Дисертації (ББЗЛ)
Постійне посилання зібрання
У зібранні розміщено дисертації, які захищені працівниками кафедри.
Переглянути
Перегляд Дисертації (ББЗЛ) за Назва
Зараз показуємо 1 - 9 з 9
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Відкритий доступ Диференційна діагностика професійної та патологічної гіпермобільності суглобів кисті(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2025) Воронюк, Єлизавета Анатоліївна; Антонова-Рафі, Юлія ВалеріївнаВоронюк Є. А. Диференційна діагностика професійної та патологічної гіпермобільності суглобів кисті. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 227 «Терапія та реабілітація» (22 – Охорона здоров’я). – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ, 2025. Дисертаційна робота присвячена науковому обґрунтуванню підходів до диференційної діагностики професійно-набутої та патологічної гіпермобільності суглобів кисті, а також визначенню особливостей формування сили захвату у представників різних професійних груп із різним типом гіпермобільності. Проблематика дослідження зумовлена високим рівнем діагностичних помилок при оцінці гіпермобільності у клінічній практиці, що призводить до неадекватного вибору засобів фізичної терапії, зниження ефективності реабілітаційних програм і підвищення ризику травматизації у пацієнтів. Гіпермобільність суглобів є варіативним явищем, яке може мати як адаптивний (професійний), так і патологічний (синдромний) характер. Визначення типу гіпермобільності має критичне значення для коректного планування персоніфікованого втручання. Професійно обумовлена гіпермобільність часто зустрічається серед артистів цирку, гімнастів, артистів балету тоді як патологічна гіпермобільність є проявом захворювань сполучної тканини, зокрема гіпермобільного варіанту синдрому Елерса–Данлоса. На сьогодні не існує чітких, стандартизованих критеріїв розмежування між цими двома типами гіпермобільності, а також практично не досліджено вплив гіпермобільності на функціональні параметри кисті та силу захвата у різних професійних групах. Це зумовлює необхідність проведення цілеспрямованих досліджень і впровадження нових моделей діагностики й реабілітації. Мета дослідження: розробити, науково обґрунтувати та довести ефективність застосування персоналізованих підходів до диференційної діагностики професійної та патологічної гіпермобільності, з урахуванням функціонального статусу, біомеханічних характеристик і потреб фізичної терапії. Методи дослідження. У роботі застосовано комплексний методологічний підхід, що включав: аналіз наукової та науково-методичної літератури, клінікоінструментальні методи дослідження (оцінка гіпермобільності за шкалою Байтона, тестування сили хвата за допомогою динамометра EH108), функціональні тести стабільності кисті, суб’єктивні опитувальники стану пацієнтів, методи математичної статистики, зокрема дисперсійний та кореляційний аналіз, тест Тьюкі, t-тест, розрахунок ефекту Коена. Наукова новизна отриманих результатів: - уперше обґрунтовано критерії диференційної діагностики професійної та патологічної гіпермобільності суглобів кисті, що враховують функціональні показники, анамнестичні дані, тип професійної активності та дані клінічного обстеження; - вперше виявлено закономірності формування сили захвата у представників із різним статусом гіпермобільності, що дало змогу визначити обмежувальні чинники ефективності фізичної терапії у цих пацієнтів; - уперше запропоновано стратифікацію осіб із гіпермобільністю за рівнем функціонального ризику, що дозволяє планувати індивідуалізовані протоколи втручання з урахуванням адаптивного потенціалу м’язово-зв’язкового апарату; - розроблено персоналізовану програму реабілітації, яка включає вправи для розвитку сили хвата, стабілізації кисті та контролю амплітуди рухів у гіпермобільних осіб, адаптовану до особливостей професійної діяльності; - уперше доведено ефективність реабілітаційного втручання у пацієнтів із різними формами гіпермобільності кисті на основі порівняльного аналізу динаміки сили хвата та суб’єктивного самопочуття; - розширено уявлення про біомеханіку кисті у осіб з гіпермобільністю та про механізми зниження м’язової витривалості та суглобової стабільності при надмірній рухливості. Практичне значення дослідження полягає у розробці нових діагностичних критеріїв та реабілітаційних підходів для осіб із гіпермобільністю суглобів. Запропоновані рекомендації щодо корекції сили захвату спрямовані на оптимізацію фізичних навантажень та розробку індивідуальних програм реабілітації, що можуть бути впроваджені у клінічну практику. Реалізація отриманих результатів сприятиме підвищенню ефективності лікування та профілактики ускладнень, пов’язаних із порушенням стабільності суглобів, а також поліпшенню функціонального стану та якості життя пацієнтів. Крім того, ці результати можуть стати основою для подальших експериментальних та клінічних досліджень, спрямованих на розробку персоналізованих програм фізичної терапії, що враховують специфіку професійних навантажень та індивідуальні особливості організму. Результати проведених досліджень було впроваджено у реабілітаційну практику центру ортопедичної реабілітації «Майстерня Руху», а також в освітній процес кафедри біобезпеки та здоров’я людини КПІ ім. Ігоря Сікорського при викладанні навчальних дисциплін «Розробка індивідуальних реабілітаційних програм при порушеннях опорнорухового апарату» та «Кінезіологічна діагностика та кінезіологічне тестування у фізичній терапії, ерготерапії». Практична цінність дослідження полягає у створенні ефективного алгоритму диференційної діагностики гіпермобільності кисті, що може бути використаний у фізичній терапії, спортивній медицині та ерготерапії. Запропоновані підходи дозволяють обґрунтовано диференціювати між адаптивною (професійною) та патологічною (синдромною) гіпермобільністю, що критично важливо для призначення коректного втручання. Розроблена реабілітаційна програма є готовим інструментом для впровадження у практику клінік фізичної терапії, центрів реабілітації та профілактичної медицини. Вона дозволяє знизити ризик травматизації, покращити стабільність кисті та підвищити якість життя пацієнтів з гіпермобільністю. Застосування спектрально-динамічного аналізу електретного поля дає змогу неінвазивно та об’єктивно оцінити функціональний стан організму, що може бути підґрунтям для адаптації фізичних реабілітаційних програм у спортсменів та клінічних пацієнтів [83]. Результати можуть бути використані при розробці клінічних протоколів, модулів підвищення кваліфікації та в освітньому процесі при підготовці фахівців галузі охорони здоров’я. Отримані результати розширюють наукові уявлення про біомеханічні особливості гіпермобільності суглобів, їхній вплив на функціональні можливості кисті та пальців та визначають шляхи удосконалення реабілітаційних підходів у фізичній терапії. Отримані результати дослідження значно збагачують сучасні теоретичні підходи до розуміння впливу гіпермобільності суглобів на розвиток сили захвату. Теоретично, робота сприяє удосконаленню моделей біомеханіки кисті та пальців, уточнюючи механізми адаптації опорно-рухової системи при наявності гіпермобільності. Отримані дані дозволяють розширити наукові уявлення про взаємозв’язок між патологічними та професійно набутими характеристиками рухового апарату, що становить базу для подальших фундаментальних досліджень у галузі фізичної терапії та ерготерапії. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації — 120 сторінок, включаючи 18 таблиць та 8 ілюстрацій. Список літератури охоплює 143 джерела. У першому розділі представлено огляд літератури щодо етіології, класифікації та діагностики гіпермобільності, з урахуванням її проявів у клінічній, спортивній і реабілітаційній практиці. Проаналізовано сучасні критерії відмежування патологічної та професійної гіпермобільності, а також підходи до оцінки функціонального стану кисті. Другий розділ містить опис методології дослідження, характеристику вибірки, методи клінічної, інструментальної та статистичної оцінки. Обґрунтовано вибір стратифікованої моделі, принципи оцінки сили хвата та використання шкали Байтона в контексті фізичної терапії. У третьому розділі викладено динаміку змін сили хвата в учасників дослідження після впровадження індивідуалізованої реабілітаційної програми. Представлено результати статистичного аналізу, порівняння ефективності між групами та оцінено вплив гіпермобільності на функціональні показники. Четвертий розділ присвячено клінічній інтерпретації результатів, зіставленню з науковими даними, а також формуванню практичних висновків щодо оптимізації реабілітаційних стратегій для осіб із різними типами гіпермобільності. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано 5 наукових праць, зокрема у журналах, що входять до баз Scopus та фахових видань України, у тому числі: 2 статті у наукових фахових виданнях України; 3 статті у журналах, що індексуються в Scopus та Web of Science; 6 публікацій у матеріалах міжнародних науково-практичних конференцій.Документ Відкритий доступ Комплексна програма фізичної терапії хворих з артеріальною гіпертензією та фіброміалгією шиї(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Ковальова, Алла Андріївна; Худецький, Ігор ЮліановичКовальова А.А. Комплексна програма фізичної терапії хворих з артеріальною гіпертензією та фіброміалгією шиї. - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 227 «Фізична терапія, ерготерапія» (22 - Охорона здоров’я). - Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ, 2024. Дисертаційна робота присвячена розробці комплексної програми фізичної терапії для чоловіків середнього віку хворих на артеріальну гіпертензію II стадії з фіброміалгією шиї. Артеріальна гіпертензія займає значуще місце в структурі серцево-судинних захворювань з високими темпами приросту, поширення якої обумовлюється не тільки відсутністю здорового способу життя серед населення (наявність зайвої ваги, нераціональне харчування, зловживання алкоголем, тютюнопаління, недостатня фізична активність), але також і соціально-економічними умовами життя, необізнаністю пацієнтів і нераціональним приймання антигіпертензивних заходів. Дане захворювання значно знижує якість життя населення і не завжди вчасно діагностується. Оскільки при артеріальній гіпертензії здебільшого вражаються кровоносні судини, що призводить до порушення мозкового кровообігу та ліквородинаміки, існує необхідність простежити зв’язок розвитку і прогресування захворювання з патологічними ураженнями шиї, зокрема фіброміалгіями (які діагностують в нашій країні вкрай рідко), адже у 70 % хворих на артеріальну гіпертензію пацієнтів середньої вікової групи виявляються патологічні зміни у кістково-м’язовій системі і патології сполучної тканини, а також можливість корекції функціонального стану пацієнтів за наявності цих коморбідних захворювань за допомогою стандартних фармакотерапевтичних протоколів доповнених засобами фізичної терапії. Серед наявних наукових досліджень не виявлено робіт, що аналізують і обґрунтовують використання засобів фізичної терапії при вказаній коморбідності, що доводить актуальність обраної теми дослідження. Мета дослідження: розробити, науково обґрунтувати і довести ефективність застосування комплексної програми фізичної терапії для пацієнтів середнього віку з артеріальною гіпертензією II стадії та фіброміалгією шиї. Методи дослідження: аналіз наукової та науково-методичної літератури, інструментальні методи дослідження (добовий моніторинг артеріального тиску, ультразвукове дуплексне сканування судин голови та шиї, ехоенцефалографія головного мозку), методи статистичної обробки даних. Наукова новизна отриманих результатів: - уперше науково обґрунтовано та розроблено комплексну програму фізичної терапії із застосуванням впливу преформованого чинника (низькочастотного модульованого