До проблеми визначення композиційно-мовленнєвих форм

Скорочена інформація про документ
dc.contributor.authorГайденко, Юлія Олексіївна
dc.contributor.authorСергеєва, Оксана Олекссіївна
dc.date.accessioned2022-07-07T12:10:40Z
dc.date.available2022-07-07T12:10:40Z
dc.date.issued2021
dc.description.abstractДублетний запис - https://ela.kpi.ua/handle/123456789/48200
dc.description.abstractenThe article has been devoted to the linguistic phenomenon of narrative-compositional forms. Approaches to the definition of narrative-compositional forms have been analysed; narrative-compositional forms have been classified, their peculiarities have been outlined. Narrative-compositional forms have been defined as communication models within the text that correlate with mental and communicative categories. It has been revealed that narrative-compositional forms are used intuitively by all humans and are intrinsic to their mental activity. Being complex speech entities, narrativecompositional forms represent the structure of humans’ mental activity, types and ways of elements’ interrelation. It has been outlined that narrative-compositional forms are communication schemes aimed at readers’ information perception. They are materialised with the language means that allow authors to adequately express their thoughts. It has been ascertained that narrative-compositional forms structure and organise the train of author’s thought and, therefore, make the thought complete. They provide for the compositional organisation of coherent texts by shaping their parts. Narrative-compositional forms have been classified into narration, description and argumentation. It has been revealed that their classification criteria are: structural link between sentences or sentence parts and compositional type of information prevalent in a certain narrative-compositional form. The term “narration” has been defined as a functionalsemantic type of speech that provides for unfolding of the plot and is used to display a sequence of events. Description has been defined as a narrative-compositional form used to give details about characters’ appearance or an action setting. The term “argumentation” has been defined as a functional-semantic type of speech aimed to perform a specific communicative task: come to new logical judgement or advance arguments for what has been stated earlier. It has been outlined that narrativecompositional forms are used to link language means within the text. Converging with each other, these language means acquire a meaning that goes beyond the semantic use of language, i.e. extends beyond the actual meaning of linguistic unitsuk
dc.description.abstractukУ статті розглянуто лінгвістичне явище композиційно-мовленнєвих форм, а саме проаналізовано підходи до дефініювання означеного терміна, виділено типи композиційно-мовленнєвих форм, схарактеризовано їхні особливості. Композиційно-мовленнєві форми визначено як певного роду моделі комунікації в межах тексту, які співвідносяться з мисленнєвими та комунікативними категоріями. Описано, що вони мають «природне» походження і притаманні мисленню всіх індивідів, які використовують їх інтуїтивно. Виступаючи складними мовленнєвими єдностями, композиційно-мовленнєві форми відображають структуру процесу мислення, типи та способи зв’язку елементів між собою. Окреслено, що композиційно-мовленнєві форми – це комунікативні схеми, націлені на сприйняття інформації читачем, які на матеріальному рівні реалізуються за допомогою мовних засобів, що дозволяють адекватно відтворювати авторську думку. Структуруючи й упорядковуючи хід думки автора, композиційно-мовленнєві форми надають їй цілісного, завершеного вигляду, а також реалізують композиційні особливості зв’язних текстів, адже оформлюють їхні цілі частини. Композиційно-мовленнєві форми типологізовано на розповідь, опис та роздум. З’ясовано, що їхня класифікація спирається на структурний зв’язок між реченнями або частинами речень, а також композиційний тип інформації, який превалює у певній композиційно-мовленнєвій формі. Встановлено, що розповідь – це функційно-смисловий тип мовлення, призначений для зображення послідовної низки подій, які забезпечують поетапний перебіг сюжету. Визначено, що опис – це композиційно-мовленнєва форма, спрямована на відображення зовнішніх ознак дійової особи або обстановки дії. Визначено, що роздум – це функційно-смисловий тип мовлення, який виконує особливе комунікативне завдання – дійти логічним шляхом до нового судження чи аргументувати висловлене раніше. Окреслено, що композиційно-мовленнєві форми є інструментом поєднання мовних засобів, які, сполучаючись один з одним, набувають значення, котре виходить за межі семантичного використання мови, тобто предметного змісту мовних одиниць.uk
dc.format.pagerangeС. 50-53uk
dc.identifier.citationГайденко, Ю. О. До проблеми визначення композиційно-мовленнєвих форм / Гайденко Ю. О., Сергеєва О. О. // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Одеський лінгвістичний вісник. Серія: Філологія. – №50, T. 1. – Одеса, 2021. – С. 50-53.uk
dc.identifier.doiDOI https://doi.org/10.32841/2409-1154.2021.50-1.11
dc.identifier.urihttps://ela.kpi.ua/handle/123456789/48508
dc.language.isoukuk
dc.publisherМіжнародний гуманітарний університетuk
dc.publisher.placeОдесаuk
dc.sourceОдеський лінгвістичний вісник. Сер.: Філологія, №50, T. 1uk
dc.subjectкомпозиційно-мовленнєві формиuk
dc.subjectфункційно-смисловий тип мовленняuk
dc.subjectроздумuk
dc.subjectописuk
dc.subjectрозповідьuk
dc.subject.udc8.81uk
dc.titleДо проблеми визначення композиційно-мовленнєвих формuk
dc.typeArticleuk

Файли

Зібрання

Статті (КАМГС3)