Вісник НТУУ «КПІ». Політологія. Соціологія. Право: збірник наукових праць, № 2 (62)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Відкритий доступ Рецензія на збірник наукових праць «Виклики та правове забезпечення економіки в умовах цифровізації» (англійською мовою)(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Дорошенко, Л. М.Документ Відкритий доступ Рецензія на монографію «Причиновий зв'язок у кримінальних правопорушеннях проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту: теорія і практика»(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Андрушко, А. В.Документ Відкритий доступ Теоретичні засади інституалізації ветеранського руху: особливості міждисциплінарного дискурсу(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Татаркін, К. О.У статті досліджено актуальну проблематику – ознаки загострення соціальної адаптації вагомої групи громадян після стресових навантажень військових дій. У рамках неоінституційного підходу досягнуто мети роботи – розкрито специфіку теоретичного відображення інституалізації сучасних ветеранських рухів. На основі фахових та загальнонаукових методів політологічного дослідження, розв’язано такі завдання: досліджено огляд основних концепцій розбудови ветеранського руху як громадської спільноти та політичної сили. Встановлено засновні позиції щодо ролі та значення ветеранського руху України у післявоєнний період, серед яких чільне місце посідає є функція підтримки стійкості та спроможності суспільства. Надано увагу діяльності щодо створення політичних партій або груп захисту інтересів, спрямованих на просування державної політики на користь ветеранів. Стаття характеризується науковою новизною, оскільки в ній було встановлено значення реабілітаційного напрямку консолідації ветеранських спільнот, який створює можливість сприяння ветеранам залишатися в статусі активних та спроможних громадян. Результати статті мають практичне значення та можуть використовуватись у подальшому дослідженні потенціалу ветеранських соціальних груп для укріплення сталості суспільства та його демократичного розвитку, що особливо актуально для сучасної України. Крім того, результати дослідження можуть стати корисними для імплементації ветеранських рухів до мирного життя та унормовано висловлювання політичних вимог, надають широкі можливості для соціально-політичної репрезентації потреб ветеранів.Документ Відкритий доступ Позиція Проводу ОУН в Україні до конфлікту в Закордонних Частинах ОУН (на основі архівного документа 1950 р.)(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Сич, О. М.Стаття присвячена висвітленню одного з етапів внутрішнього конфлікту в Закордонних Частинах ОУН, коли за згодою опонентів Провід ОУН в Україні виступив у якості арбітра поміж ними. У статті розкрито, що в умовах загострення внутрішнього конфлікту Провід ЗЧ ОУН та опозиція погодили, щоб Провід ОУН в Україні виступив «третейським суддею» і спрямували до нього кур’єрів. У відповідь отримали у липні 1950 р. офіційне «Становище Проводу ОУН на Українських Землях до різних спірних або актуальних питань за кордоном». В процесі аналізу цього концептуального для розуміння суті конфлікту документа з’ясовано, що в питаннях ідеологічно-програмових розбіжностей Провід ОУН в Україні майже повністю визнав рацію опозиції й це відображало реальні зміни, на які підпілля в Україні пішло під тиском умов підпільної національно-визвольної боротьби та зустрічі з реаліями створеної більшовицьким режимом дійсності в Україні. Водночас розкрито, що в питанні розмежування повноважень між ЗЧ ОУН та ЗП УГВР документ мав суперечливий характер. За аналогією взаємин між ОУН та УГВР в Україні він пропонував їх будувати на засадах автономності обох інституцій, а С. Бандері рекомендував створити Закордонний центр Проводу ОУН і об’єднати в ньому членів, обраних на Другому ВЗ і Третьому НВЗ. Це суперечило намірам ЗП УГВР виступати в еміграції єдиним речником національно-визвольної боротьби та позбавити С. Бандеру організаційної влади. Водночас документ значно погіршив позиції С. Бандери, заперечивши факт існування Бюра Проводу ОУН, до якого він був обраний за рішеннями Конференції ОУН в Україні в лютому 1945 р. та Першої конференції ЗЧ ОУН у вересні 1947 р. В результаті аналізу архівного документа «Становище Проводу ОУН на Українських Землях до різних спірних або актуальних питань за кордоном» з’ясовано, що він мав суперечливий характер, остаточно не врегульовував конфлікту в ЗЧ ОУН і давав підстави для його продовження. Й це в кінцевому підсумку привело до розколу та створення нової організації ОУН-закордоном.Документ Відкритий доступ Порівняльний підхід до аналізу регіональних політик(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Кобильник, В. В.