Дисертації (КТПУ)
Постійне посилання зібрання
У зібранні розміщено дисертації, які захищені працівниками кафедри.
Переглянути
Нові надходження
Документ Відкритий доступ Цифрова трансформація публічного управління в контексті гендерного мейнстримінгу(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2025) Іщенко, Анна Миколаївна; Чукут, Світлана АнатоліївнаІщенко А. М. Цифрова трансформація публічного управління в контексті гендерного мейнстримінгу. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 281 «Публічне управління та адміністрування». – Національний технічний університет «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Міністерство освіти і науки України, Київ, 2025. Дисертаційне дослідження присвячене актуальній тематиці цифрової трансформації публічного управління з урахуванням комплексного гендерного підходу. У роботі обґрунтовано необхідність інтеграції гендерно чутливого підходу до процесу цифровізації публічного управління з метою забезпечення рівного доступу громадян до цифрових послуг, усунення гендерних цифрових розривів і підвищення рівня ефективності державних політик у сфері цифрового урядування. У роботі представлено авторський підхід щодо визначення теоретикометодологічних засад цифровізації публічного управління. Доведено, що методологія дослідження повинна ґрунтуватися на інтегрованому підході та застосуванні комплексних дослідницьких інструментів, які забезпечують всебічний аналіз процесу цифрової трансформації публічного управління з урахуванням гендерної специфіки. Зокрема, викладене у дисертації дослідження базується на використанні кількісного та якісного підходів і включає опитування (анкетування) працівників державних органів та експертні глибинні інтерв’ю. Також використано результати кабінетного дослідження для аналізування відкритих джерел, а саме – законодавчі та нормативні акти України, офіційні матеріали Національного агентства державної служби України, роботи іноземних і українських науковців з питань гендеру, цифрової трансформації та державної служби, ресурси мережі інтернет, у тому числі звіти міжнародних організацій. У роботі поглиблено понятійно-категоріальний апарат за рахунок обґрунтування авторського тлумачення сутності та змісту таких понять, як: «цифрова трансформація публічного управління», «цифрова трансформація державної служби», «цифрові компетентності державних службовців», «цифрова публічна інфраструктура». Зокрема, цифрова трансформація державної служби визначається як комплексний процес впровадження цифрових технологій та інноваційних рішень у професійну діяльність державних службовців, що, на відміну від більш широкого поняття публічного управління, спрямований виключно на оптимізацію виконання функцій держави, в тому числі покращення якості державних послуг і забезпечення прозорості та підзвітності державного апарату. Цифрова трансформація публічного управління визначається як комплексний та стратегічний процес впровадження цифрових технологій у всі сфери діяльності органів державного управління, органів місцевого самоврядування, приватного сектору та інститутів громадянського суспільства з метою підвищення ефективності, інклюзивності та прозорості публічного управління, оптимізації надання державних послуг, розширення громадської участі у процесах прийняття рішень і забезпечення досягнення Цілей сталого розвитку. Також поглиблено розуміння відмінностей між поняттями цифровізації та цифровою трансформацією. Проведено аналіз процесів формування та реалізації комплексного гендерного підходу в цифрових ініціативах України, включаючи ретроспективу інклюзивного підходу, що умовно представлено як послідовну реалізацію декількох етапів: початкового (2016–2018 рр.), коли Україна почала закладати основу цифрової інклюзії через реалізацію перших стандартів доступності; етапу інституційних змін (2019–2020 рр.), коли було створено Міністерство цифрової трансформації України, що прискорило цифровізацію державних послуг, зокрема, запущено єдиний портал і мобільний застосунок «Дія», який став точкою доступу до держпослуг онлайн; етапу подальшого розвитку безбар’єрності (2021–2022 рр.), коли проблематика цифрової інклюзії стала пріоритетною на державному рівні та було проведено перші масштабні аудити доступності державних онлайн-сервісів. На даний час Україна перейшла на сучасніші стандарти цифрової доступності, наближаючись до практик Європейського Союзу. Отже, цифрова трансформація України не лише модернізує державний апарат і сферу публічного управління в цілому, а й стає інструментом соціально-економічного розвитку, забезпечуючи