Дослідження процесу демієлінізації у трансгенних мишей C57BL/6 зі спадковою нейропатією CMT1A
Вантажиться...
Дата
2021
Автори
Науковий керівник
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
КПІ ім. Ігоря Сікорського
Анотація
Магістерська дисертація складається зі вступу, трьох розділів та висновків. Загальний об’єм дисертації становить 86 сторінки, 18 рисунків, 15 таблиць, 80 літературних джерел.
Спадкова нейропатія Шарко-Марі-Тута (ШМТ) є найпоширенішим моторно-сенсорним захворюванням з групи полінейропатій, що виводить її на високий рівень глобальної медико-соціальної значимості. Розповсюдженість цієї хвороби складає 1 хворий на 2500 осіб. Дана хвороба характеризується тим, що поряд із демієлінізацією периферичних нервів, порушенням чутливості та, інколи, болем, захворювання прогресує із характерною деформацією нижніх та верхніх кінцівок. Це призводить до порушення рухових функцій кінцівок, погіршення стереотипу ходьби, зниження рівня якості життя, повної втрати працездатності та набуття інвалідності. Ліків від ШМТ на сьогоднішній день не існує. Тому розуміння патогенезу фізіологічних змін нервово-м’язового апарату, які в подальшому призводять до деформації та грубого порушення біомеханіки кінцівок є необхідним для підбору найбільш адекватних та ефективних засобів симптоматичного (консервативного) лікування.
1. Встановлено, що ступінь зниження рухової активності, посилення слабкості і тремору в задніх кінцівках залежить від статі та віку піддослідних тварин. Виявлено, що самки у 100% випадків мали ранню маніфестацію симптомів та більш агресивний перебіг хвороби в порівнянні з самцями того ж віку.
2. Виявлено, що демієлінізація була ярко вираженою у волокнах більшого діаметру (рухових), на відміну від волокон меншого діаметру, в яких мієлінові оболонки мали нормальну або навіть збільшену товщину.
3. Показано, що в умовах надмірної експресії PMP22 утворюється велика кількість електрон-щільних тіл (агрегати білка PMP22 з білками теплового удару HSP), які сприяють додатковому порушенню внутрішньоклітинного транспорту та дисфункції протеасом у Шваннівських клітинах та стимулюють подальший розвиток процесів демієлінізації.
4. Показано, що внаслідок демієлінізації рухових нервових волокон CNAP та М-хвилі характеризуються набагато меншими амплітудами та більшими затримками порівняно зі здоровими мишами. Такі результати повністю відповідають отриманим патоморфологічним картинам.
5. Введення мезенхімальних стовбурових клітин позитивно вплинуло на рухову активність хворих мишей, дозволивши їм пройти дистанцію значно швидше та з меншою кількістю рухових помилок. Зокрема, виявлено, що вже через 4 тижні після введення стовбурових клітин у піддослідних відбувається помітне зниження тремору задніх кінцівок, зростання сили, а також частково відновлюється контроль над литковими м’язами.
6. Показано, що станом на 10-й тиждень після введення ММСК піддослідні демонструють поведінкові результати, що є дуже близькими до показників здорових тварин (P > 0.05). Цей факт підтверджує ефективність та результативність обраного симптоматичного лікування.
Опис
Ключові слова
мієлін, демієлінізація, сідничний нерв, хвороба Шарко-МаріТута, миші C57BL/6, периферична нейропатія, рухова активність, патоморфологічний стан, складний нервовий потенціал дії, швидкість провідності, стовбурові клітини, myelin, demyelination, sciatic nerve, Charcot–Marie–Tooth disease, C57BL/6 mice, peripheral neuropathy, motor activity, pathomorphological pattern, combined action potential, conduction velocity, stem cells
Бібліографічний опис
Тимчишін, М. Ю. Дослідження процесу демієлінізації у трансгенних мишей C57BL/6 зі спадковою нейропатією CMT1A : магістерська дис. : 105 Прикладна фізика та наноматеріали / Тимчишін Микита Юрійович. – Київ, 2021. – 86 с.