електричного імпульсу), модифікованого комплексу кінезітерапії та лікувального масажу у осіб середнього віку хворих на артеріальну гіпертензію з фіброміалгією шиї; - уперше розроблено клініко-діагностичну методику верифікації коморбідності та оцінки стану пацієнтів при артеріальній гіпертензії та фіброміалгії шиї; - уперше доведений взаємозв’язок між варіабельністю артеріального тиску та патологіями шийного відділу хребта, зокрема за результатами кореляційного аналізу; - уперше отримано дані про добову динаміку показників артеріального тиску у хворих на артеріальну гіпертензію з фіброміалгією шиї; - уперше доведена ефективність використання комплексної програми фізичної терапії із застосуванням впливу преформованого чинника (низькочастотного модульованого електричного імпульсу), модифікованого комплексу кінезітерапії та лікувального масажу у осіб середнього віку хворих на артеріальну гіпертензію з фіброміалгією шиї; - доповнено дані про добову динаміку показників артеріального тиску у осіб середнього віку хворих на артеріальну гіпертензію з фіброміалгією шиї; - доповнено дані про вираженість больового синдрому при фіброміалгіях шиї за суб’єктивними оцінками обстежених; - доповнено дані про швидкісні характеристики кровотоку у магістральних судинах голови та шиї у хворих на артеріальну гіпертензію з фіброміалгією шиї; - доповнено дані про показники внутрішньочерепного тиску у осіб хворих на артеріальну гіпертензію з фіброміалгією шиї; - підтверджено валідність клініко-діагностичної методики верифікації коморбідності та оцінки стану пацієнтів при артеріальній гіпертензії та фіброміалгії шиї; - підтверджено ефективність розробленої методики кінезітерапії у хворих на артеріальну гіпертензію з фіброміалгією шиї, що сприяє закріпленню оптимального нейрофізіологічного положення голови та м'язів шийно-комірцевої зони для покращення кровообігу у вертебробазилярному басейні; - підтверджено можливість стабілізації внутрішньочерепного та артеріального тиску шляхом зняття больового синдрому пов'язаного із спастичним м'язовим компонентом на тлі патології шийно-комірцевої зони. Практична значущість отриманих результатів обумовлюється можливостями використання розробленої комплексної програми фізичної терапії і клінікодіагностичної методики верифікації коморбідності та оцінки стану пацієнтів при артеріальній гіпертензії та фіброміалгії шиї при лікуванні хворих на артеріальну гіпертензію з фіброміалгією. Результати проведених досліджень впроваджено у реабілітаційну практику у КНП «Міська лікарня №8» ЗМР (м. Запоріжжя), ТОВ «УКРДНІПРОМЕДКОНСАЛТІНГ» (м. Дніпро), ТОВ «КЛІНІКА «ОРТО САЛО» (м. Запоріжжя), ДП «Санаторій «Славутич» імені Б.В. Пашковського» ПрАТ «УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ» (м. Верхньодніпровськ), а також в освітній процес кафедри біобезпеки та здоров’я людини КПІ ім. Ігоря Сікорського при викладанні навчальних дисциплін «Лікувальні преформовані фактори у фізичній терапії» для здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності 227 «Терапія та реабілітація» та «Технології побудови індивідуальних програм фізичної терапії», «Преформовані фактори в технологіях побудови індивідуальних програм фізичної терапії» для здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти спеціальності 227 «Терапія та реабілітація». У першому розділі наведено аналіз сучасних поглядів на розвиток артеріальної гіпертензії та фіброміалгії шиї, їх можливий взаємозв’язок, огляд існуючих методів лікування і комплексних програм фізичної терапії при коморбідності артеріальної гіпертензії та патологій шийного відділу хребта, обґрунтовано використання сполученого впливу преформованих фізичних чинників та кінезіотерапії у пацієнтів хворих на артеріальну гіпертензію та фіброміалгії шиї, а також проаналізовано способи діагностики та оцінки якості життя хворих на артеріальну гіпертензію та фіброміалгії. Виявлено, що як при лікуванні артеріальної гіпертензії II стадії, так і при фіброміалгії широко використовуються такі засоби реабілітації як кінезіотерапія, лікувальний масаж та дія преформованих чинників, зокрема електротерапія, що є ефективним способом у лікуванні фіброміалгічного больового синдрому. З’ясовано, що наявні наукові дослідження не вказують на прямі взаємозв’язки між артеріальною гіпертензією та фіброміалгією шиї, а також відсутні дієві засоби діагностики, які б підтверджували наявність коморбідності цих патологій. Це зумовлює необхідність проведення додаткових досліджень і створення нових методик діагностики та лікування таких пацієнтів. У другому розділі подано структуру дослідження, його схематичну будову, загальну характеристику обстежених груп, методику використання низькочастотного модульованого електричного імпульсу, що спрямована на зняття патологічних умовних рефлексів, спричинених фіброміалгічним больовим синдромом; програму кінезіотерапії, яка включає комбінацію статичних вправ для зміцнення м’язів шийно - комірцевої зони, збільшення їхньої рухливості, зняття спастичних явищ, ліквідації больового синдрому та зниження показників артеріального тиску. Описано клінікодіагностичну методику для верифікації коморбідності артеріальної гіпертензії та фіброміалгії шляхом аналізу показників добового моніторингу артеріального тиску, локалізації та інтенсивності больового синдрому, пальпації та суб’єктивних клінічних симптомів. Також описано інструментальні методи дослідження стану пацієнтів, які включали добовий моніторинг артеріального тиску, ультразвукове дуплексне сканування судин голови та шиї, ехоенцефалографію головного мозку, а також методи статистичної обробки отриманих даних. У третьому розділі проаналізовано стан системної та мозкової гемодинаміки у пацієнтів, хворих на артеріальну гіпертензію та фіброміалгію шиї до та після проведеної комплексної програми фізичної терапії на основі результатів статистичної обробки показників добового моніторингу артеріального тиску, ультразвукового дуплексного сканування судин голови та шиї, ехоенцефалографії головного мозку, а також клініко-діагностичної методики оцінки стану пацієнтів. За результатами проведеного дослідження підтверджено ефективність використаної комплексної програми фізичної терапії, яка полягає у зменшенні спастичних проявів, зниженні інтенсивності больового синдрому, ліквідації внутрішньочерепної гіпертензії, нормалізації варіабельності та зниженні показників артеріального тиску в пацієнтів. Проведений аналіз кореляційних зв’язків між показниками добового моніторингу артеріального тиску, ультразвукового дуплексного сканування судин голови та шиї та ехоенцефалографії, що підтверджує результати динаміки показників, отримані за допомогою інструментальних методів дослідження. У четвертому розділі проаналізовано отримані результати з урахуванням наявних в науковій літературі даних. Представлені результати впливу комплексної програми фізичної терапії на стан пацієнтів середнього віку з артеріальну гіпертензію з фіброміалгією шиї. Встановлено, що пацієнти після проведеної програми мали стабільне зниження показників артеріального тиску, а також інтенсивності проявів больового синдрому викликаного фіброміалгією. Обґрунтовано результати проведеного дослідження. Результати дисертаційної роботи опубліковані у 21 наукових працях, з яких 1 стаття в періодичному науковому виданні України, проіндексованому в базі даних Scopus (Q4), 3 статті в наукових фахових журналах категорії «Б», 3 одноосібні розділи в рецензованих колективних монографіях, що рекомендовані до друку вченою радою НУ «Запорізька політехніка», 13 публікацій у матеріалах наукових конференцій, а також 1 стаття в науковому фаховому журналі категорії «Б» за спорідненою спеціальністю 222 Медицина.Документ Відкритий доступ Комплексна фізична терапія при хронічній патології плечового суглобу в амбулаторних умовах(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2025) Бучинський, Олексій Сергійович; Худецький, Ігор ЮліановичБучинський О.С. «Комплексна фізична терапія при хронічній патології плечового суглобу в амбулаторних умовах» – Кваліфікована наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеню доктора філософії за спеціальністю 227 «Фізична терапія, ерготерапія» (22 – Охорона здоров’я) – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ, 2025. Дисертаційна робота присвячена розробці комплексної програми фізичної терапії при хронічних захворюваннях періартикулярних тканин плечового суглобу в амбулаторних умовах. В останні десятиріччя актуальність проблеми больового синдрому в області плеча та зниження функції верхньої кінцівки значно зросла. Плечовий суглоб (ПС) найбільш складно організований суглоб опорно-рухового апарату. У забезпеченні рухомості та стабільності ПС важливу роль відіграють періартикулярні тканини плечового суглобу, зокрема м’язи та сухожилки ротаторної манжети. Порушення в періартикулярних тканинах характеризуються больовим синдромом, обмеженням рухів, що призводить до зниження якості життя та стає причиною втрати працездатності. В зв’язку з чим відновлення функції ПС має важливе соціальне значення. У дисертаційній роботі розглянуті питання щодо етіології, діагностики та застосування консервативних методів лікування хронічних захворювань плечового суглобу. Розуміння анатомії ротаторної манжети та оточуючих структур, які впливають на її функцію, має важливе значення для лікування захворювань ротаторної манжети. Особлива увага приділяється патогенетичним факторам, розумінню сучасних теорій, щодо виникнення та розвитку патологічних станів. Підкреслено значущість функціональних причин, зокрема дискінезії лопатки та постуральних змін в розвитку початкових стадій захворювань ротаторної манжети плеча. Глибоке розуміння всіх аспектів, пов’язаних з патологією плеча, необхідних для ефективних підходів до лікування та відновлення функції плеча. В сучасних наукових працях досліджується ефективність багатьох традиційних консервативних методів, таких як лікувальна фізкультура (терапевтичні вправи), механотерапія, апаратні методи фізичного лікування. Доказано, що одним з найбільш ефективних методів лікування при хронічних захворюваннях плечового суглоба є вправи фізичної терапії, які направлені на зниження болю, відновлення об’єму рухів плечового суглобу та збільшення сили м’язів. Багато досліджень присвячено новітнім прогресивним методам відновлення функції ПС, що спрямовані на покращення пропріоцепції та відновлення нормальної біомеханіки плечового суглоба. Також у сучасній медичній практиці зростає інтерес до комплементарних підходів, які спрямовані на розширення можливостей традиційної медицини. Комплементарна медицина розглядається як система методів, що доповнюють основне лікування, підсилюють його ефективність та сприяють активації внутрішніх резервів організму. До методів комплементарної реабілітації належать масаж, нейром’язові мануальні техніки, акупунктура, фітотерапія, а також певні апаратні фізіотерапевтичні впливи. У сучасних дослідженнях відзначається, що ефективність монотерапії для лікування хронічних захворювань ПС нижча, ніж застосування комплексного реабілітаційного підходу, що поєднує терапевтичні вправи з іншими методами фізичної терапії, такими як техніки мануальної терапії, м’якотканинні техніки, тейпування та лікувальний вплив преформованих фізичних чинників. У даному дослідженні у якості преформованого фізичного чинника застосовано ударно-хвильову терапію (УХТ). У наукових дослідженнях УХТ показала зниження показників болю, покращення діапазону рухів та функціональних показників щодо досліджуваних патологій плеча, крім того УХТ є ефективним неінвазійним методом лікування, в літературі майже не повідомлялось про побічні ефекти. Синергічне використання УХТ з іншими фізичними методами може посилити терапевтичний ефект лікування. Однак комплексний підхід до відновного лікування, що враховує