громадянам можливості швидшого, зручнішого та більш прозорого доступу до послуг і можливостей. Проведено масштабне емпіричне дослідження цифрових компетентностей державних службовців у гендерному розрізі (опитано 33 761 державних службовців), результати якого стали основою для розробки загальної короткострокової програми підвищення кваліфікації «Гендерно чутлива цифрова трансформація державного управління», затвердженої наказом Вищої школи публічного управління. Так, за результатами проведеного в рамках дослідження соціологічного опитування, була визначена трійка факторів, що найбільше ускладнює процес цифровізації на думку державних службовців: недостатність фінансових ресурсів для впровадження цифрових технологій – так вважає 40,7 % опитаних; дефіцит висококваліфікованих IT-спеціалістів у державному секторі (31,2 % опитаних державних службовців обрали цей варіант), та низький рівень мотивації держслужбовців (29,5 % опитаних). Встановлено, що гендерний цифровий розрив залишається актуальною проблемою, оскільки виявлено відмінності у цифрових навичках державних службовців, зумовлені гендерними чинниками. Зокрема, жінки демонструють вищий рівень обізнаності у сфері електронного документообігу порівняно з чоловіками, що, ймовірно, пов’язано з професійною сегрегацією за статтю — адже більшість посад категорії "В" обіймають саме жінки. До ефективних практичних інструментів підвищення кваліфікації державних службовців, зокрема тих, які залучені до процесів цифрової трансформації, належать: упровадження гендерно чутливої цифрової освіти; розробка навчальних програм з цифрових компетентностей, адаптованих до потреб різних категорій державних службовців; організація обов’язкових тренінгів із гендерно чутливого використання цифрових технологій, з урахуванням відмінностей потреб жінок і чоловіків у сфері цифрового урядування; а також проведення онлайн-курсів із цифрової грамотності, спрямованих на подолання цифрового розриву та підвищення рівня володіння сучасними технологіями. Результати проведеного соціологічного опитування державних службовців, а також результати контент-аналітичного етапу дослідження щодо оцінки ефективності заходів подолання бар’єрів у впровадженні гендерно чутливих цифрових послуг надали змогу згрупувати бар’єри на шляху впровадження гендерно чутливих цифрових державних послуг на технічні, соціокультурні, політико-правові та економічні. Проаналізовано інструменти штучного інтелекту (надалі – ШІ), що є одними з найпрогресивніших серед тих, що вже працюють в публічних цифрових ініціативах, проте їх використання може бути як ефективним інструментом розширення прав та можливостей жінок та чоловіків, так і відтворювати упередження («bias»), сприяючи поглибленню існуючих нерівностей. Визначено шляхи подолання виникнення гендерних упереджень, зокрема, збільшення частки жінок серед фахівців, залучених до розроблення та впровадження рішень на основі штучного інтелекту, забезпечення різноманітності даних, що використовуються для навчання алгоритмів, впровадження гендерного аналізу на етапах розробки та тестування цифрових продуктів, а також створення механізмів підзвітності та контролю за дотриманням принципів гендерної рівності в процесі використання технологій ШІ. Запропоновано рекомендації щодо інтегрування комплексного гендерного підходу в цифрову трансформацію, зокрема через удосконалення управлінських процесів, посилення інклюзивності та доступності цифрових послуг із застосуванням сучасних технологічних рішень. Практичним результатом дисертаційного дослідження стала розробка методики проведення експертного глибинного інтерв’ю для виявлення важливості гендерної компоненти в процесі цифровізації, розробка загальної короткострокової програми підвищення кваліфікації державних службовців та розробка Стратегії сталої гендерно чутливої цифрової трансформації публічного управління, яка базується на принципах забезпечення рівного доступу до цифрових технологій, інклюзивності державних електронних послуг, розвитку цифрових компетентностей державних службовців та споживачів цифрових послуг з урахуванням гендерних особливостей, а також на впровадженні системного моніторингу й оцінювання ефективності відповідних трансформаційних ініціатив. Запропоновано модель інтеграції гендерного підходу в процес цифрової трансформації державної служби, яка охоплює кілька взаємопов’язаних рівнів. Вона окреслює концептуальні засади гендерного підходу в публічному управлінні, визначає основні механізми його реалізації, ідентифікує основні бар’єри, що виникають у процесі впровадження гендерного компонента в цифрові перетворення, а також формулює очікувані результати такої інтеграції. Результати дослідження мають практичне значення для подальшого розвитку державної політики у сфері цифровізації та гендерної рівності в Україні.