Дисертації (КМП)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Дисертації (КМП) за Назва
Зараз показуємо 1 - 6 з 6
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Відкритий доступ Механізм забезпечення експортоорієнтованого розвитку машинобудівних підприємств(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2023) Бондар, Валерія Юріївна; Дунська, Алла РашидівнаБондар В.Ю. Механізм забезпечення експортоорієнтованого розвитку машинобудівних підприємств. – Кваліфікаційна наукова робота на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 073 «Менеджмент». – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ, 2023. Дисертацію присвячено поглибленню теоретико-методичних положень та розвитку концептуального підходу, розробленню практичних рекомендацій щодо формування механізму експортоорієнтованого розвитку підприємств машинобудівної галузі. У першому розділі розглянуто аналіз основних теоретичних напрямків наукових досліджень, присвячених специфіці експортної діяльності промислових підприємств. Досліджено наукові погляди на розуміння терміну «розвиток» у вітчизняних та зарубіжних джерелах та виділено два основні його напрямки - внутрішньорієнтований та зовнішньорієнтований, що спираються на існуючу зовнішню політику країни та можливості промисловості. Визначено розвиток як сукупність змін, які відбуваються в системі (країни, підприємства та ін.) під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів та мають інноваційну природу. Аналіз науково-методичних положень дозволив узагальнити поняття «експортоорієнтований розвиток» та тлумачити його на різних рівнях управління економічними системами. Виявлено, що основною детермінантою експортоорієнтованого розвитку науковцями вбачається експортний потенціал країни, регіону чи підприємств зокрема. Проведено дослідження сутності поняття механізм управління з позицій розмежування змістовних особливостей термінів «механізм розвитку» та «механізм управління», на підставі чого з’ясовано, що механізм розвитку характеризується як комплекс заходів впливу, а також кількісну та якісну систему оцінки різних сторін його функціонування, для досягнення цілей та реалізацію завдань ефективної діяльності промислових підприємств Аналіз теоретико-методичних положень щодо управління експортною діяльністю промислових підприємств надав можливість розробити концептуальний підхід до формування механізму забезпечення експортоорієнтованого розвитку на основі вектору розвитку експортного потенціалу та вектору розвитку експортної ативності, що спираються на фактори впливу зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства та виділити три основні компоненти даного механізму, доповнивши традиційні складові, до яких відносяться економічна та організаційна, інноваційною складовою як вагомого елементу забезпечення розвитку експортної діяльності підприємства з позицій підвищення додаткової вартості експортоорієнтованої продукції. Це зумовлює актуальність та своєчасність проведення дослідження щодо забезпечення експортоорієнтованого розвитку підприємств машинобудівної промисловості. У другому розділі визначено основні тенденції розвитку машинобудівних підприємств України у контексті забезпечення експортоорієнтованого розвитку, а саме: 1) машинобудівна галузь як частина переробної промисловості країни характеризується нерівномірністю структури доходів, в т.ч. від експортної діяльності, що зумовлено великим асортиментом пропонованої продукції та її різною капітало- та трудомісткістю; 2) досліджена динаміка структурних зрушень галузі з 2011 року демонструє зменшення частки українського машинобудування на світовому ринку в зв’язку з розривом традиційних торгових відносин, що ще більше позначилось на розвитку галузі в період з 2020 року через кризу COVID-19 та повномасштабні військові дії на території України (з 0,18% частки світового експорту машинобудування в 2011 році до 0,04% у 2022 році); 3) особливістю розвитку експорту машинобудівної галузі України була висока залежність від ринків збуту Росії та Білорусі, а також значну залежність від постачальників з цих країн, що в свою чергу значною мірою вплинуло на структурні зрушення в організації експорту машинобудівної продукції після 24 лютого 2022 року; 4) найбільш рентабельною групою товарів у досліджуваній галузі є виробництво електричних машин та ядерних реакторів, котлів та машин в зв’язку з їх витратністю у виготовленні та високою доданою вартістю; 5) спостерігається поступова зміна основних країн-імпортерів машинобудівної продукції з розширенням ринків Європи та завоюванням ринків Азії. Структурне дослідження машинобудівної промисловості дало можливість ідентифікувати основні фактори, що стимулюють експортну діяльність підприємств галузі, а саме: потреба у розширенні ринків збуту існуючої продукції; можливість отримання додаткового прибутку за рахунок різниці між національною та міжнародною цінами продукції; можливість отримання науково-технічної, організаційної та іншої інформації про сучасний стан та тенденції розвитку відповідної галузі виробництва, а також про рівень міжнародних технічних та екологічних вимог до виробленої продукції; можливість отримання інформації про сучасну організацію виробництва, менеджменту та збуту виробленої продукції; можливість технічного переозброєння виробництва і т.