Чутки як соціальнокомунікаційний феномен
| dc.contributor.advisor | Смола, Лідія Євстахіївна | |
| dc.contributor.author | Юркова, Ольга Анатоліївна | |
| dc.date.accessioned | 2024-06-03T07:50:01Z | |
| dc.date.available | 2024-06-03T07:50:01Z | |
| dc.date.issued | 2024 | |
| dc.description.abstract | Юркова О. А. Чутки як соціальнокомунікаційний феномен. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 061 «Журналістика» (06 – «Журналістика»). – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ, 2024. У запропонованому дисертаційному дослідженні чутки розглянуто як особливий різновид неформальної комунікації у системі соціальних комунікацій, які поширюються насамперед каналами міжособистісного спілкування. Однак інформаційні технології вплинули на механізми їх поширення, який тепер включає як традиційні, так і соціальні медіа. У результаті небезпека від використання чуток як компонента кампаній з дезінформації вийшла на новий рівень, адже соціальні медіа дали чуткам можливість поширюватися у режимі реального часу і досягати значної аудиторії, що за певних обставин може становити загрозу суспільному ладу, державній безпеці, а також життю і здоров’ю людей. Об’єкт дослідження – чутки в системі соціальних комунікацій. Предмет дослідження – роль і вплив чуток у системі соціальних комунікацій, їх специфіка, зміст, життєвий цикл та алгоритми поширення в умовах російськоукраїнської війни. Мета роботи – з’ясувати роль чуток у системі соціальних комунікацій, а також розробити рекомендації з протидії чуткам в умовах російсько-української війни. Системний соціальнокомунікаційний підхід став основним у методологічному підході до аналізу феномена чуток, що відповідає міждисциплінарній природі цього явища. Теоретичний аналіз наукових праць та синтез основних висновків використано для створення комплексного уявлення про розвиток наукової думки у дослідженні чуток, а також історіографічних розвідок. Застосовано термінологічний аналіз для уточнення ключових дефініцій, методи індукції і дедукції – для типології та комплексної характеристики місця чуток в інформаційному просторі. В емпіричному дослідженні використано метод опитування через онлайн-анкетування та глибинні напівструктуровані інтерв’ю з експертами. Результати опитування піддано якісному та кількісному аналізу, які дозволили оцінити ставлення користувачів інтернету до чуток, а також виокремити суттєві аспекти ролі і впливу чуток в українському інформаційному просторі під час російсько-української гібридної війни, зокрема повномасштабного вторгнення РФ як її частини, та алгоритми протидії їм. За допомогою спостережень і моніторингу отримано емпіричний матеріал (670 чуток), аналіз якого включав кількісні і якісні методи, зокрема контент-аналіз, дискурсаналіз, семантичний аналіз, системний аналіз, типологію. Додатково було застосовано методи систематизації, узагальнення, моделювання та візуального аналізу, які дали можливість узагальнити зібраний матеріал, розробити його типологію за ключовими ознаками і виокремити основні алгоритми поширення чуток в українському інформаційному просторі. Метод кейсів дозволив порівняти життєві цикли чуток, проаналізувати характер поширення окремих чуток та ідентифікувати комунікаційні помилки. У першому розділі дисертації розкрито теоретичні засади феномена чуток і простежено історичну ретроспективу виникнення та поширення чуток від часів Античності до епохи постправди. Запропоновано авторську періодизацію наукових праць у царині досліджень чуток: класичні теорії чуток, до яких віднесено дослідження доінтернетної епохи, модерні теорії чуток та постмодерні теорії чуток в умовах постправди. У другому розділі виконано аналіз наукових доробків у дослідженні чуток з метою окреслити основні підходи до нього і провести термінологічне розрізнення чуток та інших явищ неформальної комунікації, таких як плітки і поголос. Розроблено власне бачення функцій чуток у системі соціальних комунікацій, а саме: інформативну, афілятивну, навчальну, оповідальну, компенсаторну, мобілізаційну, соціального контролю. Узагальнено наукові підходи до розуміння феномена чуток західними та українськими дослідниками. Виокремлено життєвий цикл чуток, а також порівняно характер поширення органічної і штучно створеної чуток. На підставі аналізу емпіричного матеріалу виокремлено 16 основних алгоритмів поширення чуток в інформаційному просторі України у період дослідження, які запропоновано віднести до «білої зони» (відкрите поширення) або «сірої зони» (приховане поширення). Їх узагальнення дозволило розробити універсальний алгоритм поширення чуток, який включає: 1) запуск чутки маловідомими каналами; 2) легалізацію чутки через медіа, лідерів думок або експертів; 3) масштабування чутки органічним (вразливі групи населення, які поширюють чутку) та штучним (мережі ботів) шляхом; 4) досягнення якнайширшої аудиторії. Проаналізовано вплив чуток у системі соціальних комунікацій. Окреслено чинники, які сприяють поширенню чуток. Окреслено основні риси, які дозволяють відрізнити штучно створені чутки від органічних. Виокремлено новий підвид агресивних чуток – дискредитувальні чутки, за допомогою яких дискредитують представників влади, держструктур, політиків; громадських лідерів і громадські організації; окремі соціальні групи; державні інституції та державу в цілому; певні процеси. Чутки розглянуто як індикатор і, водночас, формувач громадської думки і квазідемократичний механізм управління в умовах браку реально дієвих інститутів демократії. Підтверджено взаємозв’язок зростання інтенсивності чуток із кризовою ситуацією в суспільстві. Означено брак своєчасної та якісної комунікації владних команд в Україні, а також окреслено основні способи реагування на чутки владними структурами і представниками громадянського суспільства. Оцінено, як вони застосовують такі інструменти, як оперативне інформування, ігнорування, кадрові рішення або інші зміни, зміну інформаційного порядку денного, висміювання, запуск контрчуток, офіційне спростування або звернення до суду, а також суспільний розголос і залучення власного соціального капіталу. У третьому розділі проаналізовано суспільне сприйняття чуток, яке, як демонструють результати опитування 2023 респондентів, є амбівалентним: досить стійке до дезінформації українське суспільство показує нижчу стійкість до чуток, не завжди усвідомлюючи свою вразливість до них. Більшість людей отримують чутки із соціальних мереж або в особистому спілкуванні. Найемоційнішу реакцію в українців викликають чутки, пов’язані з війною та безпекою, найменш емоційну – плітки про особисте життя інших людей. Респонденти схильні довіряти чуткам у разі, якщо отримали їх із джерела, яке вважають надійним. Опрацювання емпіричного матеріалу дозволило розробити таймлайн поширення чуток у досліджуваний період, де з огляду на цілі дослідження чутки систематизовано за експресивною ознакою, яку запропонував Р. Кнапп (1944 р.): чутки-бажання, чутки-страховиська й агресивні чутки. Визначено, що найбільшою була кількість чуток-страховиськ, пікові значення інтенсивності появи яких збіглися з початком повномасштабного вторгнення. З часом почала зростати частка агресивних чуток. При цьому чуткистраховиська легше піддаються спростуванню, ніж агресивні, які часто базуються на «інсайдерській» інформації, а елементи правдоподібності у недостовірних чутках підвищують рівень довіри до них. Зростання кількості нових чуток корелювали з реальними подіями або інформаційними приводами. Особливої актуальності набули чутки, що дискредитують ЗСУ, підривають мобілізаційну кампанію та провокують ворожнечу щодо біженців або ВПО. Вони потребують окремої уваги, адже є потенційною загрозою для державної безпеки. Визначено комунікаційний інструментарій протидії чуткам в умовах російсько-української війни, який було розділено на два блоки: реагування та превентивні заходи. Запропоновано організувати протидію чуткам на трьох рівнях: стратегічному, оперативному та тактичному. Зроблено висновок, що найважливішою в ефективній протидії чуткам є система стратегічних комунікацій, яка включає в себе алгоритм реакції на появу чуток. Окреслено комунікаційні помилки владних органів та запропоновано рішення, які дозволили б запобігти їм. Сформовано й узагальнено рекомендації щодо вибору комунікаційних способів реагування на чутки залежно від ситуації. Розроблено превентивні практичні заходи, які могли б запобігти поширенню деструктивних чуток. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше розкрито специфіку чуток у системі соціальних комунікацій; глибоко досліджено особливості поширення чуток в інформаційному просторі України; розроблено власну періодизацію наукових праць про чутки як особливий вид неформальних комунікацій; напрацьовано інструменти комунікаційної протидії чуткам в умовах російсько-української війни; встановлено життєвий цикл чуток та універсальний алгоритм їх поширення. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що запропоновані рекомендації є актуальними для органів влади і представників громадянського суспільства; опис та систематизація чуток в українському інформаційному просторі під час вторгнення РФ сприятимуть розширенню наукової бази та забезпечать емпіричний матеріал для подальших досліджень у цій царині; періодизацію західної наукової думки може бути включено в навчальні курси з соціальних комунікацій; результати стануть корисними для науковців, практиків у сфері комунікацій і викладачів під час занять. | |
| dc.description.abstractother | Iurkova O. Rumors as a socio-communicative phenomenon. – Qualifying scientific work on manuscript rights. Thesis for a scientific degree of Doctor of Philosophy in specialty 061 «Journalism» (06 – Journalism). – National Technical University of Ukraine «Ihor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute», Kyiv, 2024. In the proposed thesis, rumors are considered a particular type of informal communication in the system of social communications, which are spread primarily through interpersonal communication channels. However, information technology has affected the mechanisms of their distribution, which now includes both traditional and social media. As a result, the danger of using rumors as a component of disinformation campaigns has reached a new level because social media has allowed rumors to spread in real time and get a large audience, which under certain circumstances can pose a threat to public order, state security, as well as people’s life and health. The object of the research is rumors in the system of social communications. The subject of the research is the role and influence of rumors in