Процеси теплообміну в мініатюрних випарноконденсаційних системах з нанорідинами
| dc.contributor.advisor | Кравець, Володимир Юрійович | |
| dc.contributor.author | Гуров, Дмитро Ігорович | |
| dc.date.accessioned | 2023-12-26T10:03:31Z | |
| dc.date.available | 2023-12-26T10:03:31Z | |
| dc.date.issued | 2023 | |
| dc.description.abstract | Дисертаційна робота присвячена вивченню процесів теплообміну в мініатюрних випарно-конденсаційних системах, при використанні в них в якості теплоносія нанорідин. У вступі наводиться обґрунтування актуальності напрямку роботи, визначено об’єкт та предмет, мету та цілі дослідження, наукову новизну отриманих даних та висновки, а також особистий внесок здобувача наукового ступеня доктора філософії. Представлено інформацію щодо апробації результатів досліджень та напрямки їх потенційного використання. Описано загальний обсяг дисертаційної роботи та його структуру. Поширення використання нанотехнологій у різних напрямках фундаментальних та прикладних робіт за останні 10 років набуло неабиякої популярності, що обумовлено перспективністю та покращеннями від їх впровадження. Разом з цим спостерігається чітка тенденція до процесу мініатюризації у електронній промисловості, пристрої стають усе менше, а питомі величини теплових потоків, що вони виділяють, зростають експоненційно. Для охолодження теплонавантажених та, разом з цим, малогабаритних пристроїв гарно зарекомендували себе мініатюрні термосифони, які відносяться до випарно-конденсаційних систем, проте погляд на розвиток науки і техніки дає змогу прогнозувати досягнення їх обмежень по теплопередавальним характеристикам вже у найближчі роки. Для поліпшення теплопередавальних характеристик мініатюрних термосифонів використання нанорідин у якості теплоносіїв може бути перспективним вектором розвитку, проте вони потребують комплексного підходу і проведення значної кількості науково-дослідних робіт для їх впровадження у електронну промисловість. У першому розділі представлено літературний огляд. Проаналізовано поширення використання у різних напрямках фундаментальних робіт і конкретних міжгалузевих застосуваннях нанотехнологій, в особливості нанофлюідики. Розглянуто методи і підходи у приготуванні нанорідин, проаналізовано переваги і слабкі сторони кожного з них. Звернута увага на перспективність застосування нанорідин в якості теплоносія у системах охолодження, що доводиться появою нових наукових робіт, кількість яких зростає у стрімкому темпі, проте характер поточних досліджень досить обмежений і поверхневий. Досліджено проблематику, поточний стан і підходи, що використовуються для охолодження електронної техніки, а також основні задачі і вимоги, що ставить на зараз електронна промисловість до температурних режимів і наявних теплових потоків. З аналізу проблематики і поточного стану розвитку науки і техніки зроблено висновок про переваги використання випарно-конденсаційних систем у задачах охолодження, а у зв’язку зі зменшенням масо-габаритних характеристик акцентовано увагу на мініатюрних системах. Проведено огляд представників випарноконденсаційних систем й наведено переваги використання мініатюрних термосифонів. Проведено пошук наукових робіт і досягнень по напрямку використання мініатюрних термосифонів, в ролі теплоносія в яких виступають нанорідини. Більшість наукових робіт з літературного огляду показали переваги використання нанорідин у якості теплоносія, проте деяка кількість наголошувала на недоліки використання, а також погіршення теплопередавальних характеристик (такі як максимальний тепловий потік та значення повного термічного опору). Окрім того, в існуючих роботах акцент спрямовано на термосифони, габаритні розміри яких не дають змоги віднести їх до мініатюрних, а саме в останніх наразі найбільше зацікавлена промисловість. Також варто зазначити однотипність у підборі теплоносія (наночастинки оксиду міді, алюмінію, титану, золота та вуглецеві нанотрубки) і фактично відсутність робіт з гібридними (багатокомпонентними) нанорідинами. Більшість з дослідників нехтують перевірками на надійність, деградацію з плином часу і ресурсні випробування. Окремо варто наголосити на тому, що залишається відкрите питання стосовно механізмів інтенсифікації процесів теплообміну у таких системах. Поточний стан цього напрямку досліджень і його наведені особливості свідчить про актуальність робіт й попит від промисловості, проте разом з цим і про недостатній рівень вивченості й