Побудова системи публічного ієрархічного управління економічною безпекою в Китайській Народній Республіці (КНР)
Вантажиться...
Дата
2025
Автори
Науковий керівник
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
КПІ ім. Ігоря Сікорського
Анотація
Пань Лі. Побудова системи публічного ієрархічного управління економічною безпекою в Китайській Народній Республіці (КНР). – Кваліфікована наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 281 Публічне управління та адміністрування. – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ, 2025. Дисертаційне дослідження присвячене розкриттю та обґрунтуванню теоретичного підґрунтя забезпечення економічної безпеки держави, проблемам досягнення економічної стійкості в Китайській Народній Республіці (КНР) та розробленню практичних рекомендацій щодо удосконалення механізмів публічного управління в цій сфері. У дисертаційній роботі розкриваються і доповнюються теоретичні підходи до аналізу стану економічної безпеки. Представлено суб'єктивні та об'єктивні аспекти трактування цього поняття, а також неоднозначне ставлення до нього з боку науковців і державних органів як одне з теоретичних обґрунтувань роботи, якому часто не приділено належної уваги дослідниками. У результаті обширного аналізу економічної літератури та законодавчоправових документів, пов'язаних із забезпеченням економічної безпеки в низці країн, у тому числі в Китаї, було розроблено комплексну модель оцінювання державного забезпечення економічної безпеки, визначено стратегічні орієнтири та систему оцінювальних індикаторів, на основі яких було застосовано спеціальний метод оцінювання, що базується на теорії інформаційної ентропії. На основі результатів дослідження в дисертаційній роботі розроблено практичні рекомендації щодо вдосконалення публічної політики забезпечення економічної безпеки країни в цілому та в окремих регіонах КНР (провінціях) і в окремих сферах. У першому розділі дисертації досліджено поняття та концепції безпеки, а також розглянуто еволюційний розвиток трактування її забезпечення в різні історичні періоди. Проведено порівняльний аналіз ідей та думок щодо безпеки між античними та давньокитайськими філософами та мислителями. Проаналізовано природу безпеки, а її суб'єктивну складову визнано важливою характеристикою поняття «безпека». Проведені дослідження щодо поняття безпеки та економічної безпеки, а також історичної еволюції інтерпретації відповідних концепцій дали змогу виокремити різноманітні характеристики та риси, що простежуються в державних політиках і стратегіях різних країн у поєднанні з науковими дослідженнями та обговореннями. Здійснено аналіз концепцій національної безпеки та їхнього розвитку у ХХ столітті. У більшості випадків національна безпека є станом, за якого відсутні або є незначними чинники загроз (зокрема війни) для держави, а також наявна спроможність держави та її органів застосувати різні способи позбавлення від загроз або перемогти в боротьбі із загрозами. Проведено дослідження світових подій, які змусили вчених і політиків відповісти на виклики, що виникають, і розробити нові підходи до забезпечення безпеки. Акцент також зроблено на переході від традиційного військового підходу розуміння національної безпеки до ширшого, що охоплює економічні, соціальні, екологічні та інші аспекти. Зміна світової обстановки і геополітичних реалій передбачала необхідність перегляду і розширення сфер, що стосуються безпеки націй. Це, своєю чергою, призвело до відродження обговорень і досліджень щодо економічної безпеки, яка стала ключовим компонентом стратегій державної політики. Остання включає в себе захист від внутрішніх загроз, таких як економічні кризи, нерівність, безробіття, а також сприяння сталому зростанню та соціальній справедливості, надаючи особливого значення суб'єктивній складовій економічної безпеки індивіда. У роботі розглянуто поняття, концепції та підходи до економічної безпеки, включно з причинами домінування традиційного підходу, де економічну силу розглядають як основу військової могутності длянаціональної безпеки. Виокремлено чинники, що сприяють переходу до нетрадиційного підходу, який враховує сучасні економічні виклики та необхідність прийняття відповідних рішень. Проаналізовано трактування економічної безпеки з позицій різних шкіл, від меркантилізму до підходів публічного управління, наголошуючи на важливості комплексного розуміння, що включає суб'єктивну безпеку громадян і національної економіки. Обговорено методи оцінювання економічної безпеки, що акцентують увагу на внутрішніх і зовнішніх факторах, суб'єктивних і об'єктивних аспектах, а також на макро- і мікроекономічних рівнях. В останній частині першого розділу основну увагу зосереджено на теоріях і практиках у сфері економічної безпеки, втілених у державних політиках і стратегіях. У результаті проведеного аналізу виокремлено особливості застосування концепцій економічної безпеки в різних країнах і регіонах. Об'єктивні