біомеханічний характер руху, рівень функціональних можливостей та ступінь порушень функцій ПС потребують додаткових досліджень. Таким чином, необхідна перевірка гіпотези про те, що найбільш швидкий та виражений результат при лікуванні хронічних захворювань плечового суглоба полягає в комплексній фізичній терапії, що включає терапевтичні вправи, техніки міофасціального релізу, м’які мануальні техніки, кінезіотейпування у поєднанні з ударно-хвильовою терапією. Комплекс авторської фізичної терапії направлений на вирішення задач, а саме: полегшення больового синдрому, збільшення обсягу рухів у ПС, корекцію дискінезії лопатки, відновлення плечо-лопаткового ритму, зміцнення м’язівстабілізаторів ротаторної манжети та лопатки, корекції постави. Сеанс УХТ проводився перед процедурами фізичної терапії, для того, щоб попередньо підготувати тканини до процедур, опрацювати окремо групи м’язів плечолопаткового поясу, особливо тригерні точки та м’язи з підвищеним тонусом (рефлекторний м’язовий спазм), знизити больовий синдром і тим самим покращити ефективність проведення терапевтичних вправ. Таким чином, актуальна задача даного дисертаційного дослідження – це розробка та оцінка ефективності ізольованої авторської програми фізичної терапії, що складається з комплексу терапевтичних вправ з елементами мануальних та нейром’язових технік та авторської програми у поєднанні з преформованим фізичним чинником – ударно-хвильовою терапією. Основний зміст дисертаційного дослідження викладений у трьох розділах. Актуальність теми дисертації, мета та задачі дослідження, опис методів дослідження, зв’язок роботи з науковими програмами, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наукові праці, у яких засвідчено апробацію матеріалів дисертації – обґрунтовано у вступі до основного матеріалу. У першому розділі розглядаються етіологічні фактори захворювань плеча, анатомо-фізіологічні, біомеханічні, кінематичні особливості плечового суглоба; методи фізикальної та інструментальної діагностики. Проведено огляд методів консервативного лікування хронічних захворювань ПС на амбулаторному етапі. Проаналізовано наукові джерела, що вивчали ефективність різних методів фізичної терапії, які використовуються для відновного лікування різних захворювань плечового суглоба. З метою забезпечення найшвидшого та стійкого усунення болю та відновлення функції, і, як наслідок, покращення якості життя для конкретного пацієнта при хронічних захворюваннях ПС використовуються різні підходи та оцінюється ефективність різних методів як ізольованих, так і в комплексі з іншими методами. Це питання продовжує залишатися актуальним і потребує подальших досліджень. Крім того, особливо високо цінується індивідуальний, пацієнт-орієнтований підхід, який враховує персональні потреби кожної людини під час проведення програм фізичної терапії. Таким чином, актуальною задачею даного дисертаційного дослідження є розробка та оцінка ефективності авторської комплексної програми фізичної терапії. Другий розділ описує методи, матеріали, організацію, структуру, дизайн дослідження, загальну характеристику обстежених груп. Дослідження проводилося на базі центру механотерапії та реабілітації «Цандер» у м. Київ. У дослідженні приймали участь 55 осіб з захворюваннями періартикулярних тканин плечового суглобу. Пацієнти були випадковим чином розподілені на три групи: дві основні та контрольну. Перша основна група (n=20) отримувала авторську комплексну методику фізичної терапії, що включала в себе комбінацію технік міофасціального релізу, м’яких технік мануальної терапії, кінезіотейпування, комплексу терапевтичних вправ. Друга основна група (n=15) крім авторської методики додатково отримувала ударно-хвильову терапію. Контрольна група (n=20) отримувала комплекс стандартних терапевтичних вправ. У досліджені описані методики клініко-діагностичного обстеження осіб з хронічними захворюваннями ПС. Перед програмою пацієнти проходили фізикальний огляд, а саме: збір анамнезу, огляд, пальпацію, вимірювання діапазону рухів у плечовому суглобі, проведення спеціальних провокативних тестів, додатково призначалось ультразвукове дослідження (УЗД). Об’єм руху оцінювався за результатами біомеханічного дослідження плечового суглобу. Оцінка інтенсивності болю - за шкалою ВАШ (візуальноаналогова шкала) та оцінка функціонального стану за стандартизованими шкалами UCLA і DASH. Після курсу реабілітації проводилось повторне обстеження пацієнтів та оцінка результатів. Також в цьому розділі описані методики реабілітаційних втручань та представлено детальний опис програми для контрольної групи та для двох основних груп. У третьому розділі представлено аналіз результатів дослідження, яке було проведено для оцінки ефективності різних методів фізичної терапії при лікуванні хронічної патології періартикулярних тканин плечового суглоба в амбулаторних умовах: авторської програми фізичної терапії ізольовано та у комплексі із застосуванням ударно-хвильової терапії та стандартної програми терапевтичних вправ. Розглянуто результати оцінки ефективності лікування у кожної групі окремо, зроблено порівняльний аналіз між групами, а також оцінена ефективність пропонованих програм. Для оцінки ступеню вираженості больового синдрому в плечовому суглобі використовувалась візуальноаналогова шкала (ВАШ). Оцінка функціонального стану верхньої кінцівки проводилась з використанням опитувальника порушення функції руки, плеча та кисті DASH (Disabilities of the Arm, Shoulder and Hand) та за шкалою UCLA (University of California, Los Angeles Shoulder Rating). Оцінка обсягу рухів (згинання, розгинання, відведення, зовнішня та внутрішня ротація) проводилась за допомогою гоніометрії. Основна група з УХТ показала найбільше покращення за всіма досліджуваними шкалами (ВАШ, UCLA, DASH) та за показниками діапазону рухів. Реабілітація без УХТ також є ефективною, але меншою мірою, а використання стандартної методики терапевтичних вправ у порівнянні показала найменшу ефективність. У четвертому розділі проведено аналіз отриманих результатів та їх порівняння з висновками та результатами інших досліджень, даними наукової літератури, надані рекомендації щодо використання програми з врахуванням фізичних здібностей пацієнтів. Практична значущість роботи обумовлена можливостями використання розробленої комплексної програми фізичної терапії при хронічних захворюваннях плечового суглобу в амбулаторно-поліклінічних закладах та реабілітаційних центрах при лікуванні пацієнтів з хронічними захворюваннями ПС. Результати дослідження впроваджено у роботу центру механотерапії та реабілітації «Цандер» у м. Києві та у реабілітаційно-оздоровчому центрі «SMETANIUK CLINIC» у м. Чернівці, а також у навчальний процес студентів кафедри біобезпеки і здоров’я людини Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського» та включено до практичних та лекційних занять з дисципліни «Розробка технологій фізичної терапії та технічних засобів її здійснення», освітньо-професійної програми першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за спеціальністю 227 - «Терапія та реабілітація», що підтверджується відповідними актами впровадження. Структура і обсяг дисертації. Дисертація викладена на 223 сторінках, у тому числі основний текст дисертації складає 157 сторінок друкованого тексту і складається зі вступу, 4 розділів, практичних рекомендацій, висновків. Робота містить 173 літературних джерел, 9 додатків, 74 рисунки та 35 таблиць.Документ Відкритий доступ Наукове обґрунтування застосування методик фізичної терапії при коксартрозі 2-3 ступеня(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Гришин, Іван Леонідович; Антонова-Рафі, Юля ВалеріївнаГришин І. Л. «Наукове обґрунтування застосування методик фізичної терапії при коксартрозі 2-3 ступеня» – Кваліфікована наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі знань 22 – Охорона здоров’я за спеціальністю 227 – Фізична терапія, ерготерапія – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», МОН України, м. Київ, 2024. Робота виконувалася на кафедрі ББЗЛ Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» Міністерства освіти і науки України. Біомеханічне обґрунтування застосування конкретних методик фізичної терапії є суттєвим у визначенні оптимальної програми лікування. Дослідження в цій області можуть допомогти розкрити механізми впливу окремих методик фізичної терапії на суглоби хворих із коксартрозом. Це включає аналіз змін біомеханічних показників, таких як рухливість суглобів, сила м'язів, координація рухів та загальна функціональна активність. Результати такого дослідження можуть слугувати підґрунтям для розробки оптимальних програм фізичної терапії, спрямованих на максимальне поліпшення якості життя та фізичної активності пацієнтів із коксартрозом. Аналіз ефективності впровадження новітніх методик фізичної терапії має велике значення для медичної спільноти та суспільства вцілому. Дослідження в цій області сприяє розвитку інноваційних підходів до лікування коксартрозу та підвищенню ефективності медичної допомоги для пацієнтів із цим захворюванням. Усі ці фактори підкреслюють актуальність потреби проведення комплексного огляду, щодо окреслення ролі біомеханічних досліджень для побудови реабілітаційних програм при коксартрозі 2-3 ступеню, сприяючи оптимальному лікуванню та покращенню життя пацієнтів. Таким чином дослідження цієї проблеми є актуальним. Мета дослідження – висвітлення аспектів сучасного використання біомеханічних досліджень у процесі побудови реабілітаційних програм фізичної терапії для пацієнтів з коксартрозом 2-3 ступеню та виявлення найбільш ефективних підходів і рекомендацій до застосування аспектів традиційних програм фізичної терапії в лікуванні коксартрозу 2-3 ступеня з використанням методик Neurac та Mulligan, а також їх комбінації. В межах порушеного питання висувається наступна гіпотеза: «інтеграція біомеханічних досліджень у розробку реабілітаційних програм фізичної терапії для пацієнтів з коксартрозом 2-3 ступеню сприятиме покращенню якості життя цих пацієнтів та зменшенню болю в суглобі стегна, збільшить їхню функціональну активність та сповільнить прогресування захворювання, завдяки більш точному визначенню індивідуальних потреб і можливостей кожного пацієнта». Основний зміст дисертаційного дослідження викладений у чотирьох розділах, у яких викладено та обґрунтовано основні результати дисертації. У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету та задачі дослідження, описано методи дослідження, надана інформація про зв’язок роботи з науковими програмами, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено наукові праці, які засвідчують апробацію матеріалів дисертації. У першому розділі дисертаційної роботи «Узагальнення проблематики коксартрозу (Аналітичний огляд літератури)» проведено аналіз основних проблем, які пов'язані з поширенням та впливом коксартрозу в світі та національному рівні в Україні. Аналізуються статистичні дані, клінічні випадки та вплив на якість життя пацієнтів з цією патологією. Висвітлюються основні тенденції, фактори ризику та сучасні методи діагностики коксартрозу. На базі аналітичного огляду сучасних робіт з фізичної реабілітації і окреслення епідеміології та етіопатогенезу коксартрозу проводиться детальний аналіз сучасних наукових праць, присвячених фізичній реабілітації пацієнтів з коксартрозом. Висвітлюються епідеміологічні аспекти та етіопатогенез цього захворювання. Оцінюється ефективність різних методів фізичної реабілітації, їх вплив на розвиток та прогресування коксартрозу. В межах формування комплексної гіпотези та задач наукового дослідження розглядається процес наукового дослідження проблеми коксартрозу. Визначаються основні питання, на які спрямоване дослідження, та формулюються конкретні задачі, які допоможуть вирішити поставлені цілі. Отже в даному розділі висвітлено теоретичні