необхідності у комплексному підході. У другому розділі представлено конструкцію експериментального стенду, що було розроблено і виготовлено з метою дослідження теплопередавальних характеристик мініатюрних термосифонів з нанорідиною в якості теплоносія. Розроблено алгоритм випробувань і наведено загально використовувану методику для проведення досліджень. На базі літературного аналізу по використанню нанорідин для двофазних систем, а також на основі даних, що наведені для кипіння у великому об’ємі, було обрано потенційні нанорідини, які було заправлено в мініатюрні термосифони для подальшого дослідження. В якості теплоносія обрано як перспективні традиційні (однокомпонентні), проте не достатньо досліджені у цьому застосуванні нанорідини, так і комбіновані (гібридні) нанорідини, що складаються з суміші наночасток. В якості базової рідини для усіх зразків було обрано дистильовану деіонізовану воду, як найбільш ефективний теплоносій в діапазоні температур, що вимагається при охолоджені електронної техніки. Проведено прискорений тест на седиментацію: за місяць простою не було зафіксованою зміни кольору чи випаду наночасток у осад. Приведено класифікацію похибок, проаналізовано які похибки можуть виникати у процесі дослідження, прийняті заходи щодо мінімізації цих похибок, обрано основні інструменти і обладнання, оцінено їх внесок у похибку вимірювань та обчислено похибки визначення усіх розрахункових величин. Величини похибок обчислення було проаналізовано і порівняно з іншими авторами, і зроблено висновок про прийнятний рівень похибок при наведеній постановці задачі. Третій розділ присвячено дослідженню впливу використання нанорідин у якості теплоносія та коефіцієнту заповнення на теплопередавальні характеристики мініатюрних термосифонів. Спостерігається, що збільшення теплового потоку, що передається мініатюрним термосифоном, призводить до зменшення термічного опору, що пояснюється зростанням кількості центрів пароутворення. Також проаналізовано режими роботи термосифонів, в залежності від теплового потоку, що подається, починаючи з появи гейзерного ефекту, та закінчуючи переходом з бульбашкового розвиненого режиму кипіння до плівкового кипіння і виникнення подальшої кризи теплообміну. Зафіксовано, що збільшення коефіцієнту заповнення за рахунок зменшення довжини нагрівача призводить до збільшення термічного опору мініатюрного термосифону. Причиною цьому є термічний опір, що виникає через наявність додаткового стовпа рідини. Зразки нанорідин, що використовувалися в якості теплоносіїв, по результату досліджень було розділено на дві групи: ті, що можна рекомендувати, і не рекомендовані для використовування у подібних застосуваннях. Варто зазначити, що навіть не рекомендовані зразки показали поліпшення теплопередавальних характеристик, а саме збільшення максимального теплового потоку на 18,5% при тому ж значення термічного опору при порівнянні з дистильованою водою. Найліпший же зразок продемонстрував збільшення максимального теплового потоку на 53%, з паралельним зменшенням термічного опору на 28,4% у порівнянні з базовою рідиною. Дослідження кута нахилу показало, що оптимальний кут для нанорідин ідентичний до значень, що рекомендовані для води, і знаходиться в діапазоні 40-70°. В свою чергу критичний кут становить 30°. Запропоновано емпіричне рівняння для водного теплоносія з аморфним вуглецем для прогнозування максимальних теплових потоків в діапазоні кутів нахилу 20– 60°, на базі даних, що було отримано при проведенні експериментів для вертикального розташування зразка. У четвертому розділі наведено основні величини, що характеризують інтенсивність теплопередачі мініатюрних термосифонів, а саме коефіцієнти тепловіддачі (у зоні нагріву, у зоні конденсації), а також коефіцієнти еквівалентної теплопровідності. Після завершення досліджень, зразки теплоносіїв були розбиті на дві групи: рекомендовані для подальшого впровадження, та ті, що не можна рекомендувати. Дослідження ефекту від використання нанорідин, в загальному випадку, підтвердило доцільність використання їх у ролі теплоносіїв для мініатюрних термосифонів. Так, мініатюрний термосифон з водною нанорідиною з додаванням синтетичного алмазу в порівнянні з водою продемонстрував збільшення еквівалентної теплопровідності до 20%, і затягування кризових явищ до 80% по відношенню до підведеного теплового потоку. Зроблено висновок, що інтенсивність теплообміну у зоні нагріву для нанорідини в загальному випадку