умови економічного розвитку країни, структурна ситуація міжнародних відносин і становище країни в міжнародній системі слугують чинниками, які впливають на сприйняття економічної безпеки в її державних політиках. Слідом за вивченням та узагальненням теоретичних і концептуальних аспектів поняття національної та економічної безпеки, а також питань правового регулювання економічної безпеки у глобальному контексті, у другому розділі проведено детальне та поглиблене дослідження економічної безпеки в Китаї. Проведено огляд загальних економічних умов у різні історичні періоди Китаю: від давнини до утворення Китайської Народної Республіки (КНР) у 1949 році, проведення політики реформ та відкритості у 1979 році, офіційного оголошення та затвердження урядом про створення соціалістичної ринкової економічної системи у 2002 році, та наступного за ним періоду (2003 - 2012 рр.), нове керівництво країни з новим баченням економічної політики, і з 2013 по наші часи протягом якого вдосконалюється система макроекономічного регулювання, трансформуються функції уряду зуправління економікою, зокрема у вигляді скорочення адміністративного втручання і посилення стимулів фіскальної та податкової політики. Виокремлено основні етапи розвитку концепцій економічної безпеки в Китаї показав, що еволюція державної політики забезпечення економічної безпеки охоплю 4 історичні періоди: з 1949 до 1979 рр., з 1979 до 1997 рр., з 1997 до 2012 року; з 2013 по наші часи. В країні було ухвалено закони, національні програми та стратегії (зокрема, «Один пояс, один шлях» в 2013 році). У концепціях економічної безпеки Китаю відбувся перехід від державного планування, орієнтованого на запобігання загрозам з реалістського погляду, до економічної лібералізації, відкритості, міжнародного співробітництва та розвитку концепції «м’якої сили». Ці зміни призвели до зниження рівня сек'юритизації у сфері національної та економічної безпеки, однак потребували розроблення нових заходів для реагування на виклики, що виникають. У результаті істотно розширився набір чинників, що впливають на економічну безпеку. Реформа економічної моделі та зміна державної політики також відображають перехід від прагнення до абсолютної безпеки до акцентування економічного зростання як нового критерію економічної безпеки Китаю. Представлено теоретичний аналіз поглядів китайських учених на поняття «економічна безпека». Економічна безпека розглядається як стан, за якого економічні інтереси країни захищені від зовнішніх і внутрішніх загроз, здатність держави ефективно протистояти цим загрозам і збереження економічного суверенітету в умовах глобалізації. Для підвищення точності досліджень зростає інтерес до аналізу безпеки в різних сферах, таких як енергетика, фінансовий і продовольчий сектори, захист інформаційних технологій та інфраструктури, із застосуванням багатовимірних методів оцінки та комплексних статистичних даних. Виявлено, що китайські науковці сприймають зовнішні, макроекономічні чинники більш руйнівними, ніж внутрішні, мікроекономічні. Нерідко виявляється недооціненим питання суб'єктивної складовоїекономічної безпеки на мікрорівні, що може впливати на макроекономічні процеси, гальмуючи в разі несприятливих чинників стабільність економічного зростання. Саме цей аспект представлено одним із пріоритетів цього дослідження. Зокрема, про важливість цього напряму свідчить те, що провал у забезпеченні економічної безпеки населення в більшості випадків слугував ключовим фактором існування та зсуву династичного циклу в стародавньому Китаї. Про різні наслідки низького рівня економічної безпеки населення згадується також в економічній літературі: масштаб впливу варіюється від погіршення фізичного та психологічного здоров'я індивіда до більш масштабних політичних і соціально-економічних наслідків, включно зі скороченням громадського споживання та змінами в політичних уподобаннях. Тривалі війни, глобальні кризи в охороні здоров'я та інших сферах, їхній вплив на економічну безпеку країн підкреслюють актуальність традиційних реалістських підходів до національної та економічної безпеки. Ці події також вказують на важливість посилення системи державного управління економічною безпекою. Отже, у даній роботі залучено дослідження розглядаються закони та нормативні акти, державні інститути та їхні політичні акти в Китаї, пов'язані з управлінням економічною безпекою. На поточний момент Китай тільки розпочинає розробку системного й всеохопного закону про національну економічну безпеку та національної стратегії в цій галузі. Проте окремі положення, статті та пункти, що стосуються економічної безпеки, трапляються в деяких законах і постановах, представляють і регулюють економічні відносини в конкретній сфері національної економіки, при цьому функції та повноваження, пов'язані з економічним управлінням та управлінням факторами криз, а саме заходами із запобігання, запобігання, усунення загроз та іншими діями, здійснюють