Вісник НТУУ «КПІ». Політологія. Соціологія. Право: збірник наукових праць, № 2 (58)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Відкритий доступ Основні методи дослідження гібридних конфліктів (на прикладі бібліометричних даних системи Scopus)(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2023) Мельник, Л. І.У даній статті основна увага акцентується на розкритті основних методів дослідження гібридних конфліктів, зокрема на прикладі бібліометричних даних системи Scopus з використанням кількісно-якісного методу дослідження – контент-аналізу. В сучасному науковому дискурсі термін «гібридний конфлікт» розглядається як суперечності між державними та недержавними, а також терористичними угрупуваннями на жаль, відтак ґрунтовного наукового опрацювання виклики, що стоять перед Україною не отримали. Для верифікації своїх тверджень, було використано метод бібліометричного аналізу з використанням системи Scopus, вказуючи на недостатність глибоких досліджень щодо сутності та особливостей гібридних конфліктів у науковій літературі. Аналіз показує значну кількість документів, що підкреслює актуальність теми. У статті проаналізовано частотність використання терміну «гібридні конфлікти» із застосуванням контентаналізу та виокремленні його особливостей. Автори також вказують на відсутність усталеного визначення та відображення терміну в міжнародно-правових документах, що дозволяє врахувати аспекти модернізації в розумінні та дослідженні даної теми.Документ Відкритий доступ Історичний розвиток аліментного обов’язку інших родичів(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2023) Семенова, А. П.Погіршення економічної і соціальної ситуації в країні, криза сімейних відносин та збільшення у зв’язку із цим самотніх людей спонукають до наукового пошуку шляхів покращення матеріального забезпечення соціально незахищених верств населення. Одним зі способів такого забезпечення може бути інститут аліментування. Воєнні дії на території України стали однією із причин збільшення кількості людей, позбавлених опіки і піклування з боку найрідніших. Тому стає практично необхідним застосування законодавства про аліментування з боку інших родичів. Дана стаття присвячена розвитку законодавчого врегулювання аліментних правовідносин інших родичів та охоплює історичний період від часів панування імперської та радянської влади на території українських етнічних земель до сьогодення. Під час підготовки статті були досліджені основні нормативні акти, які регулювали сімейні правовідносини, а саме Австрійський цивільний кодекс 1811 року, Звід законів Російської імперії 1832 року, Зібрання Малоросійських прав 1804 року, Кодекс законів про сім’ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану УРСР 1926 року, Кодекс про шлюб та сім’ю УРСР 1969 року та чинний Сімейний кодекс України 2002 року. Встановлено, що аліментний обов’язок інших родичів на території українських земель за часів імперської влади не був законодавчо закріплений, а існував у формі звичаїв. Право на аліменти з інших осіб, окрім родичів першого ступеня споріднення, законодавчо було закріплене лише в післявоєнні роки. На основі дослідження нормативно-правових актів описаний та кваліфікований суб’єктний склад цього виду аліментних правовідносин на різних етапах історичного розвитку та сьогодення. Детально описані особливості виникнення аліментного обов’язку в усіх зобов’язаних осіб: діда і баби, прабаби і прадіда, брата і сестри, вітчима і мачухи, пасинка і падчерки, спадкоємців, фактичних вихователів і вихованців. Під час проведення наукового дослідження нормативно-правових актів встановлені та описані всі необхідні умови і підстави, необхідні для виникнення аліментних правовідносин між іншими родичами.Документ Відкритий доступ Превентивні заходи пробації щодо неповнолітніх правопорушників(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2023) Гусак, А. П.