Документ Відкритий доступ Інструменти реалізації державної політики у сфері інтернаціоналізації науково-інноваційної діяльності(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2023) Лі Цзіньпін; Мельниченко, Анатолій АнатолійовичЛі Цзіньпін. Інструменти реалізації державної політики у сфері інтернаціоналізації науково-інноваційної діяльності. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 281 Публічне управління та адміністрування. - Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ, 2023. У дисертації представлено авторський підхід до дослідження інструментів реалізації державної політики у сфері інтернаціоналізації науково-інноваційної діяльності. Сутність науково-інноваційної діяльності визначається як організована діяльність, тісно пов'язана з генеруванням, розвитком, поширенням та застосуванням наукових та технологічних знань у всіх галузях науки і техніки. Аналізуючи різні підходи до тлумачення феномену державної політики, у роботі уточнено сутність поняття «інструменти реалізації державної політики», під якими пропонується розуміти засоби та підходи державного управління, а також своєрідні мости між цілями та результатами державної політики. Авторка виокремлює та обґрунтовує три групи таких інструментів: фінансові, інституційно-правові та інформаційно-комунікаційні. Аналізуючи фінансові інструменти у роботі розглянуто механізми фінансування науково-технічних проєктів, які підтримуються різними відомствами як на загальнодержавному, так і на провінційному рівні КНР. Зокрема, обґрунтовано необхідність формування спеціалізованих фондів підтримки науково-інноваційної діяльності. Розглядаючи інституційноправові інструменти, авторкою проаналізовано ключові нормативно-правові документи, які спрямовані на підвищення рівня міжнародного науковотехнічного співробітництва (стратегії, плани, програми, проєкти, положення тощо). Крім того, у роботі продемонстрована існуюча інституційна структура підтримки процесів інтернаціоналізації науково-інноваційної діяльності. До інформаційно-комунікаційних інструментів державної політики інтернаціоналізації авторкою віднесено створення та підтримку державних інформаційних систем, державну інформаційну політику, а також особливий компонент – наукову дипломатію. Формами безпосереднього застосування таких інструментів державної політики при вирішенні проблем інтернаціоналізації науково-інноваційної діяльності є: стимулювання глобального співробітництва, створення інфраструктури для міжнародних досліджень, розвиток міжнародних науководослідницьких програм, створення сприятливих умов для іноземних інвесторів, створення глобальних наукових центрів та мереж, підтримка міжнародних наукових обмінів, участь у міжнародних наукових програмах та проєктах. У роботі поглиблено понятійно-категоріальний апарат за рахунок обґрунтування авторського тлумачення сутності та змісту таких понять, як «інтернаціоналізація науки та інновацій» та «міжнародне науково-технічне співробітництво». Авторка вказує, що не дивлячись на формальну близькість цих понять, вони мають певні відмінності. Зокрема, акцентовано, що міжнародне науково-технічне співробітництво є модусом загального процесу інтернаціоналізації. Стверджується, що концепт міжнародного науковотехнічного співробітництва є формою співпраці між країнами у сфері науки, техніки та технологій, яка здійснюється в інституціалізованих формах. У дисертації проаналізовано основні проблеми, що існують при реалізації державної політики сприяння міжнародному науково-технічному співробітництву Китаю. Йдеться, зокрема, про: посилення міжнародної конкуренції у сфері науково-технічного розвитку, з якою стикається Китай; вплив глобальних викликів, на кшталт пандемії ковіду та зміни клімату, які продовжують змінювати глобальну економічну ситуацію, структуру конкуренції технологічних інновацій; пріоритезацію розвиненими країнами власних інновацій та розвитку, що впливає на відкритість міжнародного науково-технічного співробітництва; відносну слабкість реалізації функції міжнародного науково-технічного співробітництва у китайській дипломатії; існування недоліків управління проєктами міжнародного науково-технічного співробітництва Китаю; нестачу професійних наукових та інженернотехнічних управлінських кадрів (талантів). У роботі проаналізовано засади розвитку державної політики КНР