д. Поглиблений аналіз відібраних машинобудівних підприємств надав можливість розподілити їх на три групи за профілем діяльності та дослідити за різними групами показників, що надало можливість здійснити кількісний вимір різних за природою походження показників, які характеризують існуючий стан діяльності підприємства, а саме: показники персоналу, аналіз інноваційної діяльності, структуру собівартості, аналіз фінансової складової та показники ефективності експорту. У результаті дослідження було виявлено, що до загальних проблем, притаманним більшості досліджуваних підприємств можна віднести проблеми ліквідності, нераціональна структура активів підприємства, перевищення операційних витрат понад необхідні показники, неефективне використання наявних ресурсів та ін. Застосування методів економетричного моделювання дозволило визначити ключові фактори впливу на експортну діяльність досліджуваних підприємств. Оскільки проведені розрахунки показали значну нерівномірність впливу досліджуваних факторів на різні групи підприємств, для кожного з них було здійснено вибір напрямку розвитку експорту згідно концептуальної моделі побудови механізму експортоорієнтованого розвитку підприємства. Разом з тим, проведено аналіз технічної ефективності діяльності підприємств з виділенням еталонних значень галузі. У третьому розділі дисертації проведено оцінку запропонованих моделей поведінки машинобудівних підприємств в процесі експортної діяльності. Аналіз факторів впливу зовнішнього та внутрішнього середовища на експортну діяльність підприємств та особливостей розвитку світового ринку, на якому діють дані підприємства дозволив виділити основні принципи побудови механізму забезпечення експортоорієнтованого розвитку та розробити інструменти забезпечення даного розвитку на різних рівнях його впровадження. У дисертаційній роботі запропоновано до найбільш значимих інструментів на макрорівні віднести функціонування Експортного кредитного агентства, державну фінансову підтримку експорту та інформаційну підтримку експортерів. На мезорівні до запропонованих інструментів віднесено створення особливих економічних зон і технопарків на базі провідних експортерів, а також формування експортоорієнтованих кластерів машинобудування з інноваційних ухилом, а на мікрорівні - створення експортоорієнтованих виробництв всередині підприємств на інноваційних засадах з використанням сучасних методів цифровізації виробництва та управління, а також застосування сучасних механізмів міжнародного лізингу для імпорту високотехнологічного обладнання. У процесі дослідження запропонованих інструментів виділено основні переваги та недоліки кожного з них. В роботі детально розглянуто процес формування системи кластерів машинобудівних підприємств, що базується на інноваційній складовій. За даними проведеного аналізу існуючих форм кластерних структур у машинобудівній промисловості було розвинуто схему функціонування експортоорієнтованого кластеру на засадах інноваційного розвитку з конкретними практичними рекомендаціями щодо залучення науково-освітніх установ та різноманітних підприємств- сателітів для кожної групи підприємств відповідно до потреб їх розвитку та спираючись на попередньо обрані вектори. Результати прогнозування показників експорту за моделлю Хольта-Уінтерса та врахування кореляційних зв’язків між факторами зовнішнього та внутрішнього середовища і експортною діяльністю досліджуваних підприємств показали нерівномірність та неоднорідність експортної активності. Розроблено регресійні моделі, орієнтовані на два вектори діяльності відповідно до концептуальної моделі механізму забезпечення експортоорієнтованого розвитку, що є інструментом для прогнозування можливостей розвитку. Здійснена оцінка показала значну ефективність запропонованих заходів та мікро- та мезорівнях функціонування запропонованого механізму за умов підвищення інноваційної складової експортної діяльності вже починаючи з першого року впровадження запропонованих заходів.Документ Відкритий доступ Оптимізація бізнес-процесів машинобудівних підприємств в умовах цифрової трансформації економіки(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2026) Салабай, Владислав Олександрович; Кравченко, Марина ОлегівнаСалабай В. О. Оптимізація бізнес-процесів машинобудівних підприємств в умовах цифрової трансформації економіки. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 073 – Менеджмент. – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ, 2026. Сучасний етап розвитку економіки України характеризується активним впровадженням цифрових технологій, що зумовлює трансформацію підходів до управління підприємствами та формує нові вимоги до організації їх діяльності. У цих умовах цифрова трансформація виступає не лише як інструмент модернізації окремих функціональних сфер, а як комплексний процес структурних змін, що охоплює бізнес-процеси, управлінські підходи, виробничі системи та взаємодію з зовнішнім середовищем. Особливої актуальності ці процеси набувають для машинобудівного комплексу, який є одним із базових секторів національної економіки та визначає рівень її технологічного розвитку. Підвищення ефективності функціонування машинобудівних підприємств потребує переосмислення ролі бізнес-процесів як ключового об’єкта управління, оскільки саме вони забезпечують трансформацію ресурсів у кінцеві результати діяльності. Тому ефективність підприємства дедалі більше визначається не лише обсягами виробництва чи наявністю ресурсів, а здатністю організації забезпечувати узгоджене, гнучке та результативне функціонування бізнес-процесів. Це обумовлює необхідність їх системної оптимізації з урахуванням можливостей, які відкриває цифрова трансформація економіки. Дисертаційна робота присвячена поглибленню теоретичних положень, розвитку методичних підходів та розробленню інструментарію і прикладних рекомендацій щодо проведення оптимізації бізнес-процесів машинобудівних підприємств в умовах цифрової трансформації економіки. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. У вступі обґрунтовано актуальність та своєчасність виконаного дослідження, сформульовано його мету і завдання, визначено об’єкт та предмет дослідження зі зазначенням методів його проведення, сформульовано наукову новизну отриманих результатів, засвідчено їх апробацію та практичне застосування. У першому розділі досліджено теоретико-методичні засади оптимізації бізнес-процесів підприємств у контексті цифрової трансформації економіки. Систематизовано наукові підходи до трактування понять «бізнес-процес», «оптимізація бізнес-процесів», «діджиталізація» та «цифрова трансформація», що дозволило уточнити їх змістовне наповнення та визначити взаємозв’язки між ними. Встановлено, що діджиталізація відображає переважно інструментальний рівень змін, пов’язаний із впровадженням цифрових технологій у діяльність підприємства, тоді як цифрова трансформація охоплює системні зміни, спрямовані на перегляд принципів функціонування підприємства в цілому. Обґрунтовано, що оптимізація бізнес-процесів виступає ключовим механізмом реалізації цифрової трансформації на рівні підприємства, оскільки забезпечує інтеграцію цифрових інструментів у практику управління та дозволяє досягати вимірюваних результатів у вигляді підвищення ефективності діяльності. Розкрито сутність процесного підходу як концептуальної основи сучасного управління підприємством, що передбачає ідентифікацію, моделювання, аналіз та вдосконалення бізнес-процесів як цілісної системи створення цінності. Подальший розвиток отримало узагальнення методичних підходів до оптимізації бізнес-процесів, що дозволило обґрунтувати доцільність їх інтеграції у межах єдиного аналітичного контуру. Зокрема, визначено, що ефективне вдосконалення бізнес-процесів потребує поєднання якісних методів (удосконалення, ощадливе виробництво, процесне моделювання) та кількісних інструментів (оцінювання ефективності, економіко-математичне моделювання). Це забезпечує перехід від описового аналізу процесів до формалізованого обґрунтування управлінських рішень. Окрему увагу приділено дослідженню підходів до оцінювання цифрової зрілості підприємств. Доведено, що рівень цифрової зрілості є важливою характеристикою, яка визначає готовність підприємства до впровадження цифрових змін та впливає на ефективність реалізації заходів з оптимізації бізнес-процесів. Таким чином, результати першого розділу сформували теоретичне та методичне підґрунтя для подальшого дослідження. У другому розділі здійснено аналіз передумов оптимізації бізнес-процесів вітчизняних машинобудівних підприємств з урахуванням макроекономічного контексту цифрової трансформації. Визначено позицію України у глобальному цифровому середовищі та оцінено рівень її цифрового розвитку, що дозволило виявити існуючі диспропорції між потенціалом цифровізації та фактичним рівнем її реалізації в економіці. Проведено комплексний аналіз розвитку машинобудівного комплексу України, що включає дослідження динаміки виробництва, інноваційної активності, інвестиційного забезпечення та структурних змін у галузі. Встановлено, що поряд із впливом зовнішніх факторів нестабільності значну роль відіграють внутрішні проблеми організації діяльності підприємств, зокрема неузгодженість бізнеспроцесів, недостатня інтегрованість інформаційних потоків, нерівномірність використання ресурсів та різний рівень готовності до цифрових змін. На основі проведеного аналізу сформовано вибірку машинобудівних підприємств для подальшого дослідження та здійснено оцінювання їх діяльності з позицій ефективності функціонування бізнес-процесів. У межах цього етапу запропоновано підхід до формування процесного ландшафту підприємства, що дозволяє структурувати сукупність бізнес-процесів та визначити їх роль у досягненні кінцевих результатів діяльності. Застосування системи показників, побудованої за логікою збалансованої системи показників, дало змогу здійснити інтегральне оцінювання ефективності бізнес-процесів досліджуваних підприємств. Це дозволило не лише порівняти їх між собою, а й ідентифікувати проблемні зони у процесній системі кожного підприємства та визначити напрями, що потребують першочергової оптимізації. Таким чином, у другому розділі сформовано аналітичну основу для подальшого моделювання та обґрунтування управлінських рішень щодо оптимізації бізнес-процесів. У третьому розділі розроблено та апробовано науково-методичний підхід до оптимізації бізнес-процесів машинобудівних підприємств, що поєднує процесну діагностику, оцінювання цифрової зрілості та економіко-математичне моделювання. Логіка побудови підходу базується на послідовному переході від аналізу поточного стану підприємства до обґрунтування оптимальних параметрів функціонування його бізнес-процесів. Здійснено оцінювання цифрової зрілості підприємств на основі адаптованої моделі ADMA, що дозволило сформувати їх цифрові профілі та визначити рівень готовності до впровадження цифрових рішень. Отримані результати використано як одну з ключових складових подальшого моделювання процесів оптимізації. Наступним етапом стало побудова когнітивної моделі, яка відображає взаємозв’язки між цифровою зрілістю, ефективністю бізнес-процесів та результатами діяльності підприємства. Використання когнітивного моделювання дозволило систематизувати вплив основних факторів та визначити ключові точки управлінського впливу, через які може бути досягнуто підвищення ефективності діяльності підприємства. Подальший розвиток дослідження реалізовано через розроблення економіко-математичної моделі оптимізації бізнес-процесів на основі методів лінійного програмування. У моделі змінні інтерпретуються як інтенсивності виконання ключових бізнес-процесів, а система обмежень відображає ресурсні, виробничі та організаційні можливості підприємства. Особливістю запропонованого підходу є врахування результатів оцінювання ефективності бізнес-процесів та рівня цифрової зрілості при формуванні параметрів моделі, що дозволяє забезпечити більш точне та обґрунтоване визначення оптимальних управлінських рішень. Завершальним етапом дослідження стало формування дорожньої карти оптимізації бізнес-процесів машинобудівних підприємств, яка передбачає поетапну реалізацію трансформаційних змін – від діагностики та оцінювання довпровадження та моніторингу результатів. Такий підхід забезпечує узгодження стратегічних цілей