У сучасному світі регіональна політика знаходиться у центрі уваги для стимулювання економічного зростання, соціальної стабільності та сприяння сталому розвитку. Уряди на різних рівнях влади по всьому світу активно розробляють та впроваджують різноманітні регіональні стратегії та програми, спрямовані на вирішення конкретних проблем та потреб їхніх регіонів. Це може бути розвиток інфраструктури, стимулювання інвестицій, підтримка малого та середнього бізнесу, а також забезпечення доступу до освіти та охорони здоров'я. Зростаюча різноманітність таких політик підкреслює важливість порівняльного аналізу для оцінки їхньої ефективності та впливу. Виявлено, що незважаючи на значну кількість праць, присвячених регіональному розвитку, вітчизняні науковці ще не дійшли єдиної думки щодо визначення таких понять, як «регіональна політика» та «державна регіональна політика». Ефективність державної регіональної політики визначається продуманістю та обґрунтованістю прийнятих рішень на двох етапах: формування державної політики регіонального розвитку та її поетапної реалізації. Важливо, щоб дослідники враховували специфічні регіональні умови, такі як економічна структура, соціально-культурні особливості, географічні та демографічні фактори, що можуть впливати на результати політики. Для цього необхідно використовувати комплексні та багатовимірні показники, які охоплюють економічні, соціальні, екологічні та інфраструктурні аспекти розвитку. Порівняльний метод відіграє ключову роль у формуванні та вдосконаленні регіональної політики, допомагаючи виявити ефективні стратегії, аналізувати фактори успішності, ідентифікувати спільні проблеми, підвищувати прозорість та підзвітність, підтримувати процес ухвалення рішень та сприяти міжнародній співпраці. Оцінка результатів порівняльного аналізу має включати не лише ідентифікацію сильних та слабких сторін регіональної політики, але й формування конкретних рекомендацій щодо її вдосконалення, що сприяє підвищенню її ефективності та результативності.Документ Відкритий доступ Приватизація військового сектору як сучасна тенденція міжнародних відносин(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Бучин, М. А.; Ремез, Р. А.У науковій статті розглядається проблема приватизації військового сектору як сучасна тенденція розвитку міжнародних відносин. Автори розкривають історичні аспекти становлення та основні підходи до розуміння приватних військових компаній. Виокремлено три групи функцій приватних військових компаній (бойова підтримка; логістика, закупівля, навчання; охоронні сервіси), кожна з яких включає низку конкретних функцій (напрямків діяльності). Проаналізовано найбільш відомі класифікації приватних військових компаній, на основі чого запропоновано власну багатоаспектну класифікацію ПВК. Вона базується на таких критеріях: вид діяльності приватної військової компанії (виокремлено приватні військові консультативні компанії; приватні військові охоронні компанії; приватні воєнні компанії; універсальні приватні військові компанії); сфера підписання контрактів (виділено приватні військові компанії національного, регіонального та міжконтинентального (універсального) підпорядкування); масштаби діяльності приватних військових компаній (виокремлено місцеві, субрегіональні, регіональні та глобальні приватні військові компанії). Здійснено порівняльний аналіз приватних військових компаній та компаній найманців. Наголошено на історичному корінні найманства та їхній правовій регламентації міжнародними нормативно-правовими актами, такими, зокрема, як Женевська конвенція та спеціальна Конвенція ООН щодо найманства. Показано основні відмінності між найманцями та приватними військовими компаніями на сучасному етапі: різні історичні періоди виникнення; різні роботодавці; різні підстави для виникнення; різні мотиви діяльності; різний ступінь правової регламентації; різні рівні формалізації відносин; різні особливості діяльності тощо.Документ Відкритий доступ Флоркросинг як елемент функціонування парламентаризму та партійної системи в Україні(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Бучин, М. А.; Крохмальна, З. С.У науковій статті розглядається проблема флоркросингу як елементу сучасного парламентаризму та партійної системи. Автори розкривають суть та основні причини флоркросингу на сучасному етапі, а саме: слабкість і нестабільність партійної системи; короткотривалість політичних партій; відсутність правового регулювання явища флоркросингу; недемократичність політичного режиму в країні; недемократичний стиль державного управління; порушення прав опозиції; низький рівень політичної культури членів парламенту; відсутність суспільного контролю громадян за владою тощо. Досліджено рівень флоркросингу в Україні на прикладі функціонування Верховної Ради України третього-восьмого скликань. З’ясовано, що флоркросинг є невід’ємними елементом сучасного українського парламентаризму. Його рівень є доволі високим та визначається низкою об’єктивних та суб’єктивних чинників. Йдеться, зокрема, про такі чинники, як: наявність владного тиску на опозиційних депутатів; зміна політичної кон’юнктури, яка пов’язана із появою нових центрів політичного впливу; резонансні політичні події (Помаранчева революція, Революція гідності тощо); слабкість політичних партій та нестабільність партійної системи України; низький рівень політичної культури народних депутатів України та їхнє бажання бути у складі фракцій, які вбачаються найбільш перспективними з огляду на особисті вигоди тощо. Доведено, що в Україні рівень флоркросингу значною мірою корелюється із характером депутатського мандату: наявність імперативного депутатського мандату зменшує кількість флоркросерів, а наявність вільного депутатського мандат – сприяє збільшенню рівня фракційних переходів.