the system of social communications, as well as their specificity, content, life cycle, and distribution algorithms, in the context of the Russo-Ukrainian war. The purpose of the research is to clarify the role of rumors in the system of social communications, as well as to develop recommendations for countering rumors in the context of the RussoUkrainian war. The systemic social-communication approach became the primary methodological approach to analyzing the rumor phenomenon, corresponding to its interdisciplinary nature. The theoretical analysis of scientific works and the synthesis of the main conclusions were used to create a comprehensive view of the development of scientific works and historiographical investigations in the study of rumors. Terminological analysis was applied to clarify critical definitions, as well as induction and deduction methods used for typology and comprehensive characterization of the place of rumors in the information space. The empirical research used the survey method through online questionnaires and in-depth semi-structured interviews with experts. The results of the survey were subjected to qualitative and quantitative analysis, which made it possible to assess the attitude of Internet users to rumors, as well as to single out the essential aspects of the role and influence of rumors in the Ukrainian information space during the Russo-Ukrainian hybrid war, in particular, the full-scale invasion of the Russian Federation as part of it, and the algorithms for countering them. With the help of observations and monitoring, empirical material (670 rumors) was obtained, the analysis of which included quantitative and qualitative methods, in particular, content analysis, discourse analysis, semantic analysis, system analysis, and typology. In addition, methods of systematization, generalization, modeling, and visual analysis were applied, which made it possible to summarize the collected material, develop its typology according to critical features, and single out the main algorithms for spreading rumors in the Ukrainian information space. The case study method made it possible to compare the life cycles of rumors, analyze the nature of the spread of individual rumors, and identify communication mistakes of the government. The thesis's first chapter reveals the theoretical foundations of the rumor phenomenon. It traces the historical retrospective of the emergence and spread of rumors from Antiquity to the post-truth era. The author's periodization of scientific works in the field of research on rumors is proposed: classical theories of rumors, which include research of the pre-Internet era, modern theories of rumors and postmodern theories of rumors in post-truth conditions. In the second chapter, an analysis of scientific developments in the study of rumors is carried out to outline the main approaches to it and make a terminological distinction between rumors and other phenomena of informal communication, such as gossip and rumors. A vision of the functions of rumors in the system of social communications has been developed, namely informative, affiliative, educational, narrative, compensatory, mobilizing, and social control. Scientific approaches to understanding the phenomenon of rumors by Western and Ukrainian researchers are summarized. The life cycle of rumors is highlighted, and the nature of the spread of organic and artificially created rumors is compared. Based on the analysis of empirical material, 16 main algorithms for the spread of rumors in the information space of Ukraine during the research period were identified, which are proposed to be assigned to the "white zone" (open spread) or "gray zone" (hidden spread). Their generalization made it possible to develop a universal algorithm for spreading rumors, which includes 1) launching a rumor through little-known communication channels; 2) legitimizing the rumor through the media, opinion leaders, or experts; 3) scaling the rumor organically (vulnerable population groups that spread the rumor) and artificially (bot networks); 4) reaching the broadest possible audience. The influence of rumors in the system of social communications is analyzed. The factors contributing to the spread of rumors are outlined. The main features that make it possible to distinguish artificially created rumors from organic ones are outlined. A new subtype of aggressive rumors has been singled out, namely discrediting rumors, which are used to discredit representatives of the authorities, state structures, and politicians; public leaders and public organizations; specific social groups; state institutions and the state as a whole; particular processes. Rumors are considered an indicator and, simultaneously, a shaper of public opinion and a quasi-democratic mechanism in the lack of effective institutions of democracy. The relationship with the growing intensity of rumors and crises in society is confirmed. The lack of timely and high-quality communication by the authorities in Ukraine is identified, and the main ways of responding to rumors by the authorities and representatives of civil society are outlined. It is assessed how they use such tools as operational information, ignoring rumors, personnel or other changes, changing