У статті розглядаються превентивні заходи пробації щодо неповнолітніх правопорушників. Зараз, в українському суспільстві ювенальна юстиція все частіше сприймається як система запобігання та профілактики причин ювенальної злочинності. Це призводить до модернізації системи профілактики правопорушень серед неповнолітніх. Виходячи з критичного аналізу профілактичних компонентів запобігання злочинності неповнолітніх, було запропоновано багато варіантів щодо поліпшення вітчизняних заходів профілактики. Дана стаття зобов’язана висвітлити діяльність служби пробації та розглянути і проаналізувати превентивні заходи пробації щодо неповнолітніх правопорушників. Останніми роками органи державної влади України, науковці та окремі громадські організації зробили серйозні кроки щодо реалізації державної політики у сфері кримінальновиконавчих відносин, особливо щодо неповнолітніх, пробації, реформування пенітенціарної системи тощо. Система пробації є частиною системи ювенальної юстиції, як комплекс заходів, які можуть бути застосовані до особи, визнаної судом винною у вчиненні злочину, якщо її засуджено до певного строку позбавлення волі або іншої відповідальності, з метою встановити певні межі та зобов'язання щодо правопорушника з метою соціальної реабілітації. Отже, суть ювенальної пробації полягає в тому, що працівники органів пробації створюють ефективний соціальний супровід засуджених неповнолітніх, які підлягають звільненню, тобто допомагають неповнолітнім адаптуватися для життя в суспільстві, після відбування покарання. Після звільнення неповнолітніх з місць позбавлення волі, без належної роботи органів пробації і різних громадських організацій, вони можуть зустрітися з низкою проблем, які неможливо вирішити самотужки, і без їх участі можливе повернення в кримінальне середовище. Автор вважає, що пробація є необхідним інструментом адаптації неповнолітніх правопорушників у суспільстві після виходу з місць позбавлення свободи.Документ Відкритий доступ До проблеми ідеологізації глобалізаційних процесів сучасності(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2023) Чубур, Н. В.У статті аналізується ідеологічний фактор впливу на процеси глобалізації в сучасному світі. У зв’язку з цим проведено аналіз різноманітних ідеологічних концептів, доктрин і теорій. Розглянуто ідеологічне явище глобалізації через призму глобалізму. Зокрема, автор досліджує політичний глобалізм, що ґрунтується на уявленнях ідеологічного порядку та враховує інтереси і можливості держав, що найбільш виграли від сучасних процесів глобалізації, особливо у політичній і економічній частинах. Особлива увага приділена впливу англо-американського лібералізму. В цьому контексті глобалізм розглядається з точки зору ідеології та стратегії, у відповідності з якою зусиллями глобалістів конструюється світ економічного і політичного монополізму. У відповідності з цим нормальна конкуренція і партнерство підмінені поділом на «золотий мільярд» та периферію. Автор наводить наукову класифікація типів глобалізму, що формують картину сучасного світу. У статті особлива увага приділяється протиріччям щодо значення та впливу ідеологічного фактору на сучасні глобалізаційні процеси. Зокрема, аналізується проблема деідеологізації та реідеологізації суспільства. Автор розглядає різноманітні за своїм походженням, сферами прояву, механізмами і наслідками процеси, що складають об’єктивний зміст глобалізації і вважає, що останні не можуть бути вільні від комплексу ідеологічних факторів, цінностей і аспектів. Окремо піднято питання щодо реалізація інтересів техносфери. Концепція техносфери і пов’язані з нею ідеологічні побудови пересікаються з однією із самих важливих і гострих проблем сучасності – співвідношенням процесів глобалізації з модернізацією, провідним напрямом якої виступає вестернізація. Автор розглядає ідеологію глобалізму в межах економікоцентриського підходу щодо інтерпретації сучасного світу.Документ Відкритий доступ Громадська думка та політичні наслідки діджиталізації: специфіка та й вектори взаємовпливу(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2023) Світла, В. В.Стаття присвячена вивченню цифрової публічної самопрезентації міноритарних груп та індивідів в Інтернет-середовищі, яка ставить під сумнів здатність функціонування громадськості як збалансованої спільноти. Мета дослідження – встановлення викликів діджиталізації для структури сучасної громадської думки. Охарактеризовано політичний вимір процесів діджиталізації, який потребує ретельного аналізу, оскільки стан громадської думки вже не повною мірою може бути діагностований традиційними засобами соціологічних досліджень. Було підкреслено, що в умовах російсько-української війни знання про структуру громадської думки можуть істотно вплинути на формування ефективних стратегій протидії ворожим маніпуляціям та побудови кампаній просування проукраїнських позицій. Проаналізовано здатність громадської думки реагувати на публічну інформацію. Розкрито значення структурування громадської думки не лише на основі ідейних уподобань та агрегування