вище за інтенсивність для дистильованої води, проте важливим є правильний підбір теплоносія. Так, нанорідини з аморфним вуглецем, а також з аттапульгітом та монтмориллонітом демонстрували коефіцієнти тепловіддачі у зоні нагріву співмірні, а іноді навіть нижче (до 30%), за воду. В свою чергу для інших досліджених зразків фіксувалося покращення інтенсивності теплообміну, а в особливості для синтетичного алмазу (до 180%). Отримано емпіричні рівняння для розрахунку коефіцієнтів тепловіддачі у зонах нагріву мініатюрних термосифонів для досліджених нанорідин, що узагальнюють 80% отриманих експериментальних даних з розкидом ±30%. П’ятий розділ присвячено впливу концентрації наночасток на теплопередавальні характеристики мініатюрних термосифонів, та визначенню його оптимального рівня. Дослідження проводилися на гібридний водній нанорідині на базі багатостінних вуглецевих нанотрубок з додаванням аттапульгіту. Досліджені концентрації було обрано на рівні 0,1%, 0,5% та 0,7%. Зроблено висновок, що використання масових концентрацій наночасток більше ніж 0,1%, не дивлячись на суперечливі рекомендації інших авторів –має сенс, і призводить до поліпшення робочих характеристик. Оптимальні концентрації для кожної нанорідини будуть індивідуальні, проте дослідження і підбір необхідно виконувати в більшому діапазоні, і не обмежуватися діапазоном надмалих концентрацій (по типу 0,005…0,1%). Досліджено, що при використанні низькоконцентрованої водної нанорідини (0.1%), покращення теплопередавальних характеристик сягали 13% для максимальних теплових потоків, та 18% для мінімального термічного опору. В той же час, при використанні більш концентрованих нанофлюідів, можна досягти збільшення теплового потоку до 70%, чи зменшення термічного опору до 38%. При зміні коефіцієнта заповнення відбувається певний зсув оптимального рівня концентрації, і він може відрізнятися навіть для одного теплоносія. Тобто, було отримано, що оптимальна концентрація наночасток у робочій рідині є функцією багатьох складових, до яких відносяться не тільки форма наночасток, їх характерні розміри, анізотропія, теплофізичні властивості, тощо, але і певний вплив має коефіцієнт заповнення теплоносієм мініатюрного термосифона. Наведено оптимальні рівні концентрацій для певних досліджених коефіцієнтів заповнення. У шостому розділі описано явище пульсацій температур у зонах теплообміну мініатюрних термосифонів з нанорідинами. Розглянуто природу цього явища, та зазначено необхідність його дослідження, що пов’язано з можливим впливом на температуру електронного пристрою чи компонентів, які охолоджуються за допомогою системи охолодження на базі мініатюрних термосифонів з нанорідинами. Для термосифонів з водною нанорідиною на базі вуглецевих нанотрубок і аттапульгіту (коефіцієнт заповнення 0,44 та діапазон досліджених концентрацій 0,1–0,7%) отримано емпіричне рівнянні для визначення амплітуди пульсацій в залежності від теплового потоку, що відводить система. На базі отриманого рівняння можна зробити висновок, що збільшення витрати охолоджуючої рідини, концентрації наночасток, та безрозмірного комплексу (dвн/LЗН) призводить до зменшення амплітуди пульсацій температури, в свою чергу, збільшення коефіцієнта заповнення призводить до збільшення амплітуди пульсацій температур. Не дивлячись на те, що збільшення концентрації наночасток призводить до зменшення амплітуди пульсацій, разом з цим відбувається збільшення періоду пульсацій при низьких густинах теплового потоку. Останнє наголошує на необхідності раціонального підбору мініатюрних термосифонів для системи охолодження, їх діаметрів, довжин, коефіцієнтів заповнення та теплоносіїв. У такому випадку, при номінальному режиму роботі електронного пристрою, у системі охолодження буде розвинений режим кипіння теплоносія, і будуть відсутні амплітудні пульсації температур. Сьомий розділ присвячено ресурсним випробуванням, та перевірці на наявність деградаційних ефектів з плином часу. Без проведення цих досліджень не можна рекомендувати в промислове впровадження мініатюрні термосифони з нанорідинами, тому що відсутня впевненість у їх можливості відпрацювати певний сервісний час, який є регламентованою величиною для електронного обладнання. Ресурсні випробування були розбиті на дві частини: перевірка у режимі зберігання 5 років: температурний діапазон 15–25℃, вологість 30–60%) та у режимі напрацювання (активний режим роботи, 350 годин при Q=0,8Qmax). Ресурсні випробування у режимі