Публічне регулювання організації діяльності старост у системі місцевого самоврядування в Україні
Вантажиться...
Дата
2026
Науковий керівник
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
КПІ ім. Ігоря Сікорського
Анотація
Компанець О. М. Публічне регулювання організації діяльності старост у системі місцевого самоврядування в Україні. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 281 «Публічне управління та адміністрування». – Національний технічний університет «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Міністерство освіти і науки України, Київ, 2026.
Розкриття процесів становлення національних традицій місцевого самоврядування в Україні вимагає ґрунтовних досліджень щодо основ врядування, самоуправління територіальною громадою в різні часи та історичні періоди. Як показує досвід публічного управління в Україні, інститут старости відігравав велике значення в становленні національного місцевого самоврядування. Відродження інституту старости на якісно новій основі, із врахуванням розширення кола компетентностей, повноважень, функцій та інструментів, є необхідним для ефективного функціонування територіальної громади. Дисертаційна робота містить поглиблене трактування низки понять, що пов’язані об’єктом та предметом дослідження. Зокрема, уточнено та поглиблено трактування таких понять, як «децентралізація», «місцеве самоврядування», «інститут старости», «повноваження старости». Розглянуто такі форми децентралізації, як деконцентрація, деволюція, дивестиція, делегування, федералізм. Незважаючи на значну кількість форм децентралізації, необхідним є формування єдиного підходу до управління громадою в часовому, просторовому та соціокультурному аспектах, що вирішується шляхом інституціоналізації влади. Саме в цьому контексті розглянуто інститут старости, який динамічно розвивається. Показано, що в основу діяльності старости покладено низку принципів, серед яких основними є принцип субсидіарності, партисипативності, підвищення системи спроможностей громад, зокрема фінансової, підзвітності та відповідальності, використання інструментів прямої демократії. Ключовим у теоретичній частині роботи є реалізація компетентнісного підходу до організації роботи старости. З цією метою сформовано модель компетентності старости, яка трактується як формування професійності, що включає в себе вміння взаємодіяти, приймаючи управлінські рішення в умовах трансформаційних змін в суспільстві, опираючись на людські ресурси та командну роботу, здатність проявляти ініціативу, ціннісні орієнтири, організаційні здібності, готовність аналізувати та піддавати оцінці результати своєї професійної діяльності. Модель представлена як сукупність чотирьох категорій, а саме: знань, цінностей, вмінь та ставлень. На підставі такого підходу визначено перелік функцій, завдань і повноважень старости. У роботі проаналізовано основні міжнародні документи і стандарти місцевого самоврядування, серед яких особливе місце відведено Європейській Хартії місцевого самоврядування (ЄХМС). Виділено п’ять етапів становлення та розвитку інституту місцевого самоврядування в країнах-членах Європейського Союзу (далі – країнах-членах ЄС), які охоплюють періоди від кінця 1980-х років до сьогодення. Показано основні організаційні рішення та програми, які логічно привели до посилення інституціональної спроможності місцевих громад. Визначено організаційно-правові засади та особливості провадження функцій і повноважень посадових осіб місцевого самоврядування (далі – ПОМС) у країнах-членах ЄС, які наближені до функцій і повноважень старости в Україні (зокрема в Республіці Польща, Литовській Республіці, Румунській і Словацькій Республіках). У другому розділі дисертаційної роботи досліджено історичний досвід і сучасні підходи до організації діяльності старости. Охарактеризовано середовище, в якому діють старости, зокрема проаналізовано моделі функціонування старостинських округів в Україні. Обґрунтовано рекомендації щодо законодавчого врегулювання окремих повноважень старости, зокрема: щодо надання адміністративних послуг, соціальної підтримки населенню, здійснення фінансових, організаційних і господарських повноважень, проєктної діяльності, сприяння взаємодії з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, військовими підрозділами, правоохоронними органами, міжнародними структурами тощо. Визначено напрями застосування різних форматів взаємодії та комунікації працівників старостинського округу з жителями громади. Деталізовано правові норми, правові принципи, функції, повноваження, права, свободи, а також обмеження, що пов’язані зі статусом старости, його юридичну відповідальність, а також правові, соціальні та економічні механізми, що забезпечують його діяльність на займаній посаді відповідно до чинного законодавства України. Показано еволюцію правового та організаційного забезпечення функціонування інституту старост в Україні, яка демонструє тенденцію посилення ролі старости як представника інтересів жителів старостинського округу в територіальній громаді. Для