інтересів, але й на основі «другорядних» чинників, зокрема, суб’єктивних симпатій. З’ясовано, що внаслідок багатоманітності засобів поширення політичної інформації відбувається поєднання традиційних і діджитальних медіа. Виявлено, що діджиталізація сприяє прозорості та повноті відображення інформації про діяльність влади у демократичному суспільстві. Доведено, що навіть в умовах сталої демократії існує практика цілеспрямованої зміни політичних позицій громадян на користь певного ангажованого повідомлення або тези. Встановлено, що в умовах сучасної України ресурсна забезпеченість віртуальних політичних суб’єктів робить маніпулятивні практики успішними та дуже поширеними. Припущено, що наслідки політичної діджиталіації несуть істотну загрозу фундаментальним цінностям демократичного представництва, правам на реалізацію свободи слова тощо. З’ясовано, що вільна преса виступає об’єктом маніпуляцій з боку політичних інститутів та акторів. Встановлено, що проблематизується формування інтегрованої громадської думки, яка агрегується як сукупність різних позиції та виразів. Розглянуто питання об’єктів маніпуляції, які виступають не лише компонентами суспільства, але й децентралізованої державної влади. Вказано на специфіку стратегічного мислення у цифровому середовищі, яка передбачає появу маніпулятивних подій та псевдоподій, а також керування порядком денним. Зроблено висновок, що традиційні інститути та актори поступово усуваються з політико-комунікаційної арени. Обґрунтовано, що медійна політика сучасних держав та політичних акторів відзначається використанням технологій адресного Інтернет-рекламування, що дає змогу залучити аудиторією до розгляду певних подій, які ніби мають широке суспільне значення.Документ Відкритий доступ Балто-Чорноморський союз як вісь безпеки України: реалії та перспективи розвитку(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2023) Рудь, І. М.У статті аналізуються етапи формування Балто-Чорноморської спільності як геополітичного економічного та безпекового ареалу, історічне та теоретичне підґрунтя до появи такої спільності та зміни, що відбулись у Балто-Чорноморському регіоні після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну в 2022 р. Крім того розглянуто питання безпекової взаємодії держав регіону. Виділено основні пріоритети розвитку взаємодії держав в майбутньому. Розроблено основні питання щодо проблематики взаємодії між державами ріегону та структурами ЄС і НАТО в умовах напруженості, та відкритої агресії РФ після 2022 р. Актуалізація і важливість даної тематики для розгляду визначається декількома факторами в першу чергу слід назвати багаторічне зволікання Заходу з прийняттям України в ЄС і НАТО що вимагає від України пошуку союзників для захисту своєї незалежності і суверенітету від російської агресії. Такими потенційними союзниками є передусім Польща, Литва, Латвія, Естонія, Румунія, Молдова і Грузія, які, як і Україна, не раз були жертвами імперської політики царської, радянської та путінської Росії. По-друге саме геостратегічне і компактне розташування країн Міжмор’я на шляху перетину транспортних та енергетичних коридорів, взаємодоповнюваність економік, тривалі історичні контакти і взаємодії, схожість етнічних менталітетів, світоглядних, культурних і цивілізаційних засад створюють наразі проекти, засоби та можливості для утворення Балто-Чорноморського союзу не лише як ідеї, а як реально дієвої регіональної організації , яка дасть можливості для країн регіон отримати колективні гарантії безпеки від сусідів, розвиток економіки, без втрати суверенітету.Документ Відкритий доступ Зовнішня політика Словаччини в умовах глобалізації(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2023) Радиш, О. І.У цій статті автор розглядає основні періоди зовнішньої політики Словаччини в контексті глобалізації. Можна виділити три основні напрямки: період становлення незалежної зовнішньої політики Словаччини та включення Словацької Республіки до числа ненадійних партнерів, а потім період набуття довіри за кордоном і прогрес, який призвів до приєднання Словаччини до євроатлантичних структур. Основною метою статті було проаналізувати зовнішню політику Словацької Республіки під впливом процесів глобалізації від її заснування до формування другого уряду Роберта Фіцо. Автор визначив поняття глобалізації на основі наукової літератури. Порушено питання, чи мав цей процес подальший вплив на зовнішню політику Словацької Республіки. Беззаперечно, що Словаччина стала