підприємства з практикою процесних перетворень та створює передумови для довгострокового підвищення ефективності та конкурентоспроможності підприємств. Узагальнення результатів дослідження підтверджує, що поєднання процесного підходу, оцінювання цифрової зрілості та застосування економіко-математичних методів дозволяє сформувати цілісну систему управління оптимізацією бізнес-процесів, орієнтовану на досягнення вимірюваних економічних результатів та забезпечення стійкого розвитку підприємств у цифровому середовищі. Основна наукова новизна дисертаційної роботи полягає в удосконаленні науково-методичного підходу до проведення оптимізації бізнес-процесів машинобудівних підприємств в умовах цифрової трансформації економіки, що ґрунтується на комплексному трикомпонентному оцінюванні ефективності бізнес-процесів та визначенні рівня цифрової зрілості, передбачає економіко-математичне обґрунтування оптимальних параметрів функціонування бізнес-процесів з урахуванням ресурсних обмежень, а також включає формування дорожньої карти оптимізації. Практичне значення отриманих результатів полягає у розробленні науково-методичних підходів та інструментарію щодо проведення оптимізації бізнес-процесів машинобудівних підприємств в умовах цифрової трансформації економіки. Отримані результати доведено до рівня методичних розробок і практичних рекомендацій, що можуть бути використані керівниками та фахівцями підприємств для прийняття управлінських рішень щодо підвищення ефективності бізнес-процесів, планування виробничої діяльності та впровадження цифрових інструментів управління.Документ Відкритий доступ Організаційно-економічне забезпечення реалізації експортного потенціалу промислових підприємств(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2022) Мартиненко, Олена Вікторівна; Дергачова, Вікторія ВікторівнаДокумент Відкритий доступ Управління логістичним забезпеченням системи електронної комерції промислових підприємств(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2022) Манорик, Ганна Олександрівна; Кравченко, Марина ОлегівнаМанорик Г.О. Управління логістичним забезпеченням системи електронної комерції промислових підприємств. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 073 «Менеджмент». – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»; Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ, 2022. У вступі розкрито актуальність теми дослідження, сформульовано мету і завдання, визначено об’єкт і предмет дослідження, охарактеризовано його теоретичний та методичний базис, висвітлено наукову новизну отриманих результатів, їх практичну значимість; наведено дані про апробацію результатів дослідження та їх публікацію. У дисертаційній роботі сформульовано та розв’язано актуальне науково- практичне завдання - удосконалення управління логістичним забезпеченням системи електронної комерції підприємств будівельної промисловості та підвищення ефективності їх функціонування. Результати, викладені у дисертації, дозволили зробити такі висновки: У першому розділі систематизовано існуючі визначення поняття електронної комерції у чотири основні концепції визначення сутності електронної комерції: електронна комерція як будь-які комерційні операції (транзакції), в т.ч. фінансові та торгові; електронна комерція як купівля-продаж товарів і послуг; електронна комерція як повний цикл комерційних операцій (в т.ч. логістичних); електронна комерція як діяльність, орієнтована на отримання прибутку (створення вартості). Було розвинено понятійно-категоріальний апарат економічної науки у частині трактування поняття електронної комерції, яке визначається як всі цифрові (електронні) комерційні транзакції та інші бізнес-процеси торговельно-технологічного процесу, що пов’язані із організацією електронної діяльності підприємства та здійснюються за допомогою інформаційно-комунікаційних мереж, в т.ч. і комп'ютерної мережі Інтернет. Визначено, що електронна комерція є складовою глобального електронного бізнесу та переслідує мету досягнення партнерських взаємовідносин в процесі купівлі-продажу продукції із використанням інформаційно-комунікаційних технологій та інформаційних систем, які є дієвою формою організації логістичної діяльності підприємства. На основі проведеного аналізу наукових джерел, визначено ознаки та характеристики системи електронної комерції підприємств з метою оцінки їхнього сукупного впливу на вирішення наявних проблем розвитку промислових підприємств. Сформульовано сукупність принципів, які формують ознаки системи електронної комерції підприємств. Опрацьовано законодавчі акти України, які відображають юридичну сутність поняття електронна комерція з метою визначення ступеню регулювання діяльності електронної комерції законодавством України. Отримано список діючих законодавчих актів, які регулюють діяльність систему електронної комерції підприємств. Електронну комерцію підприємств було проаналізовано як систему, що надало змогу визначити її елементи та їхні особливості, а також виокремити і визначити місце логістичної підсистеми для її подальшого дослідження. Виявлено особливості функціонування елементів системи електронної комерції підприємств. Сукупність наведених досліджень дозволила побудувати схему взаємодії компонент системи електронної комерції підприємств між собою за допомогою сучасних інформаційно-комунікаційних мереж. Досліджено існуючі підходи до управління з метою визначити найоптимальніший підхід до управління логістичним забезпеченням системи електронної комерції підприємств. Отримано характеристики, недоліки та переваги різних управлінських підходів, що дозволило виділити декілька з них та об’єднати їх у сервісний підхід управління логістичним забезпеченням системи електронної комерції промисловості. Виявлено особливості функціонування існуючих логістичних потоків системи електронної комерції підприємств для того, щоб зрозуміти як дані