та практичні аспекти подальшого дослідження коксартрозу. Другий розділ «Матеріали і методи дослідження» присвячений представленню переліку матеріалів, що використовувались під час проведення дослідження. Зокрема у розділі описуються основні характеристики пацієнтів з коксартрозом та інші релевантні дані, такі як клінічна історія, вік, стать тощо. Також на методичному рівні детально описуються методи, які використовувалися для збору та обробки даних під час дослідження. Розглядаються загальні методологічні аспекти та конкретні підходи, що дозволяють отримати об'єктивні та достовірні результати. Описуються методи, які використовуються для оцінки втрачених функцій при коксартрозі. Це може включати клінічні тести, функціональні вимірювання та інші підходи, спрямовані на оцінку моторної активності та обмежень. Пояснюються методи, які використовуються для комплексної оцінки стану функцій різних систем організму, які можуть бути впливовані коксартрозом. Визначаються методи оцінки якості життя пацієнтів з коксартрозом, включаючи психосоціальні та емоційні аспекти. Вказуються методи та програмні аспекти біомеханічного дослідження, спрямованого на оцінку ефективності реабілітаційних програм. В межах реалізації постановки завдань програм біомеханічних досліджень та окреслення вибору методологічних підходів їх реалізації описуються основні завдання та методологічні підходи, що використовуються для реалізації біомеханічних досліджень. Уточнюються алгоритми та послідовність етапів біомеханічного дослідження реабілітаційних програм. Також в даному розділі визначаються методи статистичної обробки даних та математичного аналізу, які використовуються для отримання об'єктивних висновків та визначення статистично значущих результатів дослідження. В третьому розділі «Результати особистих досліджень» наводяться результати комплексного біомеханічного дослідження реабілітаційних програм фізичної терапії при коксартрозі 2-3 ступеню. Зокрема у цьому розділі представлені детальні результати біомеханічного аналізу, проведеного для оцінки ефективності реабілітаційних програм фізичної терапії. Висвітлюються зміни у функціональних показниках та біомеханічних параметрах пацієнтів з коксартрозом 2-3 ступеню, які взяли участь у дослідженні. У підрозділі «Результати аналізу традиційних програм фізичної терапії в лікуванні коксартрозу 2-3 ступеня з використанням підходів доказової медицини» представлені результати аналізу традиційних програм фізичної терапії для пацієнтів з коксартрозом 2-3 ступеню, заснованого на підходах доказової медицини. Результати, які отримані в дослідженні дозволяють вважати перспективним застосування традиційних програм фізичної терапії в лікуванні коксартрозу 2-3 ступеня з використанням підходів доказової медицини. Висвітлюються ефективність та зміни в показниках здоров'я учасників, порівняно з передоведеними методами лікування. У підрозділі «Результати реалізації програми фізичної терапії із застосуванням системи Redcord (методика Neurac) та (Mulligan)» наведені результати використання програми фізичної терапії з застосуванням системи Redcord (методика Neurac) та (Mulligan). Аналізуються зміни у функціональних і біомеханічних параметрах, а також ефективність в порівнянні з іншими методиками лікування. У підрозділі «Порівняльний аналіз методик фізичної терапії у хворих на косартроз 2-3 ступеню та аналіз результатів між групами» виконується порівняльний аналіз різних методик фізичної терапії, що використовуються у лікуванні хворих на коксартроз 2-3 ступеню. Визначаються відмінності та подібності результатів між різними групами пацієнтів, які отримували різні методи лікування. У четвертому розділі «Узагальнення результатів дослідження та розгляд ролі біомеханічного дослідження реабілітаційних програм фізичної терапії при коксартрозі 2-3 ступеню» викладаються основні висновки та узагальнення результатів комплексного біомеханічного дослідження. Зазначаються позитивні зміни в функціональних та біомеханічних параметрах учасників дослідження, а також можливі обмеження та варіабельність результатів. Зокрема робиться підсумковий аналіз традиційних програм фізичної терапії з підходами, заснованими на доказовій медицині. Обговорюються ефективність та можливі обмеження таких програм у контексті лікування коксартрозу 2-3 ступеню. Викладається обговорення порівняльного аналізу різних методик фізичної терапії та їх ефективності у лікуванні коксартрозу 2-3 ступеню. Розглядаються переваги та недоліки кожного підходу, а також можливі підходи до комбінування їх елементів. Також у роздіді визначаються можливі недоліки та похибки, які можуть вплинути на достовірність результатів дослідження. Пропонуються шляхи їх виправлення та можливі покращення методології. Досить детально обговорюється роль біомеханічних досліджень у визначенні та вдосконаленні реабілітаційних програм для пацієнтів з коксартрозом 2-3 ступеню. Розглядається значення таких досліджень для покращення результатів та індивідуалізації лікування. В заключній частині даного розділу надаються конкретні рекомендації на основі отриманих результатів дослідження. Вказуються можливі напрямки подальших досліджень та розробки реабілітаційних програм для пацієнтів з коксартрозом 2-3 ступеню. У висновках підсумовуються основні результати проведених досліджень. Зокрема в ході досліджень встановлено, що комбінація методів Mulligan та Neurac може бути ефективним підходом до реабілітації пацієнтів з коксартрозом 2-3 стадії, оскільки вона спрямована на покращення функції суглобу, зменшення болю та зміцнення м'язів, що може сприяти поліпшенню якості життя та збереженню рухової активності. Результати дослідження вказують на необхідність враховувати індивідуальні потреби пацієнта та консультуватися з медичними фахівцями при виборі методики. Огляд проведених в роботі досліджень сприяє більш обґрунтованому застосуванню комбінаційного поєднання методів Mulligan та Neurac для реабілітаційного лікування хворих на коксартроз 2-3 ступеня. В роботі зазначаються переваги та обмеження різних традиційних програм фізичної терапії та комбінації методик Неукрак+Mulligan для лікування коксартрозу 2-3 ступеня на основі доказових даних та підкреслює актуальність застосування методик Neurac та Mulligan а також їх комбінації. Огляд сприяє більш обґрунтованому застосуванню традиційних програм фізичної терапії в практиці лікування коксартрозу 2-3 ступеня. В загальному аспекті поєднання методів Mulligan та Neurac може виявитися дієвим підходом до реабілітації пацієнтів з коксартрозом 2-3 стадії. Цей підхід спрямований на покращення функції суглобу, зменшення болю та зміцнення м'язів, що, в свою чергу, може призвести до поліпшення якості життя та збереження рухової активності. Автор виявив, що інтеграція методів Mulligan та Neurac з біомеханічним аналізом рухів сприяє покращенню функціональності суглобів та зменшенню болю у пацієнтів з цим захворюванням. Дослідження також показало ефективність підходів доказової медицини в оцінці якості та обмежень реабілітаційних програм. Враховуючи результати, запропоновано індивідуалізовані та ефективні підходи до лікування та моніторингу результатів у пацієнтів з коксартрозом 2-3 ступеню. Практична значущість полягає у використанні цих підходів у клінічній практиці для поліпшення якості життя та функціональності суглобів у цієї категорії пацієнтів. Робота містить 11 рисунків, 54 таблицю, 270 літературних джерел та 11 додатків.Документ Відкритий доступ Наукове обґрунтування особливостей побудови реабілітаційних програм для пацієнтів-військовослужбовців з наслідками компресійних ушкоджень хребта(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2026) Литвинчук, Аліна Геннадіївна; Антонова-Рафі, Юлія ВалеріївнаЛитвинчук А. Г. Наукове обґрунтування особливостей побудови реабілітаційних програм для пацієнтів-військовослужбовців з наслідками компресійних ушкоджень хребта - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 227 Фізична терапія, ерготерапія (22 - Охорона здоров’я). - Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського», Київ, 2026. Мета дослідження: Розробити науково обґрунтовані рекомендації побудови індивідуальних реабілітаційних програм, що забезпечують ефективне відновлення військовослужбовців із наслідками компресійних ушкоджень хребта, з урахуванням специфіки та особливостей воєнного часу, скорочених термінів стаціонарної та амбулаторної реабілітації, інноваційних можливостей дистанційного супроводу їх відновлення. Досягнення мети передбачає проведення аналізу існуючих методів лікування та реабілітації, вивчення їхньої ефективності, адаптацію світового досвіду до умов військової медицини України, а також створення практичних рекомендацій для фахівців у сфері фізичної терапії та реабілітації. Методи дослідження: 1. Теоретичні методи: - аналіз сучасних наукових джерел з військової медицини, травматології та нейрореабілітації; - узагальнення даних щодо дистанційних (телереабілітаційних) підходів та інтенсивних короткострокових програм; - порівняння традиційних та інноваційних моделей реабілітації при компресійних переломах. 2. Організаційно-методичні методи: - розробка структурованої програми реабілітації, адаптованої до умов військової служби (скорочений час відновлення, висока частота занять, можливість онлайн-супроводу); - моделювання програми з урахуванням бойових та побутових навантажень військового; - впровадження комбінованого формату (очно + дистанційно). 3. Емпіричні методи - клініко-функціональне оцінювання стану хребта: амплітуда рухів, сила м’язів-стабілізаторів, постуральний контроль; - інструментальна діагностика (рекомендовано: рентген, мрт/кт, стабілометрія, за наявності); - моніторинг ефективності програми у реальних умовах служби (динаміка болю, витривалість, працездатність). 4. Методи кількісної оцінки: - використання стандартизованих шкал (VAS, ODI, SF-36, PainDetect, Roland–Morris); - статистичний аналіз результатів: - порівняння показників «до–після»; - визначення темпу відновлення; - кореляція між інтенсивністю програми та клінічними змінами. 5. Практичні методи реабілітації: - впровадження адаптованої програми: стабілізаційні тренування, кінезіотерапія, міофасціальні техніки, дихальні вправи, робота з болем; - використання дистанційних інструментів: відеоінструкції, онлайн-нагляд, телемоніторинг дотримання програми; - корекція протоколу відповідно до навантажень та умов служби. Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній: -·Вперше було науково обґрунтовано підхід до дистанційної реабілітації пацієнтів-військовослужбовців з наслідками компресійних ушкоджень хребта. - Вперше було обґрунтовано, розроблено і апробовано гібридні моделі реабілітації пацієнтів-військовослужбовців з наслідками компресійних ушкоджень хребта, які поєднують очні та дистанційні форми реабілітаційного втручання із застосуванням технологій інформаційної медицини. - Вперше проведено порівняльний аналіз результатів реабілітації пацієнтіввійськовослужбовців із наслідками компресійних ушкоджень хребта при застосуванні традиційної та гібридної моделей відновлення в умовах сучасної системи військової медицини. - Набула подальшого розвитку інтегрована система оцінки, яка поєднує клінічні шкали, біомеханічні тести та дистанційні метрики активності, що забезпечує більш точне відстеження динаміки функціонального відновлення; - Отримано нові дані про специфічні патерни компенсаторних порушень, характерні для пацієнтів-військовослужбовців з наслідками компресійних ушкоджень хребта, а також визначено, які з них найбільш чутливі до гібридної реабілітації. - Отримано нові дані, що гібридна реабілітація за рахунок інноваційних реабілітаційних технологій, цифрового контролю та зворотного зв’язку суттєво скорочує терміни та підвищує ефективність відновлення і комплаєнс пацієнтів - Вперше впроваджено в діяльність реабілітаційних центрів структуровану модель гібридної реабілітації пацієнтів-військовослужбовців із наслідками компресійних ушкоджень хребта, а також окремі її компоненти. Теоретичне та практичне значення результатів роботи, впровадження. Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає у розвитку та поглибленні наукових уявлень щодо сучасних підходів до фізичної терапії та реабілітації пацієнтів-військовослужбовців із наслідками компресійних ушкоджень хребта. У роботі узагальнено сучасні наукові дані щодо особливостей функціональних порушень, механізмів формування компенсаторних рухових патернів та факторів, які впливають на ефективність відновлення даної категорії пацієнтів. У дисертації вперше науково обґрунтовано концепцію застосування гібридної моделі реабілітації, яка поєднує традиційні форми фізичної терапії з дистанційними телереабілітаційними технологіями та засобами цифрового моніторингу функціонального стану пацієнтів. Отримані результати розширюють наукові знання щодо можливостей інтеграції інформаційно-комунікаційних технологій у систему реабілітаційної допомоги військовослужбовцям з наслідками компресійних ушкоджень хребта та поглиблюють теоретичні уявлення про механізми підвищення ефективності відновлення шляхом персоналізації реабілітаційних втручань. Наукове значення роботи також полягає у подальшому розвитку методологічних підходів до комплексної оцінки функціонального стану пацієнтів на основі інтеграції клінічних шкал, функціональних тестів, біомеханічних показників та цифрових метрик фізичної активності. Отримані результати доповнюють сучасні наукові уявлення щодо особливостей функціонального відновлення військовослужбовців після компресійних ушкоджень хребта та ролі інноваційних реабілітаційних технологій у забезпеченні безперервності реабілітаційного процесу. Робота виконана відповідно до пріоритетних напрямів розвитку медичної реабілітації, фізичної терапії та охорони здоров’я України в умовах зростання кількості бойових травм та потреби у відновленні функціональної спроможності військовослужбовців. Результати дослідження створюють наукове підґрунтя для подальшого вдосконалення системи реабілітаційної допомоги особам із травматичними ушкодженнями хребта та можуть бути використані при розробленні сучасних клінічних і реабілітаційних протоколів. Практичне значення дисертаційної роботи полягає у розробленні, науковому обґрунтуванні та впровадженні структурованої гібридної моделі реабілітації пацієнтів-військовослужбовців із наслідками компресійних ушкоджень хребта. Запропонована модель забезпечує поєднання очних реабілітаційних втручань із дистанційним супроводом, використанням телереабілітаційних технологій, цифрових засобів контролю фізичної активності та моніторингу функціонального стану пацієнтів. У роботі доведено ефективність застосування гібридної моделі реабілітації щодо покращення показників функціональної незалежності, рухової активності, фізичної працездатності та якості життя військовослужбовців із наслідками компресійних ушкоджень хребта. Встановлено, що використання дистанційного супроводу та цифрового контролю сприяє підвищенню прихильності пацієнтів до виконання реабілітаційної програми, забезпечує можливість тривалого моніторингу результатів відновлення та дозволяє своєчасно коригувати реабілітаційні втручання. Практичні рекомендації, розроблені за результатами дослідження, можуть бути використані у діяльності реабілітаційних центрів, військово-медичних клінічних центрів, закладів охорони здоров’я, які надають реабілітаційну допомогу військовослужбовцям, а також у системі післядипломної освіти фізичних терапевтів, ерготерапевтів та інших фахівців мультидисциплінарної реабілітаційної команди. Робота є складовою частиною наукових досліджень кафедри біобезпеки та здоров’я людини КПІ ім. Ігоря Сікорського та відповідає пріоритетним напрямам розвитку медичної науки, зокрема у сфері фізичної терапії, ерготерапії та медичної реабілітації. Результати дослідження сприяють подальшому розвитку науковометодичних підходів до побудови індивідуалізованих реабілітаційних програм для пацієнтів-військовослужбовців з наслідками компресійних ушкоджень хребта та можуть бути використані для удосконалення системи реабілітаційної допомоги таким пацієнтам. Практичні результати дисертаційного дослідження впроваджені у діяльність Центру протезування «BIONICS GROUP UKRAINE», Центру реабілітації «Mercy and Health» та Реабілітаційного центру «ТИТАНОВІ», де використовуються окремі компоненти та структурована модель гібридної реабілітації пацієнтіввійськовослужбовців із наслідками компресійних ушкоджень хребта. Отримані результати можуть бути використані при розробленні сучасних програм фізичної терапії та реабілітації, удосконаленні систем дистанційної реабілітації, а також у навчальному процесі закладів вищої освіти за спеціальністю І7 (227) «Терапія та реабілітація» та суміжними спеціальностями у сфері біомедичної інженерії та медичної реабілітації. У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету та завдання роботи, об’єкт і предмет дослідження. Розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, наведено відомості про особистий внесок здобувача, апробацію результатів дослідження, їх впровадження у практичну діяльність та публікації за темою дисертаційної роботи. У першому розділі «Теоретико-методичні засади реабілітації військовослужбовців з наслідками компресійних ушкоджень хребта» проаналізовано сучасний стан проблеми компресійних ушкоджень хребта серед військовослужбовців, висвітлено клінічні особливості перебігу відновного періоду та наслідки травматичних ушкоджень для функціонального стану пацієнтів. Узагальнено сучасні підходи до фізичної терапії та реабілітації осіб із компресійними ушкодженнями хребта, розглянуто можливості використання телереабілітаційних технологій і цифрових інструментів у процесі відновлення. На основі аналізу наукової літератури обґрунтовано концепцію дослідження та доцільність розробки комплексної програми реабілітації з використанням дистанційного супроводу. У другому розділі «Методи та організація дослідження» представлено характеристику контингенту обстежених осіб, описано організацію та етапи проведення дослідження. Наведено критерії включення та виключення учасників, методи клінічного й функціонального обстеження, а також інструменти оцінювання ефективності реабілітаційних заходів. Обґрунтовано структуру комплексної програми фізичної терапії для військовослужбовців з наслідками компресійних ушкоджень хребта, особливості використання дистанційного супроводу та додатка зі штучним інтелектом. Описано методи статистичної обробки отриманих результатів. У третьому розділі «Ефективність комплексної програми реабілітації військовослужбовців з наслідками компресійних ушкоджень хребта» представлено результати дослідження та проведено аналіз змін показників функціонального стану пацієнтів під впливом запропонованої програми реабілітації. Висвітлено динаміку больового синдрому, м’язової сили, рухливості хребта, показників рівноваги, витривалості, швидкості ходьби, психоемоційного стану та якості життя. Проведено порівняльний аналіз результатів основної та контрольної груп і визначено ефективність застосування дистанційного супроводу в процесі реабілітації. У четвертому розділі «Узагальнення результатів дослідження» здійснено інтерпретацію отриманих результатів та їх порівняння з даними вітчизняних і зарубіжних наукових досліджень. Узагальнено результати впровадження комплексної програми реабілітації, визначено її переваги та практичну значущість для системи фізичної терапії військовослужбовців з наслідками компресійних ушкоджень хребта. Окреслено перспективні напрями подальших наукових досліджень у сфері телереабілітації та застосування цифрових технологій у відновному лікуванні. За результатами дослідження опубліковано 10 наукових праць, серед яких 1 одноосібний розділ колективної монографії, 2 статі у виданнях, що індексуються у міжнародних наукометричних базах даних Scopus, 7 публікацій у матеріалах науково-практичних конференцій.Документ Відкритий доступ Наукове обґрунтування інноваційних технологій реабілітації пацієнтів з наслідками гострого порушення мозкового кровообігу(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2026) Кривякін, Олександр Олександрович; Антонова-Рафі, Юлія ВалеріївнаКривякін О.О. Наукове обґрунтування інноваційних технологій реабілітації пацієнтів з наслідками гострого порушення мозкового кровообігу. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 227 Фізична терапія, ерготерапія (22 - Охорона здоров’я). – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського», Київ, 2026. Актуальність дисертаційного дослідження на тему «Наукове обґрунтування інноваційних технологій реабілітації пацієнтів з наслідками гострого порушення мозкового кровообігу» зумовлена високою поширеністю інсульту, значним рівнем інвалідизації населення та необхідністю підвищення ефективності відновного лікування шляхом впровадження сучасних інноваційних реабілітаційних технологій. Гостре порушення мозкового кровообігу (інсульт) є однією з найважливіших медико-соціальних проблем сучасної медицини. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, інсульт входить до числа провідних причин смерті та втрати працездатності у світі: у 2021 році було зареєстровано близько 11,9 млн нових випадків інсульту, а загальна кількість людей, які живуть із його наслідками, становить понад 93 млн. Крім того, інсульт залишається другою провідною причиною смертності та третьою причиною втрати років здорового життя серед неінфекційних захворювань. Щорічно у світі близько 15 млн людей переносять інсульт, із яких приблизно 5 млн помирають і ще близько 5 млн залишаються з постійною інвалідністю, що створює значний соціальноекономічний тягар для систем охорони здоров’я та суспільства. У більшості пацієнтів після перенесеного інсульту формуються стійкі функціональні порушення: понад 50 % хворих мають рухові дефіцити, а близько 40 % - когнітивні розлади, що потребують тривалої комплексної реабілітації. Для України проблема інсульту є особливо актуальною. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, щорічно в Україні реєструється приблизно 130 тис. випадків інсульту, а рівень смертності від цієї патології перевищує середні показники країн Європейського регіону. У 2023 році кількість госпіталізацій із приводу гострого інсульту перевищила 133 тис. випадків, що свідчить про високу поширеність і зростання навантаження на систему охорони здоров’я. Значна частина пацієнтів після перенесеного інсульту має тривалі функціональні порушення - рухові, когнітивні, мовні та психоемоційні, що потребують довготривалої комплексної медичної реабілітації. Це підкреслює важливість удосконалення системи медичної допомоги та реабілітації пацієнтів із наслідками гострого порушення мозкового кровообігу. Особливий інтерес становлять домашні реабілітаційні системи та тренажери з біологічним зворотним зв’язком, які забезпечують можливість інтенсивного та повторюваного тренування рухових функцій, сприяють активації механізмів нейропластичності головного мозку та підвищують ефективність функціонального відновлення. Крім того, застосування дистанційних технологій реабілітації дозволяє оптимізувати використання ресурсів системи охорони здоров’я, зменшити навантаження на медичний персонал та знизити витрати на лікування. Разом із тим у сучасній науковій літературі залишається недостатньо дослідженим питання наукового обґрунтування ефективності інноваційних технологій реабілітації, їх оптимального поєднання та адаптації до клінічних особливостей пацієнтів з наслідками інсульту. Перспективним напрямом є розробка та дослідження комбінованих моделей реабілітації, які поєднують очні та дистанційні етапи відновного лікування із застосуванням біологічного зворотного зв’язку та багатофункціональних тренажерних систем. Мета дослідження: оцінити ефективність використання системи дистанційної реабілітації з використанням пристрою для відновлення рухових функцій «Основа» та зворотного біологічного зв’язку у пацієнтів які перенесли гостре порушення мозкового кровообігу в пізньому реабілітаційному періоді. Методи дослідження: використовуються рекомендовані інструменти оцінювання функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я особи згідно з наказом МОЗ України від 20 листопада 2024 року № 1946: - Тест «Встань та йди» The Timed Up and Go (Test TUG); - Шкала рівноваги Берга Berg Balance Scale (BBS); - 2-хвилинний тест ходьби (2mWT). Для оцінки показників життєдіяльності в реальному часі використовуються цифрові пристрої які передають інформацію про частоту серцевих скорочень (ЧСС), артеріальний тиск (АТ) та рівень стресу пацієнта під час проведення занять. Статистична обробка даних проводилась за допомогою програми «STATISTICA 10.0» (StatSoft, США) і пакета статистичного аналізу Microsoft Office Excel 2016 (Microsoft, США). Застосовували базові методи математичної статистики, що включали описову статистику, критерії парних та множинних порівнянь. Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній: - вперше науково обґрунтовано, розроблено та запатентовано (патент України на корисну модель UА №151168 Опубліковано 15.06.2022р. Бюл. № 24) спеціалізований технічний пристрій для відновлення рухових функцій «Основа» у пацієнтів із наслідками гострого порушення мозкового кровообігу, призначений для застосування в програмах реабілітації в умовах реабілітаційних центрів (кабінетів) та дистанційно; - вперше було розроблено та апробовано програми для реабілітації в умовах кабінету з використанням пристрою для відновлення рухових функцій «Основа»; - вперше було обґрунтовано підхід до дистанційної реабілітації пацієнтів з наслідками гострого порушення мозкового кровообігу з використанням пристрою для відновлення рухових функцій «Основа» та зворотного біологічного зв'язку; - набуло подальшого розвитку уявлення про дистанційну реабілітацію та відновлення моторних функцій у пацієнтів з наслідками гострого порушення мозкового кровообігу.; - набуло подальшого удосконалення застосування технології зворотного біологічного зв'язку при реабілітації пацієнтів з наслідками гострого порушення мозкового кровообігу; - набули подальшого розвитку принципи багаторівневого підходу до організації реабілітаційних заходів, які були конкретизовані та практично реалізовані для пацієнтів із наслідками гострого порушення мозкового кровообігу; - удосконалено підхід до методики порівняльного аналізу ефективності реабілітаційних програм для пацієнтів із наслідками гострого порушення мозкового кровообігу; - отримано нові дані про ефективність традиційних реабілітаційних програм, реабілітаційної програми з застосуванням авторського пристрою для відновлення рухових функцій «Основа» в умовах кабінету та дистанційно; - отримано нові дані про вплив положення пацієнта на ефективність реабілітації та функціональний стан пацієнта. Практична значущість отриманих результатів обумовлюється можливістю використання пристрою для відновлення рухових функцій «Основа» та розробленої програми кінезіотерапії при відновленні втрачених моторних функцій пацієнтів з наслідками гострого порушення мозкового кровообігу. Результати проведених досліджень впроваджено в реабілітаційну практику приватного медичного закладу «Центр здоров’я Кривякіна Олександра» (с-ще Згурівка) та у практику комунального некомерційного підприємства Яготинської міської ради "Яготинська центральна міська лікарня" (м. Яготин). У вступі представлено обґрунтування актуальності обраної теми, сформульовано мету та ключові завдання, визначено об’єкт і предмет наукового пошуку. Висвітлено наукову новизну та практичну цінність отриманих результатів, а також особисту роль автора в їх досягненні. Наведено дані про апробацію дослідження, впровадження його висновків у практику та переліку публікацій за темою дисертації. У першому розділі «Клініко-епідеміологічні аспекти гострого порушення кровообігу» висвітлено сучасний погляд на проблему цереброваскулярної патології та сучасні підходи до реабілітації пацієнтів з наслідками гострого порушення мозкового кровообігу. Розглянуто теоретичні підходи до побудови ііноваційних програм реабілітації пацієнтів та обгрунтування ідеї дослідження направлені на оцінку ефективності технологій реабілітації пацієнтів з наслідками гострого порушення мозкового кровообігу з застосуванням загальноприйнятих та інноваційних технологій. У другому розділі «Методи та організація дослідження» описано контингент досліджуваних та організацію дослідження. Наведена загальна характеристика обстежених осіб та системи дистанційної реабілітації з використанням пристрою для відновлення рухових функцій «Основа» та зворотного біологічного зв'язку. Обгрунтовано принцип побудови програми кінезіотерапії та інструментальні методи моніторингу показників життєдіяльності. Було представлено принцип багаторівневого підходу в організації телереабілітаційних заходів та методи статистичної обробки даних. Третій розділ «Вплив системи дистанційної реабілітації з використанням пристрою для відновлення рухових функцій «Основа» та зворотного біологічного зв'язку» презентує аналіз показників життєдіяльності пацієнтів під час проведення реабілітаційної програми. Описує динаміку показників за шкалою Берга, тесту «Встань та йди» та тесту 2-х хвилинної ходьби. У четвертому розділі «Узагальнення результатів дослідження» проведено аналіз отриманих результатів та їх порівняння з висновками та результатами інших досліджень, даними науково-методичної літератури узагальнено отримані результати та висвітлено перспективи досліджень та застосувань методики. За результатами досліджень опубліковано 13 наукових публікацій, у тому числі 2 статті у наукових фахових виданнях України (на момент опублікування) лише з одним співавтором; 2 статті у періодичних наукових фахових виданнях проіндексованих у базах Scopus, Q4; один патент України на корисну модель; 6 публікацій у матеріалах наукових конференцій, а також 1 розділ у колективній монографії (у співавторстві) та 1 стаття у науковому не фаховому виданні (праця, яка додатково відображає результати дисертації).Документ Відкритий доступ Особливості побудови програми фізичної терапії у пацієнтів із перекосом тазу(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2025) Білевич, Денис Андрійович; Худецький, Ігор ЮліановичБілевич Д.А. Особливості побудови програми фізичної терапії у пацієнтів із перекосом тазу. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 227 Фізична терапія, ерготерапія (22 - Охорона здоров’я). – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського», Київ, 2025. Мета дослідження: підвищити ефективність програми фізичної терапії пацієнтів з дорсалгіями викликаними перекосом тазу. Методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури, аналіз медичної документації, клінічні методи дослідження (контент-аналіз історій хвороб, опитування, спостереження, огляд, пальпація, візуально-аналогова шкала болю (VAS), мануально-м’язове тестування, флексійний тест), методи математичної статистики. Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній: - проаналізовані анатомічні та функціональні особливості тазу, наслідки сучасної роботи, спорту та дозвілля, що провокують появу перекосу тазу та відкривають можливості для розробки авторської індивідуальної програми фізичної терапії; - доведено, що поява болі в попереку є основним симптомом при перекосі тазу, що дозволило дослідити методи діагностики для визначення причин появи болю; - запропонована методика діагностики, що дозволяє диференціювати біль за причиною його появи, що дозволяє підбирати програми відновлення які більш прицільно впливають на причину дисфункції для усунення симптомів, в тому числі болю; - запропонована методика діагностики, що дозволяє визначити площину перекосу таза, що дозволило скласти індивідуальні програми, враховуючи конкретну дисфункцію тазу; - науково обґрунтовано та розроблено технологію реабілітаційного втручання при перекосі тазу, що враховує площину перекосу; - вперше застосовано індивідуальний підхід, щодо вибору застосування програми фізичної терапії пацієнтів з болями в нижній частині спини спричиненими перекосом тазу, з урахуванням площини перекосу тазу; - досліджено появу індукованих змін з боку інших систем організму у тілі пацієнта біомеханічного порядку у відповідь на появу перекосу тазу; - проведено порівняння сучасних методик терапії при болях в попереку з отриманими результатами. У першому розділі, відповідно до завдань дисертаційного дослідження, представлено результати огляду та аналізу вітчизняної та закордонної спеціалізованої літератури з питань фізичної терапії осіб з болем у попереку та з дисфункціями тазу. Встановлено, що біль у попереку дуже поширений та набуває епідеміологічного характеру серед пацієнтів, вони викликають функціональні порушення, обмеження в професійній та повсякденній активності, зниження якості життя. Більшість авторів у своїх програмах наводять традиційні підходи із застосуванням фізичних вправ, масажу, фізіотерапії та інших реабілітаційних заходів, однак вони не враховують можливість появи болю через наявність перекосу тазу, а у роботах, які враховують можливий перекіс тазу – не врахована площина цього прекосу. Наукових праць з обґрунтованим застосування методик відновлення положення тазу враховуючи площину перекосу тазу в досліджених джерелах не виявлено. У другому розділі описано методи та організацію дослідження, яке проводилось. В дослідженні взяли участь 70 пацієнтів з болем у попереку. Після збору анамнезу та проведення тестів у 46 пацієнтів було виявлено перекіс тазу. Осіб з даною патологією було розподіллено методом випадкової вибірки на дві групи: основну (n=36) та контрольну (n=10). З метою виявлення наявності перекосу тазу, його площини, функціональних обмежень, індукованих змін з боку інших систем організму біомеханічного порядку застосовувалась пальпація - для оцінки спазмованості м’язів, мануально-м’язове тестування (ММТ) – для оцінки слабкості м’язів, візуально-аналогова шкала болю (VAS) – для оцінки больових відчуттів, опитувальник Мак-Гілла (MPQ). У розділі наведена характеристика функціонального стану опорно-рухового апарату та фізичного стану осіб з болем у попереку перед програмою фізичної терапії. Встановлено, що серед пацієнтів із перекосом тазу найбільше: офісних працівників – 22 особи, також, були присутні будівельники – 7 осіб, безробітні – 4 особи, прибиральники – 3 особи, студенти – 2 особи, водії – 1 особа, циркові артисти – 1 особа. Більшість респондентів зауважили, що даний синдром у них не вперше – 37 осіб, у 9 осіб це була перша поява болю у попереку. За результатами анкетування та опитування було встановлено, що більшість пацієнтів пов’язують появу болі у попереку із тривалим перебуванням у сидячому положенні або важкою фізичною працею. Третій розділ присвячений технологіям побудови авторської програми. У ході теоретичних дослідження причинно-наслідкових зв’язків розвитку патології та її проявів було розроблено авторську програму фізичної терапії для пацієнтів із болями в нижній частині спини, спричиненими перекосом тазу. Вона включає комплексне обстеження пацієнтів із застосуванням нових діагностичних методик, сучасні ефективні підходи побудови індивідуальних реабілітаційних програм, використання технік і втручань, які орієнтовані на відновлення положення тазу та усунення симптоматики з урахуванням на причинно-наслідкові механізми патології, засобів контролю ефективності фізичної терапії. Підібрані та допрацьовані методи діагностики дозволяють точно визначити площину