Статті (КІГАП)
Постійне посилання зібрання
У зібранні розміщено матеріали, що опубліковані або готуються до публікації в наукових журналах та збірниках.
Переглянути
Нові надходження
Документ Відкритий доступ Позбавлення права керувати транспортними засобами як вид кримінального покарання в судовій практиці(ЛННІ ім. Е. О. Дідоренка, 2024) Мисливий, Володимир АндрійовичУ статті розглянуто питання про позбавлення права керувати транспортними засобами як вид кримінального покарання. Звернено увагу на генезу цього виду по карання у кримінальному законодавстві України та його безпосередню відсутність у системі переліку видів покарань, але водночас передбаченість у ст. 55 Кримінального кодексу України (КК), яка регламентує такий вид покарання, як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Розглянуто питання про позбавлення права керувати транспортними засобами, як додаткове покарання, у статтях 286 і 286-1 КК, що передбачають кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, і, зокрема, тими, що вчиняють ці діяння в стані сп’яніння. Указано на особливості цього додаткового покарання та його застосування в судовій практиці. Звернено увагу на недоліки, пов’язані із законодавчою регламентацією да ного виду покарання, його невідповідність принципам правотворення та необ хідність усунення законодавцем указаних упущень. Здійснено порівняльно-правовий аналіз кримінально-правової та адміністра тивно-правової регламентації позбавлення права керувати транспортними засобами як виду покарання та заходу адміністративно-правового стягнення, а також особли востей їх застосування. Проаналізовано судову практику, пов’язану з трансформацією правової позиції Верховного Суду щодо застосування позбавлення права керування транспортними засобами особи, яка на момент вчинення кримінального правопорушення такого права не мала, з огляду на обґрунтованість цього новообраного підходу принципам кримінального законодавства та кримінальної відповідальності. Внесено пропозиції щодо необхідності вдосконалення кримінального законодавства в частині предмета дослідження. Підтримано позицію авторів проєкту нового КК України щодо віднесення забо рони використовувати транспортні засоби до обмежувальних засобів, якщо це ство рює підвищену небезпеку.Документ Відкритий доступ Механізм кримінального правопорушення, пов’язаного з порушенням правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами(Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2024) Мисливий, Володимир АндрійовичІнтеграція теорії кримінального права і судової практики обумовлює необхідність дослідження механізму кримінального правопорушення, зокрема пов’язаного з порушенням правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту. У наданому понятті механізму ключовим елементом визнано протиправну діяльність суб’єкта правопорушення, а також розглянуто спосіб, обстановку та інші його ознаки. Вказано на методологічне значення такого механізму для юридичного аналізу вказаних діянь.Документ Відкритий доступ Визначення воєнних злочинів нормами міжнародного гуманітарного права та національного законодавства України(2024) Тараненко, Микола Миколайович; Кияниця, Дмитро ГригоровичСтаття присвячена дослідженню проблематики кваліфікації воєнних злочинів відповідно до норм міжнародного гуманітарного права та кримінального права України. Проаналізовано проблемні теоретичні та практичні аспекти встановлення кримінальної відповідальност та кваліфікації воєнни злочинів.Документ Відкритий доступ Дипломатичні привілеї та імунітети(2024) Тараненко, Микола Миколайович; Золотарьова, Єлизавета СергіївнаПротягом історії, більшість цивілізацій та держав визнавали непорушність статусу дипломатичних представників. З метою сприяння обміну інформацією та підтримки зв'язків, навіть у доісторичних суспільствах, відзначалися тенденцією надавати посланцям особливий захист. Традиційні методи захисту дипломатів включали релігійні норми гостинності та часте залучення священиків як посередників. Як і в інших випадках, коли релігія утверджувала цей принцип недоторканності, звичай підтверджував його, а взаємність зміцнювала. З часом ці обряди стали частиною національного законодавства та міжнародних угод, закріплюючи привілеї та імунітети дипломатичних представників. У статті розглядаються актуальні питання взаємодії держав та їхніх представників у контексті дипломатичного статусу. Розкрито роль міжнародних конвенцій