зберігання проводилися на нанорідині на базі синтетичного алмазу (продемонструвала найкращі показники по більшості з досліджень) і на гібридній водній нанорідині на базі вуглецевих нанотрубок і аттапульгіту (перспективний теплоносій, проте є ризики виникнення взаємодії між компонентами теплоносія та корпусом термосифону). Випробування у режимі зберігання показали відсутність деградації й тенденцій до зміни термічного опору після 5 років консервування для обох дослідних зразків. Випробування у режимі напрацювання проводилися для водної нанорідини на основі вуглецевих нанотрубок і аттапульгіту і тенденцій до погіршення чи поліпшення термічного опору не спостерігалося. Початковий діапазон роботи (перші 50 годин) характеризується припрацюванням, під час якого спостерігається збільшення коефіцієнту тепловіддачі у зоні конденсації, та зворотний ефект у зоні нагріву. У подальшому, протягом наступних 300 годин, тенденції до зміни інтенсивності теплообміну відсутні, і миттєві значення коливаються у районі середніх значень. Матеріали та результати дисертаційної роботи впроваджено у навчальний процес на кафедрі атомної енергетики Навчально-наукового інституту атомної та теплової енергетики Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського". | uk |
| dc.description.abstractother | The dissertation work is dedicated to the study of heat exchange processes in miniature evaporative-condensation systems when using nanofluids as the heat carriers. The introduction provides a rationale for the relevance of this research direction, defines the object and subject, the purpose and goals of the study, the scientific novelty of the obtained data, and conclusions, as well as the personal contribution of the doctoral candidate. Information on the research results' validation and potential applications are presented. The overall scope and structure of the dissertation work are described. The widespread usage of nanotechnologies in various areas of fundamental and applied research over the past 10 years has gained considerable popularity, driven by their prospects and improvements upon implementation. Simultaneously, there is a clear trend towards miniaturization in the electronics industry, with devices becoming increasingly smaller while the specific heat fluxes they generate grow exponentially. Miniature thermosyphons, classified as evaporative-condensation systems, have proven themselves effective for cooling heat-loaded and compact devices. However, the outlook for advancements in science and technology suggests that their heat transfer characteristics will reach limitations in the near future. To enhance the heat transfer characteristics of miniature thermosyphons, the use of nanofluids as heat carriers may be a promising direction for development. However, this approach requires a comprehensive approach and a substantial amount of scientific research for its integration into the electronics industry. Chapter 1 provides a literature review. It analyzes the prevalence of nanotechnology usage in various fields of fundamental research and specific interdisciplinary applications, particularly in nanofluidics. The methods and approaches for preparing nanofluids are discussed, and the advantages and limitations of each method are analyzed. The study highlights the potential of using nanofluids as heat carriers in cooling systems, leading to an increase in scientific research in this area. However, the current research landscape is relatively limited and superficial. The dissertation examines the issues, current state, and approaches used for cooling electronic equipment, as well as the primary challenges and requirements imposed by the electronics industry regarding temperature regimes and heat fluxes. The analysis of the problems and the current state of science and technology leads to the conclusion that evaporative-condensation systems offer advantages for cooling, with an emphasis on miniature systems due to their reduced size and weight. The review presents representatives of evaporative-condensation systems and outlines the benefits of using miniature thermosyphons. A search for scientific works and achievements related to the use of nanofluids as heat carriers in miniature thermosyphons is conducted. Most of the reviewed scientific works highlight the advantages of using nanofluids as heat carriers, but some also emphasize the drawbacks, including a deterioration in heat transfer characteristics such as maximum heat flux and total thermal resistance. Furthermore, existing researches were focused on thermosyphons that do not fit the criteria of miniaturization, which is of greater interest to the current industry. It's worth noting the similarity in the choice of heat carrier (nanoparticles of copper oxide, aluminum, titanium, gold, and carbon nanotubes) and the lack of studies on hybrid (multicomponent) nanofluids. Many researchers overlook reliability testing, degradation over time, and durability testing. Additionally, there is an open question regarding the mechanisms of heat transfer enhancement in such systems. The current state of research in this field and its specific characteristics highlight the relevance of this work and the industry's demand, but they also underline the need for a comprehensive approach and further study. In the second chapter, the construction of an experimental setup is presented, which was designed and manufactured for the purpose of studying the heat transfer characteristics of miniature thermosyphons using nanofluids as heat carriers. An experimental algorithm is developed, and a commonly used methodology for conducting research is provided. Based on a literature analysis of the use of nanofluids in two-phase systems and data related to boiling in large volumes, potential nanofluids were selected for further investigation. Both traditional (singlecomponent) nanofluids, which are promising but not extensively studied in this application, and hybrid nanofluids composed of a mixture of nanoparticles were chosen as heat carriers. Distilled deionized water was selected as the base fluid for allsamples, as it is the most effective working fluid in the required temperature range for cooling electronic equipment. An accelerated sedimentation test was conducted, with no changes in color or nanoparticle settling observed over a month of idle time. A classification of errors is presented, and an analysis of the potential errors that may arise during the research process is conducted. Measures to minimize these errors are discussed, and the main tools and equipment used are selected. Their contribution to measurement errors is evaluated, and errors in determining all calculated values are calculated. Error values are analyzed and compared with those of other authors, leading to the conclusion that the level of errors in the presented setup is acceptable for the research tasks. Chapter three focuses on investigating the influence of using nanofluids as heat carriers and the filling ratio on the heat transfer characteristics of miniature thermosyphons. It is observed that an increase in the heat flux transferred by the miniature thermosyphon leads to a decrease in thermal resistance, explained by the increase in the number of boiling centers. The operating modes of the thermosyphons are also analyzed, depending on the applied heat flux, ranging from the onset of the geyser effect to the transition from bubbly boiling to film boiling and the occurrence of further heat transfer crisis. It is noted that increasing the filling ratio by reducing the length of the heater leads to an increase in the thermal resistance of the miniature thermosyphon. This is due to the additional liquid column, which adds to the thermal resistance. The nanofluid samples used as heat carriers were divided into two groups based on the research results: those that can be recommended for use and those not recommended for similar applications. Even the non-recommended samples showed an improvement in heat transfer characteristics, specifically an 18.5% increase in maximum heat flux with the same thermal resistance compared to distilled water. The best sample demonstrated a 53% increase in maximum heat flux and a 28.4% reduction in thermal resistance compared to the base fluid. The study of the inclination angle showed that the optimal angle for nanofluids is identical to the values recommended for water and falls within the range of 40-70°, with a critical angle of 30°. An empirical equation is proposed for water-based nanofluids with amorphous carbon to predict maximum heat fluxes in the range of inclination angles from 20° to 60°, based on data obtained during experiments for a vertically positioned sample. In the fourth chapter, the main characteristics that describe the heat transfer intensity of miniature thermosyphons are presented, including heat transfer coefficients (in the heating zone, in the condensation zone), and equivalent thermal conductivity coefficients. After completing the research, the heat transfer fluid samples were divided into two groups: recommended for further implementation and those that cannot be recommended. The study of the effect of using nanofluids in general confirmed the feasibility of using them as heat carriers for miniature thermosyphons. For example, a miniature thermosyphon with water-based nanofluid containing synthetic diamond demonstrated an increase in equivalent thermal conductivity by up to 20% compared to water, and an extension of crisis phenomena by up to 80% relative to the applied heat flux. It was concluded that the heat transfer intensity in the heating zone for nanofluids, in general, is higher than that for distilled water, but proper selection of the heat transfer fluid is crucial. For instance, nanofluids with amorphous carbon, attapulgite, and montmorillonite showed heat transfer coefficients in the heating zone comparable or even lower (by up to 30%) than water. On the other hand, other tested samples exhibited improvements in heat transfer intensity, particularly synthetic diamond (by up to 180%). Empirical equations were derived for calculating heat transfer coefficients in the heating zones of miniature thermosyphons for the studied nanofluids, summarizing 80% of the experimental data with a deviation of ±30%. Chapter five focuses on the influence of nanoparticle concentration onf the heat transfer characteristics of miniature thermosyphons and determining their optimal level. The research was conducted using a hybrid water-based nanofluid consisting of multi-walled carbon nanotubes with the addition of attapulgite. Concentrations of 0.1%, 0.5%, and 0.7% were investigated. The conclusion drawn is that the use of mass concentrations of nanoparticles exceeding 0.1%, despite conflicting recommendations from other authors, makes sense and leads to improvements in operational characteristics. Optimal concentrations for each nanofluid will be individual, but research and selection should be conducted over a wider range, not limited to very low concentrations (e.g., 0.005...0.1%). The research found that when using low-concentration water-based nanofluid (0.1%), improvements in heat transfer characteristics reached up to 13% for maximum heat flux and 18% for minimum thermal resistance. At the same time, with the use of more concentrated nanofluids, it is possible to achieve an increase in heat flux up to 70% or a reduction in thermal resistance by up to 38%. When changing the filling ratio, there is a certain shift in the optimal concentration level, and it can even differ for the same heat transfer fluid. Therefore, it was concluded that the optimal nanoparticle concentration in the working fluid is a function of many factors, including not only the shape of nanoparticles, their characteristic sizes, anisotropy, thermophysical properties, etc., but also the filling ratio of the miniature thermosyphon. Optimal concentration levels for specific investigated filling ratios are provided. Chapter six discusses the phenomenon of temperature pulsations in the heat exchange zones of miniature thermosyphons with nanofluids. The nature of this phenomenon is examined, and the need for its investigation is highlighted, as it can potentially affect the temperature of electronic devices or components cooled by a cooling system based on miniature thermosyphons with nanofluids. For thermosyphons with water-based nanofluid containing multi-walled carbon nanotubes and attapulgite (filling ratio of 0.44 and a concentration range of 0.1–0.7%), empirical equations for determining the amplitude of temperature pulsations based on the heat dissipation rate by the system were obtained. Based on the derived equations, it can be concluded that an increase in the coolant flow rate, nanoparticle concentration, and the dimensionless complex (din/LEZ) leads to a reduction in the amplitude of temperature pulsations. Conversely, an increase in the filling ratio results in an increase in the amplitude of temperature pulsations. Despite the fact that increasing nanoparticle concentration reduces the amplitude of pulsations, it also leads to an increase in the pulsation period at low heat flux densities. These findings emphasize the importance of a rational selection of miniature thermosyphons for the cooling system, including their diameter, length, filling ratios, and heat carriers. When properly selected, the cooling system can operate in a nominal mode, and boiling of the working fluid will be developed, resulting in the absence of amplitude temperature pulsations under typical operating conditions of electronic devices. Chapter seven focuses on resource tests and the examination of degradation effects over time. Without conducting these studies, it is not advisable to recommend the industrial implementation of miniature thermosyphons with nanofluids, as there must be confidence in their ability to operate for a specified service life, which is a regulated parameter for electronic equipment. The resource tests were divided into two parts: storage for 5 years (temperature range 15–25°C, humidity 30–60%) and operational test (active working mode, 350 hours at Q=0.8Qmax). Storage tests were conducted using nanofluids based on synthetic diamond (which demonstrated the best performance in most studies) and hybrid water-based nanofluids with multiwalled carbon nanotubes and attapulgite (a promising heat carrier but with potential risks of interactions between the working fluid components and the thermosyphon case). The storage tests showed no degradation and no trends in thermal resistance change after 5 years of preservation for both experimental samples. Operational tests were conducted for water-based nanofluids with multi-walled carbon nanotubes and attapulgite, and no significant changes in thermal resistance, either worsening or improvement, were observed. The initial operating range (first 50 hours) is characterized by adaptation period, during which there is an increase in the heat transfer coefficient in the condensation zone and the opposite effect in the heating zone. However, over the next 300 hours, there were no observable trends in changing heat transfer intensity, and instantaneous values fluctuated around the mean values. These findings provide valuable insights into the long-term performance and stability of miniature thermosyphons with nanofluids, ensuring their reliability and suitability for practical applications in cooling electronic devices. The materials and results of the dissertation work have been implemented into the educational process at the Department of Nuclear Power Engineering of the Educational and Scientific Institute of Nuclear and Thermal Engineering at the National Technical University of Ukraine "Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute." | uk |
| dc.format.extent | 198 с. | uk |
| dc.identifier.citation | Гуров, Д. І. Процеси теплообміну в мініатюрних випарноконденсаційних системах з нанорідинами : дис. … д-ра філософії : 144 – Теплоенергетика / Гуров Дмитро Ігорович. – Київ, 2023. – 198 с. | uk |
| dc.identifier.uri | https://ela.kpi.ua/handle/123456789/63357 | |
| dc.language.iso | uk | uk |
| dc.publisher | КПІ ім. Ігоря Сікорського | uk |
| dc.publisher.place | Київ | uk |
| dc.subject | теплообмін | uk |
| dc.subject | термосифон | uk |
| dc.subject | двофазне середовище | uk |
| dc.subject | коефіцієнт заповнення | uk |
| dc.subject | тепловий потік | uk |
| dc.subject | теплові характеристики | uk |
| dc.subject | термічний опір | uk |
| dc.subject | тепловіддача | uk |
| dc.subject | коефіцієнт тепловіддачі | uk |
| dc.subject | нанорідина | uk |
| dc.subject | наночастинки | uk |
| dc.subject | концентрація | uk |
| dc.subject | heat exchange | uk |
| dc.subject | thermosyphon | uk |
| dc.subject | two-phase medium | uk |
| dc.subject | filling ratio | uk |
| dc.subject | heat flow | uk |
| dc.subject | thermal characteristics | uk |
| dc.subject | thermal resistance | uk |
| dc.subject | heat transfer | uk |
| dc.subject | heat transfer coefficient | uk |
| dc.subject | nanofluid | uk |
| dc.subject | nanoparticles | uk |
| dc.subject | concentration | uk |
| dc.subject.udc | 536.248.2 | uk |
| dc.title | Процеси теплообміну в мініатюрних випарноконденсаційних системах з нанорідинами | uk |
| dc.type | Thesis Doctoral | uk |
Файли
Контейнер файлів
1 - 1 з 1
Вантажиться...
- Назва:
- Hurov_dys.pdf
- Розмір:
- 4.91 MB
- Формат:
- Adobe Portable Document Format
- Опис:
Ліцензійна угода
1 - 1 з 1
Ескіз недоступний
- Назва:
- license.txt
- Розмір:
- 9.01 KB
- Формат:
- Item-specific license agreed upon to submission
- Опис: