників пізнього середньовіччя, було за-лучено метод радіовуглецевого датування. Виходячи з результатів і аналізу особливостей поховального звичаю, автори пропонують гіпотезу про від-ношення пам’ятки до перших поселень XVIII ст., які виникають на дослі-джуваній території вже після часів існування Кам’янської запорозької Січі.