частиною глобалізованого світу, оскільки вона стала структурним елементом міжнародних структур, а отже, глобалізація впливає на всі аспекти життя в країні, в тому числі і на зовнішню політику. Під цей факт скоригована не лише робота зовнішньополітичних відомств і політиків, а й зовнішньополітичні пріоритети країни. Це зумовлено створенням зрозумілої, ціннісної, активної та відповідальної зовнішньої політики, яка зміцнила позиції Словацької Республіки на світовій арені. Незважаючи на початкову невдачу зовнішньої політики до 1998 року, негативну тенденцію було переломлено після зміни уряду Мікулаша Дзурінди, і відтоді словацька дипломатична служба постійно успішна. Він суттєво вплинув і створив успішне середовище світової політики. Автор представляє сучасні глобальні загрози та виклики, які мають відігравати вирішальну роль у зовнішній політиці. Сюди входять питання міжнародного тероризму, занепаду націй, глобальної бідності, глобальних епідемій та зміни клімату. Словацька Республіка як зріла демократія та країначлен великих міжнародних організацій повинна бути залучена до вирішення цих проблем, тому що в сучасному глобалізованому світі недостатньо просто підтримувати позицію нації, але кожна нація повинна мати інтерес і намір і далі зміцнювати своє положення.Документ Відкритий доступ Співробітництво України та НАТО у протидії деструктивним інформаційним впливам російської федерації (2022–2023 рр.)(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2023) Максимець, В. Є.; Вівсяна, В. І.Дослідження присвячено аналізу досвіду НАТО щодо протидії інформаційним загрозам, оскільки сучасний рівень розвитку вимагає колективної боротьби з поширенням інформації, використанням її як одного з видів ведення війни. З розвитком технологій і еволюцією каналів зв’язку розповсюдження інформації стає дедалі складнішим. Показано, що НАТО визнала необхідність адаптувати свої стратегії та можливості для ефективного протистояння викликам, пов’язаним з дезінформацією, пропагандою та кіберопераціями та розширити свій інструментарій з протидії гібридним загрозам. У статті проаналізовано потенціал партнерства Україна-НАТО у боротьбі з російською пропагандою, їх співробітництво у сфері інформаційної безпеки: спільні інтереси, тенденції. Також охарактеризовано основні виклики та загрози співпраці між Україною та НАТО та визначено рамки співпраці між Україною та НАТО у сфері кіберзахисту. Потік російської дезінформації значно зріс після початку повномасштабної війни росії в Україні. Проте Україна почала зміцнювати своє інформаційне та медіа-середовища ще з 2014 року, і почала працювати над механізмами для боротьби з інформаційними загрозами. Дезінформаційні кампанії росії спрямовані на те, щоб спричинити розколи всередині України та між іншими урядами. Важливо зазначити, що Північноатлантичний Альянс також зазнає російської пропаганди. Для прикладу, російські ЗМІ поширюють наступну інформацію: 1) мета Майдану - створення баз НАТО в Криму; 2) НАТО розмістило в Україні лабораторію біологічної зброї; 3) спецслужби НАТО працювали над викраденням Україною російських літаків; 4) НАТО вважає Україну одноразовим інструментом для війни з росією та інші. Тобто слід зауважити, що інформація та її поширення відіграє важливу роль для держав та міжнародних організацій для поширення власних інтересів та досягнення цілей. Автори подають основні рекомендації щодо посилення протистояння дезінформації, що може використовувати будь-який актор міжнародних відносин. У результаті обгрунтовано, що держави мають працювати над створенням нової установи, яка би була автономною та могла б проводити аналіз даних, необхідний для забезпечення незалежного контролю, якого вимагають нові політичні рамки; потрібно розвивати медіаграмотність населення; необхідно, щоб технологічні компанії такі як Meta, YouTube та Twitter, дотримувалися своєї політики щодо заборони дезінформації фінансованої рекламою.Документ Відкритий доступ Подолання впливу російських інформаційно-психологічних операцій на формування негативного сприйняття НАТО серед населення України(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2023) Кирпичник, Р. І.