У розділі подано нове потрактування шедевру Лесі Українки драми-феєрії «Лісова пісня» через призму східної естетики (коду) у творчості поетеси, на базі системного методу дослідження, що включає такі сучасні методи літературного аналізу, як: контактна технологія, зокрема у пошуку творів, що спровокували творчий порив автора, за нашою термінологією – «ефект Асурбаніпала», у поєднанні з біографічним методом (проаналізовано епістолярій Лесі Українки про її імпульс до створення «Лісової пісні» та її звіти про книжки, які вона читала та редагувала в ті дні); паралельний метод, зокрема у вивченні літературних аналогій і контрастів у літературах різних континентів і епох («Лісова пісня» Лесі Українки та «Епос про Гільгамеша»); елементи фройдистського психоаналізу та юнгіанської теорії архетипів; герменевтичний і постструктуралістський підхід (ми підтримуємо те, що текст є мережею різних голосів, а текстовий аналіз пропонує безліч різних кодів, які водночас тісно переплетені та незавершені); інтертекстуальний підхід (ми підтримуємо переконання У. Еко, що кожен текст є слідами інших текстів, усі тексти є практично інтертекстами) та елементи феміністичної критики.