та угод у встановлені стандартів щодо дипломатичних імунітетів, а також їхній вплив на правовий порядок міжнародного співтовариства. Здійснено аналіз важливих аспектів, пов'язаних із обмеженням дипломатичних імунітетів у випадках порушень законодавства або загрози національній безпеці. Розкрито взаємозв'язок між забезпеченням прав та привілеїв дипломатів та їхньою відповідальністю перед законом та суспільством. Завдяки проведеному аналізу в статті визначено перспективи подальших досліджень у галузі дипломатичних імунітетів, зокрема у контексті змін в сучасному міжнародному оточенні та посилення глобального співробітництва. Робота спрямована на поглиблення розуміння важливості та функціонування дипломатичних імунітетів у світлі актуальних викликів міжнародних відносин. У висновках статті підкреслено, що дипломатичні імунітети є необхідним елементом сучасної дипломатії, забезпечуючи не лише ефективну роботу дипломатичних представників, а й збереження стабільності у міжнародних відносинах. Розкрито важливість збереження балансу між імунітетами та відповідальністю перед законом, а також визначено перспективи розвитку нормативно-правового базису, регулюючого цю сферу.Документ Відкритий доступ Золота Орда та її вплив на формування і розвиток Російської державності(2023) Тараненко, Микола Миколайович; Тараненко, Микола ГригоровичВ статті розглядається процес формування і розвитку Монгольської імперії та її складової частини – Золотої Орди. Автори аналізують державно-політичний, суспільний лад, правовідносини золотоординського ханства та її вплив на особливості наступної генези російської державності.Документ Відкритий доступ Міжнародно-правове регулювання законів і звичаїв війни. Історія розвитку та становлення(2022) Тараненко, Микола МиколайовичСтаття присвячена дослідженню проблематики історичного генезису міжнародно-правового регулювання законів і звичаїв війни, починаючи з давніх віків і закінчуючи умовами сьогодення. Проаналізовано історію міжнародного досвіду врегулювання зазначеного питання, його еволюція від норм звичаєвого права до універсальних міжнародних конвенцій.Документ Відкритий доступ Роль людини в гібридній війні: українська революція 1917–1921 рр. та сучасність(2021) Тараненко, Микола Миколайович; Ярош, ІлляАвтори статті звертають увагу на роль людини в гібридній війні, провівши паралель між Українською революцією 1917–1921 рр. і сучасними подіями на Сході України. Наголошено, що впродовж останніх семи років питання, що стосуються гібридних війн, є широко відомими та актуальними. Також автори вважають, що за будь-яких обставин між державами буде іти війна за вплив на людську свідомість. Акцентується увага на тому, що гібридна війна, яку розпочала Росія проти України у 2014 році, нагадує війну, яку вели більшовики у 1917–1921 рр. проти Української Народної Республіки. Стаття наголошує, що методи гібридної війни були започатковані більшовиками, а вплив інформаційної пропаганди мав вагоме значення у той час. На основі спогадів безпосередніх учасників Української революції 1917–1921 рр. зроблено висновки про те, яку роль відігравала людина в той час. Наводиться теза про те, що поширення інформації здебільшого відбувалося через її передання від людини до людини. Окреслено питання таких складників гібридної війни, як інформаційна та консцієнтальна війни, з метою кращого виділення тих ознак гібридної війни, які безпосередньо визначають роль людини у ній. Також у статті вказано, що науковці здебільшого зосереджують увагу на складниках та особливостях гібридної війни. Роль людини досліджується у контексті впливу на все суспільство. У цій статті авторами зроблено спробу комплексно розглянути людину як об’єкта війни та знаряддя для досягнення її цілей, а також звертається увага на те, що людина також може виступати суб’єктом у гібридній війні, протидіючи інформаційним впливам, дбаючи про власну безпеку. Зазначається, що активне формування чіткої громадянської позиції та громадянського суспільства здатне запобігти пропаганді та іншим інформаційним загрозам, а роль людини в цьому процесі є визначальною.