у сфері міжнародного науково-технічного співробітництва, що дало можливість окреслити такі етапи її поставання: початковий етап розвитку відповідно до принципу; етап швидкого розвитку; етап поглиблення розвитку; етап стратегічних інновацій. У роботі розглянуто особливості китайсько-американського, китайськоєвропейського та китайсько-українського співробітництва в сфері науки та інновацій, а також визначено основні бар’єри, які перешкоджають реалізації різних форм співробітництва. У дисертації проводиться аналіз розвитку міжнародного науковотехнічного співробітництва провінційних науково-дослідних установ на прикладі Шаньдунської академії наук. Загалом відзначено, що розвиток проєктів міжнародного науково-технічного співробітництва Шаньдунської академії наук відповідає тенденціям, що визначаються національною політикою науково-технічного співробітництва. Встановлено, що відбувається поступове вдосконалення інструментів реалізації державної політики у сфері інтернаціоналізації науково-дослідної діяльності та підвищення рівня міжнародного науково-технічного співробітництва Шаньдунської академії наук. Однак, у процесі здійснення міжнародного науково-технічного співробітництва Шаньдунська академія наук також стикається з такими проблемами, як захист інтелектуальної власності, культурні відмінності та недостатній державний контроль. У роботі здійснено дослідження варіативності моделей оцінювання ефективності політики інтернаціоналізації науково-інноваційної діяльності, що включає методики міжнародних індексів оцінки і моніторингу інтеграції наукової та інноваційної діяльності різних країн світу. Це дало можливість запропонувати класифікаційне групування оціночних індикаторів політики інтернаціоналізації науково-інноваційної діяльності. Авторка пропонує власну модель оцінювання ефективності інтернаціоналізації, побудувавши її за ієрархічним принципом на основі використання принципів визначеності, систематичності, науковості, сумісності, обґрунтованості, незалежності: набори даних агрегуються з відповідними ваговими коефіцієнтами у індикатори, а ті, у свою чергу, агрегуються у категорії політики, серед яких «економіка», «наукове співробітництво», «наукова інфраструктура», «інноваційна діяльність», «стратегічне управління». Розроблений методичний підхід дасть можливість підвищити результативність макроекономічної політики реалізації проектів міжнародного науково-технічного співробітництва. Водночас, у роботі констатовано на обмежених можливостях під час пандемії СOVID-19 оперативно організувати ефективну систему збору даних на рівні держави, що не дозволило повною мірою застосувати цю модель на даному етапі. Для вирішення завдання оцінювання ефективності державної політики, авторка обирала існуючу систему показників, яка затверджена на державному рівні. Авторський підхід до оцінювання ефективності державної політики полягає у оцінюванні ефективності проєктів міжнародного науково-технічного співробітництва за моделлю «вхід-процес-результат». Для розрахунку ваги індексу оцінки в роботі використовується метод ентропійної ваги. Результати розрахунку показали, що внесок трьох вимірів входу-процесу-результатів відносно однаковий. На основі розрахунку ваги індексу додатково розраховується результат ефективності проєктів міжнародного науковотехнічного співробітництва Шаньдунської академії наук з 2003 по 2018 рік. Потім на основі результатів розрахунку ефективності розраховуються показники, що тісно пов'язані з результативністю проєктів міжнародного науково-технічного співробітництва. Результати застосування методу лінійної регресії показують, що інвестування грошових ресурсів у міжнародне науково-технічне співробітництво, кількість візитів іноземних учених до Китаю та кількість візитів китайських вчених за кордон можуть суттєво вплинути на результативність проєктів міжнародного науково-технічного співробітництва. Аналіз та узагальнення практичного досвіду виконання проєктів науковотехнічного співробітництва дали можливість виокремити та згрупувати ризики міжнародного науково-технічного співробітництва, що впливають на ефективність інтернаціоналізації науково-інноваційної діяльності. У свою чергу, виокремлення груп ризиків проєктів міжнародного науково-технічного співробітництва дало можливість запропонувати практичні рекомендації щодо нівелювання ризиків. Проведене дослідження для підвищення ефективності реалізації державної політики у сфері інтеграції науково-інноваційної діяльності дало можливість виокремити інструменти сприяння розвитку міжнародного науково-технічного співробітництва Китаю.