посилення прозорості та підзвітності діяльності старости розроблено Типовий порядок підготовки та проведення звіту старости, що передбачає цифрову форму звіту, дотримання засад інтерактивності, дистанційність формату представлення, обов’язковість оприлюднення. Обґрунтована структура звіту, формат розміщення, періодичність проведення та ін. Здійснено аналіз проблем кадрового забезпечення територіальних громад та на його основі розроблено системний підхід до розбудови кадрової політики інституту старост. Доведено, що вдосконалення кадрової політики є важливим кроком у забезпеченні стійкості, стабільності та ефективності функціонування органів місцевого самоврядування, зокрема в частині: збереження та утримання кадрового потенціалу органів місцевого самоврядування; перерозподілу професійних обов’язків; ротації або перекваліфікації; створення ефективної, реально діючої системи соціального захисту; навчання та розвитку, зокрема пошуку можливостей для організації безперервного навчання на робочому місці; підтримки ментального здоров’я тощо. Обґрунтована необхідність реалізації стратегічного підходу до проведення кадрової політики на місцевому рівні, зокрема шляхом впровадження Стратегії розбудови кадрового потенціалу ОМС (далі - HR Стратегії). Метою HR Стратегії є забезпечення ефективного функціонування ОМС шляхом формування професійного, мотивованого, доброчесного корпусу ПОМС, в тому числі старост. Цей напрямок відповідає пріоритетам державної політики у сфері місцевого самоврядування та децентралізації влади, а також кращим європейським практикам та принципам належного врядування. Показано, що професійний розвиток старост відіграє ключову роль у контексті подальшої реалізації реформи децентралізації влади та планування діяльності територіальних громад в умовах військового стану та повоєнного відновлення. У рамках дисертаційного дослідження здійснено аналіз законодавчого та інституційного забезпечення розвитку кадрової спроможності старост, обґрунтовано напрями зростання рівня їх компетенцій. Зокрема, здійснено розробку типової програми підвищення кваліфікації старост, спрямованої на вдосконалення їхніх компетентностей для результативного виконання функцій і забезпечення якісного врядування на місцевому рівні. У рамках практичної реалізації основних положень дисертації на базі НАДС України впроваджено освітній проєкт «Школа підготовки старост», який є пілотним проєктом за участі представників практично всіх підконтрольних регіонів і місцевих громад країни. Шляхом проведення опитування та анкетування отримано зворотний зв'язок від учасників проєкту, який продемонстрував високий рівень оцінки проведених заходів, а також надав орієнтир щодо подальшого вдосконалення підготовки старост. Окреслено критерії формування й вибору моделі компетентностей старости, яка заснована на сукупності знань, цінностей, вмінь, а також ставлень, що спрямована на підвищення ефективності прийняття та впровадження стратегічних, тактичних і оперативних управлінських рішень щодо соціальноекономічного розвитку громади, застосування комунікаційного механізму та медіації, інструментів фандрейзингу та проєктного менеджменту. Розроблено низку змін і доповнень до чинної нормативно-правової бази у системі місцевого самоврядування та організації роботи старост. Надана архітектура інституційного забезпечення системи професійного розвитку старост. В умовах воєнного стану переважна більшість територіальних громад відчуває обмеження щодо повноцінного вирішення питань місцевого розвитку, передусім через брак власних коштів, а також недостатній рівень реалізації кадрового потенціалу в частині проєктної діяльності. Виходячи з цього, досліджено фінансові повноваження старост, а також запропоновано напрями запровадження проєктного менеджменту та фандрейзингу в територіальних громадах. Визначено пріоритети діяльності та завдання старост у взаємодії з міжнародними організаціями та реалізації проєктів міжнародної технічної допомоги. Результати дослідження мають важливе теоретичне і практичне значення для формування та реалізації державної політики у сфері підвищення ефективності функціонування місцевого самоврядування в Україні, досягнення управлінської узгодженості дій і рішень.
Опис
Ключові слова
децентралізація, публічне управління, місцеве самоврядування, реформа місцевого самоврядування, посадові особи місцевого самоврядування, територіальні громади, староста, інститут старост, воєнний стан, спроможна територіальна громада, старостинські округи, decentralization, public administration, local self-government, local self-government reform, local self-government officials, territorial communities, starosta, institution of the starosta, martial law, сapable territorial community, starosta districts
Бібліографічний опис
Компанець, О. М. Публічне регулювання організації діяльності старост у системі місцевого самоврядування в Україні : дис. … д-ра філософії : 281 Публічне управління та адміністрування / Компанець Олександр Миколайович. – Київ, 2026. – 261 с.