У даному дослідженні проаналізовано багаторічну російську інформаційно-диверсійну діяльність в Україну, метою якої було і є формування негативного сприйняття серед населення думки щодо членства України в НАТО. Прослідковано основний процес реалізації даних інформаційних кампаній, а також психологічні методи впливу на різні верстви населення. Аналізуючи факти російської інформаційної війни проти України, після здобуття незалежності у 1991 році можна прослідкувати, що всі диверсійні завдання як то інформаційні, економічні, енергетичні, а починаючи з 2014 року і військові мали на меті кінцеву ціль недопущення вступу України до НАТО. Повномасштабне російське вторгнення в Україну в 2022 році, відкрило перед нами нові виклики у виявленні російських ІПСО. Триваюча війна за вільне майбутнє України, яке не може бути реалізоване в сформованих геополітичних реаліях без вступу в НАТО, ставить перед нами завдання швидко реагувати та протидіяти інформаційним атакам, які як показує спостереження перейшли у більш витонченіший рівень, що в умовах повномасштабної війни є такими ж небезпечними як масований ракетний обстріл. Беручи до уваги всі фактори які впливають на проблематику даної теми, ми спробуємо детально розглянути кожен період інформаційних атак починаючи зі здобуття України незалежності, а також приділимо особливу увагу роботі російського ІПСО з 24 лютого 2022 року. Основні цілі даного дослідження, полягають у всебічному розкриті фактів діяльності російських підрозділів інформаційнопсихологічних спецоперацій з метою всебічного спотворення дійсності, та формуванні хибної думки серед населення щодо відносин між Україною та НАТО. Основною темою російської пропаганди перед повномасштабним вторгненням, була теза про так зване «НАТО на кордоні», що нібито агресивний блок в притул наблизився до кордонів РФ, та з дня на день має напасти, використовуючи Україну яка до того не являється членом Альянсу як плацдарм для послідуючої «агресії». Після безпосереднього нападу, російські ІПСО почали розвивати наратив про «боягузливе НАТО», що Альянс злякався і відкрито у війну на стороні України ніколи не вступить, а також формуючи хибну думку серед населення України, що такого Альянсу їй не потрібно, а «краще» було б прийняти позаблоковий статус та примарні гарантії безпеки, які як показує сформована реальність по великому рахунку не вартують нічого. Кінцевою метою даного дослідження є доведення безальтернативності для України вступу до НАТО, як єдиної гарантії існування як незалежної держави.Документ Відкритий доступ Подолання негативних конотацій гемблінгу в Україні: політичний та соціальний аспекти(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2023) Закревська, В. В.Стаття присвячена розгляду проблематики формування легального грального ринку в Україні після тривалого періоду заборони на роботу в правовому полі. З’ясовано, що основна складність в реалізації цього процесу полягає у зацікавленості політиків та чиновників у продовженні функціонування нелегального ринку. Протягом більше як одинадцяти років ситуація на гральному ринку України була ускладнена позицією владних та опозиційних структур. В цьому контексті особлива позиція президента Зеленського, який виступив ініціатором скасування законодавчої заборони азартних ігор, сприяла завданню поступового набуття ринком гемблінгу цивілізованих форм. Стаття акцентує увагу на тому, що усунення перешкод на шляху легалізації грального ринку, пов’язаних зі зв’язками політиків з нелегальними операторами, вимагає тривалої та злагодженої роботи президента, парламенту, уряду, операторів ринку та незалежних експертів, в зв’язку з чим взаємодія всіх зацікавлених сторін визнається ключовим фактором в процесі успішної легалізації та розвитку грального ринку в Україні. Водночас політична ситуація породжує інші виклики, зокрема, необхідність впровадження ефективного регулюючого законодавства з метою забезпечення прозорості, захисту інтересів гравців та контролю за операторами грального бізнесу. У статті розкрито, що легалізація грального ринку може сприяти боротьбі з корупцією, яка часто пов’язується з нелегальними операторами. Розвиток легального грального ринку також має потенціал позитивного впливу на економіку України. Залучення іноземних інвесторів, створення робочих місць та збільшення податкових надходжень визнаються факторами, що можуть сприяти зростанню значення гральної індустрії як одного зі стовпів економіки країни. Встановлено, що для ефективного розвитку грального ринку необхідні регулярні моніторингові дослідження та аналіз політики держави, з метою виявлення найбільш актуальних проблем, які потребують негайного вирішення.Документ Відкритий доступ Демократія vs автократія на тлі російсько-української війни(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2023) Буряченко, О. В.У статті аналізується та розглядається питання російсько-української війни як глобального виклику та еволюції демократії. Проведене дослідження із зауваженого питання є складовою наукового дослідження «Формування нової глобальної системи безпеки: російсько-українська війна як фактор еволюції світової політики». Дослідження аналітичних звітів, документів, міжнародних угод, законодавчих актів, наукових позицій дало можливість охарактеризувати закономірні тенденції, які дозволяють автору прийти до висновку, що російсько-українська війна стала глобальним викликом для демократії у світі. Також, автор приходить до висновку, що повномасштабний наступ Росії на Україну 24 лютого 2022 року, вплинув на міжнародні норми, що може зрештою знизити хвилю авторитарних загроз, які останні десять років посилювалися. Поєднання моральної ясності та екзистенційної небезпеки виявилися потужною сумішшю у мотивації європейських держав до дій, ознаменувавши глибоке зрушення в їх політиці. Разом з тим, автор звертає увагу, що серед дослідників є побоювання, що наратив «захист демократії», який зараз на тлі російсько-української війни став стратегією «демократії проти автократії», після війни стане другорядним. Схема «демократія проти автократії» набуває форми мобілізуючого наративу для стратегічних політик – таких як зусилля щодо припинення залежності від російських енергоресурсів або збільшення витрат на безпеку, які не обумовлені ідеологічною прихильністю до підтримки демократії як такої. Зазначимо, більш послідовне злиття геостратегії та демократії вимагатиме від західних держав значно збільшити свої дипломатичні зусилля та ресурси для підтримки демократичних принципів та норм. Так, ми спостерігаємо поступальний процес посилення і консолідації колективного Заходу щодо Росії, яка є сьогодні закритою автократією, країною, яка володіє ядерною зброєю, яка є членом РБ ООН і яка напала на демократичну Україну при тому будучи одним із гарантів Меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (Будапештський меморандум) і дозволила собі вдатися до політики ядерного шантажу. Але, західна стратегія проти Росії – це далеко не те саме, що й демократична стратегія. Постає питання наскільки демократії зможуть консолідуватися і призупинити наступ автократії. Зокрема автор зазначає, у світової спільноти є багато питань до ООН, та акцентує увагу, що нинішня ООН не відповідає нормативним канонам ліберальної демократії. Створена у 1945 році після Другої світової війни система колективної безпеки, яка базується на Статуті ООН, себе вичерпала. Отже, повинна бути запропонована зовсім нова конфігурація архітектури світової безпеки, яка б відповідала сучасним викликам кризових ситуацій світового політичного процесу та закрила питання «подвійних стандартів». Відстоювала та забезпечувала принципи, що демократія, розвиток і права людини є взаємозалежними та взаємодоповнюючими. Автор звертає увагу на те, що саме Україна, яка опинилася в епіцентрі нападу РФ і у відношенні якої були порушені всі гарантії безпеки надані ключовими геополітичними гравцями, і яка зараз на передовій захисту демократії, має беззаперечне право на предложення світовому товариству свого бачення нової світової системи безпеки, яка б дійсно відстоювала і забезпечувала демократичні принципи рівності, інклюзивності та солідарності, а також забезпечила баланс світової архітектури безпеки.Документ Відкритий доступ Роль візуального іміджу політичного лідера в демократичному суспільстві(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2023) Барановський, Ф. В.У статті досліджується вплив візуального іміджу політичних лідерів, зокрема їх зовнішнього вигляду та стилю одягу, на сприйняття громадськістю. Візуальний імідж політичного лідера – це комплексна система вражень, які він створює за допомогою свого зовнішнього вигляду, одягу та манери поведінки. Він є одним з джерел у формуванні авторитету та популярності політичних лідерів. На основі емпіричних вітчизняних та зарубіжних досліджень проведено комплексний порівняльний аналіз вищих посадових осіб і політичних лідерів провідних країн світу та України з точки зору формування зовнішнього іміджу та його сприйняття потенційними виборцями. Наведено приклади зміни візуального іміджу політичними лідерами у контексті їхнього сприйняття цільовою аудиторією та електоратом загалом. Зроблено акцент на тому, що крім ключового аспекту візуального іміджу політичного лідера як зовнішність (фізичні риси, одяг тощо), важливими його складниками також є комунікабельність, медіа-присутність та стиль життя. Зовнішність є важливим фактором у створенні першого враження на людей. Одяг відображає стиль та ідеологію політичного лідера, що може підсилювати його образ. Комунікабельність є ключовим фактором у взаємодії з громадськістю та ЗМІ, що дозволяє політикам і політичним лідерам залучати увагу до своїх ідей та поглядів. Медіа-присутність формує візуальний імідж, оскільки ЗМІ забезпечують широку аудиторію та можуть суттєво впливати на сприйняття політичного лідера громадськістю. На основі аналізу підкреслено, що у демократичному суспільстві у рамках чесної політичної конкуренції, візуальний імідж у цілому, а також окремі його складники можуть завдавати суттєвих коливань між позитивними та негативними показниками у політичному рейтингу. Зроблено висновок, що візуальний імідж грає важливу роль у формуванні популярності політичного лідера, є чинником формування його політичного бренду, який він використовує для передачі певних ідеологічних посилів та установок.Документ Відкритий доступ Ознаки геноциду в російсько-українській війні(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2023) Багінський, А. В.; Лініченко, В. В.Стаття присвячена визначенню та аналізу поняття геноциду з метою встановлення його ознак у контексті злочинів, скоєних проти українського цивільного населення Росією під час повномасштабної війни в Україні. Дане дослідження посилається на Конвенцію про запобігання та покарання злочину геноциду, яка надає визначення та перелік ознак геноциду, таких як масове вбивство, систематичне фізичне та психічне насильство, планована деструкція групи, знищення культурної спадщини, а також заходи, спрямовані на запобігання народжуваності та переведення дітей до іншої групи. Стаття акцентує увагу на необхідності знаходження ознак геноциду у злочинах проти українського народу та використанні міжнародного законодавства для підтвердження цих фактів. Визнання геноциду в Україні як теоретична проблема лише починає розглядатись українськими та зарубіжними науковцями. Відтак, дане дослідження є спробою встановити очевидні характерні риси геноциду в Україні, спираючись на аналіз зарубіжних кейсів. Еволюція теорій геноциду змінювалась від суто легалістичних, юридичних підходів до більш комплексного розуміння геноциду, що включає ідеологічні, політичні, соціальні компоненти. Планується дослідження попередніх випадків геноциду та їх аналіз, щоб встановити аналогії з українською ситуацією та підтвердити, що перелік воєнних злочинів Росії в Україні мають умисний і спланований характер. Встановлення фактів геноциду є складним завданням, яке вимагає докладного дослідження і аналізу. Перший крок полягає у вивченні попередніх випадків геноциду, таких як, геноцид вірмен, геноцид у Руанді та геноцид Гватемалі. Це допоможе встановити аналогії з українською ситуацією та виокремити спільні ознаки. Дослідження міжнародного законодавства, зокрема Конвенції про запобігання та покарання злочину геноциду, буде важливим етапом дослідження. Цей документ надає чітке визначення геноциду та перелік ознак, які можуть бути використані для аналізу ситуації в Україні. Важливо підтримувати міжнародний тиск і надавати докази злочинів геноциду в Україні, щоб залучити увагу світової спільноти та визнати ці злочини. Запобігання подібним злочинам у майбутньому та захист жертв також мають бути одними з основних пріоритетів.Документ Відкритий доступ Університет у міській культурній спадщині до, під час війни та в післявоєнний період(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2023) Хижняк, Л. М.Стаття присвячена визначенню різнопланової діяльності університету як культурного хабу на рівні міста в різних ситуаціях, у т.ч. кризових (війни). Авторкою окреслено основні проблеми участі університету в міській культурі в процесі її вивчення, збереження і використання. На основі застосування компаративного методу розкрито роль університету у розвитку та збереженні культурної спадщини протягом трьох періодів – до, під час війни та післявоєнний період (передбачення). Використано такі критерії порівняння цих періодів: мета участі, методи, розробка та реалізація культурної політики; розробка та реалізація державно-приватного та державно-громадського партнерства у сфері культури, напрямки роботи по збереженню культурної спадщини; культурна активність в комунікативному просторі; ступінь використання комунікаційних платформ; ступінь участі у розвитку та збереженні культурної спадщини, у т.ч. міської; ступінь міжнародної культурної активності. В умовах глобалізації й постмодерних суспільних перетворень самокерованість і самобутність міського культурного простору стають недостатньо реалізованими. До того ж російсько-українська війна призвела до глибоких трансформацій як світового, так і національних культурних просторів. Тому питання захисту культурної спадщини в Україні активно підтримується міжнародною спільнотою ресурсно, законодавчо, організаційно. І університет своєю просвітницькою діяльністю всіляко цьому сприяє. Зроблено висновок про наступність мети, заходів, напрямків діяльності університету щодо вивчення, збереження й використання міської культурної спадщини на різних етапах. Тому культурні активності університету доцільно й надалі розглядати в трьох періодах – до, під час війни і післявоєнний період. Усталений суспільний розвиток має культурну складову і можливий в умовах миру, вирішення гуманітарних питань і протидії гібридній агресії як частини інформаційної війни.Документ Відкритий доступ Напрями вдосконалення регулювання розвитку туризму в Україні(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2023) Крупеня, І. М.; Старунська, А. О.Дослідження присвячено аналізу розвитку туристичної сфери, яку доцільно розглядати крізь призму її багатогалузевого характеру і тісного факторного зв’язку практично з усіма сферами життєдіяльності. Констатовано перелік недоліків, таких як недостатній розвиток туристичної інфраструктури, недосконалість законодавства в галузі туризму, недостатнє просування та позиціонування українських туристичних послуг за кордоном, низький рівень інноваційних впроваджень, які необхідно в найближчий перспективі усунути задля подальшого удосконалення та розвитку туристичної сфери України. Визначено, що російське відкрите вторгнення в Україну дуже сильно вдарило по туристичній галузі України, підірвало довіру споживачів, поставило під сумнів Україну, як дестинацію для мирного туризму та збільшило невизначеність відносно інвестицій у туристичну індустрію. Акцентовано, що зазначені вище проблеми неможливо вирішити без безпосередньої участі держави. Продемонстровано розуміння важливості та значимості тієї ролі, яку відіграє туризм для економіки держави загалом, що зумовлює подальше науково-теоретичне обґрунтування функціонування системи державного регулювання цієї сфери.Документ Відкритий доступ Unpacking Walter Benjamin’s sociology of violence and war(КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2023) Greenfield, N. M.Conflict, violence and, ultimately, war are central to Walter Benjamin’s sociology of language. Using biblical language, his earlies work shows that after the fall of man, language becomes a vessel to be filled by the usurper, a tool, he uses that bends others to his will, as Satan does in Paradise Lost. Benjamin’s study of German Trauspiels, mourning plays similar to Hamlet and Richard III, leads him to posit that the law and constitutional structures in the Baroque period are of single importance in understanding the role of conflict and violence. In “Towards a Critique of Violence,” Benjamin makes two key arguments. The first is that a workers’ general strike” is a legitimate form of violence and that the state’s response, often military, is not. The second is that the Commandment “Thou Shalt Not Kill” is misunderstood because it does not contain a penalty and, secondly, it cannot be a blanket injunction; Jewish law, he notes, allowed for self-defence. His best-known works, “The Work of Art in the Age of Mechanical Reproduction” and “Theses on the Philosophy of History,” are written after his turn to Marxism associated with the Frankfurt School. In the first, in addition to showing how mechanical reproduction destroys the “aura” of art, he is concerned with how Fascist art, such a Leni Riefenstahl’s films glorifying Hitler. These performances are designed to “absorb” or overawe viewers, making them quiescent, silent participants in the power play that leads to conflict and, ultimately war. Using quasi-religious language, the Theses deconstruct “historicism,” showing how Rankian history sides with the victors, the Great Men and Women of History at the expense of the ruled. He argues that each generation can redeem the past by “brushing history against the grain” and using discontinuities to show the violence and conflict that historicists seek to hide.