перекосу тазу та вибрати відповідні коригуючі методи. Діагностика рухів таза та дисфункцій, таких як зміщення лобкової кістки, крижової кістки та клубових кісток, дозволяє точніше визначити проблеми і застосувати специфічні методи корекції. Представлені результати обстежень пацієнтів із болями у попереку, проведений збір анамнезу, пальпація, візуально-аналогова оцінка болю, опитування за опитувальником Мак-Гілла (MPQ). За результатами експериментальної оцінки ефективності традиційної програми в контрольній групі встановлено зменшення рівня болю за візуально аналоговою шкалою на 46,03%, помірне покращення м’язової сили на 12,5% та зниження м’язового тонусу на 20%. Проведені експериментальні дослідження та отримані результати ефективності авторської програми фізичної терапії в основній групі демонструють значне покращення функціонального стану пацієнта після застосування коригуючих методів спрямованих на відновлення положення тазу. Рівень болю, за візуально аналоговою шкалою (ВАШ), знизився на 73,3%, збільшення м’язової сили на 18,8% та зниження м’язового тонусу на 26,2%. Отримані дані усіх обстежень, в основній групі (ОГ) були значно кращими в порівнянні з контрольною групою (КГ), що свідчить про ефективність даної програми. Больові відчуття за ВАШ знизились на 21,99 % порівняно з КГ. Сила м’язів за ММТ збільшилась на 23,2 % порівняно з КГ. Больові відчуття під час пальпації в ОГ знизили на 30,5 % порівняно з КГ. Отримані результати підтверджують ефективність застосування авторського підходу до діагностики та терапевтичного втручання сприяє зменшенню больового синдрому, покращенню біомеханіки рухів та підвищенню якості життя пацієнтів із болем у попереку, викликаним перекосом тазу. У четвертому розділі проведено аналіз отриманих результатів та їх порівняння з висновками та результатами інших досліджень, даними науковометодичної літератури та висвітлено перспективи досліджень та застосувань методики. Практична значущість роботи полягає в тому, що впровадження розробленого алгоритму фізичної терапії для лікування пацієнтів із болями у попереку викликаними перекосом тазу підвищили ефективність реабілітації та їх якості життя. Результати досліджень впроваджено у роботу ФОП «АМ реабілітолог» м. Києва, а також у навчальний процес студентів кафедри біобезпеки і здоров’я людини Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського» при викладанні дисципліни «Біомеханіка у фізичній терапії, ерготерапії», що підтверджується відповідним актом впровадження. Структура дисертації включає: вступ, чотири розділи, висновки, список використаних літературних джерел (101) і додатки (6). Загальний обсяг дисертації становить 149 сторінок. Робота містить 30 таблиць та 26 рисунків.Документ Відкритий доступ Оцінка ефективності персоніфікованих програм реабілітації пацієнтів із міофасціальним больовим синдромом(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2026) Данько, Дарина Ігорівна; Худецький, Ігор ЮліановичДанько Д. І. Оцінка ефективності персоніфікованих програм реабілітації пацієнтів із міофасціальним больовим синдромом. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 227 Терапія та реабілітація (22 Охорона здоров'я). – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ, 2026. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, поширеність міофасціального больового синдрому (МФБС) серед населення становить 3–13%, а серед осіб, які звертаються по медичну допомогу з приводу скелетно-м'язового болю, цей показник досягає від 30% до 93%. Синдром переважно вражає людей у найбільш працездатному віці (від 27 до 50 років), суттєво обмежує їхню повсякденну активність, викликає порушення сну, емоційний дистрес та веде до значних втрат продуктивності, що перетворює проблему із суто медичної на соціально-економічну. Традиційні стандартні протоколи реабілітації часто базуються на впровадженні монометодів та ігнорують складний мультифакторний характер патогенезу МФБС, що зумовлює високу частоту рецидивів і хронізацію больового стану. Крім того, в практичній реабілітації існує дефіцит об'єктивного інструментального контролю та метричної точності оцінки динаміки відновлення пацієнтів. Мета дослідження – підвищити ефективність фізичної терапії пацієнтів із міофасціальним больовим синдромом шляхом розробки, наукового обґрунтування та впровадження персоніфікованих програм відновлення, що базуються на комплексному аналізі біомеханічних порушень та психосоматичного профілю пацієнта. Досягнення мети передбачає теоретичне узагальнення та практичне розв'язанню актуальної науково-практичної проблеми підвищення ефективності фізичної терапії пацієнтів із міофасціальним больовим синдромом (МФБС) на амбулаторному етапі шляхом розробки, наукового обґрунтування та впровадження персоніфікованих комплексних програм відновлення та їх оцінки. Методи дослідження: 1) теоретичний аналіз та узагальнення літературних джерел – аналіз сучасних досліджень у фізичної терапії міофасціального больового синдрому; узагальнення диференційних підходів до МФБС; систематизація досліджень стосовно оцінки якості терапії патологічного процесу. 2) клініко-інструментальні методи досліджень мали на меті оцінювання персоніфікованих програм; до них увійшли три категорії: показники відновлення втраченої функції (Проба Отта, Томайера і Шобера), суб'єктивні показники здоров'я (візуально-аналогова шкала болю (VAS), опитувальник якості життя SF-36 (SF-36) та шкала депресії Бека) та загальні показники функціонального стану (частота серцевих скорочень (ЧСС), артеріальний тиск (АТ), температура тіла та пульсоксиметрія); 3) методи математичної статистики (односторонній, двосторонній, парний t – критерій Стьюдента, t-критерій Вілкоксона). Наукова новизна одержаних результатів: - Вперше поєднано соматичне та психометричне профілювання в оцінці міофасціального больового синдрому: об'єднано функціональні методи досліджень зі скринінгом психосоматичного компоненту больового синдрому. - Вперше науково обґрунтовано, розроблено та апробовано персоніфіковану програму реабілітації міофасціального больового синдрому на основі соматичного та психометричного профілювання, що інтегрує комплексний аналіз пацієнта та індивідуальне планування терапії для корекції фізичної і психічної складових здоров'я. - Вперше обґрунтовані показники ефективності реабілітаційних програм реабілітації міофасціального больового синдрому: запропоновано перелік методів оцінки ефективності фізичної терапії. - Доповнено наукові дані, щодо впливу засобів фізичної терапії на зменшення больового синдрому та покращення психоемоційного стану пацієнтів з міофасціальним больовим синдромом. - Підтверджено результати попередніх досліджень щодо високої ефективності оздоровчо-лікувальних чинників та методів фізичної терапії у лікуванні міофасціального больового синдрому. - Підтверджено вплив психоемоційного стану, а зокрема і стресу стану на відчуття болю, та важливість його діагностики в терапії патологічного процесу. - Удосконалено методичні підходи та критерії диференціації міофасціального больового синдрому й інших патологічних станів опорно-рухового апарату з больовим синдромом. - Набула подальшого розвитку персоніфікація підходів до оцінювання, зменшення больового синдрому та покращення якості життя у пацієнтів з міофасціальним больовим синдромом. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідних робіт кафедри біобезпеки та здоров’я людини НТУУ «КПІ імені І. Сікорського». Тематика роботи безпосередньо відповідає пріоритетним напрямам розвитку сучасної медичної науки, зокрема в царині терапії та реабілітації пацієнтів із патологією опорно-рухового апарату. Результати дослідження розширюють та поглиблюють науково-методичні підходи до розробки й обґрунтування персоніфікованих комплексних програм фізичної терапії для осіб із міофасціальним больовим синдромом на амбулаторному етапі відновлення. Практичне значення одержаних результатів: Розроблений комплекс діагностичного моніторингу та авторська персоніфікована програма фізичної терапії пацієнтів із МФБС впроваджені та апробовані у практичній діяльності фахівців Центру протезування «BIONICS GROUP UKRAINE» та Реабілітаційного центру «ТИТАНОВІ». Матеріали дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі підготовки студентів та на практичних базах клінічної реабілітації. Математико-статистична обробка результатів фінального дослідження підтвердила високу клінічну ефективність розробленої програми. В основній групі пацієнтів, які займалися за авторським протоколом, зафіксовано високу достовірність (p<0,05) отриманих результатів, що проявляється в зниженні інтенсивності больового синдрому за шкалою VAS в 1,6 рази ефективніше порівняно з традиційними підходами (середній бал знизився з 6,50±1,5 до 1,7±1,56 балів). Скринінг за шкалою Бека продемонстрував значний антидепресивний ефект: рівень психоемоційного виснаження зменшився на 10,25 балів. Біомеханічні показники відобразили стійке відновлення втрачених функцій: проба Отта (рухливість грудного відділу) покращилася в середньому на 1,23 см, проба Шобера (поперековий відділ) – на 0,73 см, а проба Томайєра (загальна гнучкість) досягла фізіологічної норми, продемонструвавши приріст у 4,46 см. Інтегральні показники якості життя (SF-36) продемонстрували системне зростання як фізичного (на 20,8 балів), так і психічного (на 19,63 балів) компонентів здоров'я. Клінічні результати підтвердили вищу довгострокову стабільність мультимодальної програми та її перевагу над ізольованими монометодами. Отримані результати можуть бути використані при розробленні персоніфікованих комплексних програм фізичної терапії та реабілітації пацієнтів із міофасціальний больовим синдромом, удосконаленні систем оцінки патологій опорно-рухового апарату, а також у навчальному процесі закладів вищої освіти при підготовці здобувачів за спеціальністю І7 «Терапія та реабілітація» та суміжними освітньо-науковими програмами у сфері біомедичної інженерії, біобезпеки та здоров'я людини. У першому розділі проаналізовано клінічну картину МФБС, етіологію (соматичні, ергономічні, фізіологічні, психоемоційні фактори) та механізм утворення міофасціальних тригерних точок. Розглянуто вплив центральної сенситизації на хронізацію болю та обґрунтовано необхідність мультимодального підходу до реабілітації. У другому розділі описано дизайн контрольованого клінічного дослідження за участю 40 пацієнтів (по 20 осіб у кожній групі), методи обстеження та деталізовано структуру розроблених реабілітаційних програм. У третьому розділі наведено результати комплексної оцінки ефективності втручань. Встановлено, що авторська програма в основній групі забезпечила зниження інтенсивності болю за шкалою VAS на 74,2% (з 6,6±1,7 до 1,7±1,56 балів), тоді як у контрольній – на 57% (до 2,75 ±1,68 балів). Рівень депресії за шкалою Бека в основній групі достовірно знизився на 11,45 бала (з 32,9 до 21,45), демонструючи глибокий антидепресивний ефект. Інтегральні показники якості життя (SF-36) в основній групі суттєво зросли: фізичний компонент – на 22,9 бала, психічний – на 29,29 бала. Біомеханічні тести підтвердили значне відновлення рухливості: за пробою Томайєра дистанція зменшилася на 5,21 см (56,6%), проба Шобера покращилася на 0,91 см (6,6%). У четвертому розділі здійснено аналіз та узагальнення результатів, який підтвердив, що мультимодальний патогенетичний підхід, який одночасно усуває ішемію, нейром'язову дисфункцію та центральну сенситизацію, є ефективнішим за стандартні протоколи. Окреслено методологічні обмеження та розроблено практичні рекомендації. За результатами дослідження опубліковано 11 наукових праць: 3 статті у фахових наукових виданнях України (категорія Б) та 8 публікацій у матеріалах міжнародних науково-практичних конференцій.