Документ Відкритий доступ Конституція Пилипа Орлика 1710 р. як першоджерело розвитку конституціоналізму в Україні(2021) Тараненко, Микола Миколайович; Тараненко, Микола ГригоровичУ статті проаналізовано основні причини розробки першого вітчизняного конституційного акта – Конституції Пилипа Орлика 1710 року (Договори і Постановлення прав і вольностей Війська Запорозького), показано сутність цього видатного політико-правового документа, його значення в боротьбі українського народу за власну національну державність. Заслуговує на увагу детальне висвітлення реальних умов, у яких опинилася українська козацька еміграція після поразки короля Карла ХІІ в Полтавській битві 1709 року. Після смерті гетьмана І. Мазепи козацьку старшину турбувало вирішення значного кола наболілих питань, що й стало основною причиною розроблення суспільного договору між нею та новобраним гетьманом. У проведеному дослідженні доведено, що Конституція 1710 року не була персональним витвором гетьмана в екзилі П. Орлика, а колективною думкою представників першої української політичної еміграції: козацької старшини, запорожців і представників рядового козацтва, які виступали проти антидемократичної самодержавної форми правління в Україні гетьмана І. Мазепи. Особлива увага приділялася усуненню економічних та корупційних зловживань гетьмана та козацької еліти як одній із найбільш гострих проблем, що потребувала негайного вирішення. У статті детально аналізуються преамбула й усі 16 статей Конституції, які за своїм змістом можна об’єднати в 4 окремі розділи: загальноукраїнські завдання, проблеми запорозького козацтва, організація державного правління Гетьманщини та заходи проти соціально-економічних зловживань у Гетьманщині. У дослідженні дається оцінка, підкреслюється значення Конституції 1710 року в розвитку політико-правової думки України XVIII століття і подальшому будівництві Української козацької республіки. Важливо, що основні положення першого українського конституційного акта, на відміну від інших тогочасних європейських держав, де панував абсолютизм, заклали міцні основи представницького врядування та парламентаризму, створювали широкі можливості для запровадження в Україні республіканської форми правління.Документ Відкритий доступ Передумови та ретроспектива розвитку громадянського суспільства, як необхідного інституту демократії на початку розбудови української держави після 2014 року(2021) Тараненко, М. М.; Ярош, І. С.У статті приділено увагу періоду розпаду Радянського Союзу і становлення незалежної Української держави, який спричинив перехід від тоталітарної системи влади до демократичної. Такий перехід уже давно мав відбутися, однак він цікавий із точки зору порівняння з періодом після 2014 року. Авторами порівняно роль громадянського суспільства у цих двох періодах, розкрито передумови розвитку громадянського суспільства, а також зазначено перспективи, які мало суспільство, закріпивши свої позиції. Наводиться теза про те, що громадянське суспільство є необхідним інститутом демократії, завдяки якому відбувається становлення демократичних та національних цінностей. Воно здатне задавати напрям розвитку держави та заохочувати людей брати участь у житті країни. Період розпаду СРСР став важливим у становленні громадянського суспільства в Україні. Різні неформальні організації отримали можливість заявити про себе і сформувати міцне громадянське суспільство вже в перші роки незалежності України. Водночас період після 2014 року характеризується демократичними перетвореннями та зростанням ролі громадських організацій, які поставили собі за мету провести реформи в Україні на демократичних основах. У статті також наголошено на тому, що більшості суспільства потрібен каталізатор, який підвищить громадську активність, об’єднає навколо демократичних цінностей та ідеалів. У цьому разі відзначається особлива роль Народного Руху України на початку розбудови самостійної України. Саме Народний Рух України отримав можливість стати провідником громадянського суспільства у незалежній Україні, однак у 2014 році не існувало організації, яка була здатна об’єднати усе суспільство. З огляду на це авторами акцентовано увагу на недоліках громадянського суспільства, які виявила Революція Гідності. На підставі цього у висновках зазначається, що після 2014 року сформувались нові перспективи розвитку громадянського суспільства як інституту демократії, але для цього необхідні активність суспільства та його самоорганізація.Документ Відкритий доступ Договори та їх вплив на міжнародні відносини. Сучасні проблеми міжнародного права(2022) Тараненко, М. М.; Царик, О. В.; Дмитрієнко, К. О.Стаття присвячена висвітленню однієї з актуальних теоретикометодологічних проблем міжнародного публічного права щодо класифікації договорів у міжнародному співтоваристві. Висвітлено основні засади, правила та формування відносин між державами. У цій статті були показані основні етапи становлення міжнародного права як єдиної правильної форми будівництва дружби та стабільності серед держав. Були враховані основні фактори та домовленості, які змогли вплинути на майбутні принципи світової політики, що сприяють проведенню аналізу сучасних правил зовнішньої політики. Системи різних держав та імперій також здійснювали тиск на міжнародну політику своєю могутністю, тим самим формуючи основні правила, такі як імперативні норми. Завдяки всьому вищезгаданому у світі з’являється потреба у класифікації та контролі договорів та правил запровадження політики. У статті розкривається зміст терміну – договір. Його сенс та особливості показані в основних статутах Організації Об’єднаних Націй (далі ООН), які також були використані, та дали змогу проаналізувати застосування цих статей та їх трактування для учасників міжнародних організацій. Додатково були висвітлені основні теорії та методології щодо концепції сучасної зовнішньої політики. Вказано основні стовпи формування країнами своїх позицій у світовому співтоваристві. Все вищезгадане допомагає зрозуміти ступінь впливу нових трендів у політиці та глобалізації. Так, ефекти глобалізації викликають як позитивні, так і негативні наслідки на світову політику. Все це формує нові класифікації проблем та суперечок, які раніше були не відомі для людства, та нові форми багатовікових криз, які вимагають нових рішень від світової спільноти. Для цього у статті наведено основні приклади вищевказаних проблем та проведено порівняння з міжнародними труднощами України, які мають великий вплив на світову політику. Це пов’язується воєдино і формує критерії сучасних проблем політики та взаємовідносин. Стаття пропонує способи їх вирішення, які допоможуть зберегти стабільність і процвітання держав.Документ Відкритий доступ Історичний генезис визначення правового статусу військовополонених нормами міжнародного гуманітарного права(2024) Тараненко, Микола МиколайовичСтаття присвячена дослідженню історичного розвитку визначення правового статусу військовополонених нормами міжнародного гуманітарного права. Проаналізовано історичний генезис врегулювання даного питання, а також основні положення діючої ІІІ Женевської конвенції «Про поводження з військовополоненими». Дослідження формування інституту воєнного полону свідчить про те, що його генезис має тривалу історію: від держав стародавнього світу до сьогодення. В стародавні часи питання гуманного ставлення до військовополонених регулювалися існуючими звичаєвими нормами. При цьому Стародавні греки могли проявляти певну гуманність до полоненого, на відміну від Стародавнього Риму, політика якого була віроломною та безпощадною. Військовополонені в цей час, як правило, перетворювалися на рабів, або вбивалися. Згодом з початком епохи Середньовіччя воєнний полон починає регулюватись нормами філософсько-релігійних вчень (переважно, християнства та ісламу). Крім того, з’являється лицарський «Кодекс честі». У військовополонених з’являється можливість бути звільненими за викуп. Окрім цього вперше аспекти обміну військовополоненими починають врегульовуватись усними та письмовими двосторонніми міжнародними угодами. З початком епохи Нового часу досліджуване питання регулюється укладеними між командуючими ворогуючих сторін спеціальних угод – «картелів» і «капітуляцій». А після Віденського конгресу 1814-1815 рр. закладається основа міжнародно-правової договірної гуманізації їх становища та захисту. Після проведення в Гаазі міжнародних конференцій миру (1899 та 1907 рр.), формується так зване «право Гааги» - перша багатостороння письмова кодифікація норм міжнародного гуманітарного права, де значна увага була приділена питанням поводження з військовополоненими. Після Першої та Другої світових воєн інституція воєнного полону отримала детальну регламентацію внаслідок проведення двох конференцій в Женеві 1929 та 1949 років, рішення яких згодом були ратифіковані всіма державами світу. Особливо вагомою в світлі досліджуваної проблеми є Третя женевська конвенція 1949 р., в якій чітко формулюється сутність і поняття військовополонених, гарантії їх правового захисту, проголошувалися нові принципи гуманного ставлення до них, а також значно розширено межі їх застосування.Документ Відкритий доступ До питання причин поразки національно-державного відродження України 1917 – 1921 рр.(2021) Тараненко, Микола Миколайович; Тараненко, Микола ГригоровичВ статті аналізуються основні причини поразки національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. та загибелі відродженої в їх процесі української державності. Автори вважають, що головними з них були непрофесійність і дилетантство тодішніх українських урядовців, непослідовність влади у вирішенні соціально-економічних проблем, прорахунки у зовнішній і внутрішній політиці та ін. На думку авторів, окремі з названих ними причин мають місце і в умовах будівництва сучасної Української держави.Документ Відкритий доступ Правовий статус викривачів корупційних правопорушень: міжнародноправове регулювання та імплементація в законодавство України(2021) Тараненко, Микола МиколайовичСтаття присвячена дослідженню проблематики визначення правового статусу та захисту осіб, що повідомляють про факти вчинення корупційних правопорушень (викривачів). Проаналізовано міжнародний досвід врегулювання питання захисту викривачів та його імплементації у вітчизняне законодавство.Документ Відкритий доступ Правове регулювання захисту інформації про особисте та сімейне життя особи в умовах воєнного стану(Науковий вісник Ужгородського Національного Університету, 2024) Солончук, Ірина ВікторівнаУ статті досліджені правові засади захисту інформації про особисте і сімейне життя особи в складних умовах воєнного стану, які передбачають ряд певних обмежень та заборон, визначених нормативно-правовими актами. З’ясовано, що в умовах воєнного стану правове регулювання суспільних відносин об’єктивно має певні особливості. Зокрема, є можливим тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, в тому числі передбачених статтею 32 Конституції України, в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану». Розглянуто статтю 32 Конституції України в контексті гарантії права особи на невтручання в її особисте і сімейне життя задля визначення особливостей правового регулювання захисту інформації про особисте і сімейне життя особи при запровадженні правового режиму воєнного стану. Досліджені особливості правового регулювання суспільних відносин в умовах воєнного стану. Наголошено на обов’язку держави щодо захисту інформації про особисте та сімейне життя особи. Такий захист передбачає створення сукупності правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації, а також належний порядок доступу до інформації про особисте та сімейне життя особи. В контексті даної гарантії, визначено три складові, які потребували конкретизації змісту в межах представленого наукового дослідження: інформація; особисте життя; сімейне життя особи. Під час проведення дослідження за основу взято поняття «інформація» згідно Закону України № 2657-XII «Про інформацію». Розглянуто зміст поняття «особисте життя особи», права особи на особисте життя, права особи на таємницю особистого життя, права особи на повагу до її сімейного життя. У процесі здійснення дослідження акцентовано увагу, що правовий режим воєнного стану не може використовуватися як привід для безпідставного обмеження прав особи.Документ Відкритий доступ Теоретичні проблеми правового регулювання інформаційних відносин в умовах інформаційного суспільств(Міжнародний університет бізнесу і права. Видавничий дім «Гельветика», 2024) Солончук, Ірина ВікторівнаСтаття присвячена обґрунтуванню необхідності наукового розроблення певних фундаментальних категорій інформаційного права з метою однозначного розуміння категорій «інформаційне суспільство», «інформаційні правовідносини», їх змісту та значення. У статті досліджено різні підходи та нормативні конструкції щодо розуміння зазначених категорій задля формулювання авторських визначень. З’ясовано, що актуальність удосконалення теоретичних засад правового регулювання інформаційних відносин зумовлена надшвидкими темпами інтеграції інформаційних відносин у всі сфери людської діяльності та відсутністю єдності категоріальних понять та методологічних рекомендацій, оскільки ступінь наукової розробки теоретичних засад інформаційних правовідносин на сьогодні є дискусійним та незавершеним. Узагальнено, що дослідження теорії інформаційних відносин вимагає комплексного підходу, тому наукові дослідження даного питання виконуються в різних напрямах, зокрема з позиції філософії, соціології, політології, економіки та юриспруденції. Визначено, що в умовах, коли правове регулювання інформаційних відносин здійснюється низкою нормативно-правових актів, водночас спостерігається відсутність повноти основних понять. З науково-практичної точки зору розкрито зміст поняття «інформація», а також визначено дію нормативно-правових актів у сфері інформаційних відносин. Виконано аналіз наукових досліджень різного спрямування щодо понять «інформаційне суспільство» та «інформаційні відносини». На основі аналізу наукової думки сформовані авторські визначення інформаційного суспільства та інформаційних правовідносин. Зроблено висновок про позитивні тенденції у сучасному правовому регулюванні інформаційних відносин. Зокрема, нормативне визначення категорії «інформація» сьогодні є уніфікованим для низки нормативних документів. Одним із напрямів державної інформаційної політики України є створення умов для формування інформаційного суспільства. Отже, даною правовою нормою законодавець акцентує увагу на значенні інформаційного суспільства та чітко окреслює його розбудову як пріоритетний напрямок державної діяльності.Документ Відкритий доступ Правові вектори протидії дезінформації: досвід Європейського Союзу(Харківський національний університет внутрішніх справ, 2023) Самчинська О. А.Постановка проблеми. У сучасних умовах дезінформація та деструктивна пропаганда твердо закріпилися серед питань, які потребують вирішення не лише на рівні конкретної держави, а й у світовому масштабі. Саме тому вже більше ніж дев’ять років Європейський Союз активно здійснює заходи, у тому числі правового характеру, спрямовані на протидію зазначеним деструктивним інформаційним впливам в онлайн-просторі та підвищення стійкості населення до їх проявів. Для України впровадження європейських норм і стандартів, використання напрацьованого досвіду боротьби з дезінформацією й запобігання її негативним наслідкам, співпраця з ЄС та його окремими державамичленами у даній сфері є з одного боку невід’ємною частиною євроінтеграційного процесу, а з іншого – запорукою побудови ефективної системи забезпечення національної безпеки. Метою статті є систематизація основних напрямів та інструментів протидії деструктивним інформаційним впливам в Європейському Союзі задля подальшого врахування досвіду ЄС для удосконалення українських шляхів боротьби з цим явищем. Для досягнення поставленої мети було здійснене комплексне застосування наукових методів пізнання, зокрема, історико-правовий метод для дослідження процесу формування та розвитку сучасних правових векторів діяльності ЄС щодо протидії дезінформації, аналіз змісту основних нормативно-правових актів у даній сфері, а також узагальнення та абстрагування для виділення пріоритетних напрямів діяльності ЄС щодо протидії дезінформації. Результати. Аналіз процесу становлення та розвитку сучасної політики ЄС у сфері протидії дезінформації продемонстрував трансформацію напрямів та підходів до вирішення цієї проблеми. Якщо на початку активізації діяльності ЄС щодо боротьби з деструктивними інформаційно-психологічними впливами заходи подолання цієї проблеми були максимально "м’якими", орієнтувалися в першу чергу на стратегічні комунікації та просвітницьку складову та фактично не допускали встановлення заборон щодо поширення недостовірної інформації і блокування контенту та ресурсів, то сьогодні ця політика змінилася, про що свідчать, зокрема, положення Посиленого кодексу практики щодо дезінформації та Закону про цифрові послуги. Висновки. Виділено такі основні напрями здійснення діяльності Європейського Союзу у сфері протидії дезінформації: розвиток інструментів виявлення та реагування на деструктивні інформаційні впливи, ефективна комунікація та координація відповіді, спільне вирішення проблеми, підвищення медіаграмотності (формування стійкості населення до дезінформації), підтримка та сприяння діяльності незалежних медіа та громадських ініціатив, саморегуляція онлайн-простору та встановлення правил поширення різного роду інформації в кіберпросторі, що цілком може використовуватися і в Україні.Документ Відкритий доступ Правове регулювання франчайзингу в світі(2022-05) Подоляк, Світлана АнатоліївнаСтаття присвячена питанню правового регулювання договору франчайзингу в різних країнах світу. Приводиться генеза виникнення та розвитку інституту франчайзингу. Розглядається діяльність Європейської Організації Франчайзингу, яка у 1990 році прийняла Європейський Кодекс Етики Франчайзингу. Першою країною в Європейському Союзі, яка прийняла національне законодавство, яке регулює франчайзинг, була Франція. Окрім Закону № 89-1008 «Про розвиток комерційних та ремісничих підприємств та покращення їх економічного, правового та соціального стану» у Франції до відносин франчайзингу також застосовуються положення Французького торгівельного кодексу. Натомість в Німеччині відсутнє правове регулювання франчайзингу для цього використовуються загальні норми, закони о конкуренції, про споживачів тощо. В той же час у таких країнах ЄС як Італія, Іспанія, а також у Бразилії та Австралії прийнято спеціальне законодавство про франчайзинг. Наводиться приклад рішення, прийнятого Європейського суду, яке є важливим для визначення правового явища франчайзингу в ЄС. Зазначається, що у США правове регулювання договору франчайзингу здійснюється як на федеральному рівні, так й на рівні штатів. У законодавстві Великобританії відсутнє окреме спеціальне правове регулювання франчайзингу. Таке правове регулювання здійснюється на підставі законів, які взагалі регулюють підприємницьку діяльність. Визначається, що в Україні використовується не термін «франчайзинг», а рівнозначний термін «комерційна концесія». Правове регулювання використання у підприємницькій діяльності прав інших суб’єктів господарювання – комерційної концесії регламентується нормами Господарського кодексу України (Глава 36) та Цивільного кодексу України (Глава 76) та іншими законами. Зазначається, що комерційну концесію можна розглядати як один із способів економічної відбудови України, оскільки вже є наявна прибуткова бізнес-модель із пулом клієнтів, й відповідно потенційний дохід від такого виду підприємницької діяльності буде більшим, строк його окупності буде меншим; є постачальники. Використання такої відбудованої бізнес-моделі за потреби дозволяє отримати необхідне фінансування. Для покращення застосування та збільшення привабливості використання комерційної концесії в Україні вважається за доцільне внести зміни у господарське законодавство, а саме у частині доповнення обов’язків правоволодільця щодо розкриття переддоговірної фінансової інформації за останні три роки.Документ Відкритий доступ Деякі аспекти правового регулювання договорів в законодавстві Італії(2022) Подоляк, Світлана АнатоліївнаСтаття присвячена деяким питанням правового регулювання договорів в законодавстві Італії. Отримання Україною статусу кандидата на членство в Європейському Союзі, вимагає не тільки гармонізації законодавства України із міжнародними правовими нормами та адаптації до правового надбання Європейського Союзу, а й розуміння та знання представниками бізнесу договірного законодавства зарубіжних країн, в тому числі й для побудови ефективних бізнес моделей. З цієї точки зору цікавим уявляється правове регулювання договорів у сучасному італійському законодавстві. Сучасне італійське законодавство у питанні регулювання договірних відносин оперує Цивільним кодексом Італії. При цьому в італійському законодавстві виокремлюють різновиди договорів для правового регулювання яких використовуються тільки загальні норми Цивільного кодексу Італії, а для яких – спеціальні норми Цивільного кодексу Італії. Окремо визначають ще одну групу договорів – це договори, які регулюються загальними нормами Цивільного кодексу Італії, а у певних випадках й міжнародними конвенціями щодо певних видів договорів, які є частиною національного італійського законодавства. Італійське договірне право спрямоване на захист слабкішого контрагента, який займає боргову позицію або має менше досвіду. Проведене дослідження порядку укладання договорів продажу товарів сторони договору, підприємства яких знаходяться в різних країнах, зобов’язані перш за все враховувати критерії, сформульовані у Вступних положеннях до Цивільного кодексу Італії; визначення законодавства країни, за яким має укладатися договір й також вибору місця розгляду судових спорів, яке згідно з Цивільним процесуальним кодексом Італії має відповідати нормам ЄС: сторони договору мають право вирішення спору у суді іншої країни лише у випадку, якщо одна з сторін не є громадянином Італії та не має Італію місцем постійного проживання. Заслуговує на увагу також підхід італійського законодавця до порушення зобов’язань щодо виконання договору, визначення істотних умов договору, а також підстав нікчемності та оспорюваності договору.Документ Відкритий доступ Jurisdictional methods for resolution of investment disputes involving foreging investors: areas for improvement(2023) Серебрякова, Юлія ОлександрівнаІнвестор зацікавлений вкладати кошти в економіку тієї країни, яка має ефективний механізм захисту його прав, у тому числі, дієві способи вирішення інвестиційних спорів за участю іноземних інвесторів У статті досліджено способи вирішення інвестиційних спорів за участю іноземних інвесторів під призмою їх ефективності. Встановлено відсутність в Україні дієвого способу вирішення інвестиційних спорів. Наголошено про те, що існуючі переваги вирішення інвестиційних спорів у Міжнародному комерційному арбітражі та Морської арбітражної комісії зводяться нанівець порядком виконання рішень цих органів в Україні. Виокремлено недоліки вирішення інвестиційних спорів за участю іноземних інвесторів в Україні в адміністративних та господарських судах. Зазначено, що досягти ефективності у вирішенні судами України інвестиційних спорів можна тільки шляхом реформування судової стеми України та запровадження нових підходів до розгляду інвестиційних спорів. Метою статті є обґрунтувати пропозиції щодо запровадження в Україні ефективних юрисдикційних способів вирішення інвестиційних спорів за участю іноземних інвесторів. Наголошено про те, що головною перевагою створення в Україні спеціалізованого інвестиційного суду України має стати максимальне прискорення вирішення інвестиційних спорів за участю іноземних інвесторів, забезпечення суддівського корпусу суддями, які володіють ґрунтовними знаннями інвестиційного законодавства, адже інвестиційні відносини, поміж розгалуженого національного законодавства, також регулюються великою кількістю міжурядових угод про сприяння та взаємний захист інвестицій, які укладаються урядом України із урядами відповідних країн та визначають основні питання взаємин сторін в галузі інвестиційної діяльності, володіють належним рівнем професійної англійської мови. Зроблено висновок про доцільність створення в Україні Вищого інвестиційного суду України з наділенням його правом вирішення інвестиційних спорів як суду першої інстанції та можливості оскарження його рішень тільки до Верховного суду України, пред’явлення особливих кваліфікаційних вимог до судів такого суду.Документ Відкритий доступ Video recording as a way to form judicial evidence(Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, № 1, 2023) Lukianchykov, Yevgen; Lukianchykov, Borys; Mykytenko, OlgaСтаття присвячена проблематиці використання сучасних наукових досягнень у процесі кримінального судочинства. Звертається увага на те, що під час розкриття та розслідування кримінальних правопорушень з давніх часів використовують надбання різних галузей знань. На початковому етапі такі знання використовувалися для з’ясування обставин кримінального правопорушення (встановлення причин смерті, дійсності чи підробленості відповідного документа тощо). З часом необхідність застосування спеціальних знань у кримінальному судочинстві знаходить закріплення у відповідних нормативних документах. У Кримінальному процесуальному кодексі України (далі – КПК України) визначається перелік обставин, для з’ясування яких в обов’язковому порядку має призначатися експертиза. Окрім того, для фіксації процесу і результатів проведення процесуальних дій починають застосовувати фотозйомку, а у подальшому кінозйомку і відеозапис. Ці способи фіксації процесуальної діяльності поступово набувають поширення, що сприяє повноті, об’єктивності та всебічності відображення процесу слідчих дій та отриманих результатів. Відеозапис процесуальної діяльності в сучасних умовах набуває особливого значення. В умовах воєнного стану і ведення бойових дій не завжди у слідчого є об’єктивна можливість скласти протокол на місці проведення слідчої дії, а об’єктивно і повно зафіксувати її процес та результати є вкрай необхідним. У такому разі допомагає повний відеозапис процесуальної дії з наступним оформленням протоколу її проведення. Також варто зазначити, що відеозапис слід розглядати не тільки як ефективний і об’єктивний спосіб фіксації ходу проведення процесуальної дії і отриманих результатів. Він є процесуальною гарантією забезпечення прав та законних інтересів учасників слідчої дії від можливих порушень або обмежень з боку осіб, які проводять слідчу дію. У низці випадків, передбачених КПК України, відеозапис звільняє слідчого від обов’язку запрошувати до участі в слідчих діях понятих.