потоки об’єднують підсистеми сервісного підходу управління системи електронної комерції підприємств та забезпечують їхню взаємодію. Побудовано концептуальну схему функціонування логістичного забезпечення системи електронної комерції підприємств. У другому розділі оцінено стан та тенденції розвитку системи електронної комерції України та вітчизняних підприємств будівельної промисловості. Запропоновано методичний підхід оцінювання через використання системи показників та індексів оцінки цифрової економіки, а саме комплексного індексу розвитку інформаційно-комунікаційних технологій через охоплення площини відносин з використання інформаційно-комунікаційних технологій, їх навички використання та доступ до них. Визначення актуальних проблем розвитку логістичного забезпечення системи електронної комерції підприємства будівельної промисловості проведено у декілька етапів, а саме: оцінку рівня розвитку комунікаційних зв’язків між внутрішніми ланками підприємства та між зовнішнім середовищем через інтенсивність використання різних типів ІК-мереж підприємствами; оцінку інтенсивності використання різних каналів збуту системи електронної комерції підприємства; оцінку технічних та маркетингових можливостей власного веб-сайту; оцінку логістичної потужності для виконання замовлень системи електронної комерції підприємства будівельної промисловості. Діагностика дозволила оцінити поточну проблематику логістичного забезпечення системи електронної комерції підприємств будівельної промисловості та закцентувати увагу на наявних проблемах, які стоять на заваді отримання високих фінансово-економічних показників від економічної діяльності. Оцінено стан логістичного забезпечення системи електронної комерції підприємств будівельної промисловості через аналіз фінансово-економічних показників діяльності середніх та великих підприємств промисловості будівельних матеріалів, що дозволило кластеризувати обстежені підприємства за ступенем розвитку логістичного забезпечення системи електронної комерції підприємства. Застосування методу повного кластерного аналізу дозволило виявити загальні тенденції функціонування системи електронної комерції підприємства будівельної промисловості із диференційованим рівнем управління логістичним забезпеченням. У третьому розділі запропоновано ефективну модель функціонування системи електронної комерції підприємств будівельної промисловості в контексті вдосконалення управління її логістичного забезпечення для кожного кластеру підприємств, яка досягається в результаті реорганізації управління системою електронної комерції підприємства будівельної промисловості за моделюю D2С та на принципах теорії обмеженості систем, що на відміну від існуючих підходів дозволяє розширити або усунути вузькі місця логістичного забезпечення системи електронної комерції підприємств. Застосування методу дискретно-подієвого моделювання, як частини процесу реорганізації логістичного забезпечення системи ЕКП, дало можливість прийти до висновку, що бізнес-процеси D2C-моделі збуту в системі електронної комерції підприємства будівельної промисловості дозволяє проконтролювати інтенсивність та періодичність отриманих замовлень із каналів збуту системи електронної комерції підприємства, що в свою чергу призводить до враховування балансу фінансових, часових, людських, матеріальних ресурсів на етапі планування розвитку логістичного забезпечення системи електронної комерції підприємства будівельної промисловості. Проведено багатофакторний кореляційно-регресійний аналіз для кожного з кластерів за рівнем розвитку системи електронної комерції підприємств промисловості будівельних матеріалів з метою розробки рекомендацій щодо вдосконалення логістичного забезпечення системи електронної комерції підприємств будівельної промисловості. Моделювання системи логістичного забезпечення ЕК будівельного підприємства здійснюється на основі багатофакторного кореляційно-регресійного аналізу причинно-наслідкових зв’язків між витратами на електронну комерцію в сукупності операційних витрат, витрат на збут та адміністративних витрат та коефіцієнта рентабельності операційного прибутку. Економічна інтерпретація отриманої моделі доводить тезу про те, що витрати на розвиток системи електронної комерції підприємства є суттєво важливими з точки зору їх формування від іншої операційної діяльності. В цілому, дана модель довела, що інші операційні витрати, витрати на збут та адміністративні витрати є основними в складі витрат на підтримку та розвиток системи електронної комерції підприємства та суттєво впливають на обсяги продажів будівельного підприємства. Таким чином, у дисертаційній роботі було розроблено авторський підхід до управління логістичним забезпеченням системи електронної комерції підприємств будівельної промисловості, який ґрунтується на імплементації прямої D2C-моделі взаємодії між підприємствами і кінцевими споживачами та пріоритизації й підвищенні якості комунікаційних зв’язків логістичного забезпечення на основі сервісного підходу. Запровадження такого підходу до управління забезпечує максимальне усунення слабких місць логістичного ланцюга, що сприятиме скороченню витрат та підвищенню прибутковості підприємств будівельної промисловості.Документ Відкритий доступ Управління стратегічним розвитком підприємств альтернативної енергетики в турбулентному середовищі(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2026) Байло, Олександр Олександрович; Кузнєцова, Катерина ОлександрівнаБайло О. О. Управління стратегічним розвитком підприємств альтернативної енергетики в турбулентному середовищі. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 073 – Менеджмент. – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ, 2026. Сучасний етап розвитку енергетики характеризується глибокими структурними зрушеннями, прискоренням технологічних змін, посиленням регуляторної динаміки та підвищенням рівня нестійкості зовнішнього середовища. Для енергетичних підприємств України ці процеси відбуваються в особливо складних умовах, оскільки поєднуються з воєнними наслідками, інфраструктурними пошкодженнями, нерівномірністю відновлення енергетичних об’єктів, обмеженнями фінансового забезпечення та зміною умов функціонування ринку електроенергії. За таких умов особливої ваги набуває дослідження функціонування підприємств альтернативної енергетики, які, з одного боку, відіграють важливу роль у структурній модернізації паливноенергетичного комплексу, зміцненні енергетичної безпеки держави, диверсифікації джерел енергії та реалізації цілей сталого розвитку (зокрема, декарбонізації економіки), а з іншого – функціонують під впливом комплексу специфічних обмежень, пов’язаних із капіталомісткістю проєктів, залежністю від природно-кліматичних умов, чутливістю до режимів роботи енергосистеми, коливанням тарифних механізмів і змінами регуляторного середовища. Саме тому дисертаційна робота присвячена розвитку теоретико-методичних положень і розробленню науково-практичних рекомендацій щодо управління стратегічним розвитком підприємств альтернативної енергетики в умовах турбулентності. Об’єктом дослідження є стратегічний розвиток підприємств. Предметом дослідження є сукупність теоретико-методичних положень і практичних рекомендацій щодо управління стратегічним розвитком підприємств альтернативної енергетики в умовах турбулентності. Теоретичну та методичну основу дослідження становлять положення сучасної економічної теорії, менеджменту, стратегічного аналізу, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, законодавчі та нормативні акти, офіційні статистичні дані, аналітичні матеріали та фінансова звітність підприємств. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. У вступі обґрунтовано актуальність та своєчасність виконаного дослідження, сформульовано його мету й завдання, визначено об’єкт та предмет дослідження із зазначенням методів його проведення, сформульовано наукову новизну отриманих результатів, засвідчено їх апробацію та практичне застосування. У першому розділі «Теоретико-методичні засади управління стратегічним розвитком підприємства у турбулентному середовищі» сформовано теоретичне підґрунтя дослідження. Уточнено сутність стратегічного розвитку підприємства та сформовано відповідний понятійно-категорійний апарат, що дало змогу розмежувати суміжні категорії й конкретизувати зміст стратегічного розвитку як об’єкта управління. Систематизовано й узагальнено наукові підходи до управління стратегічним розвитком підприємства, визначено їх змістові особливості в умовах нестабільності зовнішнього середовища. На цій основі обґрунтовано доцільність використання гібридного підходу до управління стратегічним розвитком підприємства альтернативної енергетики, побудованого на поєднанні елементів системного, ситуаційного, ресурсного, адаптивного, інституційного, процесного та цільового підходів. Узагальнено методичні засади оцінювання турбулентного середовища через VUCA-логіку, багаторівневу структуру його прояву, канали впливу на підприємство та відповідні вимоги до управлінських рішень, а також визначено стратегії розвитку підприємства за таких умов. У результаті удосконалено методичний підхід до управління стратегічним розвитком підприємства альтернативної енергетики в турбулентному середовищі на основі гібридного поєднання наукових підходів, а також науково-методичні положення щодо систематизації турбулентного зовнішнього середовища підприємств альтернативної енергетики через послідовне поєднання джерел турбулентності, VUCA-профілю, рівнів її прояву, каналів впливу, управлінських пріоритетів і цільових результатів. Подальшого розвитку набули трактування понять «стратегічний розвиток підприємства», «турбулентне середовище» та «управління стратегічним розвитком підприємств у турбулентному середовищі». У другому розділі «Дослідження галузевого середовища та тенденцій розвитку підприємств альтернативної енергетики України» досліджено галузеве середовище функціонування підприємств альтернативної енергетики в Україні та світі, що дало змогу охарактеризувати сучасні умови їх розвитку в контексті глобальних, європейських і національних трансформацій енергетичного сектору. Проведено аналіз діяльності підприємств альтернативної енергетики, виокремлено основні тенденції, проблеми та специфічні умови їх функціонування, а також визначено бар’єри стратегічного розвитку в умовах турбулентності. Обґрунтовано, що розвиток таких підприємств визначається не окремими локальними ускладненнями, а сукупністю взаємопов’язаних бар’єрів: фінансового, мережево-системного, безпеково-інфраструктурного, регуляторноінституційного та операційно-технологічного. Встановлено, що зазначені бар’єри мають комплексний характер і впливають не лише на поточні результати діяльності підприємств, а й на можливості реалізації довгострокових стратегічних орієнтирів, інвестиційних планів та адаптаційних рішень. Емпіричний аналіз проведено на матеріалах підприємств сонячної генерації ТОВ «Димерська СЕС – 3», ТОВ «ДТЕК Трифонівська СЕС», ТОВ «Солар саус 1», що дало змогу виявити відмінності в їхній динаміці розвитку, фінансовому стані, адаптаційних можливостях та спроможності реагувати на зміни зовнішнього середовища у 2020–2024 роках. Встановлено, що результативність розвитку підприємств у цей період залежала як від виробничих параметрів і рівня генерації, так і від стану ліквідності, особливостей розрахунків у секторі, технічного стану активів, територіальної експозиції ризиків та адаптаційних характеристик. Це дозволило сформувати комплексне уявлення про неоднорідність умов розвитку підприємств альтернативної енергетики та різний рівень їх готовності до функціонування в турбулентному середовищі. За результатами розділу набула подальшого розвитку типологія бар’єрів стратегічного розвитку