Документ Відкритий доступ Пропаганда і соціальні мережі: воля до (не)захищеності напередодні повномасштабного вторгнення(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Забродіна, Д. О.; Тащенко, А. Ю.Стаття присвячена дослідженню залученості жителів України напередодні повномасштабного російського вторгнення до осередків російської пропаганди в контексті використання жителями України забороненими з 2014 року соціальних мереж. Автори аналізують типи користування соціальними мережами в Україні на початку 2020 року, виявляють три кластери користувачів, які майже повністю відмовилися від використання двох популярних російських соціальних мереж, та три кластери користувачів, які продовжували досить активно використовувати обидві з них незважаючи на офіційну заборону. Здійснений аналіз, що включав двовимірну та тривимірну конкретизацію соціальнодемографічних профілів різних типів користувачів соціальними мережами, свідчить, на думку авторів, про обумовленість вибору на користь або проти використання заборонених соцмереж факторами переконання у власній невразливості до пропаганди, прагнення до отримання задоволення через соціальні контакти та унікальні новини, а також втоми від російського контенту тощо. Дані дослідження також показують, що користування соціальними мережами в Україні з огляду на різні типи суб’єктивної медіаграмотності було складним процесом, що вимагає подальшого розгляду, бо візити до визначених ворожими соцмереж могли бути відносно безпечними, але убезпеченість залежала від типових практик суб’єктивного розрізнення правди від брехні. Найбільш захищеними виглядали користувачі зі змішаним індивідуалістично-колективістичним типом суб’єктивної медіаграмотності та колективісти із вузьким близьким колом довіри, а от візуально орієнтовані індивідуалісти та колективісти, які були орієнтовані насамперед на визначення авторитетності чи серйозності джерел інформації, мали більшу схильність до ризику з огляду на частіше самонаражання на потенційну небезпеку російської пропаганди.Документ Відкритий доступ Довіра та репутація організацій: співвідношення понять, підходи до аналізу(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Братусь, Я. С.; Сидоров, М. В-С.Успіх діяльності кожної організації (комерційної чи некомерційної) залежить не лише від якості товарів та послуг, але й від того, наскільки довіряють їй потенційні стейкголдери, та від того, наскільки високою чи низькою є її репутація. Терміни «довіра» та «репутація» не мають чітких обрисів операціоналізації і часто ці категорії не сприймаються серйозно ні в комерції, ні в академічному світі, адже не завжди є розуміння, що навіть ірраціональні характеристики можна вимірювати та визначати на що та як вони впливають. Водночас, якщо й є вже логіка імплементації або вимірювання довіри, або репутації в процес дослідження чи прийняття рішень, то здебільшого вони присутні поодинці чи окремо один від одного і не носять системного характеру. Водночас немає чіткого розуміння, як співвідносяться між собою дані категорії. Наразі про важливість орієнтації на категорії довіри та репутації говорять не лише в контексті управління компаніями, які націлені на отримання прибутку, але й у контексті закладів вищої освіти, громадських організацій чи навіть державних установ, адже всі вони перебувають у конкурентному середовищі. Не лише комерційні організації мають орієнтуватись на вимірювання свого нематеріального капіталу. Це має стосуватись всіх, через те, що кожна організація має певну мету й цільову аудиторію, на яку спрямована її діяльність, тому такого роду дослідження – необхідність. У межах даної роботи, розглянуто основні підходи до визначення таких понять, як «репутація» та «довіра», а також їх співвідношення відповідно до вектору впливу одне на одне. Розуміння того, що впливає на формування репутації чи довіри, надає можливість визначитися із стратегією для подальшого управління організацією по відношенню до внутрішнього та зовнішнього середовищ. Розуміння того, як саме ці категорії впливають одна на одну, дає можливість прогнозувати те, як зміниться рівень довіри, якщо організація працюватиме над покращенням репутації, та навпаки. Та варто розуміти й те, що кожна з цих категорій може інтерпретуватися по-різному різними людьми, теоретичними підходами, тому в ході вибору підходу варто зважати на це.