2024
Постійне посилання на фонд
Переглянути
Перегляд 2024 за Ключові слова "316.34"
Зараз показуємо 1 - 2 з 2
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Відкритий доступ Кібербезпека в умовах цифрової нерівності: до постановки соціологічної пробеми(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Коржов, Г. О.; Єнін, М. Н.У статті розглядаються теоретичні та емпіричні аспекти соціологічного вивчення поведінки у сфері кібербезпеки. Одним із релевантних соціологічних підходів до вивчення даного явища розглядається теорія трьох рівнів цифрової нерівності. В основі презентованого дослідження лежить наступна робоча гіпотеза: безпечна модель цифрової поведінки значною мірою залежить від місця користувача Інтернету в ієрархічному розподілі різноманітних соціальних, культурних і цифрових ресурсів, від місця індивіда в системі соціальної нерівності. Серед факторів, які сприяють більш відповідальній та безпечній поведінці користувачів Інтернету, важливу роль відіграє досвід користування ІКТ (частота та зміст діяльності), рівень знань про потенційні ризики та загрози, особистий досвід кіберзлочинності. Ті користувачі Інтернету, які мають більш тривалий, інтенсивний та різноманітний досвід користування Інтернетом із різними цілями, демонструють, як правило, більш обачливу настанову та більш безпечну модель поведінки в Інтернеті. Кращі знання та досвід жертви злочину роблять користувачів більш пильними та допомагають запобігати зловживанням та погрозам у майбутньому. Вік, рівень освіти, місце проживання та заняття впливають на сприйняття людьми загроз та рівня безпеки в Інтернеті, а також на їх поведінку в мережі. Дослідження підтверджує, що користувачі Інтернету змінюють свою поведінку різними способами через проблеми безпеки.Документ Відкритий доступ Теоретичні засади інституалізації ветеранського руху: особливості міждисциплінарного дискурсу(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2024) Татаркін, К. О.У статті досліджено актуальну проблематику – ознаки загострення соціальної адаптації вагомої групи громадян після стресових навантажень військових дій. У рамках неоінституційного підходу досягнуто мети роботи – розкрито специфіку теоретичного відображення інституалізації сучасних ветеранських рухів. На основі фахових та загальнонаукових методів політологічного дослідження, розв’язано такі завдання: досліджено огляд основних концепцій розбудови ветеранського руху як громадської спільноти та політичної сили. Встановлено засновні позиції щодо ролі та значення ветеранського руху України у післявоєнний період, серед яких чільне місце посідає є функція підтримки стійкості та спроможності суспільства. Надано увагу діяльності щодо створення політичних партій або груп захисту інтересів, спрямованих на просування державної політики на користь ветеранів. Стаття характеризується науковою новизною, оскільки в ній було встановлено значення реабілітаційного напрямку консолідації ветеранських спільнот, який створює можливість сприяння ветеранам залишатися в статусі активних та спроможних громадян. Результати статті мають практичне значення та можуть використовуватись у подальшому дослідженні потенціалу ветеранських соціальних груп для укріплення сталості суспільства та його демократичного розвитку, що особливо актуально для сучасної України. Крім того, результати дослідження можуть стати корисними для імплементації ветеранських рухів до мирного життя та унормовано висловлювання політичних вимог, надають широкі можливості для соціально-політичної репрезентації потреб ветеранів.