підприємств альтернативної енергетики в турбулентному середовищі шляхом виокремлення фінансового, мережево-системного, безпеково-інфраструктурного, регуляторно-інституційного та операційнотехнологічного бар’єрів як інтегрованих форм прояву зовнішніх і внутрішніх обмежень, кожен із яких розкрито через сукупність чинників формування, специфічних проблем і наслідків для функціонування підприємства, що дало змогу пов’язати домінуючий бар’єр із вибором управлінських пріоритетів і напрямів реагування. У третьому розділі «Удосконалення управління стратегічним розвитком підприємств альтернативної енергетики в турбулентному середовищі» обґрунтовано інструментарій оцінювання стратегічного розвитку підприємств альтернативної енергетики в турбулентному середовищі, оцінено рівень управління стратегічним розвитком цих підприємств на основі економікоматематичної моделі та розроблено практичні рекомендації щодо адаптації управління до змін середовища. Сформовано систему показників (індексів) оцінювання стратегічного розвитку підприємств, у межах якої внутрішній стан підприємства визначається через інтегральний індекс стратегічного розвитку підприємства, сформований на основі індексів адаптаційної спроможності, операційно-технологічного розвитку підприємства та фінансово-економічного розвитку підприємства, а вплив зовнішнього середовища враховується через індекс турбулентності. Такий підхід забезпечує комплексне оцінювання стану підприємства з урахуванням як внутрішніх параметрів розвитку, так і сили дестабілізуючого впливу зовнішнього середовища. Процедуру управління стратегічним розвитком доповнено розрахунком турбулентно-скоригованого індексу, визначенням характеру управлінської ситуації, вибором траєкторії розвитку та сценарію реалізації управлінських впливів залежно від внутрішнього стану підприємства й конфігурації зовнішніх бар’єрів. Це дало змогу поєднати аналітичне оцінювання з практичним вибором управлінських рішень, спрямованих на підвищення адаптивності та збереження перспектив розвитку підприємства. На основі побудованої економіко-математичної моделі проведено оцінювання рівня управління стратегічним розвитком підприємств альтернативної енергетики, що дозволило пов’язати вибір управлінських рішень із рівнем внутрішнього розвитку підприємства, ступенем його адаптаційної спроможності та силою впливу зовнішнього середовища. Одержані результати стали основою для розроблення практичних рекомендацій щодо адаптації управління стратегічним розвитком підприємств альтернативної енергетики до турбулентного середовища. За результатами розділу вдосконалено сукупність показників оцінювання стратегічного розвитку підприємств альтернативної енергетики в умовах турбулентного середовища та процедуру управління стратегічним розвитком підприємств альтернативної енергетики, що підвищує обґрунтованість стратегічного вибору, результативність прийняття управлінських рішень і адаптивність підприємств до змін середовища. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що обґрунтовані теоретичні положення доведено до рівня практичних рекомендацій, і вони можуть бути використані державними установами, аналітичними організаціями та підприємствами альтернативної енергетики для оцінювання їхнього стратегічного розвитку в умовах турбулентності, підвищення обґрунтованості управлінських рішень, вибору подальших траєкторій розвитку, адаптації до змін зовнішнього середовища та посилення керованості розвитку, а також у навчальному процесі.Документ Відкритий доступ Управління цифровими трансформаціями в системі економічної безпеки промислових підприємств(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2025) Хлебинська, Олександра Ігорівна; Дергачова, Вікторія ВікторівнаХлебинська О.І. Управління цифровими трансформаціями в системі економічної безпеки промислових підприємств. - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 073 «Менеджмент». – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ, 2025. Дисертація присвячена розвитку теоретичних, удосконаленню методичних методів та формуванню практичних рекомендацій щодо управління цифровими трансформаціями на енергетичних підприємствах. У дисертації досліджено теоретичні підходи до трактування понять, структури та процесів економічної безпеки та впливу цифровізації на її забезпечення. Визначено поняття цифрова безпека та місце цифрової безпеки в системі економічної безпеки підприємства. Досліджено еволюцію, сутність понять та процеси цифровізації та цифрових трансформацій підприємств. Здійснено порівняльний аналіз даних понять в українському та зарубіжному науковому підході. Узагальнено розуміння цифрових трансформацій управлінським персоналом підприємств. Узагальнено перешкоди впровадження цифрових трансформацій в економіці України та в діяльності іноземних підприємств. Здійснено порівняний аналіз методичних підходів до оцінювання цифрової зрілості та цифрової ефективності. Обґрунтовано особливості системи економічної безпеки енергосистеми країни. Економічну безпеку енергосистеми запропоновано розглядати як безпеку стану та безпеку функціональності, як здатність виконувати перелік функцій в енергосистемі в цілому (здатність бути елементом енергосистеми, створювати зкоординовану взаємодію між її учасниками). Обґрунтовано зміни ієрархії підсистем економічної безпеки в умовах цифрової трансформації. Узагальнено сутність поняття цифрової безпеки та критерії її забезпечення. Узагальнено сутність та систематизовано структуру обов'язкових підсистем для організації процесу цифрової трансформації підприємства. Досліджено тенденції цифрових трансформацій в економіці країни та вибірки підприємств енергетики. Узагальнено основні процеси функціональної цифровізації підприємств енергетики. Здійснено діагностику структурної та динамічної стійкості ринку електроенергії в довоєнний період розвитку. Досліджено кількісні показники