конкретні державні органи. Конституція КНР має вищу юридичну силу і закріплює провідну роль державного сектора в економіці, при цьому визнаючи інші форми власності: колективну, приватну, індивідуальну та інші. Ці особливості економічного ладу необхідно враховувати під час вивченняекономічної безпеки. Законодавство, включно з економічним, розробляють і ухвалюють Всекитайські збори народних представників (ВЗНП) та їхній Постійний комітет - вищі законодавчі органи країни. Закон про національну безпеку КНР визначає національну безпеку як стан відносної відсутності загроз і свободи від внутрішніх і зовнішніх небезпек, що загрожують державній владі, суверенітетові, єдності, територіальній цілісності, благополуччю народу, сталому розвитку економіки та життєво важливим інтересам держави. Закон охоплює як традиційні, так і нетрадиційні аспекти, формуючи комплексну систему безпеки, що охоплює політичну, внутрішню, воєнну, економічну, культурну, соціальну, науково-технологічну, інформаційну, екологічну, ресурсну та ядерну сфери. Поряд із цим, інші закони Китаю регулюють питання економічної безпеки в окремих секторах і галузях економіки. Іншим важливим стратегічним документом у Китаї, що визначає детальні цілі, завдання і плани економічного розвитку країни в конкретні періоди, виступає п'ятирічний план, наразі 14-й. У Китаї наразі не було створено окремого органу, який безпосередньо відповідає за економічну безпеку, натомість функціонує кілька державних органів, на які законодавством покладено повноваження та обов'язки, пов'язані з економічною безпекою, включно з Держрадою, її департаментами та міністерствами, а також Державним комітетом з розвитку та реформи (ДКРР), який відповідає за стратегічне планування та реформування економіки. Виявлено, що рівень уваги, яку приділяють економічній безпеці на індивідуальному рівні соціального забезпечення з точки зору законодавчих актів, також порівняно невисокий. Результати наведених вище досліджень економічної безпеки Китаю свідчать, що наукова інтерпретація концепцій національної та економічної безпеки, а також формулювання правових і політичних дискурсів часто мають суб'єктивний характер, що, своєю чергою, чинить значний вплив і визначає методологію подальших досліджень, а також вибір показників і даних дляпобудови системи оцінювання. Слід відзначити неоднозначність визначення економічної безпеки в теоретичних дослідженнях, та у сфері публічного управління в різних країнах. Аналіз історії реформ і відкритості економічної системи Китаю дає змогу зробити висновок, що стабільність економічного розвитку відіграє ключову роль у забезпеченні економічної безпеки Китаю, хоча ці два поняття не є повністю співставними. Спираючись на Закон про національну безпеку Китаю, 14-й п'ятирічний план економічного розвитку та ґрунтуючись на соціалістичній ринковій властивості економіки Китаю, автором було розроблено систему оцінювання економічної безпеки, що охоплює ключові аспекти економічної безпеки, включно з енергетичною, продовольчою, фіскальною та фінансовою безпекою, структурною стабільністю економіки та рівнем соціальної безпеки. Кожна з цих категорій включає конкретні економічні показники. Для виконання комплексного і багатоаспектного аналізу, опрацювання та розрахунку складних багатовимірних показників застосовували метод TOPSIS ентропійного зважування, що ґрунтується на теорії інформаційної ентропії. Конкретно, цей метод застосовано для аналізу змін ключового елемента економічної безпеки Китаю - енергетичної безпеки - за останні 19 років, а також для оцінки стану всіх вимірів економічної безпеки на рівні провінцій у певні періоди спостереження. У третьому розділі було проведено огляд досліджень з енергетичної безпеки, яка як з погляду наукового співтовариства, так і з погляду органів державного управління, стала однією з головних глобальних проблем. Це зумовлено тим, що, з одного боку, для підтримання сталого економічного розвитку надійне забезпечення енергетичними ресурсами є необхідною умовою, з іншого боку, зростання попиту на ці ресурси - прямий наслідок економічного розвитку. Було запозичено та застосовано метод 4A's (Availability, Accessibility, Affordability and Acceptability), що включає такі складові для систематичного розуміння енергетичної безпеки, як наявність запасів, доступність, цінова прийнятність і безпека для довкілля. Енергетична безпека в цьому дослідженні визначається як забезпечення стабільного та достатнього енергопостачання для задоволення потреб економічного розвитку за мінімізації екологічних наслідків. Розроблено трирівневу систему оцінки, що включає 35 показників. Аналіз динаміки за 19 років, проведений з використанням методу TOPSIS з ентропійним зважуванням, виявив ключові фактори поліпшення енергетичної безпеки Китаю. Головним із них є впровадження досягнень науково-технічного прогресу в процесах видобутку, переробки, використання енергії та розвитку відновлюваних джерел. Для підвищення енергетичної безпеки необхідні заходи зі стимулювання технологічного розвитку, зниження енергоємності, послаблення екологічних обмежень і створення державної політики підтримки галузі. Здійснено оцінку комплексної економічної безпеки 30 провінцій КНР у конкретні періоди: 2013, 2016, 2019 і 2022 роки на основі 26 показників, що становлять 5 окремих вимірів економічної безпеки (енергетична, продовольча та фінансова безпека, стійкість економічної структури та соціальна безпека) з використанням панельних статистичних даних. Крім динамічної особливості зміни рівня економічної безпеки в розглянутих вимірах, регіональна різнорідність є іншою характерною для Китаю рисою і пріоритетним напрямом для публічного управління забезпеченням економічної безпеки в Китаї. Результати дослідження дали змогу класифікувати китайські провінції за такими групами: 1) регіони з високими оцінками за всіма показниками; 2) регіони з високими результатами в одних галузях і відставанням в інших; 3) регіони з низькими результатами за всіма показниками; 4) регіони зі стійким швидким зростанням; 5) регіони з коливним зростанням; 6) регіони з повільним зростанням; 7) регіони зі стабільною статичною ситуацією. Для аналізу використовували модифікований алгоритм методу TOPSIS з ентропійним зважуванням, що враховує регіональні особливості економічної безпеки та її підсистем. На основі результатів дослідження 30 провінцій було виокремлено три групи об'єктів - східну прибережну зону, центральний регіон і північні регіони (північний схід і північний захід). Далі було проаналізовано та обговорено показники окремих аспектів економічної безпеки в кожній із трьох груп регіонів, а також запропоновано відповідні напрямки розвитку політики. Загалом, кожен регіон стикається з унікальними обмеженнями та проблемами на шляху свого розвитку та управління економічною безпекою. Під час розроблення політики необхідно враховувати регіональні пріоритети для досягнення синергетичного регіонального розвитку. Ґрунтуючись на результатах дослідження, у даній роботі робиться висновок про перспективи розвитку та вдосконалення досліджень у галузі економічної безпеки, що досягається таким чином: По-перше, слід продовжити використання багатовимірних комплексних методів оцінки. При побудові системи оцінювання вибір показників необхідно більш детально обґрунтовувати та проводити порівняння результатів за допомогою різних систем оцінювання. По-друге, система управління економічною безпекою має ґрунтуватися на результатах досліджень і забезпечувати регіональне диференційоване цільове управління. По-третє, слід приділити увагу сприянню скоординованому регіональному розвитку. Уряд має спрямовувати та регулювати цей процес за допомогою макрополітики, включно зі збільшенням фінансової підтримки соціального забезпечення, стимулюванням економічного зростання через підвищення рівня споживання, оптимізацією податкових стимулів, розвитком відновлюваних джерел енергії для забезпечення енергетичної безпеки, а також транзит та інтеграцію науково-технічних, фінансових та інвестиційних ресурсів як засобів економічного розвитку та необхідних для забезпечення економічної безпеки до центральних і західних частин країни, з метою розширення сфер і галузей економіки, розвитку ключових секторів із подовженням ланцюгів доданої вартості. По-четверте, необхідно приділити особливу увагу підвищенню ефективності бюджетних видатків і посиленню ролі недержавного сектору в забезпеченні економічного розвитку та економічної безпеки. Ґрунтуючись на об'єктивних умовах, слід визначити стратегічні орієнтири розвитку ключових сфер економіки в конкретних регіонах і забезпечити цільову державну підтримку для розвитку цих сфер, а також суміжних галузей, що, своєю чергою, може призвести до збільшення бюджетних надходжень і доходів населення.
Опис
Ключові слова
безпека, національна безпека, економічна безпека, економічна безпека КНР, публічне управління, органи публічного (державного) управління, енергетична безпека, продовольча безпека, фіскальна та фінансова безпека, структурна стабільність економіки, соціальна безпека, сталий розвиток, емпіричний аналіз, метод багатовимірне оцінювання, теорія інформаційної ентропії, метод TOPSIS ентропійного зважування, економічна стратегія, security, national security, economic security, economic security of the PRC, public administration, public (state) administration, energy security, food security, fiscal and financial security, structural stability of the economy, social security, sustainable development, empirical analysis, multidimensional assessment method, information entropy theory, TOPSIS method of entropy weighting, economic strategy
Бібліографічний опис
Пань Лі. Побудова системи публічного ієрархічного управління економічною безпекою в Китайській Народній Республіці (КНР) : дис. … д-ра філософії : 281 Публічне управління та адміністрування / Пань Лі. – Київ, 2025. – 279 с.