Advanced Linguistics

Постійне посилання на фонд

https://ela.kpi.ua/handle/123456789/39947
ISSN 2663-6646 (Online), ISSN 2617-5339 (Print) Періодичність: 2 рази на рік
Рік заснування: 2017 (Журнал є правонаступником Вісника НТУУ «КПІ». Серія: Філологія. Педагогіка.)
Тематика: загальне мовознавство, соціолінгвістика, прагматика, когнітивістика, психолінгвістика, дискурсологія, паралінгвістика, емотіологія, лінгвістична антропологія, корпусна лінгвістика, порівняльно-історичне мовознавство, комп’ютерна лінгвістика, міжкультурна комунікація, літературознавство, педагогіка та викладання іноземних мов.
Офіційний сайт: http://al.fl.kpi.ua/

Переглянути

Перегляд Advanced Linguistics за Ключові слова "811.111:81’28"

Зараз показуємо 1 - 4 з 4
  • Ескіз
    ДокументВідкритий доступ
    Criteria development for the classification of English dialects
    (КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2023) Колісник, Марина Павлівна; Корницька, Юлія Анатоліївна; Сокирська, Ольга Сергіївна
    This article evaluates the current status of criteria development used for classifying dialects in modern English in Great Britain. Traditionally, regional criteria have been utilized, but this study explores the incorporation of urban, professional, and ethnic dialects in addition to rural regional dialects. The paper examines the classification hierarchy, which starts with geographical regions of the south and north and further expands into subzones and counties. Further utilized criteria are related to the type of locality, and it entails analysing the distinctions between dialects spoken in urban and rural areas, as well as migration and ethnicity. The study emphasizes the significance of creating more precise and comprehensive criteria for dialect classification, given the expanding scope of studying dialectal features and the association between dialect and social status.
  • Ескіз
    ДокументВідкритий доступ
    Sur les relations sémiotiques entre les surnoms et les noms propres
    (КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2019) Popovych, Mykhailo
    Résumé. Nonobstant le fait que les noms propres ont été distingués des noms communs il y a déjà plus de deux mille ans, ils n’ont pas encore révélé leur vraie nature linguistique, dont l’essentiel se résume à la question de sens – est-il inhérent aux noms propres ou non. La difficulté de l'interprétation de cette question d’une manière explicite est dûe à la diversité lexico-sémantique de différentes sous-catégories de noms propres, présentant chacune certaines particularités dans l'expression de ses valeurs nominatives. Un grand intérêt présente en ce sens la nature linguistique des surnoms. Par conséquent, le sujet de recherche dans cette contribution est le surnom comme une composante ethno-culturelle importante de l’activité linguistique de nombreuses communautés linguistiques et culturelles, y compris les francophones. Cet article a pour but de caractériser le statut linguistique des surnoms et de montrer qu’il se distingue notablement du statut d’autres types de noms propres. En premier lieu, nous passerons rapidement en revue les principaux problèmes soulevés par l’étude des noms propres. En second lieu, notre attention sera portée sur la description de la structure sémiotique des surnoms et de leurs principales caractéristiques sémantico-morphologiques. L’actualité scientifique de la présente étude consiste en ce que les surnoms sont analysés dans l’optique de la théorie du signe linguistique, avec un accent particulier sur la description de leur nature sémiotique au plan comparatif avec les anthroponymes et les toponymes. Le matériel linguistique sur lequel se base la recherche est tiré de sources françaises en ligne et d’œuvres authentiques d’auteurs français sur le sujet. L'analyse a conduit à la conclusion logique qu’en termes linguistiques, les surnoms sont plus proches de la classe de noms communs que de noms propres. Ils se rapprochent plus des appellatifs du fait de l’identité de leur structure sémiotique, qui est ternaire et se compose d’un signifiant, d’un signifié et d’un référent.
  • Ескіз
    ДокументВідкритий доступ
    Морфологічні відхилення у мовленні носіїв північно-східного діалекту Англії у період 1960-1990 років
    (КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2019) Колісник, Марина Павлівна
  • Ескіз
    ДокументВідкритий доступ
    Питання співвідношення когнітивного та конотативного компонентів у фразеологічному значенні
    (КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2019) Гладка, Валентина
    У статті представлено результати дослідження специфіки фразеологічного значення, зокрема співвідношення предметно-логічного (або когнітивного) та конотативного компонентів у його структурі, а також наповненості останнього. Доцільність виокремлення особливого, відмінного від лексичного, значення у фразеологізмах, яка віддавна є однією із центральних проблем лінгвістичних студій, вирізняє їх від слів, змінних словосполучень і речень нефразеологічного характеру. Для реалізації поставленої мети використано комплекс традиційних і новітніх методик фразеологічного опису та аналізу, які дозволили виявити характер взаємодії фразеологічних компонентів, мотиваційні основи формування фразеологічного значення а також образи, які лежать в його основі. Виходячи із доробок сучасної лінгвістики, які постулюють «блочну організацію» семантики мовних одиниць, автор поєднує денотат і сигніфікат фразеологічного значення в один макрокомпонент – когнітивний, або денотативносигніфікативний, який охоплює формальну й змістову частину значення. Щодо конотативного компонента, то в семантиці фразеологізмів він зливається з предметно-логічною інформацією, оскільки процес номінації та сприйняття навколишньої дійсності за допомогою цих одиниць має емоційно-інтелектуальну природу. В структурі конотативного компонента фразеологічних одиниць автор виокремлює чотири взаємоповʼязані та взаємовизначальні складники: емоційний, експресивний, оцінний та культурний. Завдяки такій багатокомпонентній структурі значення фразеологізми постають як полілексичні номінативно-характеризувальні знаки, внутрішня форма яких зберігає колективний досвід чуттєвого сприйняття обʼєктів дійсності з різним ступенем виразності, систему світоглядних позицій, естетичних оцінок, норми мовленнєвої та позамовної поведінки мовного колективу.