Вісник НТУУ «КПІ». Політологія. Соціологія. Право: збірник наукових праць, № 3 (59)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Відкритий доступ Прокуратура як суб’єкт протидії злочинам проти основ національної безпеки України(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2023) Янішевська, К. Д.; Бондаренко, О. С.Стаття присвячена аналізу ролі прокуратури в протидії злочинам проти основ національної безпеки України. Крім того, охарактеризовано відповідну групу злочинів, здійснено аналіз законодавства та наукових доробків, які характеризують відповідні поняття «національна безпека» та «злочини проти національної безпеки», їх природу та роль в сучасних умовах збройної агресії російської федерації проти України. Розглянуто основні інструменти, які доступні органам прокуратури в рамках здійснення діяльності задля протидії відповідній категорії злочинів та захисту інтересів держави, їх значення й актуальність у сучасних реаліях. Участь у кримінальних провадженнях на всіх його стадіях у співпраці з іншими правоохоронними органами на сьогодні є найбільш доступним способом залучення прокуратури. При цьому постає питання, наскільки важливим є ефективність здійснюваної діяльності в рамках кожного з етапів кримінального провадження, починаючи від їх відкриття і до винесення вироку, подальшого його виконання. Також наведено один із прикладів злочину проти основ національної безпеки з вироку одного із суддів України, який вказує на те, що такі злочини вчиняються здебільшого за прямим умислом. Задля розуміння того, наскільки актуальним питанням є відповідна протидія злочинам проти основ національної безпеки також досліджено статистичні дані відносно загальної кількості відкритих проваджень, кількості переданих їх до суду та кількості, у яких судами було винесено вирок. Також виявлено залежність кількості вчинюваних злочинів від географічного розташування регіону: чим ближче до території, де ведуться бойові дії або які перебували в окупації, тим більша кількість відкритих проваджень з інкримінуванням обвинуваченим злочинів проти основ національної безпеки.Документ Відкритий доступ Види аналітичних технологій та їхня класифікація (досвід Національної поліції України)(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2023) Школьніков, В. І.Зміна підходів у діяльності Національної поліції зумовлена накопиченням великих масивів даних та активним процесом використання сучасних аналітичних технологій. Цей процес зумовлює необхідність зміни підходів до поліцейської діяльності. З огляду на вищевказане метою цієї статті є визначення видів аналітичних технологій та надання їхньої класифікації на основі досвіду роботи Національної поліції України. Основи методологічного інструментарію становили загальнонаукові та спеціальні методи пізнання, серед яких: історичний, компаративістський, синтетичний, логікосемантичний, нормативно-догматичний (формально-юридичний), правового регулювання завдяки яким вдалося розглянути аналітичні технології в міжнародному та національному контексті діяльності органів поліції. Досліджено фактори, які спричинили активне використання аналітичних технологій в діяльності поліції, а також зумовили розвиток моделі поліцейської діяльності, керованою аналітикою. Розглянуто наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених, які досліджували питання використання сучасних методів обробки й аналізу інформації в діяльності поліції. Визначено, що активізація використання аналітичних технологій у роботі поліції сприятиме трансформації моделі діяльності кримінальної поліції з реактивної на активну, зміщення правоохоронних акцентів з практики реагування на злочини-інциденти на діяльність із виявлення латентних злочинів, їх попередження та профілактику. Розглянуто авторське спеціалізоване комп’ютерне забезпечення, яке реалізує аналітичні технології оперативного та тактичного кримінального аналізу. Практична цінність наукових результатів полягає в тому, що їх може бути використано для визначення шляхів побудови єдиної інформаційно-аналітичної системи Національної поліції України.Документ Відкритий доступ Історична ретроспектива формування культури доброчесності в юридичній професії(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2023) Микитюк, В. О.; Микитюк, С. О.Стаття розглядає історичний шлях формування культури доброчесності в юридичній професії. Національне відродження нашої держави ставить завдання відновлення історичних корінь, вивчення формування високих моральних цінностей серед посадових осіб і представників юридичної професії для забезпечення справедливості і законності в суспільстві. Доводиться, що особливості сучасного розуміння доброчесності відрізняються від тих, що існували в історичних епохах інших країн і суспільств. У давні часи доброчесність чиновників характеризувалася рисами, такими як покора, відданість, патріотизм і підпорядкованість владі. У середньовіччі і під час формування християнської етики встановлювалися обов'язкові чесноти для посадових осіб, такі як вірність королю, суворе виконання заповідей, готовність захищати королівство, а також властивості, такі як співчуття, гідність, повага до інших, любов до ближнього і виконання християнських заповідей. У новому часі формувалися нові цінності, включаючи розумність, індивідуалізм і свободу думок. Історичний розвиток Української держави дав змогу виявити вплив моральних норм українського народу на формування культури доброчесності. Особлива увага приділяється пам'ятці Київської Русі «Повчання» Володимира Мономаха, де акцентується на важливості дотримання закону і принципів справедливості і милосердя. Крім того, зазначається, що князь повинен бути справедливим і милостивим та вимагати цього від підлеглих. Досліджено етику і військові чесноти українських козаків, які вплинули на моральні норми українського народу і включали вірність Україні, християнській вірі та братерські цінності, які залишаються актуальними і в сучасному суспільстві. У підсумку, культура доброчесності в сучасній юридичній професії сприяє збереженню довіри клієнтів, прийняттю справедливих та об'єктивних рішень, запобіганню корупції та зловживанню владою, а найголовніше – встановленню довіри суспільства до конституційності, правосуддя, захисту прав людини та функціонування правової системи взагалі.Документ Відкритий доступ Проблеми використання об’єктів суміжних прав у соціальних мережах(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2023) Машкова, В. І.Ця стаття присвячена дослідженню використання об’єктів суміжних прав у соціальних мережах. Під час підготовки статті були досліджені можливі способи використання фонограм і відеограм у таких соціальних мережах, як Instagram та Tik Tok, серед яких було виокремлено найпоширеніший, а саме – включення до аудіовізуального твору, фонограми або відеограми. Встановлено, що вказаний спосіб використання об’єктів суміжних прав не належить до випадків можливого вільного використання об’єктів суміжних прав і потребує отримання дозволу правовласника на таке використання. На підставі аналізу нормативно-правових актів у галузі управління авторськими та суміжними правами, а також умов використання соціальних мереж Instagram та Tik Tok було сформовано перелік способів, за допомогою використання яких користувачі можуть отримати дозвіл на включення фонограми та/або відеограми до іншої фонограми / відеограми. Під час проведення дослідження виявлено, що найпростішим та найзручнішим способом отримання ліцензії на включення фонограми та/або відеограми до іншої фонограми / відеограми / аудіовізуального твору є отримання її безпосередньо від відповідної соціальної мережі шляхом використання тих об’єктів суміжних прав, які розміщені у так званій бібліотеці об’єктів такої соціальної мережі. Детально розглянуто та проаналізовано способи отримання ліцензії на використання об’єктів суміжних прав у випадку відсутності можливості отримання такого дозволу безпосередньо в потрібній соціальній мережі. У процесі здійснення дослідження виявлено та описано головні недоліки управління суміжними майновими правами у сфері «включення до фонограми, відеограми, аудіовізуального твору» особисто правовласником та за допомогою організації колективного управління із застосуванням форми добровільного колективного управління.Документ Відкритий доступ Геостратегія України в Центральній та Східній Європі(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2023) Гольцов, А. Г.У статті досліджено сутнісні особливості регіональної геостратегії України в Центральній та Східній Європі, виявлено основні проблеми та визначено перспективи української геостратегії. В умовах війни геостратегія України щодо РФ повинна носити наступальний характер і передбачати повернення всього геополітичного простору держави шляхом застосування передусім воєнної сили. Геостратегія України в Центральній та Східній Європі має розроблятися на основі своїх національних інтересів насамперед забезпечення власної національної безпеки та досягнення достатньо високого рівня розвитку інтегрального потенціалу. Під час розробки та реалізації своєї регіональної геостратегії Україна має враховувати інтереси США, інших провідних країн Заходу та сусідніх країн – членів ЄС і НАТО, оскільки потребує їхньої допомоги. Геостратегія України в Центральній та Східній Європі має бути великою мірою націлена на формування Балтійсько-Чорноморської регіональної системи безпеки, яка складатиметься з двох підсистем: Балтійської (Польща, Литва, Латвія, Естонія, Фінляндія) і Чорноморської (Румунія, Молдова, Україна, у співпраці з Туреччиною). У формуванні Балтійської підсистеми особливо суттєву роль здатна відіграти Польща, військовий потенціал якої посилюється завдяки допомозі з боку США та Великої Британії. Розвиток військовополітичного співробітництва між Україною та державами Балтії, а також Фінляндією має важливе значення для реалізації її геостратегічних інтересів. Щодо Білорусі сучасна геостратегія України повинна бути «конфронтаційною», спрямованою на максимальне послаблення цієї держави як геополітичного сателіта Росії. Чорноморська підсистема може бути сформована завдяки спільним активним зусиллям України та Туреччини у сфері безпеки. Важливе значення також має залучення до субрегіонального військово-політичного співробітництва Румунії та меншою мірою Молдови. Геостратегічним інтересам України відповідає потенційна реінтеграція Придністров’я Республікою Молдова, оскільки тим самим буде ліквідовано російський геополітичний плацдарм. Унаслідок реалізації своєї регіональної геостратегії Україна потенційно здатна стати провідним «гравцем» у новій системі безпеки в Центральній та Східній Європі.Документ Відкритий доступ Баланс роботи та життя: концептуальне поле інтерпретацій(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2023) Москаленко, О. П.; Куценко, О. Д.Країни Європейського Союзу в своїх законодавчих діях і політичних стратегіях пов’язують сталий економічний та соціальний розвиток, політику справедливості та рівності з проблематикою балансу роботи та сімейного й особистого життя. Орієнтовані на економічний успіх сучасні корпорації розробляють й запроваджують власні стратегії балансування роботи й особистого життя для своїх працівників. Баланс роботи та життя визначається в дослідженнях європейсько-американських науковців як важливий фактор соціальної якості життя та гідної праці. Однак в Україні, яка прагне до європейської інтеграції, проблематика підтримки балансу роботи та життя ще потребує привернення уваги науковців, політиків та менеджерів. Завданням цієї статті є спроба розібратися в численних визначеннях та інтерпретаціях ключового поняття «баланс роботи та життя», які представлені в сучасній науковій літературі, та визначити спектр властивостей, притаманних явищу, що позначається поняттям балансу роботи та життя. На основі аналізу широкого поля спеціальної літератури здійснюється класифікація концептуальних підходів до інтерпретації поняття, визначаються базові характеристики відповідного складного явища, окреслюються пізнавальні можливості й обмеження конкретних концептуальних моделей. Автори розрізняють два змістовні кластера концептуальних моделей балансу роботи та особистого / сімейного життя: 1) атрибутивний, що виділяється за акцентами або переважно суб’єктивних, або об’єктивних характеристик балансування роботи та життя, і 2) реляційний, що спрямований на висвітлення характера зв’язку між сферами життя. Другий кластер представлений концепціями, що відрізняються акцентами на сегментації або взаємовпливах ключових секторів життя та висвітленням характеру взаємовпливу за вимірами рівноваги або конфлікту. Евристичні перспективи в концептуалізації поняття балансу роботи та життя вбачаються за синтетичними моделями, які здатні враховувати як об’єктивні та суб’єктивні прояви відповідного явища, так і множинний характер відносин між цими сферами життя, який не вміщується в лінійку гармонія vs. конфлікт, а передбачає можливості синергетичних ефектів на кшталт компенсації, взаємопосилення та переносу ефектів. Дана робота є внеском у розвиток концепції балансу роботи та життя та перспектив її емпіричного застосування в соціологічних дослідженнях факторів якості життя, гідної праці й оцінюванні соціально-орієнтованих стратегій розвитку держав і корпорацій.