the information agenda, ridicule, launching counter-rumors, official refutation or going to court, as well as publicity and attracting one's social capital. The third chapter analyzes the public perception of rumors, which, as shown by a survey of 2023 respondents, is ambivalent: Ukrainian society, which is quite resistant to disinformation, shows a lower resistance to rumors, not always realizing its vulnerability to them. Most people get rumors from social media or in person. Ukrainians experience the most emotional reaction to rumors about war and security and the least emotional to gossip about other people's personal lives. Respondents tend to trust rumors if they have received them from a source they consider reliable. The processing of empirical material made it possible to develop a timeline of the spread of rumors in the research period, where, given the goals of the study, rumors are systematized according to the expressive feature proposed by R. Knapp (1944): pipe-dream or wish rumors, bogie rumors, and wedge-driving or aggression rumors. It was determined that the number of bogie rumors was the largest, and the peak values of the intensity of the appearance coincided with the beginning of a fullscale invasion. Over time, the share of aggressive rumors began to grow. At the same time, bogie rumors are more easily refuted than aggressive ones, often based on «insider» information. Elements of plausibility in untrustworthy rumors increase the level of trust in them. The increase in new rumors was correlated with actual events or information reasons. Rumors discrediting the Armed Forces, undermining the mobilization campaign, and provoking enmity towards refugees or IDPs require special attention because they are a potential threat to state security. The communication toolkit for countering rumors during the Russo-Ukrainian war was defined and divided into two blocks: response and preventive measures. It is proposed that countermeasures against rumors be organized at three levels: strategic, operational, and tactical. It was concluded that the most essential thing in effectively countering rumors is the system of strategic communications, which includes the algorithm of reaction to the appearance of rumors. The components of effective strategic communications that will prevent and counteract the appearance of rumors are highlighted. The authorities' communication mistakes are outlined, and solutions to prevent them are proposed. Recommendations have been formulated and summarized regarding the choice of communication methods for responding to rumors depending on the situation. Preventive practical measures have been developed that could prevent the spread of destructive rumors. The scientific novelty of the obtained results lies in the fact that the specificity of rumors in the system of social communications has been revealed for the first time; the peculiarities of the spread of rumors in the information space of Ukraine were deeply investigated; the periodization of scientific works on rumors as a particular type of informal communications was developed; communication tools for countering rumors in the context of the Russo-Ukrainian war were proposed; the life cycle of rumors and the universal algorithm of their dissemination in the conditions of the Russo-Ukrainian war was recognized. The practical significance of the obtained results is that the proposed recommendations are relevant for authorities and representatives of civil society; the description and classification of rumors in the Ukrainian information space during the invasion will contribute to the scientific base development and provide empirical material for further research in this area; periodization of Western scientific thought can be included in educational courses on social communications; the obtained results will be helpful for scientists, practitioners in the field of communications, as well as for teachers during training sessions. | |
| dc.format.extent | 317 с. | |
| dc.identifier.citation | Юркова, О. А. Чутки як соціальнокомунікаційний феномен : дис. … д-ра філософії : 061 – журналістика / Юркова Ольга Анатоліївна. – Київ, 2024. – 317 с. | |
| dc.identifier.uri | https://ela.kpi.ua/handle/123456789/67020 | |
| dc.language.iso | uk | |
| dc.publisher | КПІ ім. Ігоря Сікорського | |
| dc.publisher.place | Київ | |
| dc.subject | чутки | |
| dc.subject | неформальні комунікації | |
| dc.subject | стратегічні комунікації | |
| dc.subject | російсько-українська війна | |
| dc.subject | соціальні медіа | |
| dc.subject | соціальні комунікації | |
| dc.subject | фейкові новини | |
| dc.subject | дезінформація | |
| dc.subject | rumors | |
| dc.subject | fake news | |
| dc.subject | disinformation | |
| dc.subject | informal communications | |
| dc.subject | strategic communications | |
| dc.subject | Russo-Ukrainian war | |
| dc.subject | social media | |
| dc.subject | social communications | |
| dc.subject.udc | [316.772.5:004.738.5](043.2) | |
| dc.title | Чутки як соціальнокомунікаційний феномен | |
| dc.type | Thesis Doctoral |
Файли
Контейнер файлів
1 - 1 з 1
Ліцензійна угода
1 - 1 з 1
Ескіз недоступний
- Назва:
- license.txt
- Розмір:
- 8.98 KB
- Формат:
- Item-specific license agreed upon to submission
- Опис: