Статті (КІГАП)
Постійне посилання зібрання
У зібранні розміщено матеріали, що опубліковані або готуються до публікації в наукових журналах та збірниках.
Переглянути
Нові надходження
Документ Відкритий доступ Ukraine’s International Legal Obligations in the Field of Human Rights Protection(2025) Mitsik, Vsevolod; Basysta, Albina; Burda, Ryšardas; Taranenko, Mykola; Tumalavičius, VladasThe study analyzes Ukraine’s international legal obligations in the field of human rights and compares them with the experience of Lithuania to identify effective mechanisms for implementing international standards in the national legislation of Ukraine. The study aims to analyze Ukraine’s obligations in the field of international human rights protection and compare them with the relevant practice of Lithuania to identify effective approaches. The methodology is based on comparative legal analysis. The focus is on fundamental international documents (the European Convention on Human Rights, the International Covenant on Civil and Political Rights, and EU directives), decisions of the European Court of Human Rights, as well as national legislation and practices for implementing obligations. The findings showed that, despite the participation of both countries in similar treaties, the level of implementation in Lithuania is consistently higher due to integration into EU law, the presence of independent institutions, as well as the recognition of the priority of international law by the Constitutional Court. The conclusions underlined the feasibility of using Lithuanian experience to improve human rights protection mechanisms in Ukraine. This is especially important in legislative harmonization, institutional capacity, and legal education.Документ Відкритий доступ Global strategic rivalry and the secure architecture: NATO's influence on the formation of the International Peace(2025-10-01) Taran, Yevhenii; Taranenko, Mykola; Kulyk, TetyanaThis study is relevant due to the transformation of the international security environment caused by Russia’s war against Ukraine, which has heightened strategic competition and underscored NATO’s role in shaping the global order. The research aims to examine NATO’s evolving role post-war by analyzing changes in its strategic identity, responses to geostrategic challenges, and its institutional adaptation for long-term competition. Historical and civilizational perspectives were applied to trace alliance evolution, alongside analogy methods to compare non-NATO partners, and content and case analyses to assess key developments. The findings reveal NATO’s strategic transformation, the reaffirmation of its security guarantor role in the 2022 Strategic Concept, the bolstering of its eastern flank, and its efforts to counter hybrid threats from Russia and China. A pragmatic planning model combining short-term strategies with long-term leadership goals has emerged. The study highlights the need to assess NATO’s internal unity and adaptability to technological and environmental challenges.Документ Відкритий доступ Міжнародно-правове регулювання статусу біженців(Юридичний факультет Запорізького національного університету, 2025-04-01) Тараненко, М. М.; Заєць, А. М.У статті досліджено актуальну проблему міжнародно-правового регулювання статусу біженців. Автори акцентують увагу на зростанні значення теми, що досліджується в умовах глобальних збройних конфліктів та політичних криз, зокрема в контексті повномасштабного вторгнення РФ в Україну у 2022 році. Внаслідок цього мільйони українців набули статусу біженців, що додатково ускладнило глобальну систему міжнародного захисту. В статті проаналізовано міжнародно-правові механізми регулювання статусу біженців, виявлено наявні проблеми в зазначеній сфері та запропоновано шляхи їх удосконалення. Об’єктом дослідження виступають міжнародно-правові відносини у сфері захисту біженців, предметом – міжнародні нормативні документи, договори, принципи і механізми, включно з діяльністю міжнародних організацій та досвідом окремих держав. Автори порівнюють визначення терміну «біженець», що передбачається в національному законодавстві України, Конвенції ООН «Про статус біженців» 1951 року та Протоколі 1967 року, наголошуючи на розбіжностях, що полягають у часових обмеженнях та географічному охопленні. Також детально розглянуто відмінності між дефініціями «біженець», «вимушений переселенець» і «мігрант», які суттєво відрізняються за причинами переміщення та обсягом наданого правового захисту. У центрі дослідження перебувають основні міжнародні нормативно-правові акти, що регулюють дане питання, а саме: Конвенція ООН 1951 року, Протокол 1967 року, Загальна декларація прав людини, Європейська конвенція з прав людини та діяльність Управління верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН). Зокрема, Конвенція 1951 року визначає не лише сам термін, а й комплекс прав біженців, включаючи доступ до праці, освіти та соціального захисту, підкріплений принципом недопущення примусового повернення (non-refoulement). Окрему увагу приділено ролі УВКБ ООН, що здійснює моніторинг, надає гуманітарну допомогу та сприяє реалізації прав біженців в практичній площині. Європейський суд з прав людини також відіграє значну роль у створенні прецедентної практики захисту біженців. Стаття не лише узагальнює міжнародно-правові підходи, але й містить пропозиції щодо вдосконалення національного законодавства України у сфері захисту біженців, що є надзвичайно важливим у сучасних умовах.Документ Відкритий доступ Трансформаційні процеси нормотворення у міжнародному праві: досвід війни Російської Федерації проти України(Міжнародний класичний університет імені Пилипа Орлика, 2025-06-03) Полуніна, Лілія Валентинівна; Тараненко, Микола Миколайович; Товпига, Ліна МиколаївнаАнотація. Системні порушення рф та іншими державами міжнародного права актуалізують необхідність впровадження нових правових та політичних ініціатив, спрямованих на інтеграцію глобальних механізмів безпеки. Метою статті є дослідження трансформаційних процесів у сфері нормотворення в міжнародному праві, які були спричинені та пришвидшені агресією рф проти України та визначенню перспективних напрямків досконалення механізмів нормотворення у міжнародному праві, враховуючи проактивну роль України у формуванні нових правових стандартів. Методи. У дослідженні застосовано системний, структурно-функціональний метод та метод правового прогнозування для вивчення трансформаційних процесів у сфері нормотворення у міжнародному праві на досвіді війни рф проти України. Результати. Встановлено, що війна рф проти України стала каталізатором змін у системі міжнародного правотворення. Зокрема, посилилася роль прецедентного права, резолюцій міжнародних організацій і міждержавних практик. Виявлено тенденцію до перегляду та ктуалізації концепцій державного імунітету, інститутів універсальної юрисдикції, механізмів притягнення до відповідальності за міжнародні злочини. Воєнні дії рф проти України прискорили зміну моделі реагування на кризові ситуації в глобальній безпеці від статичного застосування правил до адаптованої розробки міжнародно-правових стандартів, сформованих нагальними гуманітарними та безпековими реаліями. Підкреслено важливість нових ініціатив, таких як створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України. Висновки. Досвід війни проти України виявив серйозні прогалини у чинній системі міжнародного нормотворення, що потребують комплексного оновлення як змісту, так і процедур створення міжнародно-правових норм. Водночас це відкрило нові можливості для удосконалення міжнародного правового порядку, зокрема, через посилення ролі суб’єктів, які раніше мали обмежений вплив на міжнародне правотворення. У перспективі міжнародне право потребує адаптивної моделі нормотворення, яка здатна оперативно реагувати на масштабні порушення норм і принципів міжнародного права та ефективно забезпечувати відповідальність за їх порушення.Документ Відкритий доступ Міжнародно-правові аспекти надання гуманітарної допомоги в зонах збройних конфліктів(Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського, 2025-07-01) Тараненко, М. М.; Правосуд, А. О.; Устименко, В. Д.У статті досліджено міжнародно-правові та національні механізми регулювання надання гуманітарної допомоги у зонах збройних конфліктів. Особливу увагу надано особливостям надання гуманітарної допомоги в умовах збройного конфлікту та території України. Автори аналізують ключові положення Женевських конвенцій 1949 року та Додаткових протоколів 1977 року, основоположні принципи міжнародного гуманітарного права (розрізнення, пропорційність, гуманність, нейтральність), а також судову практику Міжнародного кримінального суду щодо випадків притягнення осіб до відповідальності за вчинення воєнних злочинів у вигляді обмеження гуманітарного доступу (на основі розгляду таких випадків в Судані, Центрально-Африканській республіці, Боснії та Герцеговині, Україні). Особливу увагу приділено функціонуванню гуманітарної системи в Україні після 2014 року та з початком повномасштабного вторгнення РФ у 2022 році. Проаналізовано правові бар’єри на шляху імплементації гуманітарної політики, проблеми статусу гуманітарних працівників, процедурну складність митного оформлення гуманітарної допомоги, недосконалість контролю за її розподілом, корупційні ризики та перешкоди для доступу на окуповані території. Автори вказують на необхідність гармонізації Закону України «Про гуманітарну допомогу» з міжнародними стандартами, та необхідність посилення відповідальності за умисне блокування гуманітарної допомоги, а також удосконалення адміністративного контролю та запровадження незалежного аудиту. На підставі аналізу правозастосовчої практики та рекомендацій міжнародних організацій, у статті пропонуються шляхи підвищення ефективності правового регулювання надання гуманітарної допомоги, зокрема через цифровізацію обліку, зміцнення міжнародного партнерства з профільними неурядовими організаціями та волонтерами, розширення гарантій для персоналу та створення міжвідомчого наглядового органу. Наукова робота є вагомим внеском у науково-практичне осмислення правових інструментів захисту цивільного населення в умовах збройного конфлікту.Документ Відкритий доступ Оцінка ефективності правових механізмів запобігання кіберзлочинності в Україні(Міжнародний класичний університет імені Пилипа Орлика, 2025-03-24) Дрижакова, Діна Юріївна; Горішній, Олег Олександрович; Тараненко, Микола МиколайовичАнотація. Метою дослідження є всебічна оцінка ефективності правових механізмів запобігання кіберзлочинності в Україні, зокрема пронеобхідність удосконалення законодавчих ініціатив та підвищення ефективності боротьби з новими, складними формами кіберзлочинів. Серед нових загроз особливу приділено хакерським атакам, кібершахрайству, злочинам усфері електронних платежів, а також проблемам, що виникають із використанням технологій блокчейн та криптовалют. У дослідженні проводиться детальний аналіз сучаснихправових норм та інструментів, що регулюють боротьбу із кіберзлочинністю.Також вивчаються основні проблеми, які виникають в умовах інтенсивногорозвитку інформаційних технологій та перманентно нестійкогохарактеру цифрових загроз. Важливим аспектом дослідження є аналіз ефективності взаємодії органівдержавногоуправлінняз приватним сектором у питаннях кібербезпеки, а також оцінка міжнародної співпраці в контексті протидії кіберзлочинності.Результати дослідження свідчать, що в Україні досягнуто значного прогресу в удосконаленні правового забезпечення кібербезпеки, зокрема через прийняття низки законів і механізмів, орієнтованих на боротьбу із кіберзлочинністю. Такождослідження охоплюєпроблеми, пов’язані з кваліфікацією кіберзлочинів, яка не завжди відповідає реальним викликам. У статті розглядається питаннянедостатньоїпідготовленостіправоохоронних органів та органів влади для ефективної боротьби з кіберзлочинністю в умовах стрімкої цифрової трансформації. Нагальними постають проблеми з координацією між державними і приватними структурами, що ускладнює оперативну реакцію на загрози.Висновки дослідження містять комплексні рекомендації щодо подальшого вдосконалення кримінального законодавства, орієнтуючись на чіткішевизначення та кваліфікацію нових форм кіберзлочинів, створення правових механізмів для ефективного реагування на цифрові загрози, покращення співпраці між державними органами і приватними компаніями, які відповідають за кібербезпеку. Крім того, підвищення рівня кваліфікації правоохоронців, розвиток міжнародної співпраці та створення спеціалізованих органів для боротьби із кіберзлочинністює важливими кроками для зміцнення національної безпеки в умовах глобальних цифрових змін.Документ Відкритий доступ Міжнародно-правове регулювання охорони культурної спадщини в умовах збройних конфліктів(Юридичний факультет Запорізького національного університету, 2025-03-01) Тараненко, М. М.; Дряпак, Д. А.Стаття присвячена аналізу загроз, що виникають для культурної спадщини в умовах збройних конфліктів, а також міжнародно-правових механізмів її захисту. У дослідженні розглянуто історичний контекст формування міжнародних норм охорони культурних цінностей, починаючи з перших ініціатив XIX століття, зокрема висловлених на Брюссельській міжнародній конференції 1874 року, а згодом у Гаазьких конвенціях 1899 і 1907 років, де вперше було передбачено спеціальні заходи для охорони культурних об’єктів. У міжвоєнний період було прийнято «Пакт Реріха» (1935). Особливу увагу приділено Гаазькій конвенції 1954 року та її додатковим протоколам, що була прийнята в результаті трагічного досвіду ІІ Світової війни та встановила фундаментальні принципи захисту культурної спадщини у випадку виникнення збройного конфлікту. Окремо досліджується роль міжнародних організацій, таких як ЮНЕСКО та ІККРОМ, у моніторингу, реагуванні та запобіганні знищенню культурних об’єктів. Підкреслюється надзвичайно важливу роль створеного міжнародного реєстру культурних цінностей, що є одним із істотних інструментів для забезпечення захисту важливих культурних цінностей під час збройного конфлікту. Проаналізовано вплив збройних конфліктів на культурну спадщину України, а також правові механізми, що застосовуються на національному рівні для її збереження. У статті висвітлюються проблеми імплементації міжнародного гуманітарного права в національні правові системи, зокрема через законодавчі ініціативи та судову практику. Також розглядаються питання відповідальності за умисне знищення культурних пам’яток, зокрема в контексті міжнародних судових розглядів. Окремо висвітлюється нормативне регулювання та практичне втілення питань, що стосуються евакуації культурних цінностей у випадку збройного конфлікту. У висновках наголошується на необхідності подальшої адаптації та удосконалення міжнародних і національних механізмів захисту культурної спадщини, що дозволить забезпечити ефективний правовий захист об’єктів історичної та культурної цінності навіть у періоди збройних конфліктів.Документ Відкритий доступ Шляхи вдосконалення адміністративно-правового статусу нотаріуса як суб’єкта державної реєстрації(Видавничій дім "Гельветика", 2025) Дяковський, Олександр Сергійович; Мороз, Світлана СергіївнаУ статті досліджено шляхи вдосконалення адміністративно-правового статусу нотаріуса як суб’єкта державної реєстрації в Україні. Автори аналізують різні аспекти правового статусу нотаріуса, зокрема, його права, обов’язки, відповідальність, а також механізми гарантій забезпечення нотаріальної діяльності. Особлива увага приділена питанням забезпечення належних гарантій у здійсненні нотаріальної діяльності та проблемам юридичної відповідальності нотаріусів. Важливою частиною дослідження є аналіз гарантій для нотаріусів, які забезпечують рівність доступу до професії та захист від незаконного втручання у діяльність нотаріуса, визначених Законом України «Про нотаріат». Окремо розглядається правовий статус нотаріуса як суб’єкта державної реєстрації, зокрема через співвідношення з іншими правовими актами, що регулюють діяльність державних реєстраторів. Визначено, що нотаріус має певні обмеження та відповідальність, яка включає дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність. При цьому, важливим є також питання гарантування незалежності нотаріусів в рамках виконання своїх обов'язків, що повинно забезпечувати належний рівень юридичних послуг для громадян. Досліджено також зарубіжний досвід функціонування нотаріату, зокрема, порівняння двох основних моделей нотаріату: англосаксонської та латинської. Латинська модель нотаріату, яка має місце в Україні, представлена трьома основними підтипами: німецьким, французьким та змішаним. Автори статті особливо звертаються до досвіду Німеччини, адже ця модель функціонує в Україні. Відповідно до німецького законодавства, нотаріус несе як цивільно-правову, так і дисциплінарну відповідальність, а в крайніх випадках навіть кримінальну відповідальність. Чітко визначений інститут юридичної відповідальності нотаріусів у Німеччині забезпечує високий рівень юридичної надійності нотаріальних послуг.Документ Відкритий доступ Характерні риси прояву захисту персональних даних(2025) Дяковський, Олександр СергійовичДослідження присвячене ключовим аспектам забезпечення захисту персональних даних в умовах сучасних інформаційних загроз. Розкрито концептуальні засади міжнародно-правового регулювання захисту персональних даних. Детерміновано зміст «стану захищеності персональних даних», обґрунтовано важливість дотримання правових норм та стандартів у сфері захисту даних, а також аналізуються основні методи та засоби, що застосовуються для захисту інформації. Особливу увагу приділено характеристиці типових загроз конфіденційності та методів їх запобігання, зокрема за допомогою новітніх технологій й процедур управління ризиками. Зроблено акцент на важливості дотримання загальних принципів конфіденційності, таких як законність, прозорість, цілісність, захист від несанкціонованого доступу, а також на дотриманні міжнародних стандартів. Розглянуто різні підходи до забезпечення конфіденційності та безпеки даних, включаючи організаційні і технічні заходи. Систематизовано характерні риси захисту персональних даних. Наведено різні класифікаційні групи персональних даних, що фігурують у вітчизняному та іноземному законодавстві. Автор розглядає приклади сучасних кіберзагроз, таких як фішинг, DDoS-атаки, зломи баз даних, а також вразливості в хмарних системах, які можуть поставити під загрозу персональні дані. Обговорено рекомендації щодо побудови системи захисту персональних даних на рівні підприємств та організацій, що передбачають регулярні аудити безпеки, навчання персоналу, запровадження політик доступу до даних і управління правами користувачів. Вказано на особливе значення консолідації зусиль для досягнення стану максимальної захищеності персональних даних, що включає в себе персональну безпеку володільця даних; заходи (організаційні і правові), які впроваджує держава; діяльність громадських організацій.Документ Відкритий доступ Процесуальний порядок проведення допиту під час воєнного стану(Запорізький національний університет, 2024) Лук’янчиков, Б. Є.; Стадник, В. Я.; Степанченко, А. Д.Воєнний стан – це особливий правовий режим, який запроваджується в Україні у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державної незалежності та територіальної цілісності. У даній статті аналізується нормативне регулювання такої слідчої (розшукової) дії як допит. Оскільки, в умовах сьогодення питання даної дії є актуальним з огляду на збільшення кількості кримінальних правопорушень. Пропонуються зміни до порядку її проведення, що обумовлюється введенням на території України воєнного стану у зв’язку з вторгненням рф. Здійснюється аналіз чинного законодавства, що регулює суспільні відносини, які виникають під час допиту та обґрунтовуються зміни щодо порядку допиту осіб в умовах воєнного стану в Україні з метою підвищення результативності розслідування кримінальних правопорушень. Звертається увага на забезпечення прав допитуваних осіб в світлі рішень Європейського суду з прав людини, та використання міжнародної практики під час досудового провадження. Окрема увага приділяється критично важливому питанню дотримання конституційних прав і свобод допитуваних осіб відповідно до усталеної практики у сфері прав людини. На основі цього аналізу обґрунтовується нагальна необхідність внесення змін до встановленого порядку допиту осіб в умовах воєнного стану. Це має забезпечити більшу ефективність і результативність досудового розслідування кримінальних правопорушень в умовах ведення бойових дій та протидії злочинності. Важливим аспектом до якого звертаємося це також і питанню обов’язковому відеофіксації показань для підвищення достовірності та уникнення можливих зловживань правами під час допиту. Загалом, робиться акцент на необхідності адаптації чинних норм до викликів ведення бойових дій та потреби протидії злочинності в цих непростих умовах. Належна правова регламентація процесу допиту забезпечує передумови для ефективного досудового розслідування та невідворотності кримінального покарання за вчинені правопорушення .Документ Відкритий доступ Позбавлення права керувати транспортними засобами як вид кримінального покарання в судовій практиці(ЛННІ ім. Е. О. Дідоренка, 2024) Мисливий, Володимир АндрійовичУ статті розглянуто питання про позбавлення права керувати транспортними засобами як вид кримінального покарання. Звернено увагу на генезу цього виду по карання у кримінальному законодавстві України та його безпосередню відсутність у системі переліку видів покарань, але водночас передбаченість у ст. 55 Кримінального кодексу України (КК), яка регламентує такий вид покарання, як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Розглянуто питання про позбавлення права керувати транспортними засобами, як додаткове покарання, у статтях 286 і 286-1 КК, що передбачають кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, і, зокрема, тими, що вчиняють ці діяння в стані сп’яніння. Указано на особливості цього додаткового покарання та його застосування в судовій практиці. Звернено увагу на недоліки, пов’язані із законодавчою регламентацією да ного виду покарання, його невідповідність принципам правотворення та необ хідність усунення законодавцем указаних упущень. Здійснено порівняльно-правовий аналіз кримінально-правової та адміністра тивно-правової регламентації позбавлення права керувати транспортними засобами як виду покарання та заходу адміністративно-правового стягнення, а також особли востей їх застосування. Проаналізовано судову практику, пов’язану з трансформацією правової позиції Верховного Суду щодо застосування позбавлення права керування транспортними засобами особи, яка на момент вчинення кримінального правопорушення такого права не мала, з огляду на обґрунтованість цього новообраного підходу принципам кримінального законодавства та кримінальної відповідальності. Внесено пропозиції щодо необхідності вдосконалення кримінального законодавства в частині предмета дослідження. Підтримано позицію авторів проєкту нового КК України щодо віднесення забо рони використовувати транспортні засоби до обмежувальних засобів, якщо це ство рює підвищену небезпеку.Документ Відкритий доступ Механізм кримінального правопорушення, пов’язаного з порушенням правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами(Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2024) Мисливий, Володимир АндрійовичІнтеграція теорії кримінального права і судової практики обумовлює необхідність дослідження механізму кримінального правопорушення, зокрема пов’язаного з порушенням правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту. У наданому понятті механізму ключовим елементом визнано протиправну діяльність суб’єкта правопорушення, а також розглянуто спосіб, обстановку та інші його ознаки. Вказано на методологічне значення такого механізму для юридичного аналізу вказаних діянь.Документ Відкритий доступ Визначення воєнних злочинів нормами міжнародного гуманітарного права та національного законодавства України(2024) Тараненко, Микола Миколайович; Кияниця, Дмитро ГригоровичСтаття присвячена дослідженню проблематики кваліфікації воєнних злочинів відповідно до норм міжнародного гуманітарного права та кримінального права України. Проаналізовано проблемні теоретичні та практичні аспекти встановлення кримінальної відповідальност та кваліфікації воєнни злочинів.Документ Відкритий доступ Дипломатичні привілеї та імунітети(2024) Тараненко, Микола Миколайович; Золотарьова, Єлизавета СергіївнаПротягом історії, більшість цивілізацій та держав визнавали непорушність статусу дипломатичних представників. З метою сприяння обміну інформацією та підтримки зв'язків, навіть у доісторичних суспільствах, відзначалися тенденцією надавати посланцям особливий захист. Традиційні методи захисту дипломатів включали релігійні норми гостинності та часте залучення священиків як посередників. Як і в інших випадках, коли релігія утверджувала цей принцип недоторканності, звичай підтверджував його, а взаємність зміцнювала. З часом ці обряди стали частиною національного законодавства та міжнародних угод, закріплюючи привілеї та імунітети дипломатичних представників. У статті розглядаються актуальні питання взаємодії держав та їхніх представників у контексті дипломатичного статусу. Розкрито роль міжнародних конвенцій та угод у встановлені стандартів щодо дипломатичних імунітетів, а також їхній вплив на правовий порядок міжнародного співтовариства. Здійснено аналіз важливих аспектів, пов'язаних із обмеженням дипломатичних імунітетів у випадках порушень законодавства або загрози національній безпеці. Розкрито взаємозв'язок між забезпеченням прав та привілеїв дипломатів та їхньою відповідальністю перед законом та суспільством. Завдяки проведеному аналізу в статті визначено перспективи подальших досліджень у галузі дипломатичних імунітетів, зокрема у контексті змін в сучасному міжнародному оточенні та посилення глобального співробітництва. Робота спрямована на поглиблення розуміння важливості та функціонування дипломатичних імунітетів у світлі актуальних викликів міжнародних відносин. У висновках статті підкреслено, що дипломатичні імунітети є необхідним елементом сучасної дипломатії, забезпечуючи не лише ефективну роботу дипломатичних представників, а й збереження стабільності у міжнародних відносинах. Розкрито важливість збереження балансу між імунітетами та відповідальністю перед законом, а також визначено перспективи розвитку нормативно-правового базису, регулюючого цю сферу.Документ Відкритий доступ Золота Орда та її вплив на формування і розвиток Російської державності(2023) Тараненко, Микола Миколайович; Тараненко, Микола ГригоровичВ статті розглядається процес формування і розвитку Монгольської імперії та її складової частини – Золотої Орди. Автори аналізують державно-політичний, суспільний лад, правовідносини золотоординського ханства та її вплив на особливості наступної генези російської державності.Документ Відкритий доступ Міжнародно-правове регулювання законів і звичаїв війни. Історія розвитку та становлення(2022) Тараненко, Микола МиколайовичСтаття присвячена дослідженню проблематики історичного генезису міжнародно-правового регулювання законів і звичаїв війни, починаючи з давніх віків і закінчуючи умовами сьогодення. Проаналізовано історію міжнародного досвіду врегулювання зазначеного питання, його еволюція від норм звичаєвого права до універсальних міжнародних конвенцій.Документ Відкритий доступ Роль людини в гібридній війні: українська революція 1917–1921 рр. та сучасність(2021) Тараненко, Микола Миколайович; Ярош, ІлляАвтори статті звертають увагу на роль людини в гібридній війні, провівши паралель між Українською революцією 1917–1921 рр. і сучасними подіями на Сході України. Наголошено, що впродовж останніх семи років питання, що стосуються гібридних війн, є широко відомими та актуальними. Також автори вважають, що за будь-яких обставин між державами буде іти війна за вплив на людську свідомість. Акцентується увага на тому, що гібридна війна, яку розпочала Росія проти України у 2014 році, нагадує війну, яку вели більшовики у 1917–1921 рр. проти Української Народної Республіки. Стаття наголошує, що методи гібридної війни були започатковані більшовиками, а вплив інформаційної пропаганди мав вагоме значення у той час. На основі спогадів безпосередніх учасників Української революції 1917–1921 рр. зроблено висновки про те, яку роль відігравала людина в той час. Наводиться теза про те, що поширення інформації здебільшого відбувалося через її передання від людини до людини. Окреслено питання таких складників гібридної війни, як інформаційна та консцієнтальна війни, з метою кращого виділення тих ознак гібридної війни, які безпосередньо визначають роль людини у ній. Також у статті вказано, що науковці здебільшого зосереджують увагу на складниках та особливостях гібридної війни. Роль людини досліджується у контексті впливу на все суспільство. У цій статті авторами зроблено спробу комплексно розглянути людину як об’єкта війни та знаряддя для досягнення її цілей, а також звертається увага на те, що людина також може виступати суб’єктом у гібридній війні, протидіючи інформаційним впливам, дбаючи про власну безпеку. Зазначається, що активне формування чіткої громадянської позиції та громадянського суспільства здатне запобігти пропаганді та іншим інформаційним загрозам, а роль людини в цьому процесі є визначальною.Документ Відкритий доступ Конституція Пилипа Орлика 1710 р. як першоджерело розвитку конституціоналізму в Україні(2021) Тараненко, Микола Миколайович; Тараненко, Микола ГригоровичУ статті проаналізовано основні причини розробки першого вітчизняного конституційного акта – Конституції Пилипа Орлика 1710 року (Договори і Постановлення прав і вольностей Війська Запорозького), показано сутність цього видатного політико-правового документа, його значення в боротьбі українського народу за власну національну державність. Заслуговує на увагу детальне висвітлення реальних умов, у яких опинилася українська козацька еміграція після поразки короля Карла ХІІ в Полтавській битві 1709 року. Після смерті гетьмана І. Мазепи козацьку старшину турбувало вирішення значного кола наболілих питань, що й стало основною причиною розроблення суспільного договору між нею та новобраним гетьманом. У проведеному дослідженні доведено, що Конституція 1710 року не була персональним витвором гетьмана в екзилі П. Орлика, а колективною думкою представників першої української політичної еміграції: козацької старшини, запорожців і представників рядового козацтва, які виступали проти антидемократичної самодержавної форми правління в Україні гетьмана І. Мазепи. Особлива увага приділялася усуненню економічних та корупційних зловживань гетьмана та козацької еліти як одній із найбільш гострих проблем, що потребувала негайного вирішення. У статті детально аналізуються преамбула й усі 16 статей Конституції, які за своїм змістом можна об’єднати в 4 окремі розділи: загальноукраїнські завдання, проблеми запорозького козацтва, організація державного правління Гетьманщини та заходи проти соціально-економічних зловживань у Гетьманщині. У дослідженні дається оцінка, підкреслюється значення Конституції 1710 року в розвитку політико-правової думки України XVIII століття і подальшому будівництві Української козацької республіки. Важливо, що основні положення першого українського конституційного акта, на відміну від інших тогочасних європейських держав, де панував абсолютизм, заклали міцні основи представницького врядування та парламентаризму, створювали широкі можливості для запровадження в Україні республіканської форми правління.Документ Відкритий доступ Передумови та ретроспектива розвитку громадянського суспільства, як необхідного інституту демократії на початку розбудови української держави після 2014 року(2021) Тараненко, М. М.; Ярош, І. С.У статті приділено увагу періоду розпаду Радянського Союзу і становлення незалежної Української держави, який спричинив перехід від тоталітарної системи влади до демократичної. Такий перехід уже давно мав відбутися, однак він цікавий із точки зору порівняння з періодом після 2014 року. Авторами порівняно роль громадянського суспільства у цих двох періодах, розкрито передумови розвитку громадянського суспільства, а також зазначено перспективи, які мало суспільство, закріпивши свої позиції. Наводиться теза про те, що громадянське суспільство є необхідним інститутом демократії, завдяки якому відбувається становлення демократичних та національних цінностей. Воно здатне задавати напрям розвитку держави та заохочувати людей брати участь у житті країни. Період розпаду СРСР став важливим у становленні громадянського суспільства в Україні. Різні неформальні організації отримали можливість заявити про себе і сформувати міцне громадянське суспільство вже в перші роки незалежності України. Водночас період після 2014 року характеризується демократичними перетвореннями та зростанням ролі громадських організацій, які поставили собі за мету провести реформи в Україні на демократичних основах. У статті також наголошено на тому, що більшості суспільства потрібен каталізатор, який підвищить громадську активність, об’єднає навколо демократичних цінностей та ідеалів. У цьому разі відзначається особлива роль Народного Руху України на початку розбудови самостійної України. Саме Народний Рух України отримав можливість стати провідником громадянського суспільства у незалежній Україні, однак у 2014 році не існувало організації, яка була здатна об’єднати усе суспільство. З огляду на це авторами акцентовано увагу на недоліках громадянського суспільства, які виявила Революція Гідності. На підставі цього у висновках зазначається, що після 2014 року сформувались нові перспективи розвитку громадянського суспільства як інституту демократії, але для цього необхідні активність суспільства та його самоорганізація.Документ Відкритий доступ Договори та їх вплив на міжнародні відносини. Сучасні проблеми міжнародного права(2022) Тараненко, М. М.; Царик, О. В.; Дмитрієнко, К. О.Стаття присвячена висвітленню однієї з актуальних теоретикометодологічних проблем міжнародного публічного права щодо класифікації договорів у міжнародному співтоваристві. Висвітлено основні засади, правила та формування відносин між державами. У цій статті були показані основні етапи становлення міжнародного права як єдиної правильної форми будівництва дружби та стабільності серед держав. Були враховані основні фактори та домовленості, які змогли вплинути на майбутні принципи світової політики, що сприяють проведенню аналізу сучасних правил зовнішньої політики. Системи різних держав та імперій також здійснювали тиск на міжнародну політику своєю могутністю, тим самим формуючи основні правила, такі як імперативні норми. Завдяки всьому вищезгаданому у світі з’являється потреба у класифікації та контролі договорів та правил запровадження політики. У статті розкривається зміст терміну – договір. Його сенс та особливості показані в основних статутах Організації Об’єднаних Націй (далі ООН), які також були використані, та дали змогу проаналізувати застосування цих статей та їх трактування для учасників міжнародних організацій. Додатково були висвітлені основні теорії та методології щодо концепції сучасної зовнішньої політики. Вказано основні стовпи формування країнами своїх позицій у світовому співтоваристві. Все вищезгадане допомагає зрозуміти ступінь впливу нових трендів у політиці та глобалізації. Так, ефекти глобалізації викликають як позитивні, так і негативні наслідки на світову політику. Все це формує нові класифікації проблем та суперечок, які раніше були не відомі для людства, та нові форми багатовікових криз, які вимагають нових рішень від світової спільноти. Для цього у статті наведено основні приклади вищевказаних проблем та проведено порівняння з міжнародними труднощами України, які мають великий вплив на світову політику. Це пов’язується воєдино і формує критерії сучасних проблем політики та взаємовідносин. Стаття пропонує способи їх вирішення, які допоможуть зберегти стабільність і процвітання держав.