розвитку енергетики. Проведено аналіз умов та механізмів формування збалансованої системи економічних взаємовідносин між учасниками ринку електроенергії в системі економічної безпеки їх діяльності. Описано механізми функціонування ринку та механізм формування ціни 1 кВт електроенергії. Оцінено вплив функції покладення спеціальних обов’язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії на ефективність діяльності підприємств енергетики. Здійснено розрахунок нижньої та верхньої межі фінансових збитків НАЕК «Енергоатом» та ПрАТ «Укргідроенерго» при виконанні функції покладання спеціальних обов’язків (ПСО). Оцінено розміри втрат НАЕК «Енергоатом» від виконання функції з покладання спеціальних операцій (ПСО). Виявлено приблизні пропорції співвідношення витрат та доходів в розрізі окремих часових періодів. Систематизовано сучасні ризики діяльності підприємств енергетики, а саме: дебіторську, кредиторську заборгованість, штрафи, позовні витрати, державне регулювання тощо. Запропоновано концептуальний підхід до оцінювання впливу цифрових трансформацій на стан економічної безпеки енергетичного підприємства, який базується на авторській сутності поняття економічної безпеки, задачах цифровізації, ідентифікованих підсистемах економічної безпеки, узагальненій сукупності показників локальних індексів оцінювання стану кожної підсистеми, методиці розрахунку інтегрального оцінювання рівня економічної безпеки підприємства. З урахуванням результатів аналізу особливостей діяльності підприємств енергетики, виокремлено унікальні складові стану їх економічної безпеки, до яких віднесено: ресурси цифрової трансформації, економічну результативність, економічну ефективність, фінансову стійкість, заборгованість. Сформовано перелік показників для оцінювання кожної виокремленої підсистеми. Удосконалено методику оцінювання складових підсистем стану економічної безпеки, яка базується на нормуванні вибірки підприємств та двох етапного адитивного згортання в локальний індекс кожної підсистеми та зведений індекс системи економічної безпеки. Здійснено розрахунок показників оцінювання кожної із підсистем економічної безпеки діяльності НЕК «Укренерго», НАЕК «Енергоатом», ТОВ «ДТЕК Нікопольська СЕС», ДТЕК «Київські електромережі». Застосовано метод адитивного згортання нормованих значень показників та розраховано локальні індекси економічної безпеки вибірки підприємств та зведений індекс економічної безпеки їх діяльності. Виявлено, що підприємствам ланцюга формування вартості електроенергії властиві свої критичні індикатори, які виводять їх економічну систему із зони рівноваги, спрямовуючи її в напрямку наростання економічних небезпек, формуючи нестійкість та нестабільність ресурсів для розвитку. Досліджено вимоги реформування енергетики в умовах глобального енергетичного переходу, які забезпечать стратегічну економічну безпеку діяльності їх підприємств. Узагальнено стратегічні альтернативи, реалізація яких забезпечить досягнення задекларованих цілей енергетичної стратегії, якими є: децентралізація генерації електроенергії; розвиток генерації на основі використання відновлювальних джерел енергії; комбінування відновлювальних та невідновлювальних джерел генерації на виробництвах з безперервним технологічним циклом; створення комунальної енергетики (комунальних енергетичних підприємств). Побудовано ієрархію мети, критерії та стратегічні альтернативи, які забезпечують економічну безпеку підприємств енергетики в умовах глобального енергетичного переходу. Застосовано метод аналізу пріоритетів для ідентифікації пріоритетних стратегічних альтернатив, які відповідають критеріям економічної безпеки енергетики в умовах реалізації енергетичного переходу. Виявлено, що найвищу відповідність критеріям: кліматичної нейтральності, забезпеченості власними ресурсами, цифровій трансформації та інноваціям, інтеграції з ринком ЄС виявила стратегічна альтернатива: розвиток мережі генерації альтернативної енергії. Розвинено понятійний апарат стратегічного управління цифровими трансформаціями шляхом ідентифікації стратегій цифрових трансформацій підприємств електроенергетики, які відповідають цілям та задачам забезпечення їх економічної безпеки. Зокрема, введено в науковий обіг поняття стратегій: цифрового контролю, цифрового управління в умовах криз, цифрової кібербезпеки, цифрового навчання, управління ресурсами, цифрового клієнтського сервісу, і безпеки для оточення, екологічної енергії. Досліджено властивості та ідентифіковано ознаки понять «цифровізація бізнес-моделей» та «цифрові бізнес моделі». Узагальнено атрибутивні характеристики стратегій цифровізації підприємств енергетичної системи України. Виокремлено властивості цифрових бізнес-моделей, які доповнено ознаками: створення цінності завдяки використанню цифрових технологій; інноваційності моделі; використання цифрових каналів продажу; генерування вигоди для клієнта в цифровому форматі; глобальному характеру діяльності; масштабованості моделі. Удосконалено методику оцінювання направленості поведінки економічної безпеки енергетичних підприємств в умовах цифрових трансформацій їх діяльності. Оцінено рівень економічної безпеки підприємств енергетики, який дозволив виявити їх стан. Динамічний підхід до оцінювання тенденцій змін рівня економічної безпеки дозволив інтерпретувати поведінку стану економічної безпеки підприємства та виявити критичні значення локальних індексів, які переводять систему в зону ризику. Сформовано еталонний вираз орієнтованого графа та матриці співвідношень між темпами зміни локальних індексів економічної безпеки підприємств енергетики. Розраховані фактичні співвідношення матриці співвідношень та визначено відстань між їх фактичним та еталонним станами. На основі матричного підходу ідентифіковані локальні підсистеми, зміна стану яких має найбільший вплив на стан економічної безпеки підприємств обраної вибірки.