Документ Відкритий доступ Розробка та оцінка ефективності програми фізичної терапії осіб працездатного віку з цервікалгією шийного відділу хребта(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Припутень, Анжела Миколаївна; Куріло, Сергій МиколайовичПрипутень А.М. Розробка та оцінка ефективності програми фізичної терапії осіб працездатного віку з цервікалгією шийного відділу хребта. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 227 Фізична терапія, ерготерапія. – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського», Київ, 2024. З розвитком науково-технічного прогресу відзначається тенденція до зростання кількості осіб працездатного віку з цервікалгією. Больові відчуття в шийному відділі хребта посідають друге місце після поперекового відділу хребта. За статистичними даними, від 22% до 70% населення в певний проміжок часу їх життя відчували біль у шиї. Синдром цервікалгії характеризується цілим комплексом симптомів, які включають біль різного походження в області шиї та комірцевої зони, обмеження рухливості, зниження сили постуральних м’язів, загальну скутість та корінцеві симптоми. Біль у шиї буває гострим і інтенсивним, ниючим і тупим, з іррадіацією в руку або голову, а також в область грудної клітки. Симптоми можуть виникати в будь-якій комбінації та можуть змінюватись з часом. Посилення болю може спостерігатись при розгинанні шийного відділу хребта, що пояснюється сильним стисненням нервових корінців. Запалення хребетного диску та фасеткового суглобу навколо нього також може викликати біль. Незважаючи на те, що синдром цервікалгії може вражати весь шийний відділ хребта, найбільш поширені симптоматичні ділянки знаходяться в нижніх шийних хребцях на рівні C6 і C7. Пошук нових сучасних методів і засобів для відновлення функціональних показників шийного відділу хребта та покращення якості життя осіб працездатного віку з цервікалгією проводиться за різними напрямками. Для зменшення больових відчуттів використовується апаратна фізіотерапія у вигляді медикаментозного електрофорезу, магнітолазерної терапії, ударно-хвильової терапії; з ціллю покращення рухливості шийного відділу хребта – кінезіотерапія; для зменшення спазмованості м’язів – постізометрична релаксація. Проте, результати фізичної терапії осіб з цервікалгією у широкій клінічній практиці не завжди задовольняють потреби хворих, досить часто спостерігаються рецидиви. Більшість засобів направлені на покращення структури та функції шийного відділу хребта. Порушення на рівні діяльності та участі хворих в активному повсякденному та професійному житті при даному синдромі не завжди враховують, що суперечить Міжнародній класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров'я (МКФ), яку Міністерство охорони здоровя України впроваджує разом з Міжнародною класифікацією функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я дітей і підлітків (МКФ-ДП) в Україні для розвитку реабілітаційної медицини. У зв’язку з тим, що число осіб з цервікалгією невпинно зростає, розробка та оцінка ефективності авторської програми фізичної терапії для даної групи пацієнтів залишається важливим завданням. Актуальність теми, її соціальноекономічне значення та недостатня розробленість обумовили вибір теми дисертаційного дослідження. Мета дослідження: науково обґрунтувати, розробити та оцінити ефективність авторської програми фізичної терапії осіб працездатного віку з цервікалгією шийного відділу хребта, спрямовану на відновлення функціонального стану опорно-рухового апарату, функціональних можливостей, фізичної активності та якості життя пацієнтів. Методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури, аналіз медичної документації, клінічні методи дослідження (контент-аналіз історій хвороб, опитування, спостереження, огляд, пальпація, візуально-аналогова шкала болю (VAS), опитувальник Мак Гілла (MPQ), гоніометрія, індекс Р.М. Баєвського, мануально-м’язове тестування), опитувальник (MOS SF 36), Канадський опитувальник виконання діяльності (Canadian occupational performance measue), опитувальник Бека, методи математичної статистики. Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що: - вперше розроблена авторська програма фізичної терапії осіб працездатного віку з цервікалгією шийного відділу хребта на гострому, підгострому та довготривалому періодах, підібрані засоби втручання з урахуванням ступеня функціональних порушень хворого; - вперше доведено відповідність складових запропонованої програми фізичної терапії осіб працездатного віку з цервікалгією шийного відділу хребта, що ґрунтуються на базових принципах МКФ; - вперше науково обґрунтовано та розроблено технологію реабілітаційного втручання, з використанням фізичної терапії відповідно до доменів МКФ та з урахуванням чинників, що впливають на якість життя осіб працездатного віку з цервікалгією шийного відділу хребта; - вперше застосовували індивідуальних підхід, щодо вибору застосування авторської програми фізичної терапії осіб працездатного віку з цервікалгією шийного відділу хребта з урахування гострого, підгострого та довготривалого періодів з акцентом на постізометричну релаксацію, кінезіотейпування, міофасціальний реліз та фізичні вправи; - проаналізовані анатомічні та функціональні особливості шийного відділу хребта у осіб працездатного віку з цервікалгією, що відкрило можливості для розробки авторської програми фізичної терапії; - уточнено та конкретизовано категорійний профіль за МКФ для осіб працездатного віку з цервікалгією шийного відділу хребта, узагальнений діагностичний інструмент відповідно до доменів МКФ (структури, функції, діяльності та участі); - клінічно доведено позитивний вплив кінезіологічного тейпування у поєднанні зі спеціальними вправами на осіб працездатного віку з цервікалгією на гострому періоді; - клінічно обґрунтована роль психоемоційного стану, мотивації, інтересів та потреб у відновленні якості життя осіб працездатного віку з цервікалгією. У першому розділі, відповідно до завдань дисертаційного дослідження, представлено результати огляду та аналізу вітчизняної та закордонної спеціальної літератури з питань фізичної терапії осіб працездатного віку з цервікалгією шийного відділу хребта. Встановлено, що даний синдром дуже поширений та набуває епідеміологічного характеру серед пацієнтів з патологією, яка викликає функціональні порушення в шийному відділі хребта, больові відчуття, м’язові спазми, обмеження в професійній та повсякденній активності. Більшість авторів у своїх програмах наводять традиційні підходи із застосуванням фізичних вправ, почергової комбінації застосування холодових та теплових компресів, фізіотерапії, носіння комірця Шанца, сухого та підводного витягнення, лікувального масажу та голковколювання, однак вони не враховують наявні порушення на фізичному, психоемоційному, соціальному рівнях відповідно до доменів МКФ та з урахуванням чинників, що впливають на якість життя осіб працездатного віку з цервікалгією. Наукових праць з обґрунтованим застосування виявлених порушень на рівні структури, функції, діяльності, участі та факторів середовища у осіб працездатного віку з цервікалгією та теоретичним обґрунтуванням застосуванням методів та засобів в досліджених джерелах не виявлено. У другому розділі описано методи та організацію дослідження, яке проводилось на базі Центру Здоров’я «Аюрведа 192» м. Києва. В дослідженні взяли участь 76 пацієнтів з синдромом цервікалгії, який їм був поставлений лікарем невропатологом. Осіб з даною патологією після обстеження та виявлення порушень на рівні МКФ було розподілено методом випадкової вибірки на дві групи: основну (n=38) та контрольну (n=38). Обстеження пацієнтів відбувалось в три етапи: перший – перед програмою фізичної терапії; другий – на 3 день гострого періоду, третій – на 21 день після закінчення програми. З метою виявлення функціональних обмежень в шийному відділі хребта застосовувалась гоніометрія, для оцінки смазмованості м’язів – пальпація, слабкості м’язів – мануально-м’язове тестування, оцінки больових відчуттів – візуально-аналогова шкала болю (VAS), опитувальник Мак Гілла (MPQ), опитувальник для визначення показників оцінки якості життя MOS SF-36, Канадський опитувальник (Canadian occupational performance measue). У третьому розділі наведена характеристика функціонального стану опорно-рухового апарату, фізичного стану та якості життя осіб працездатного віку з цервікалгіями на етапі обстеження перед програмою фізичної терапії. Встановлено, що серед хворих найбільше: офісних працівників – 32 особи, водіїв – 11 осіб, будівельників – 6 осіб, студентів – 6 осіб, медичних працівників – 7 осіб, перукарів – 4 особи, безробітних – 10 осіб. Більшість респондентів зауважили, що даний синдром у них діагностувався вперше – 46 осіб, другий раз за рік – 24 осіб та рецидив більше 3 разів на рік був у 6 осіб. Серед можливих факторів, які могли спровокувати загострення, 24 респонденти назвали тривале перебування в сидячому положенні, 18 – стрес, 16 – переохолодження, інші гіподинамію, важку роботу або не знали, що могло спровокувати даний синдром. Перед дослідженням у пацієнтів обох груп були виражені больові відчуття у 63,1% на рівні 4-6 балів та 36,8% мали 7-9 балів за VAS. Пацієнти з синдромом цервікалгії мали значно знижені показники фізичного, психологічного здоров’я за опитувальником MOS SF 36. Четвертий розділ присвячений технології побудови авторської програми фізичної терапії осіб працездатного віку з цервікалгією шийного відділу хребта. Наведені дидактичні принципи фізичної терапії, особливості постановки SMARTцілей на основі реабілітаційного діагнозу та прогнозу, алгоритм проведення авторської програми на гострому, підгострому та довготривалому періодах з урахуванням пацієнто-центрованого підходу. Було розроблено два алгоритми, які направлені на покращення якості постановки реабілітаційного діагнозу хворих та послідовності проведення авторської програми фізичної терапії осіб працездатного віку з церікалгією шийного відділу хребта. У п’ятому розділі представлені результати обстежень функціональних показників шийного відділу хребта пацієнтів (флексії, екстензії, латерофлексії в правий та лівий бік), больових відчуттів в стані спокою, при активних рухах та під час пальпації, стан тонусу м’язів, оцінки якості життя за MOS SF 36, показників діяльності за канадським опитувальником (Canadian occupational performance measue), які проводились, як перед авторською програмою, так і на 21 добу після. Отримані дані усіх обстежень в основній групі (ОГ) були значно кращі, в порівнянні з контрольною групою (КГ), що свідчить про ефективність даної програми. Больові відчуття під час пальпації в ОГ знизилися на 13 % порівняно з КГ та в кінці програми були на рівні слабких в обох групах. Больові відчуття на початку значно обмежували рухливість в шийному відділі хребта, тому після впровадженої програми та зниження болю, м’язового спазму, рухливість під час флексії була покращена в ОГ на 7,5% у порівнянні з КГ, екстензії на 5% та відповідала нормі. У шостому розділі проведено аналіз отриманих результатів та їх порівняння з висновками та результатами інших досліджень, даними науково-методичної літератури. Практична значущість роботи полягає в тому, що впровадження розробленого алгоритму заходів фізичної терапії для пацієнтів з цервікалгіями сприяло підвищенню ефективності амбулаторної реабілітації та їх якості життя. Результати дослідження впроваджені у роботу Центру Здоров’я «Аюрведа 192» м. Києва, ТОВ Медичний центр «Фітнес клініка аурум», а також у навчальний процес студентів кафедри біобезпеки і здоров’я людини Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського» при викладанні дисциплін «Фізична терапія, ерготерапія при захворюваннях та травмах нервової системи» та «Клінічна кінезіотерапія та гідрокінезіотерапія», що підтверджується відповідними актами впровадження. Робота містить 19 рисунків, 18 таблиць, 137 літературних джерел та 6 додатків.